Рішення № 136981494, 14.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9915/25

Номер провадження2/205/118/26

Єдиний унікальний номер № 205/9915/25

Провадження № 2/205/118/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.06.2025 року звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 39/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (які включають в житловому будинку А-1 житлові 2-4 та 2-5 площ. 21,4 кв.м., коридор 2-3, сарай Б, вбиральня Д, сарай Ж, споруди № 4,9,8,10,7,5,11) у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що після смерті матері позивача ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входять частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 01.04.2025 року позивач звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Однак постановою від 01.04.2025 року у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено, у зв`язку з тим, що неможливо встановити належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 частку, оскільки вона не затверджена та не перереєстрована. Згідно з матеріалами спадкової справи нотаріусом було встановлено, що майно складається з частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла фактично, але не оформила своїх спадкових прав. Згідно з інформацією, наданою КП «ДМБТІ» № 784 від 22.01.2025 року померлому ОСОБА_5 належить 33/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.1953 року, виданого житловим управлінням дніпропетровського відділу комунального господарства на підставі договору забудови від 21.10.1936 року, зареєстрованого в БТІ та записаного в реєстрову книгу № 33 за реєстровим № 16. 61/100 частини вказаного житлового будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 06.06.2002 р. Рішенням народного суду Ленінського району м. Дніпропетровська від 05.03.1988 року затверджені ідеальні долі у домоволодінні за вищезазначеною адресою та визнане право власності тільки на 61/100 часток. Право власності на 39/100 часток згідно розрахунку акту часток за ОСОБА_5 не визнане. Спадкоємиця ОСОБА_5 ОСОБА_6 , не оформила своїх спадкових прав, не отримала правовстановлюючі документи на 39/100 часток житлового будинку з господарчими спорудами і не провела його перереєстрацію відповідно до законодавства, яке існувало на той час, в свою чергу спадкоємиця ОСОБА_6 ОСОБА_4 також не оформила своїх спадкових прав, що стало підставою для винесення позивачу відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її діти позивач та ОСОБА_2 . На момент смерті спадкодавець ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею за вказаною адресою зареєстровані позивач та відповідач. Однак відповідач не проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, оскільки ОСОБА_4 постійно проживала разом із позивачем за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також проживали дружина позивача ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 .

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

09.09.2025 року в судовому засіданні ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, залучено Дніпровську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.09.2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Кононенко О.Р про виклик свідків.

28.10.2025 року в судовому засіданні ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась, натомість її представник адвокат Кононенко О.Р. письмово просила розглядати справу без її участі, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв та/або відзиву від нього не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У письмових поясненнях представник просив відмовити в позові, посилаючись на те, що спадкодавець не набула право власності на домоволодіння, тому спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємців переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України письмово просив розглядати справу без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 належало 33/50 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.1953 року, виданого житловим управлінням дніпропетровського відділу комунального господарства на підставі договору забудови від 21.10.1936 року, зареєстрованого в БТІ та записаного в реєстрову книгу № 33 за реєстровим № 16 (а.с. 27).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с. 39).

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК УРСР в редакції 1963 року, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно частини 1 статті 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняла дружина ОСОБА_6 , однак свої спадкові права не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла (а.с. 40). Після смерті ОСОБА_6 спадщину згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняла її донька ОСОБА_4 , однак також не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 (а.с. 25, 26).

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

За змістом статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а за відсутності заповіту спадкоємці за законом.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України діти спадкодавця належать до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом строку не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

16.08.2019 року позивач звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті метрі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 82 оберт), а 01.04.2025 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 104).

У відповіді Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 28.04.2023 року за № 14/5-5023 зазначено, що на день смерті ОСОБА_4 разом з нею зареєстровані: ОСОБА_1 , з 26.12.1999 року по теперішній час; ОСОБА_2 , з 17.05.2011 року по теперішній час (а.с. 52).

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. від 01.04.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що не можливо встановити належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 частку, оскільки вона не затверджена та не перереєстрована (а.с. 106-107).

Встановлено, що 27.12.1987 року КП «ДМБТІ» було складено акт часток між співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (без урахування самовільно побудованих ОСОБА_5 сіней літ. а3-1, сараю літ. Е, прибудови літ. А2-1, гаражу літ. Г), відповідно до якого ОСОБА_5 належало 33/50 часток домоволодіння, а у фактичному користуванні 39/100 часток домоволодіння (а.с. 46-47).

Рішенням народного суду Ленінського району м. Дніпропетровська від 05.03.1988 року затверджені ідеальні долі у домоволодінні АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_9 право власності тільки на 61/100 часток домоволодіння. (48-49).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_4 останній час проживала з позивачем та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Доглядав і утримував ОСОБА_4 позивач. Відповідач не приймав участі у житті матері та брата, на похованні матері не був.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові № 350/1850/17 від 31.08.2020 року, який кореспондується із спірними правовідносинами, факт того, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя не оформила свого права на спадкове майно не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у її спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Згідно постанови Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд зазначає, що матеріали справи підтверджують наявність у позивача реальних перешкод для оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_4 у нотаріальному порядку і тому, визнання за ним такого права у судовому порядку є винятковим способом захисту цього права.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину у встановленому законом порядку прийняли ОСОБА_1 (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) та ОСОБА_2 (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за ним право власності на 39/200 частини (39/100 : 2 = 39/200) домоволодіння АДРЕСА_1 (які включають в житловому будинку А-1 житлові 2-4 та 2-5 площ. 21,4 кв.м., коридор 2-3, сарай Б, вбиральня Д, сарай Ж, споруди № 4,9,8,10,7,5,11) у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд виходить із того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 583,07 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 529, 548-549 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 15-16, 1216-1218, 1220, 1223, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 02890937, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 1), Дніпровська міська рада (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 39/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (які включають в житловому будинку А-1 житлові 2-4 та 2-5 площ. 21,4 кв.м., коридор 2-3, сарай Б, вбиральня Д, сарай Ж, споруди № 4, 9, 8, 10, 7, 5, 11) у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позову в іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 583,07 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Басова