Рішення № 136982582, 18.03.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2026 р. Справа № 924/1114/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ ПЛЮС, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБЕТОН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ", м. Хмельницький

про стягнення 1 709,66 грн. пені, 17 160,00 грн. штрафу, 220,77 грн. інфляційних втрат, 2 067,39 грн. 35% річних

За участю представників сторін: не з`явилися

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.10.2025р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ ПЛЮС, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБЕТОН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ", м. Хмельницький про стягнення 11 000,00 грн. основного боргу, 1 709,66 грн. пені, 17 160,00 грн. штрафу, 220,77 грн. інфляційних втрат, 2 067,39 грн. 35% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 03.11.2025р. відкрито провадження у справі №924/1114/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:00 год. 18.11.2025р.

У підготовчому засіданні 18.11.2025р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 10:30 год. 23.12.2025р.

У зв`язку із знеструмленням приміщення Господарського суду Хмельницької області, що підтверджується Актом щодо знеструмлення електромережі суду від 23.12.2025р., засідання призначене на 10 год. 30 хв. 23.12.2025р. не відбулось.

Ухвалою від 29.12.2025р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів. Розгляд справи №924/1114/25 перепризначено на 10:30 год. 21.01.2026р.

20.01.2026р. на адресу суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 709,66 грн. пені, 17 160,00 грн. штрафу, 220,77 грн. інфляційних втрат, 2 067,39 грн. 35% річних.

Ухвалою від 21.01.2026р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Закрито підготовче провадження у справі №924/1114/25. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач в судові засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в попередніх засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБЕТОН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" укладений Договір поставки № 220923-ХМ.

Відповідно до п. 1.1. договору сторони визначили, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору. Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується Сторонами Додатком № 1) та/або видаткових накладних, що складаються Постачальником та підтверджується шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору. Кожна Специфікація та/або видаткова накладна є невід`ємною частиною даного Договору. Кожна наступна Специфікація та/або видаткова накладна не відміняє і не припиняє дію попередніх Специфікацій та видаткових накладних ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Позивач поставляв на користь відповідача паливо дизельне, згідно видаткової накладної № 787 від 14.04.2025 року на загальну суму 85 800 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору, датою виникнення права власності на Товар у Покупця є дата підписання специфікації та/або видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної.

Також згідно п. 3.3.Договорів передбачено, що Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов`язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації до цього договору від дня переходу права власності на Товар до Покупця.

По закінченню терміну відстрочки платежу, передбачених п. 3.3 Договору, Відповідач своєчасно не погасив суму основного боргу по поставці, які Позивач здійснив 14.04.2025 року, що призвело до заборгованості станом на 30.10.2025 року в розмірі 11 000 грн.

Позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату основного боргу та штрафних санкцій, згідно умов вказаного договору.

Оскільки сума основного боргу за договором відповідачем сплачена під час розгляду справи, позивач просить суду стягнути з відповідача 1 709,66 грн. пені, 17 160,00 грн. штрафу, 220,77 грн. інфляційних втрат, 2 067,39 грн. 35% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "ОЛЕУМ ПЛЮС" та ТОВ "ЄВРОБЕТОН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" укладений Договір поставки № 220923-ХМ від 22.09.2023р., відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 85 8000 грн. Відповідачем, у свою чергу, несвоєчасно сплачено позивачу вказану заборгованість.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 709,66 грн. пені, 17 160,00 грн. штрафу, 220,77 грн. інфляційних втрат, 2 067,39 грн. 35% річних.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Виходячи зі змісту ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно п. 4.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно до п. 4.4.4 Договору сторони дійшли до згоди, що у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2, п. 3.8 даного Договору чи умов визначених у Специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 20 % від вартості Товару за відповідною Специфікацією та/або видаткової накладної. Штраф сплачується протягом 3 (трьх) банківських днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

Відповідно до п. 4.10. Договору Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 35 % (тридцять п`ять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, штрафу, інфляційних втрат та 35% річних, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій.

Проаналізувавши та перевіривши складений позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 35% річних суд вважає їх арифметично правильними, обґрунтованими.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 709,66 грн. пені, 17 160,00 грн. штрафу, 220,77 грн. інфляційних втрат, 2 067,39 грн. 35% річних. підлягають задоволенню.

Окрім того судом зважається, що положеннями ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, факт прийняття товару та здійснена відповідачем, як юридичною особою, його часткова оплата, свідчить про подальше схвалення правочину відповідачем. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду вміщеними в постанові від 05.12.2023 у справі №924/92/23.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБЕТОН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький вул. Пілотська, буд. 18, код ЄДРПОУ 42978615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ ПЛЮС (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, код ЄДРПОУ 32630236) 1 709,66 грн. (одна тисяча сімсот дев`ять гривень 66 коп.) пені, 17 160,00 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) штрафу, 220,77 грн. (двісті двадцять гривень 77 коп.) інфляційних втрат, 2 067,39 грн. (дві тисячі шістдесят сім гривень 39 коп.) 35% річних, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 30.03.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк