Рішення № 136987510, 01.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

01.06.2026 Справа № 756/13398/24

Справа № 756/13398/24

Провадження № 2/756/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання - Павлишина О.О.,

представника позивача - ОСОБА_3.,

представника відповідача - Роєнка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

23.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась через свого представника до суду з позовом до Відповідача, в якому вона просить: 1) визнати незаконним і скасувати наказ про її звільнення від 24.09.2024 №639-к; 2) поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді, з якої вона була звільнена наказом від 24.09.2024 №639-к, на умовах, які існували на дату звільнення; 3) стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2024 року по день ухвалення рішення; 4) стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2024 року ОСОБА_1 , начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення Акціонерного товариства «Укртрансгаз», ознайомлено із попередженням про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. 24.09.2024 вручено наказ від 24.09.2024 №639-к про звільнення. Позивач зазначає, що з березня 2015 року вона безперервно працювала на керівних посадах в структурі АТ «УКРТРАНСГАЗ». Станом на початок 2023 року в організаційній структурі АТ «Укртрансгаз» функціонувала юридична служба, очолювана директором з юридичної служби, до складу якої входили два самостійні структурні підрозділів - Департаменту правового забезпечення та Департаменту судової роботи. Зазначені Департаменти, відповідно до організаційної структури Відповідача, підпорядковувалися Генеральному директору АТ «Укртрансгаз». До складу Департаменту ПЗ входило таких 5 підрозділів: відділ загально-правової роботи; відділ нормативно-методологічного забезпечення; відділ договірної роботи; відділ юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу; група з корпоративного управління. До складу Департаменту СР входило таких 4 підрозділи: відділ судової роботи; відділ судової роботи в регіонах; відділ виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство; відділ методологічного забезпечення та претензійної роботи. У жовтні 2023 року Позивачу стало відомо про заплановану зміну структури юридичної служби Товариства. Однією з передумов, стала службова записка директора з юридичного забезпечення Антоненка С.В. від 09.10.2023 №1001СЛ-23-23026, згідно з якою підставою для проведення «…реорганізації структурних підрозділів оптимізації працівників за напрямом діяльності юридичне забезпечення» зазначено раціональне використання трудових ресурсів, оптимізація чисельності працівників, фонду оплати праці, уникнення дублювання функцій. За новою організаційною структурою новостворені підрозділи підпорядковувалися директору з юридичного забезпечення, а Департамент ПЗ та Департамент СР Генеральному директору Відповідача. У зв`язку з реорганізацією юридичної служби, Відповідачем почали вживатися дії спрямовані на переведення/переміщення працівників з Департаменту ПЗ та Департаменту СР до новостворених структурних підрозділів. При цьому відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності мав такий же самий функціонал, завдання та обов`язки як і відділ юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення, начальником якого була Позивач. Водночас, Позивача, а також керівників Департаменту ПЗ та Департаменту СР та керівників деяких відділів не переведено чи переміщено до новостворених підрозділів. Позивачеві також не повідомлено про строки чи можливість такого переведення чи переміщення, хоча підлеглі Позивача вже виконували трудові функції у новоствореному відділі забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності. Однак, Відповідачем прийнято на роботу нових працівників та призначено їх на посади. Унаслідок проведеної реорганізації, Відповідач протиправно обмежив трудову функцію Позивача, а саме: пересадив в окрему кімнату Позивача та інших працівників, які не були переведені чи переміщені, незважаючи на приналежність до різних підрозділів і відмінності у функціоналі; виключив присутність Позивача, як члена проектних офісів на нарадах, та інших заходах Товариства; почав вилучати з робочих комісій/груп та замінювати на кандидатури працівників, призначених до новостворених підрозділів; перемістив Позивача з центрального у інший офіс; обмежив доступ до робочих завдань, а з січня 2024 взагалі припинив надавати робочі завдання, зокрема через систему електронної документації перестала надходити кореспонденція, Позивач та інші працівники не залучались до поточних завдань Товариства, тощо. Таким чином, функціонал юридичної служби Відповідача «переданий» новоствореним підрозділам. У подальшому, посаду директора з юридичного забезпечення перейменовано на директора з правових питань, а з 07.06.2024 на цю посаду призначено ОСОБА_2 10.07.2024 на робочі поштові адреси тих працівників, яких штучно позбавлено виконуваних функцій та «відселено з центрального офісу», надійшли повідомлення про ознайомлення з кадровими документами з питань роботи. 16.07.2024 начальника департаменту ПЗ, Позивача та інших працівників ознайомлено із попередженням про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. Під час ознайомлення Позивачеві вручено витяг з протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі від 04.07.2024 №01, згідно з яким комісія визначала переважне право на залишення на роботі серед 5 працівників, для яких підготовлені попередження про вивільнення. Також, при ознайомленні із попередженням про вивільнення, Позивача не ознайомлено та на її прохання не надано копію наказу від 20.06.2024 №432 «Про затвердження змін до штатного розпису», на який у попередженні містилось посилання як на підставу скорочення. Під час ознайомлення із попередженням про вивільнення, Позивача не ознайомлено з наказом від 20.06.2024 №432 «Про затвердження змін до штатного розпису», на який у попередженні містилось посилання як на підставу скорочення. 24.09.2024 Позивачеві вручено наказ від 24.09.2024 №639-к про звільнення. Позивач вказує, що Відповідач не вчинив жодних реальних дій щодо порівняння кваліфікації і продуктивності праці Позивача з іншими працівниками аналогічних посад, перевірку того, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі відносно інших працівників такого ж рівня, адже Позивач обіймала керівні посади протягом понад 9 безперервних років, що очевидно вказує на переваги Позивача перед іншими працівниками. Оскільки, Позивача звільнено з роботи з 24.09.2024 року, відповідно 24.09.2024 року є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено Позивачу грошове забезпечення при проведенні розрахунку при звільненні, а тому тривалість вимушеного прогулу позивача необхідно обраховувати з 25.09.2024 по день ухвалення рішення в справі. Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні вбачається, що посадовий оклад (заробітна плата) Позивача за два останні місяці перед звільненням склала 175 940 грн., виходячи з розміру посадового окладу за липень 2024 року у розмірі 87 970 грн. та за серпень 2024 року у розмірі 87 970 грн. Позивач у даній ситуації визначає завдану моральну шкоду на рівні 800 000 грн., адже належне виконання Позивачем своїх функцій та абсолютно протиправне, необґрунтоване звільнення Позивача з займаної нею посади, репутація Позивача зазнала суттєвих втрат, моральні страждання Позивача через нерозуміння причини зміни ставлення тривали протягом значного періоду часу, зокрема, такий відлік Позивач рахує з листопада 2023 року, тобто з початку перших реорганізаційних дій. У зв`язку із вищевикладеним Позивач звернулась із позовом до суду до Відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею обрано Діденка Є.В.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 грудня 2024 року.

25.11.2024 року на адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечив позовні вимоги та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції, представник зазначає, що Позивач працювала в АТ «Укртрансгаз» на посаді начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення та у зв`язку з реорганізацією, що призвела до змін в організації виробництва та праці, законно звільнена із займаної посади згідно Наказом №639-к від 24.09.2024, у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. В АТ «Укртрансгаз» у період з 18.10.2023 по 20.06.2024 відбувалася та відбулася (станом на 20.06.2024) повна та необхідна трансформація реорганізація структури юридичних підрозділів за напрямом юридична/правнича робота апарату АТ «Укртрансгаз», з урахуванням раціонального використання трудових ресурсів, оптимізації штатної чисельності (скорочення штату), з метою підвищення ефективності праці, підвищення рівня керованості юридичними підрозділами, для якісного та оперативного прийняття рішень та виконання завдань, поставлених перед юридичною службою Товариства, а також повним дотриманням вимог чинного законодавства та внутрішніх документів АТ «Укртрансгаз». За ОСОБА_1 визначено переважне право на залишення на роботі на посадах за напрямами правових питань, з можливістю його застосування другою в порівнянні з іншими 5 працівниками. При цьому, на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 20.06.2024 №432 Позивач письмово попереджена 16.07.2024 про наступне звільнення після закінчення двомісячного терміну з дня ознайомлення з цим попередженням, на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, з причин (підстав) скорочення штату працівників, зокрема у зв`язку з виведенням із штатного розпису посади начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення AT «Укртрансгаз», Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 К3пП України, з метою працевлаштування ОСОБА_1. одночасно з попередженням про її звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва i праці, 16.07.2024 Позивач письмово ознайомлена з переліком всіх наявних вакантних посад в AT «Укртрансгаз» на дату попередження про її звільнення. У подальшому, протягом періоду роботи в АТ «Укртрансгаз» ОСОБА_1 також письмово інформувалася про всі наявні вакантні посади в AT «Укртрансгаз», у тому числі до дати (моменту) її звільнення (включно). ОСОБА_1 виявила бажання бути призначеною на дві посади в АТ «Укртрансгаз», а саме: уповноваженого з антикорупційної діяльності та начальника департаменту охоронних заходів та співпраці з правоохоронними органами. Однак, призначення Позивача на ці посади не відбулося у зв`язку з наступним: Позивач не відповідала кваліфікаційним вимогам до посади начальника департаменту охоронних заходів та співпраці з правоохоронними органами, у зв`язку з відсутністю у неї необхідного досвіду роботи керівником з охоронних заходів та співпраці з правоохоронними органами не менше 5 років, що є однією із кваліфікаційних вимог до цієї посади. Про це ОСОБА_1 повідомлено 19.09.2024. Крім того, у позові ОСОБА_1 приводить свій розрахунок середньоденної заробітної плати, під час розрахунку якого Позивач не врахувала заробітну плату за фактично відпрацьовані дні у цих місяцях відповідно до п.п. 3,4 Порядку №100. Крім того, у частині стягнення моральної шкоди, Відповідач вказує, що Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження понесених моральних страждань.

03.12.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування представником зазначено, що протягом листопада - грудня 2023 відбувалось вибіркове переведення/переміщення працівників департаменту правового забезпечення та судової роботи до новостворених відділів. Позивачці не повідомлено про строки чи можливість такого переведення чи переміщення, хоча такі дії є прямим обов`язком роботодавця, а не зобов`язанням працівника «боротись» за виживання на робочому місці. Крім того, підлеглих Позивача, а саме співробітників відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення, переміщено з 14.12.2023 до відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності наказом Товариства від 13.12.2023 №811-к. Позивач продовжувала одноосібно виконувати завдання та функції, передбачені положенням про відділ юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення та посадовими інструкціями. Лише 11.01.2024 наказом №11 затверджено положення про новостворені відділи, посадові інструкції начальників/співробітників відділів. 26.01.2024 затверджена організаційна структура АТ «Укртрансгаз» в якій з`являються нові відділи, які введені до штатного розпису 18.10.2023 відповідно до наказу від 26.01.2024 №46. Крім того, вручення Позивачу попередження про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників відбулось через три тижні (16.07.2024) після виведення зі штатного розпису посади начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу. Виведення посади Антикорупційного уповноваженого зі штатного розпису саме у день формування переліку вакантних посад 16.09.2024 та в передостанній день спливу двомісячного строку з вручення Позивачу попередження про вивільнення, а також факт затягування роботодавцем до цього моменту розгляду заяв Позивача про призначення від 02.08.2024 №1001ВН-24-1371, від 26.08.2024 №1001ВН-24-1515, від 04.09.2024 на посаду Уповноваженого з антикорупційної діяльності, свідчить про умисне порушення прав Позивача на працю з метою незаконного звільнення під видом скорочення.

12 грудня 2024 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де представник відповідача не погоджується з аргументами сторони Позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції, представник посилається на вимоги, викладені у відзиві та вказує, що Позивач у зв`язку з реорганізацією, що призвела до змін в організації виробництва та праці, законно звільнена із займаної посади згідно Наказом №639-к від 24.09.2024, у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

12 грудня 2024 року підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду. Наступне засідання призначено на 18 лютого 2025 року.

18 лютого 2025 року підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді Діденка Є.В. у нарадчій кімнаті по кримінальній справі №758/16024/16-к. Наступне засідання призначено на 10 квітня 2025 року.

10 квітня 2025 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08 травня 2025 року та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Відповідача.

01.05.2025 року на адресу суду від Відповідача надійшли витребувані документи згідно зі списком, який викладений в ухвалі суду від 10.04.2025 року.

08 травня 2025 року підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді Діденка Є.В. у нарадчій кімнаті по кримінальній справі №756/9913/24. Наступне засідання призначено на 29 липня 2025 року.

29 липня 2025 року суддею протокольно ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити до судового розгляду по суті на 09 вересня 2025 року.

09 вересня 2025 року судове засідання відкладено на 06 листопада 2025 року для належного повідомлення Сторін про розгляд справи.

06 листопада 2025 року судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді Діденка Є.В. у нарадчій кімнаті по кримінальній справі №756/11277/25. Наступне засідання призначено на 22 січня 2026 року.

22 січня 2026 року оголошено перерву до 17 березня 2026 року та задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

16.02.2026 року на адресу суду від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшли витребувані докази відповідно до ухвали суду від 22.01.2026 року.

17 березня 2026 року судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді Діденка Є.В. у нарадчій кімнаті по кримінальній справі №756/3751/24. Наступне засідання призначено на 16 квітня 2026 року.

16 квітня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких просив врахувати вимоги, викладені у відзиві та врахувати отриманого Позивачем заробітку за новим місцем роботи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та просив суд відмовити, з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Після дослідження доказів і проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, аргументи учасників справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із копії трудової книжки, ОСОБА_1 розпочала трудовий стаж з 16.03.2015 року з посади відділу майнових правовідносин апарату, а з 22.06.2015 року переведена на посаду заступника начальника управління начальника відділу договірної роботи управління загально-правової та договірної роботи юридичного департаменту ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», а з 2020 року переведена на посаду начальника відділу з регуляторної діяльності управління правової роботи департаменту правового забезпечення.

Згідно з наказом № 508 від 28.09.2022 «Про затвердження організаційної структури апарату АТ «Укртрансгаз», організаційна структура включала такі юридичні підрозділи, як департамент правового забезпечення, у складі якого функціонували: відділ загально-правової роботи, відділ нормативно-методологічного забезпечення, відділ юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу (який очолювала позивач), відділ договірної роботи, група з корпоративного управління; департамент судової роботи, у складі якого функціонували: відділ судової роботи, відділ судової роботи в регіонах, відділ виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство, відділ методологічного забезпечення та претензійної роботи. Всього 9 структурних підрозділів, 45 штатних одиниць із 15 керівниками.

Відповідно до положень наказу №279 т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 04.05.2023, затверджено та введено в дію організаційно-правові документи департаменту правового забезпечення АТ «Укртрансгаз», а саме: Положення про Департамент та посадову інструкцію його керівника, Положення про відділ загально-правової роботи Департаменту та посадові інструкції його працівників, Положення про відділ нормативно-методологічного забезпечення Департаменту та посадові інструкції його працівників, Положення про відділ договірної роботи Департаменту та посадові інструкції його працівників, Положення про відділ юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу Департаменту та посадові інструкції його працівників, Положення про групу з корпоративного управління Департаменту та посадові інструкції його працівників.

Наказом № 661 від 18.10.2023 року «Про затвердження змін до штатного розпису» розпочато процедуру структурної реорганізації юридичних підрозділів, а саме введено: відділ юридичного супроводу господарської діяльності, Група з корпоративного управління, відділ договірної роботи, відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, відділ претензійно-позовної роботи, відділ супроводу виконання судових рішень, відділ проблемної заборгованості.

За наказом №759 т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 01.12.2023 року, затверджено зміни до штатних розписів, зокрема, працівників апарату АТ «Укртрансгаз», працівників підрозділів при апараті АТ «Укртрансгаз» та ще п`яти підрозділів.

Наказом № 11 від 11.01.2024 року «Про затвердження організаційно-правових документів АТ «Укртрансгаз» затверджені положення та посадові інструкції новостворених структурних підрозділів.

Зокрема, 11.01.2024 року затверджене Положення про відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності.

Наказом № 46 від 26.01.2024 року «Про затвердження організаційної структури апарату АТ «Укртрансгаз» затверджено нову організаційну структуру.

Відповідно до наказу №49 від 30.01.2024 року АТ «Укртрансгаз», розподілено обов`язки між керівництвом АТ «Укртрансгаз» та здійснено взаємозаміщення керівництва АТ «Укртрансгаз» на період їх тимчасової відсутності.

У подальшому, наказом №229 від 05.04.2024 АТ «Укртрансгаз», підпорядковано самостійні структурні підрозділи апарату АТ «Укртрансгаз», а саме: департамент судової роботу - директору з юридичного забезпечення; відділ юридичного супроводу господарської діяльності, відділ договірної роботи, відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, відділ претензійно-позовної роботи, відділ супроводу виконання судових рішень, відділ проблемної заборгованості - начальнику департаменту судової роботи.

Згідно з наказом №364 від 31.05.2024 року АТ «Укртрансгаз», затверджено організаційну структуру підрозділів та штатну чисельність працівників АТ «Укртрансгаз» станом на 01 червня 2024 року, а у подальшому, наказом №366-к від 03.06.2024 року переміщено 24 працівника згідно з ч. 2 ст. 32 КЗпП України.

Наказом № 365 від 31.05.2024 року «Про затвердження змін до штатних розписів», ввести: правничий департамент, у складі якого: відділ правничого супроводу господарської діяльності, відділ договірної роботи, відділ нормопроектування та регуляторної діяльності, відділ загальної претензійно-позовної роботи та судової роботи з органами державних інституцій, відділ виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство, відділ судової роботи з проблемної заборгованості на енергетичному ринку, група адміністрування, аналітики судових справ та контролю - всього 37 штатних одиниць, при цьому були виведені деякі інші підрозділи. Водночас, зі штатного розпису не було виведено посаду начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу.

Наказом № 428 від 19.06.2024 року затверджено положення про структурні підрозділи і посадові інструкції.

Наказом №430 від 19.06.2024 року АТ «Укртрансгаз», ліквідовано в апараті АТ «Укртрансгаз»: департамент правового забезпечення, департамент судової роботи, відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності та скорочено відповідні посади у цих структурних підрозділах.

Наказом № 432 від 20.06.2024 року затверджені зміни до штатного розпису.

Відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі №1 від 04.07.2024 року, Комісія прийняла рішення визначити переважне право на залишення на роботі ОСОБА_1.

16.07.2024 року АТ «Укртрансгаз» винесло ОСОБА_1 попередження про звільнення відповідно до пункту 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення АТ «Укртрансгаз», після закінчення 2-місячного терміну з дня ознайомлення з цим попередження та одночасно відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП Позивачу надано перелік вакантних посад в АТ «Укртрансгаз». У графі із попередженням про звільнення ОСОБА_1 зазначила «вважаю, що скорочення відбувається із порушенням законодавства і моїх прав».

02.08.2024 року Позивач звернулась до Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі із заявою про розгляд питання про визначення їй переважного права на вакантній посаді «Уповноважений з антикорупційної діяльності» в апараті АТ «Укртрансгаз».

У подальшому, 26.08.2024 року та 04.09.2024 року Позивач зверталась до Генерального директора АТ «Укртрансгаз» із заявами про призначення її на вакантну посаду «Уповноважений з антикорупційної діяльності» в апараті АТ «Укртрансгаз».

У відповідь на заяви Позивача, 06.09.2024 року Відповідач надав службову записку, де зазначив, що у Товаристві відсутня інформація про проходження Позивачем додаткового навчання з підвищення кваліфікації у сфері запобігання корупції, рекомендованого НАЗК, у зв`язку із чим Позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам на посаду «Уповноважений з антикорупційної діяльності».

Відповідно до сертифікату з НАЗК, ОСОБА_1 успішно завершила базовий онлайн-курс «Антикорупційний уповноважений» 08.09.2024 року, про що отримала відповідний сертифікат.

Наказом від 16.09.2024 року № 631 «Про затвердження змін до штатних розписів», посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності виведено зі штатного розпису.

Згідно з витягом з Протоколу засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі №3 від 18.09.2024 року, Комісія взяла до уваги зміни до штатного розпису ТОВ за наказом №631 і прийняла рішення не розглядати питання про визначення переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 на посаді «Уповноважений з антикорупційної діяльності» у зв`язку із відсутністю посади «Уповноважений з антикорупційної діяльності» у штатному розписі ТОВ. Із вказаним витягом Позивач ознайомилась 24.09.2024 року та зазначила, що вказані дії є неправомірні, оскільки вказана посада визначена Антикорупційною програмою АТ «Укртрансгаз».

16.09.2024 року Позивач звернулась до Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі із заявою про розгляд питання про визначення їй переважного права на вакантній посаді «Начальник Департаменту охоронних заходів та співпраці з правоохоронними органами» в апараті АТ «Укртрансгаз».

Відповідно до службової записки Позивачу зазначено, що нею 16.09.2024 року зроблено відмітку на останньому аркуші переліку вакантних посад «приймаю пропозицію зайняти вакантну посаду начальника департаменту охоронних заходів та співпраці з правоохоронними органами», та повідомлено, що її призначення на вказану посаду наразі не є можливим, оскільки Позивач немає досвіду роботи керівником з охоронних заходів і співпраці з правоохоронними органами не менше 5 років, що є однією із кваліфікаційних вимог до цієї посади.

У подальшому, наказом генерального директора АТ «Укртрансгаз» №639-к від 24.09.2024 року Позивача ОСОБА_1 звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та виплачено компенсація за 40 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу. Із наказом Позивач ознайомилась 24.09.2024 року, про що свідчить її підпис і зазначила, що зі звільненням вона не згодна, вважає такий наказ незаконним та фіктивним.

Відповідно до повідомлення від 24.09.2024 року про нараховані та виплачені суми при звільненні, ОСОБА_1 нараховано 436 206,65 грн.

Згідно з наказом №587/к від 02.06.2025 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з 04.06.2025 року ОСОБА_1 прийнято на роботу за строковим трудовим договором по 19 грудня 2025 року в апарат на посаду начальника управління нормативного врегулювання та супроводу перевірок. Наказом №1491/к від 17.12.2025 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» встановлено строк дії трудового договору до 19 червня 2026 року.

Як вбачається із довідки про доходи №54 від 09.02.2026 року, перебуваючи на посаді у ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з 04.06.2025 р. по 31.01.2026 р., ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 1 761 375,27 грн., з якої 405 116,31 грн. утримано податків, а до виплати склало 1 356 258,96 грн.

Відповідно до встановлених правовідносин суд керується такими нормами права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 5-1 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На підставі ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікована 04 лютого 1994 року набрання чинності 16 травня 1995 року) вказано на те, що тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: a) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці; b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою. У випадках звільнення з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з цих причин, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, визначаються методами здійснення, зазначеними у статті 1 цієї Конвенції.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 569/4763/16-ц зазначено: «Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню».

Однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштування працівника. У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я. З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 759/13994/23.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, одними із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність. Таких же засад мають дотримуватись і учасники цивільних правовідносин.

На переконання суду, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що в організаційній структурі Відповідача відбулись зміни, зокрема було ліквідовано відділ юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу, який очолювала Позивач, і її посаду - начальника вказаного відділу.

Суд враховує створення інших структурних підрозділів, на які Відповідач поклав виконання завдань, які здійснювались ліквідованими підрозділами. Однак, Позивачем не було доведено повне дублювання завдань і функцій ліквідованого відділуюридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу, з іншим новоствореним підрозділом.

Водночас, суд звертає увагу, що організаційні зміни на підприємстві розпочались з жовтня 2023 року, та після створення нових підрозділів Відповідач шляхом переведення на вакантні посади влаштовував на роботу інших працівників. При цьому, незважаючи на створення нових підрозділів, посада Позивача не була скорочена, а рішення про її скорочення було прийнято лише після зайняття іншими працівниками всіх вакантних посад у новостворених юридичних підрозділах.

Суд відхиляє доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача перешкод протягом вказаного періоду подати заяву про її переведення у новостворені підрозділи, оскільки закон не покладає на працівника обов`язку вчинення активних ініціативних дій по збереженню роботи при скороченні штату або чисельності працівників. Навпаки, саме роботодавець має вжити всіх можливих заходів для надання працівнику максимальних можливостей у збереженні працевлаштування.

На переконання суду, такими діями Відповідач штучно створив перешкоди Позивачу у можливості збереження працевлаштування, чим були нівельовані гарантії, передбачені статтею 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Крім того, серед вакантних посад, які були запропоновані Позивачу після попередження про вивільнення, вона погодилась на роботу на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності, про що повідомила роботодавця 02.08.2024 р., а 08.09.2024 року на додаткову вимогу роботодавця ще й пройшла навчання у сфері запобігання корупції, рекомендоване НАЗК.

Однак, навіть незважаючи на це, 16.09.2024 року Відповідач вивів зі штату вказану посаду, що знову унеможливило збереження працевлаштування Позивача. При цьому, суду не надано доказів або переконливих аргументів, щодо наявності у Відповідача об`єктивних причин, з яких рішення про працевлаштування Позивача на запропоновану вакантну посаду не було прийнято з 02.08.2024 року до моменту прийняття рішення про виведення посади зі штату.

З наведеного у сукупності слідує, що Відповідач порушив: вимоги статті 42 КЗпП України, а саме штучно створив умови, за яких не врахував переважне право на залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, надавши можливість працевлаштування іншим працівникам; вимоги статті 49-2 КЗпП, адже без обґрунтованих причин не прийняв рішення про працевлаштування працівника на вакантну посадуУповноваженого з антикорупційної діяльності, хоча мав таку можливість і був зобов`язаний це зробити.

Отже, суд визнає звільнення ОСОБА_1 незаконним, і тому вона підлягає поновленню на посаді, з якої її було звільнено.

На підставі статті 235 КЗпП України, суд повинен прийняти рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до розрахунку позивача, середньоденна заробітна плата Позивача становить 3909,78 грн., виходячи з її посадового окладу за липень і серпень 2024 року.

При розрахунку середньої заробітної плати суд приймає розрахунок, наданий позивачем. Суд звертає увагу, що заперечуючи проти обґрунтованості такого розрахунку, відповідач не надав суду довідку про середню заробітну плату, з якої на його думку має обраховуватись середній заробіток за час вимушеного прогулу, та не надав жодних власних розрахунків.

Водночас, суд бере до уваги працевлаштування позивача з 04.06.2025 року на новому місці роботи, де отриманий нею дохід перевищує заробітну плату за попереднім місцем роботи, а тому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід проводити за період з 25.09.2024 року до 03.06.2025 року включно, що складає 180 робочих днів.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 703760 грн. 40 коп., і розраховується таким чином: 3909,78 х 180 дні = 703760,40 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним те, що незаконним звільненням Позивача, яка тривалий час пропрацювала на підприємстві, отримувала заохочення, і була незаконно звільнена, при чому незадовго до права на отримання пенсії, Позивачу були завдані моральні страждання.

Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї.

На підставі ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з Відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 8468,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ № 639 від 24.09.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу юридичного супроводу ліцензованої діяльності на ринку природного газу департаменту правового забезпечення Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 703 760 грн. 40 коп., з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн. 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь держави судовий збір в загальному розмірі 8468 грн. 80 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Укртрансгаз», код ЄДРПОУ 30019801, адреса: м. Київ, Кловський узвіз, б. 9/1.

Суддя Є.В. Діденко