Рішення № 136982291, 01.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/545/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Паніна Андрія Павловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД»

про стягнення 267 206,12 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: С.Феленко, ордер серія ВВ № 1058775 від 26.04.2026,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Фізична особа - підприємець Панін Андрій Павлович (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (відповідач) про стягнення 267 206,12 грн, з яких: 119 750,00 грн основної заборгованості, 130 434,00 грн штрафу, 4 343,03 грн 3% річних та 12 679,09 грн інфляційних за договором про надання послуг № 9 від 01.12.2014.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 01.12.2014 між Фізичною особою - підприємцем Паніним Андрієм Павловичем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (відповідач) укладений договір № 9 про надання послуг, за умовами якого позивач зобов`язався виконувати роботи з оформлення вантажів у митному відношенні, консультувати з питань митного оформлення експортно - імпортних операцій, а також питань зовнішньоекномічної діяльності, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги. Позивач надав послуги, обумовлені вказаним договором, що підтверджується актами виконаних робіт, а відповідач, у свою чергу, зобов`язання з оплати наданих послуг за період з липня 2024 року по травень 2025 року не виконав, відтак заборгованість останнього за вказаний період становить 119 750,00 грн. Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 130 434,00 грн штрафу, 4 343,03 грн 3% річних та 12 679,09 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 11, 509, 526, 610, 625 - 627, 629, 901, 903 ЦК України.

18.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній позовні вимоги визнає частково, на суму 119 750 грн. У іншій частині позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що строк проведення оплати для відповідача має розпочинатися із моменту пред`явлення вимоги, таким моментом вважається 31.12.2025 (перша претензія, направлена відповідачу). Щодо 3% річних та інфляційних, то їх перебіг розпочинається з моменту виникнення зобов`язань - з січня 2026 року. Наведений розрахунок сум, які, на думку позивача, підлягають стягненню, не підлягає задоволенню. Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 0,3%, що передбачено положеннями п. 5.2.2. договору, то перебіг розрахунку штрафу повинен розпочинатися саме з моменту невиконання відповідачем вимог з оплати наданих послуг (з січня 2026 року). Тобто фактично у договорі мова йде про пеню, а не про штраф у розумінні статті 549 ЦК України.

25.05.2026 від позивача надійшла відповаідь на відзив, у якій зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору, замовник проводить 100% передоплату на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до виставленого рахунку; відповідно до п.5.2.2 договору за ухилення від оплати або прострочення платежів за виконану роботу замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,3% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення після 5 банківських днів з дати оформлення. У свою чергу, за спірний період позивачем надані відповідачу послуги митного брокера по оформленню транзитних митних декларацій і декларацій прибуття, що підтверджується відповідними митними деклараціями. Факт надання послуг за вказаний період підтверджується оформленими митними деклараціями, а також актами наданих послуг, які були надані відповідачу через систему електронного документообігу «M.E.DOC». При цьому, для оплати наданих послуг позивач на користь відповідача виставлені відповідні рахунки, які за домовленістю між сторонами були надіслані замовнику на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1. в день оформлення митних декларацій, тобто в момент надання послуги. Строк чітко визначений у договорі через подію. Посилання відповідача на те, що строк не встановлено, є маніпуляцією. Договір пов`язує момент виникнення обов`язку з остаточного розрахунку з конкретною подією: «прострочення після 5 банківських днів з дати оформлення». Оскільки оформлення декларацій та надання послуг відбулося, то строк оплати настав; відповідач не може посилатися на відсутність строків оплати, якщо послуги фактично надані (митні декларації оформлені), а сам він не виконав навіть первинний обов`язок - не здійснив 100% передоплату. Ніхто не може отримувати переваги зі своєї недобросовісної поведінки. Позивач вчинив дії на користь відповідача без передоплати (кредитував замовника), але це не звільняє останнього від обов`язку оплатити вже отримане благо (надані послуги) та від відповідальності за прострочення. Направлення рахунків є належним сповіщенням відповідача про необхідність виконання зобов`язання. Матеріали справи містять докази надіслання та отримання відповідачем неоплачених рахунків позивача. Більше того, відповідач у відзиві не заперечує факт отримання таких рахунків. Всі штрафні санкції розраховані позивачем у відповідності до вимог п.5.2.2. договору, тобто після закінчення 5 (п`яти) банківських днів з дати оформлення. Відповідач фактично прийняв послуги (митні декларації оформлено, заперечень щодо якості чи обсягу послуг у встановлений строк не надходило), але відмовляється платити, посилаючись на формальні зачіпки. Таким чином, доводи відповідача про відсутність строку оплати і не настання обов`язку оплати є безпідставними та необґрунтованими. Будьяких контррозрахунків розміру штрафних санкцій відповідачем не надано до відзиву.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 29.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.05.2026.

30.04.2026 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 30.04.2026 задоволена.

07.05.2026 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 14.05.2026 задоволена.

У судовому засіданні 25.05.2026 оголошено перерву на 01.06.2026.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд

установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.12.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 9 (договір), предметом якого є виконання виконавцем від імені та за рахунок замовника робіт з оформлення вантажів у митному відношенні; консультування з питань митного оформлення експортно-імпортних операцій, а також з інших питань зовнішньоекономічної діяльності; надання додаткових послуг, пов`язаних з виконанням виконавцем своїх обов`язків за цим договором (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачені обов`язки виконавця: подавати митним органам належним чином заповнені вантажні митні декларації (ВМД) та інші документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажів замовника, оплачувати митні процедури, митне мито, акциз та плату за перебування вантажу під митним контролем відповідно до оплати, що надійшла раніше від замовника у вигляді передоплати за митне оформлення за рахунком, який виставляється на кожну партію товару, що оформлюється, на прохання замовника інформувати його про зміни митних платежів, внесені до чинного законодавства України, завчасно повідомляти замовника про зміни в оплаті послуг з оформлення ВМД.

У свою чергу, замовник зобов`язався (пункт 2.2. договору) надавати виконавцю не пізніше ніж за один день до митного оформлення вантажу письмові відомості, а також документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, здійснювати попередню оплату виконавцю за виконання робіт, передбачених цим договором, видати виконавцю довіреність на оформлення вантажу у митному відношенні.

Відповідно до пункту 8.5. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 до договору сторони продовжили строк дії договору, а саме: договір діє протягом одного календарного року. Строк дії цього договору вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про його припинення за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору.

Договір та додаткову угоду до нього підписано та скріплено печатками обох сторін.

За умовами розділу 4 договору, зокрема замовник здійснює 100% передоплату на розрахунковий рахунок виконавця згідно з рахунком, виставленим заздалегідь. Послуги вважаються наданими належним чином і в повному обсязі, якщо протягом трьох днів з моменту надання послуги замовником не подано рекламації. У разі відсутності рекламації акт приймання-передачі виконаних послуг вважається підписаним, а послуги - наданими належним чином.

Як установлено судом із матеріалів справи, у період з липня 2024 року по травень 2025 року позивач надав відповідачу послуги митного брокера по оформленню транзитних митних декларацій і декларацій прибуття на загальну суму 119 750,00 грн, що підтверджується рахунками на оплату № 2308 від 24.07.2024 на суму 2 100,00 грн, №2310 від 24.07.2024 на суму 2 100,00 грн, №2323 від 25.07.2024 на суму 2 100,00 грн, №2522 від 17.08.2024 на суму 950,00 грн, №2524 від 17.08.2024 на суму 950,00 грн, №2546 від 19.08.2024 на суму 950,00 грн, №2588 від 26.08.2024 на суму 950,00 грн, №2642 від 03.09.2024 на суму 950,00 грн, №2644 від 03.09.2024 на суму 950,00 грн, №2646 від 03.09.2024 на суму 950,00 грн, №2648 від 03.09.2024 на суму 950,00 грн, №2678 від 07.09.2024 на суму 950,00 грн, №2680 від 07.09.2024 на суму 950,00 грн, №2682 від 07.09.2024 на суму 950,00 грн, №2684 від 07.09.2024 на суму 950,00 грн, №2689 від 08.09.2024 на суму 950,00 грн, №2691 від 08.09.2024 на суму 950,00 грн, №2693 від 08.09.2024 на суму 950,00 грн, №2723 від 11.09.2024 на суму 950,00 грн, №2729 від 12.09.2024 на суму 950,00 грн, №2731 від 12.09.2024 на суму 950,00 грн, №2733 від 12.09.2024 на суму 950,00 грн, №2735 від 12.09.2024 на суму 950,00 грн, №2761 від 14.09.2024 на суму 950,00 грн, №2817 від 20.09.2024 на суму 950,00 грн, №2819 від 20.09.2024 на суму 950,00 грн, №2821 від 20.09.2024 на суму 950,00 грн, №357 від 07.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №528 від 19.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №585 від 23.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №630 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №631 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №632 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №633 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №634 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №635 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №637 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №640 від 28.02.2025 на суму 1 000,00 грн, №680 від 03.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №681 від 03.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №682 від 03.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №683 від 03.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №692 від 05.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №693 від 05.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №694 від 05.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №695 від 05.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1023 від 31.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №796 від 11.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №795 від 11.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №793 від 11.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №792 від 11.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №771 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №770 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №769 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №767 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №755 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №754 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №753 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №752 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №751 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №750 від 10.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №742 від 07.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №741 від 07.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №740 від 07.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №697 від 05.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №738 від 07.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №737 від 07.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №865 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №866 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №867 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №869 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №871 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №868 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №872 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №870 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №873 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №875 від 17.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №881 від 19.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №882 від 19.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №885 від 19.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №884 від 19.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №886 від 19.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №895 від 19.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №913 від 20.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №914 від 20.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №973 від 27.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №974 від 27.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №981 від 27.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №980 від 27.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1007 від 28.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1013 від 29.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1010 від 28.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1008 від 28.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1009 від 28.03.2025 на суму 1 000,00 грн, №1014 від 29.03.2025 на суму 1 150,00 грн, №1015 від 29.03.2025 на суму 1 150,00 грн, №1044 від 02.04.2025 на суму 1 150,00 грн, №1045 від 02.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1046 від 02.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1047 від 02.04.2025 на суму 200,00 грн, №1048 від 02.04.2025 на суму 200,00 грн, №1049 від 02.04.2025 на суму 200,00 грн, №1062 від 03.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1156 від 12.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1164 від 14.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1175 від 14.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1176 від 14.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1179 від 15.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1180 від 15.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1181 від 15.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1197 від 17.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1228 від 23.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1229 від 23.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1236 від 27.04.2025 на суму 1 000,00 грн, №1340 від 01.05.2025 на суму 1 000,00 грн, №1342 від 02.05.2025 на суму 1 000,00 грн, №1343 від 02.05.2025 на суму 1 000,00 грн, №1344 від 02.05.2025 на суму 1 000,00 грн, №1345 від 02.05.2025 на суму 1 000,00 грн, №1354 від 13.05.2025 на суму 1 000,00 грн, які надсилалися на електронну адресу замовника - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Факт надання вказаних послуг у зазначений період підтверджується також митними деклараціями та актами наданих послуг, які були надіслані замовнику через систему електронного документообігу "M.E.DOC".

Відповідно до розділу 6 договору претензії, що виникають у ході виконання цього договору, повинні бути пред`явлені протягом 10 днів з моменту виникнення підстав для їх подання. Датою подання претензії вважається дата відмітки поштового відділення про прийняття листа. Про дату поштового повідомлення сторона, якій пред`явлено претензію, негайно повідомляється за допомогою телексу, телефаксу або телеграми. Сторона, якій пред`явлено претензію, зобов`язана розглянути її та надати відповідь по суті претензії (підтвердити згоду на повне або часткове задоволення, або повідомити про повну чи часткову відмову у її задоволенні) не пізніше одного місяця з дати отримання претензії. Претензії, подані з порушенням законодавства або умов цього договору, задоволенню не підлягають. У разі необгрунтованої відмови в задоволенні претензії сторони звертаються за вирішенням спору до суду відповідно до чинного законодавства України.

З метою досудового врегулювання спору 31.12.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату коштів в сумі 119 750,00 грн разом із доданими необхідними документами, у відповідь на яку отримано лист №15-14 від 08.01.2026 про надання додаткових документів для розгляду цієї претензії.

28.01.2026 з метою розгляду попередньої претензії на адресу відповідача надіслано лист з додатковими документами.

Після цього позивачем разом із бухгалтерією ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" попередньо погоджено наявність заборгованості в розмірі 119 750,00 грн за вказаними рахунками.

07.04.2026 на адресу відповідача позивач повторно направив претензію від 06.04.2026 про сплату 119 750,00 грн разом із доданими документами, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Судом установлено, що відповідач не сплатив надані послуги в розмірі 119 750,00 грн, що не заперечується сторонами.

Крім того, позивач за несвоєчасну сплату за надані послуги здійснив нарахування 130 434,00 грн штрафу, 4 343,03 грн 3% річних та 12 679,09 грн інфляційних.

Зокрема, право на нарахування штрафу передбачене пунктом 5.2.2. договору, згідно з яким за ухилення від оплати або прострочення платежів за виконану роботу замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,3% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення після п`яти банківських днів з дати оформлення.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та у повному розмірі оплати наданих послуг, регулювання яких здійснюється ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання послуг регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями

про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен

надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге,

правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Частиною першою статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на викладене, договір (у сукупності з документами, які засвідчують факт його виконання) є первинним документом, на підставі якого між сторонами виникли взаємні зобов`язання щодо надання послуг та їх оплати.

При цьому суд зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

У силу вимог статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами частини першої статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом із фактичних обставин справи встановлено надання позивачем послуг, обумовлених договором, настання строків оплати, відсутність доказів оплати з боку відповідача, а отже, наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 119 750,00 грн основного боргу.

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Для застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань необхідно визначитися із початковим моментом, з якого у позивача виникло право на проведення відповідних нарахуванням.

Судом із умов договору установлено, що замовник здійснює 100% передоплату на розрахунковий рахунок виконавця згідно з рахунком, виставленим заздалегідь, тобто чіткого строку виконання зобов`язань в частині проведення передоплати сторонами не погоджено (зокрема, від дати виставлення рахунку).

Передплата (або передоплата) - це повна або часткова оплата товарів, робіт чи послуг, здійснена до їх отримання, виконання або надання відповідно.

Тобто передоплата - це проміжок часу від моменту укладення договору (виставлення рахунку) до моменту фактичного надання послуги.

За матеріалами справи позивач направляв рахунки та акти на електронну адресу відповідача, однак такий порядок не погоджений в умовах договору, так само в договорі не передбачена офіційна електронна адреса відповідача, зазначена ним для обміну відповідними документами.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма є імперативною, окрім негайного виконання, якщо таке передбачено, зокрема умовами договору.

Судом установлено, що сторонами у розділі 6 договору узгоджено порядок розгляду претензій, однак такий порядок не передбачає ні негайного виконання зокрема, ні строку виконання зобов`язання в цілому (лише порядок розгляду претензії та надання відповіді по суті претензії).

За матеріалами справи 31.12.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату коштів в сумі 119 750,00 грн, відтак строк виконання грошового зобов`язання настав 07.01.2026.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем, установив, що розмір 3% річних 1 053,14 грн (при заявленому - 4 343,03 грн), а інфляційних 4 114,63 грн (при заявленому - 12 679,09 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Стосовно нарахування штрафу, то слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф - ні.

Як установлено судом із умов договору, сторонами погоджено, що за ухилення від оплати або прострочення платежів за виконану роботу замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,3% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення після п`яти банківських днів з дати оформлення.

Суд, давши оцінку неустойці, передбаченої умовами договору, беручи до уваги порядок її нарахування, дійшов висновку, що сторони фактично погодили відповідальність за несвоєчасне здійснення оплати у вигляді пені.

У свою чергу, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, зокрема за статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання», обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Зважаючи на викладене, пеню слід обраховувати з першого дня прострочення виконання зобов`язання, у цьому випадку - з 08.01.2026.

Здійснивши перерахунок пені, суд установив, що розмір останньої становить 10 603,62 грн (при заявленому - 130 434,00 грн) (розрахунок додається), відтак пеня підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статтями 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 206,47 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

При цьому суд зазначає, що статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема відповідно до частини першої згаданої статті у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем визнано позов частково, на суму основного боргу, а судовий збір, який підлягав сплаті за заявлення вказаної вимоги, становив 1 436,14 грн, відтак поверненню з державного бюджету підлягає сума в розмірі 718,57 грн.

Відповідно до пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 261,86 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Паніна Андрія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" про стягнення 267 206,12 грн задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (вул. Соборна, 112, м. Рівне, 33028) на користь Фізичної особи - підприємця Паніна Андрія Павловича ( АДРЕСА_1 ) 119 750,00 грн основної заборгованості, 10 603,62 грн пені, 1 053,14 грн 3% річних та 4 114,63 грн інфляційних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (вул. Соборна, 112, м. Рівне, 33028) на користь Фізичної особи - підприємця Паніна Андрія Павловича ( АДРЕСА_1 ) 1 261,86 грн судового збору.

Позивач: Фізична особа - підприємець Панін Андрій Павлович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (вул. Соборна, 112, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 14300875).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складене та підписане 01.06.2026.

Суддя О.Андрійчук