Ухвала суду № 136985662, 26.05.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/941/26

Провадження №1-кс/477/385/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

26 травня 2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , внесеного у кримінальному провадженні №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 27 квітня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку транспортного засобу, автомобіля марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року за фактом незаконного збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів, з попередньою кваліфікацією за частиною першою статті 204 КК України.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що вказують на те, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з групою осіб вчиняє дії, пов`язані з незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою незаконно виготовлених тютюнових виробів.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, збутом та транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їхня роль у вчиненні злочину, місце проживання, транспортні засоби що перебувають у користуванні останніх.

Оскільки здобуті органом досудового розслідування дані вказували про ймовірну причетність до вчинення протиправних дій ОСОБА_4 , який має у користуванні транспортний засіб, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , то у органу досудового розслідування були підстави вважати, що останній у цьому транспортному засобі може зберігати речі та документи, що мають значення для досудового розслідування цього кримінального правопорушення.

27 квітня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку іншого володіння особи транспортного засобу автомобіля, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 було виявлено та вилучено майно: автомобіль марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля.

Оскільки вилучене майно на думку слідчого відповідає критеріям означеним у статті 98 КПК України та є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, тому прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт цього майна з метою збереження його як речового доказу.

14 травня 2026 року представником ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 подано заперечення на клопотання прокурора, у якому просив у задоволенні клопотання відмовити, з огляду на те, що матеріали клопотання не містять процесуального рішення що наділяло б повноваженнями прокурора для звернення до слідчого судді з указаним клопотанням; клопотання подано з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 171 КПК України; матеріали клопотання не містять процесуальних рішень про передачу вилученого майна з одного провадження в інше; досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється з порушенням правил підслідності; на час проведення обшуку були відсутні підстави для вилучення майна, а вилучений транспортний засіб не відповідає ознакам речового доказу та накладення на нього арешту є неспівмірним.

У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився. Прокурор групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Крім того на запит слідчого судді прокурором долучено матеріали кримінального провадження в частині, що стосуються обставин виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження та визначення підслідності у вказаному кримінальному провадженні.

ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна та його представник адвокат ОСОБА_5 в судове засідання по розгляду клопотання прокурора не з`явилися, подавши раніше заяву про розгляд клопотання без їх участі.

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених матеріалів, в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває об`єднане кримінальне провадження №12024150000001051 від 18 грудня 2024 року за правовою кваліфікацією, за частиною першою статті 199, частиною першою статті 204, частиною другою статті 204 КК України за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюну та тютюнових виробів, а також збуту тютюнових виробів з марками акцизного податку України з ознаками підробки, що підтверджується витягом з кримінального провадження від 24 березня 2026 року.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні здобуто достатньо даних, які підтверджують, що групою осіб, одним з яких є ОСОБА_4 на території Миколаївської області, вчиняються дії, пов`язані із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою та збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.

27 квітня 2026 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2026 року, проведено обшук транспортного засобу, автомобіля марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого було вилучено вказаний транспортний засіб, технічний паспорт до нього та ключі до нього.

Цього ж дня, постановою прокурора з матеріалів кримінального провадження №12024150000001051 від 18 грудня 2024 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб, одним з яких є ОСОБА_7 .

На підставі вказаної вище постанови прокурора, 27 квітня 2026 року, внесено відповідні відомості до ЄРДР за №12026150000000277.

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 , будучи суб`єктом господарювання, вчинив дії, які виразилися у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України.

27 квітня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, а саме у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, а також у збуті та транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.

Постановою слідчого від 28 квітня 2026 року вилучене під час проведення обшуку майно визнано у якості речового доказу в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року.

З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 , 29 квітня 2026 року звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, а також з урахуванням заперечень сторони захисту, слідчий суддя виходить з такого.

Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України

Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Зі змісту клопотання, та доданих до нього матеріалів, зокрема протоколу обшуку від 27 квітня 2026 року вбачається, що під час обшуку іншого володіння особи транспортного засобу автомобіля, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , слідчим не віднайдено в середині цього транспортного засобу речі та документи на відшукання яких було надано дозвіл ухвалою слідчого судді, після чого вилучено сам транспортний засіб, ключі від нього та реєстраційні документи.

При цьому, звертаючись із цим клопотанням прокурор ОСОБА_3 просив накласти арешт на вилучене майно, виключно з метою збереження речових доказів, посилаючись на відповідність вилученого майна ознакам, визначених статтею 98 КПК України.

Оцінюючи дані доводи прокурора, слідчий суддя вважає неналежними доводи прокурора в частині необхідності накладення арешту на вилучений транспортний засіб, так як ним не наведено підстав та обставин вважати вказане вище вилучене майно речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Так за змістом клопотання прокурора неможливо зрозуміти яким чином транспортний засіб автомобіль, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відноситься до кримінального провадження, які сліди зберіг на собі, чи є вказаний транспортний засіб предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали поданого клопотання не містять достатніх підстав вважати, що вилучений автомобіль, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, прокурором не наведено які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберігати вилучене майно, яким чином воно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на не обґрунтованість необхідності арешту цього майна з метою його збереження як речового доказу, через його невідповідність критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

При цьому, підстав вважати, що вказане майно могло бути здобуто незаконним шляхом, що могло мати своїм наслідком застосування до нього спеціальної конфіскації ініціатором клопотання не наведено, а слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено.

З огляду на викладене, оскільки за загальним правилом, визначеним частиною третьою статті 132 КПК України, застосування заходу забезпечення кримінального провадження можливе лише тільки коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні сторони обвинувачення, а накладення арешту, без з`ясування вище вказаних обставини може бути надмірним тягарем та перешкоджати реалізації підозрюваним та членами його родини гарантованих Конституцією України прав, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про арешт майна не обґрунтовано належним чином, а необхідність накладення арешту на вилучене майно не підтверджена належними засобами доказування.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

З урахуванням вищевикладеного доводи клопотання про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобіля, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 для запобігання його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також те, що таке майно відповідає зазначеним у частині другій статті 167 КПК України критеріям, слідчий суддя відхиляє як такі, що не підтвердженні належними доказами й спростовуються матеріалами судового провадження.

Слідчим суддею відхиляться доводи адвоката ОСОБА_5 , щодо відсутності повноважень у прокурора на звернення до слідчого судді з указаним клопотанням, так як за змістом та аналізом долучених прокурором матеріалів, зокрема постанови про визначення групи прокурорів від 27 квітня 2026 року вбачається, що після виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб, одним з яких є ОСОБА_7 та внесення відомостей до ЄРДР за №12026150000000277, першим заступником керівника обласної прокуратури визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, за змістом долучених прокурором матеріалів, а саме постанови генерального прокурора від 26 вересня 2025 року, вбачається, що слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області доручено здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України у кримінальному провадженні №12025150000000789 від 10 вересня 2025 року.

У свою чергу відповідно до постанови прокурора від 15 жовтня 2025 року кримінальне провадження №12025150000000789 від 10 вересня 2025 року об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №12024150000001051 від 18 грудня 2024 року, під час досудового розслідування якого встановлено ті обставини, які вказують, що групою осіб, одним з яких є ОСОБА_7 на території Миколаївської області, вчиняються дії, пов`язані із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою та збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.

За вказаного заперечення адвоката ОСОБА_5 , щодо відсутності повноважень прокурора на звернення з клопотанням, відсутності належного процесуального зв`язку між вилученим майном та кримінальним провадженням, порушення підслідності у кримінальному провадженні не знайшло свого підтвердження під час розгляду клопотання про арешт майна.

Щодо порушеного адвокатом ОСОБА_5 питання щодо пропуску строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, слідчий суддя вважає доводи адвоката необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно частини п`ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Абзац 2 цієї частини вказує на те, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з поданого клопотання та доданих до нього матеріалів, проведення такої слідчої дії як обшук житла мав місце 27 квітня 2026 року, в ході якого у ОСОБА_4 було вилучено належне йому майно, а з клопотанням прокурор звернувся до Вітовського районного суду Миколаївської області 29 квітня 2026 року, тобто в межах строку визначеного абзацом 2 частини п`ятої статті 171 КПК України.

Виходячи із фактичних даних наявних у матеріалах судового провадження, враховуючи не доведеність органом досудового розслідування обставин, які б виправдовували втручання у права і свободи особи у зазначений прокурором спосіб, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , внесеного у кримінальному провадженні №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року про арешт майна, що було вилучено 27 квітня 2026 року в ході проведення санкціонованого обшуку іншого володіння особи транспортного засобу автомобіля, марки «BMW M850I», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою забезпечення його збереження як речового доказу відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8