Ухвала суду № 136983671, 01.06.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/479/26

провадження №2-з/624/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Берестинської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити порядок спілкування ОСОБА_4 з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вирішення справи по суті, а саме: спілкування із дитиною без присутності матері засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою Viber, WhatsApp, Telegram тощо, без обмежень у часі, з урахуванням режиму життя дитини та за бажанням дитини.

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач ОСОБА_3 чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З того дня як між сторонами було розірвано шлюб, дитина фактично зареєстрована та проживає з матір`ю. Увесь час після розірвання між сторонами шлюбу позивач намагається спілкуватися з донькою, турбуватися та забезпечувати їх матеріально. Щоб налагодити регулярність побачень із донькою позивач в досудовому порядку намагався запропонувати ОСОБА_3 узгодити графік побачень з донькою. На жаль, вони не змогли дійти згоди з цього питання в зв`язку з тим, що відповідачка повністю ігнорує його звернення. Отже відповідачка чинить перешкоджати спілкуванню батька із дитиною, на повідомлення в мессенджерах та телефонні дзвінки не відповідає. Скріншоти переписок та журналу дзвінків долучено до матеріалів позову. За адресою місця реєстрації відповідачки разом з донькою та за адресою фактичного місця проживання позивачу ніхто не відчиняє двері. Позивач вважає, що така поведінка ОСОБА_3 негативно впливає на психоемоційний стан доньки, вона не повинна страждати через непорозуміння між батьками. Позивач вживає всіх можливих заходів для підтримання контакту з донькою навіть на відстані, однак дії відповідача призводять до поступового відчуження доньки від батька, що створює ризик втрати емоційного зв`язку. Вважає, що така поведінка зі сторони відповідача незаконна, неприпустима, адже ніхто з батьків дитини не повинен перешкоджати один одному в спілкуванні з дитиною. Таким чином, позивач вживає всіх можливих заходів для збереження емоційного зв`язку з донькою, проте відповідач діє виключно на власний розсуд. Такі дії створюють реальну загрозу відчуження дитини від батька, негативно впливають на психоемоційний стан дитини та порушують принцип рівності прав обох батьків у вихованні. Враховуючи той факт, що позивач проживає окремо від доньки, він намагається брати активну участь у житті та вихованні ОСОБА_5 , зокрема, позивач бере фінансову участь в житті доньки з метою забезпечити всім необхідним, одяг, навчання, витрати на хобі та відпочинок, тому надсилає кошти на рахунок відповідача, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями, копії квитанцій було додано до матеріалів позову. Вважає, що дії відповідача, які перешкоджають позивачу у спілкуванні з дитиною, порушують права як дитини, так і батька на підтримання сімейних зв`язків. Забезпечення позову на час розгляду цієї цивільної справи відповідає принципу найкращих інтересів дитини та міжнародним зобов`язанням України. Таким чином, є очевидна небезпека порушення прав позивача та дитини на час судового розгляду, що зумовлює необхідність забезпечення позову.

Вивчивши заяву, матеріали справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з таких положень закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення. Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Також, слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Відповідно до ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Відповідно до ст.19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Встановлено, що між сторонами у справі виник спір з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою.

Відповідно до ст.19, ст.158 СК України питання щодо способу участі у спілкуванні з дитиною одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, має вирішуватися органом опіки і піклування або судом, у разі подачі відповідного позову. При цьому наявність письмового висновку органу опіки і піклування щодо встановлення графіку побачень з дитиною є обов`язковим.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 754/16432/20 (провадження № 61-11597св21) Верховний Суд дійшов висновку, що забезпечення позову про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною (онуком) шляхом визначення часу спілкування та зобов`язання матері дитини передавати дитину заявнику відповідно до визначеного судом часу спілкування є тотожним позовним вимогам, а тому не може бути застосований судом.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім цього, суд вважає, що вказані заявником обставини в заяві підлягають дослідженню в межах судового розгляду справи та не можуть бути досліджені при розгляді заяви позивача про забезпечення позову.

Забезпечення позову не може підміняти собою розгляд справи та рішення суду за його результатами.

Вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, є по суті тотожними позовним вимогам і стосуються встановлення способу участі батька у вихованні дитини, зокрема, через засоби мобільного зв`язку та усунення перешкод у спілкуванні батька із дитиною, що за своєю суттю є фактичним вирішенням спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Берестинської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 15-денний строк з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Ухвала складена 01.06.2026.

Суддя Т.В. Богачова