Рішення № 136983106, 01.06.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2015/26

Провадження № 2-о/346/180/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Сольського В.В.,

за участю: секретаря судових засідань Пігуляк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Отинійська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

у с т а н о в и в :

21.04.2026р. ОСОБА_1 , в порядку окремого провадження, звернулася до суду з вищевказаною заявою, в якій зазначила, що її батьками були: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Батько заявниці, ОСОБА_2 , 08 лютого 1958 року вдруге одружився із ОСОБА_4 . Після другого одруження батька, заявниця проживала із батьком та мачухою та називала її мамою, а ОСОБА_5 дочкою. При житті, мачуха ОСОБА_5 склала заповіт у Ліснохлібичинській сільській раді, яким заповіла своє майно заявниці, однак під час складання заповіту було вказано: «дочці ОСОБА_1 1951 р.н.». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. 08.07.2025 року представник заявниці звернувся до державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом і рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем. Однак факт родинних відносин встановити не можливо, так як матір`ю заявниці була ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 мачухою. Заявниця зазначає, що написання слова «дочці» у заповіті виникло через юридичну необізнаність її мачухи ОСОБА_5 , яка вважала заявницю своєю донькою і тому так вказала в заповіті, а також зумовлена неуважністю та необізнаністю працівників сільської ради при складанні та реєстрації заповіту. На підставі вищенаведеного, заявниця просить встановити факт про те, що заповіт, який підписаний ОСОБА_5 , 20 лютого 2006 року, посвідчений секретарем виконкому Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 23, стосується як спадкоємця за заповітом, її ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 22.04.2026р. у справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження. Витребувано у державного нотаріуса Коломийського державної нотаріальної контори спадкову справу № 311/2024, заведену після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву в якій просила справу розглянути за її відсутності. Свої вимоги підтримує.

Представник Отинійської селищної ради в судове засідання не з`явився, 19.05.2026 до суду надійшло клопотання селищного голови, в якому останній просить розглянути справу за відсутності їхнього представника на підставі наявних у справі доказів. З заявленими вимогами погоджуються та не заперечують проти їхнього задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Скопівка, Отинянського району, Станіславської області народилася ОСОБА_1 . Її батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 , 1923 року народження та ОСОБА_6 , 1924 року народження, одружилися 08 жовтня 1958 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ,

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 84 роки, про що виконкомом Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області було складеного актовий запис № 5.

Згідно довідки, виданої Ліснохлібичинським старостинським округом Отинійської селищної ради вбачається, що на час складання заповіту від ОСОБА_5 , 20.02.2006 року за реєстром № 23, згідно по господарської книги № 10 разом із нею були зареєстровані: чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Частиною 1 ст. 1235, ч.1 ст. 1236 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, зокрема вказує, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, а також повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно заповіту від 20 лютого 2006 року, посвідченого секретарем виконкому Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , все своє майно та належні права заповіла дочці ОСОБА_1 , 1951 р.н.

Згідно ч.1 ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини та просила видати їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Інформація про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 іншими особами в спадковій справі відсутня.

Постановою державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. від 08.07.2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну частку/пай, що знаходиться в ОСВ «Дуброва» села Лісний Хлібичин, Коломийського району Івано-Франківської області, розміром 27,5% в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. У даній постанові нотаріус зазначила, що в документах поданих для оформлення спадщини є невідповідність та розбіжності: спадкодавця ОСОБА_5 все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 , однак в документах, які встановлюють факт родинних відносин, а саме: у свідоцтві про народження спадкоємиці в графі мати зазначено: ОСОБА_3 . Роз`яснено його право на звернення до суду для оскарження постанови або звернення до суду.

Отже, судом встановлено невідповідність зазначена у заповіті від імені ОСОБА_5 , а саме: « ОСОБА_5 все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 , 1951 р.н.» та відсутністю родинних відносин між спадкодавицею та заявницею. Вказана невідповідність перешкоджає спадкоємцю в оформленні спадщини. З огляду на дані обставини, права заявника підлягають захисту в судовому порядку згідно положень глави 6 розділу IV ЦПК України.

Відтак, дослідивши зібрані у справі документи та порівнявши між собою відомості, які в них зазначені, суд вважає доведеним, що заповіт, який підписаний ОСОБА_5 , 20 лютого 2006 року, посвідчений секретарем виконкому Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 23, стосується саме заявниці - ОСОБА_1 , 1951 р.н., оскільки анкетні дані щодо прізвища, імені та по батькові, рік народження заявниці збігаються із наданими документами. Таким чином, виходячи з встановлених в судовому засіданні відомостей, суд вважає наявні дані належними та достатніми доказами для встановлення факту про який просить ОСОБА_1 як такий, що матиме для заявника юридичне значення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 293, 294, 315 319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт про те, що заповіт, який підписаний ОСОБА_5 , 20 лютого 2006 року, посвідчений секретарем виконкому Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 23, стосується як спадкоємця за заповітом, заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сольський В. В.