Рішення № 136987403, 01.06.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1303/26

Номер провадження: 2/511/1201/26

01 червня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

секретаря судового засідання Ніколас С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

21 квітня 2026 року позивач ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС", звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4002417 від 27.09.2020 року у розмірі 27 640,00грн., судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Вказана позовна заява обґрунтована тим, що 27.09.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» ( далі ТОВ«АЛЕКСКРЕДИТ») та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту № 4002417, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000,00 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102026.

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4002417 від 27.09.2020 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного Договору №4002417 від 27.09.2020 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102026 від 31.10.2025 року ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоґи за кредитним договором №4002417 від 27.09.2020 року до ОСОБА_1 , у розмірі 27 640,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 23 640,00 грн..

Просили їх вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача зазначену заборгованість із відповідача.

У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В своїй позовній заяві просив суд проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував щодо винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.16 )

В порядку ст.280 ЦПК України, суд, враховуючи вказані факти, згоду позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що 27.09.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту № 4002417, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000,00 грн., а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти по кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Цільове призначення кредиту на споживчі потреби, процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,28 %, орієнтована загальна вартість кредиту при використанні лояльних умов кредитування складає 5 126,40 грн., при використанні позичальником зальних умов кредитування процентні ставки складають: базовий період з 20.10.2020 року до 17.04.2021 року 1,70 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 20.10.2020 року до 17.04.2021 року 3% за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 5 501,40 грн. Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS4002417.

На підтвердження виконання ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано довідку від 04.12.2025 про успішне перерахування коштів 27.09.2020 року на суму 4000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 , код авторизації 555285.

Однак, відповідач, передбачені кредитним договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виникла заборгованість, яка складає у розмірі 27 640,00грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 23 640,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4002417 від 27.09.2020 року.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102026.

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4002417 від 27.09.2020 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного Договору №4002417 від 27.09.2020 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102026 від 31.10.2025 року ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоґи за кредитним договором №4002417 від 27.09.2020 року до ОСОБА_1 , у розмірі 27 640,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 23 640,00 грн..

Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить в суді, що має місце неналежне виконання зобов`язань боржником.

Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що від 27.09.2020 року між ТОВ«АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту № 4002417 за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000,00 грн.

Також позивач надав докази, за якими набув право вимоги до відповідача відповідно до договорів факторингів.

Відповідно до розрахунку по кредитному договору № 4002417 від 27.09.2020 року загальна сума заборгованості становить 27 640,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 23 640,00 грн.

Щодо нарахування відсотків.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати тіла кредиту, суд, вважає можливим зменшити розмір нарахованих відсотків до 12000,00 грн.

Відповідно до стягнення заборгованість у загальному розмірі 16 000,00 грн., по кредитному договору № 4002417 від 27.09.2020 року з яких: 4000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 12000,00 грн. заборгованість по відсоткам.

Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, що складаються з - 2 662,40 гривень, сплаченого судового збору. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору - 2 662,40 гривень.

В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено договір про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного»; акт наданих послуг № 4002417 від 27.03.2026 року; детальний опис наданих послуг.

Суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень.

На підставі ст. 4, 258-259, 265,281-283, 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петолюри,21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 4002417 від 27.09.2020 року у розмірі 16 000,00грн. (шістнадцять тисяч гривен), із яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 12000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Сисона Петолюри,21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Сисона Петолюри,21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписаносуддею - 01.06.2026 року.

Суддя Ж. В. Теренчук