Ухвала суду № 136979520, 01.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

01 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/374/25 (906/623/26)

За заявою: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

До:

Відповідач - 1: Фермерського господарства "Кавецького"

Відповідач - 2: ОСОБА_1

Відповідач - 3: ОСОБА_2

Відповідач - 4: ОСОБА_3

Відповідач - 5: ОСОБА_4

Відповідач - 6: ОСОБА_5

Відповідач - 7: ОСОБА_6

Відповідач - 8: ОСОБА_7

Відповідач - 9: ОСОБА_8

Відповідач - 10: ОСОБА_9

Відповідач -11: ОСОБА_10

Відповідач - 12: ОСОБА_11

Відповідач - 13: ОСОБА_12

Відповідач - 14: ОСОБА_13

Відповідач - 15: ОСОБА_14

Відповідач - 16: ОСОБА_15

Відповідач - 17: ОСОБА_16

Відповідач - 18: ОСОБА_17

Відповідач - 19: ОСОБА_18

Відповідач - 20: ОСОБА_19

Відповідач - 21: ОСОБА_20

Відповідач - 22: ОСОБА_21

Відповідач - 23: ОСОБА_22

Відповідач - 24: ОСОБА_23

Відповідач - 25: ОСОБА_24

Відповідач - 26: ОСОБА_25

Відповідач - 27: ОСОБА_26

Відповідач - 28: ОСОБА_27

Відповідач - 29: ОСОБА_28

Відповідач - ЗО: ОСОБА_29

Відповідач -31: ОСОБА_30

Відповідач - 32: ОСОБА_31

Відповідач - 33: ОСОБА_32

Відповідач - 34: ОСОБА_33

Відповідач - 35: ОСОБА_34

Відповідач - 36: ОСОБА_35

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Державний реєстратор прав на нерухоме майно Високівської сільської ради

Житомирського району Житомирської області Богуш Олександр Васильович;

2) Державний реєстратор прав на нерухоме майно Гладковицької сільської ради

Житомирського району Житомирської області Левківська Олена Миколаївна;

3) Державний реєстратор прав на нерухоме майно Гладковицької сільської ради

Житомирського району Житомирської області Євсейчук марина Петрівна

про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок

в межах справи №906/374/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма"

Суддя Гнисюк С.Д.

В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/374/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма".

22.05.2026 до Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла позовна заява від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича №02-156/204 від 18.05.2026 про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок, з додатками.

До заяви додано клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича №02-156/204 від 18.05.2026 про відстрочення сплати судового збору, з додатками.

Також, 26.05.2026 на адресу Господарського суду від Фермерського Господарства Кавецького надійшло заперечення №341вих/26 від 25.05.2026 на клопотання Розпорядника майна ТОВ "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверук П.К. вих. № 02-156/205 від 18.05.2026 про відстрочення сплати судового збору (з додатками).

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлений на рівні 3 328,00 грн.

Судом встановлено, що заявником заявлено 250 вимог немайнового характеру (50 пунктів по 5 вимог).

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Закону, приймаючи до уваги той факт, що позов містить вимоги немайнового характеру, враховуючи норми матеріального та процесуального права, заявник повинен надати суду докази сплати судового збору в установлених законом розмірі та порядку в сумі 832 000,00грн. (250 х 3 328,00грн.), а саме про:

- визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі (50);

- визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію (50);

- скасування рішень про державну реєстрацію (100);

- витребування земельних ділянок (50).

Окремо суд роз`яснює заявнику, що вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію є окремими немайновими вимогами.

Суду не надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви.

Однак, до заяви додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У клопотанні про відстрочення від сплати судового збору розпорядник майна повідомляє суду, зокрема, про те, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2026 у справі №906/374/25 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у складі на суму - 134 459 780,02 грн. Так, розпорядник майна користуючись правом наданим ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутство та на виконання обов`язків передбачених ст.44 Кодексу України з процедур банкрутство звернувся до Господарського суду Житомирської області в межах справи №906/374/25 про банкрутство із позовною заявою про визнання недійсними правочинів щодо Боржника та повернення земельних ділянок у тимчасове (строкове) володіння ТОВ "Екоагроферма". Зазначає, що із фінансової звітності ТОВ "Екоагроферма" за 2022-2023 роки вбачається, що діяльність підприємства була збитковою. Станом на сьогоднішній день, попри перебування в процедурі розпорядження майном боржник не здійснює господарської діяльності. Вказує, що фактично сплатити суму судового збору за рахунок ТОВ "Екоагроферма" на дату звернення до суду із позовом не вбачається за можливе. Повідомляє, що на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Екоагроферма", оформленого протоколом №12/05/2026 від 12.05.2026, кредиторами було погоджено проект позову розпорядника майна Реверука П.К. про визнання недійсними правочинів щодо Боржника та повернення земельних ділянок у тимчасове (строкове) володіння ТОВ "Екоагроферма", а також погоджено подачу останнім при зверненні до суду з відповідним позовом клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у даній справі, відмовлено у створенні фонду гарантування для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Реверука П.К. Також, розпорядник майна зауважує, що одним із кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Екоагроферма" є ГУ ДПС у Житомирській області, по якій за Боржником станом на 04.09.2025 обліковується податковий борг в сумі 1 898 694,01 грн., та в разі задоволення позову та подальшого продажу права оренди будуть задоволенні вимоги податкової служби, що є наповненням державного бюджету України. Разом з тим, враховуючи, що позовна заява подається розпорядником майна в межах справи про банкрутство №906/374/25 щодо оскарження дій самого боржника - ТОВ "Екоагроферма", що були вчинені на шкоду кредиторам, враховуючи розмір судового збору, що підлягає сплаті у зв`язку із зверненням із позовом, а саме: 502 528,00 грн., що є непомірним для арбітражного керуючого, враховуючи скрутний матеріальний стан Боржника, з метою забезпечення рівного доступу сторін до правосуддя, арбітражний керуючий Реверук П.К. який здійснює повноваження розпорядника майна ТОВ "Екоагроферма", з метою наповнення ліквідаційної маси Боржника та задоволення вимог кредиторів, просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Посилається на практику Верховного Суду та висновки зазначені у рішенні ЄСПЛ.

Фермерське Господарство Кавецького у своїх запереченнях зазначає, зокрема про те, що положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір» наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, зокрема, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору. Однак, арбітражним керуючим у клопотанні не наведено жодних обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження того, що до моменту ухвалення судового рішення у справі у розпорядника майна ТОВ "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука П.К. або у самого ТОВ "Екоагроферма" виникне реальна можливість сплатити судовий збір. Саме лише посилання арбітражного керуючого на відсутність коштів, на нездійснення ТОВ "Екоагроферма" господарської діяльності, а також сам факт перебування ТОВ "Екоагроферма" у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору. Водночас, як зазначено арбітражним керуючим у клопотанні, на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Екоагроферма", оформленого протоколом № 12/05/2026 від 12.05.2026, кредиторами відмовлено у створенні фонду гарантування для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Реверука П.К. (до яких серед іншого відносяться й витрати на сплату судового збору). Тобто, кредитори, вимоги яких за твердженнями арбітражного керуючого могли б бути погашені за рахунок активу ТОВ "Екоагроферма" - права оренди землі, не виявили бажання нести витрати на сплату судового збору за подання до суду позову, який на думку Арбітражного керуючого може призвести до повернення у тимчасове користування ТОВ "Екоагроферма", що дає підстави констатувати той факт, що самі кредитори не зацікавлені у вказаному активі. Вказує, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 478762077 від 25.05.2026 станом на поточну дату в оренді у ТОВ "Екоагроферма" перебуває 115 земельних ділянок. Якщо виходити з логіки Арбітражного керуючого, що за рахунок такого активу, як - право оренди землі, можна погасити вимоги кредиторів ТОВ "Екоагроферма", то можна дійти висновку, що такий актив може бути використаний й для сплати судового збору. Враховуючи наведені обставини вважає, що у даному випадку відсутні підстави для відстрочення арбітражному керуючому сплати судового збору до ухвалення судового рішення в першій інстанції. На підставі зазначеного просить суд відмовити у задоволенні клопотання розпорядника майна про відстрочення сплати судового збору. Посилається на практику Верховного Суду та висновки зазначені у рішенні ЄСПЛ.

Дослідивши клопотання про відстрочення сплати судового збору у сукупності з матеріалами справи №906/374/25, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема: заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Одночасно судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в п.71 постанови від 21.01.2026 року у cправі № 925/1293/19, згідно з якою висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).

При зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника, зокрема, актуальної фінансової звітності (балансу) за останні звітні періоди, довідок банківських установ щодо залишків коштів на рахунках, відомостей про наявність/відсутність майна, дебіторської заборгованості чи інших активів товариства тощо.

Самі лише твердження про скрутний фінансовий стан, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження реальної фінансової неспроможності боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку, не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).

Суд зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Житомирської області, зокрема, відкрито провадження у справі №906/374/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма"; введено процедуру розпорядження майном строком на 170 (сто сімдесят) календарних днів; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" Реверука Петра Костянтиновича (свідоцтво арбітражного керуючого №783 від 08.04.2013; адреса: 04071, м. Київ - 71, а/с 71; РНОКПП НОМЕР_1 ), за його згодою.

Відповідно до ст. 44 Кодексу про банкрутство, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу (ч.1).

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника (ч.8).

Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника (ч.9).

Згідно ч.5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Розпорядник майна боржника наділений повноваженнями скликати збори кредиторів боржника та винести на вирішення зборів кредиторів питання про необхідність сплати судового збору за звернення до суду із відповідною заявою, оскільки така заява перш за все спрямована на захист інтересів кредиторів боржника.

Таким чином, суд зазначає, що законодавець визначив джерела та порядок відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі, відповідно до яких відповідні відшкодування арбітражному керуючому здійснюються періодично, а не тільки по завершенні відповідної процедури (розпорядження майном, санації, ліквідації тощо), а забезпечення джерел для оплати витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі, належить до повноважень такого арбітражного керуючого.

Суд зазначає про те, що Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 14.01.2025 №904/11028/15(904/5476/23) зазначив про те, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні втирати належать до витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відшкодування яких врегульовано положеннями статті 30 Кодексу про банкрутство.

У даному випадку дослідженню підлягають наступні можливі джерела для сплати судового збору:

- за рахунок юридичної особи-боржника (в томі числі за рахунок реалізації активів боржника);

- за рахунок розпорядника майна;

- за рахунок фонду кредиторів.

З наданого суду протоколу засідання комітету кредиторів №12/05/2026 від 12.05.2026, останніми вирішено:

1) погодити проект позову розпорядника майна Реверука П.К. про визнання недійсними правочинів щодо Боржника та повернення земельних ділянок у тимчасове (строкове) володіння ТОВ "Екоагроферма";

2) погодити проект клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у даній справі;

3) відмовлено у створенні фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Реверука П.К.

Отже, першочергово розглянуто питання щодо подання позову та відстрочення сплати судового збору.

Питання щодо можливості створення фонду для сплати судового збору, як передумова для погодження проекту позову та його подання до суду, комітетом кредиторів не розглядалось.

Щодо неможливості сплати судового збору через відсутність коштів у боржника, до клопотання розпорядником майна долучено, зокрема: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; звіт за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності ознак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано:

- комплекс нежитлових будівель;

- право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

За висновками звіту за результатами аналізу фінансово-господарського стану встановлено, що за період з 01.01.2024 року до 04.12.2025 року встановлено ознаки свідомих дій, що призвели до стійкої неплатоспроможності Підприємства та наявності всіх підстав для розрахунків з кредиторами тільки в межах ліквідаційної процедури.

До клопотання про відстрочення сплати судового збору не надано суду докази, що підтверджують реальну фінансову неспроможність розпорядника майна сплатити судовий збір; не містить інформацію щодо відсутності у боржника активів, що унеможливлювало сплату судового збору.

Розпорядником майна не здійснено посилання на наявність таких доказів у справі №906/374/25.

За оцінкою суду у цьому випадку необхідним є надання комплексної інформації про фактичний майновий стан боржника, зокрема, фінансової звітності, інвентаризаційних відомостей, відомостей про наявні активи.

Суду не надано:

- доказів звернення розпорядника майна до комітету кредиторів щодо розгляду питання можливого продажу частини істотних активів боржника з метою сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, як це передбачено ч. 8 ст. 44 Кодексу про банкрутство;

- доказів неможливості сплати судового збору за рахунок розпорядника майна, як витрати, понесені ним в процедурі розпорядження майном боржника, з метою здійснення заходів, передбачених ч. 8 ст. 44 Кодексу про банкрутство, направлених на повернення майнових активів з метою погашення кредиторської заборгованості;

- доказів звернення розпорядника майна до комітету кредиторів щодо питання створення фонду саме для сплати судового збору за подання позову.

Також заявником не надано суду доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду позовної заяви до ухвалення рішення (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 907/665/18 (907/139/22) від 11.02.2026).

Тобто, питання щодо відстрочення сплати судового збору, у даному випадку, може призвести до його несплати в майбутньому.

Саме лише посилання арбітражного керуючого на відсутність коштів, на нездійснення ТОВ "Екоагроферма" господарської діяльності, а також сам факт перебування боржника у процедурі банкрутства, на стадії розпорядження майном, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання розпорядника майна про відстрочення сплати судового збору.

Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

При цьому статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов`язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає підстави для залишення заяви без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку в задоволенні клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича №02-156/204 від 18.05.2026 про відстрочення сплати судового збору - відмовити; заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича №02-156/204 від 18.05.2026 - залишити без руху.

Відповідно до Наказу голови Господарського суду Житомирської області №4-ВД від 19.05.2026, суддя Гнисюк С.Д. брав участь у Міжнародній науково-практичній конференції на тему: "Господарська юрисдикція України: 35 років розвитку та європейські орієнтири", у зв`язку з чим перебував у відрядженні з 27 по 29 травня 2026 року, тому дана ухвала постановлена у перший робочий день після відрядження.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 4, 5, 8 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд Житомирської області, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича №02-156/204 від 18.05.2026 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича №02-156/204 від 18.05.2026 - залишити без руху.

3. Розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" арбітражному керуючому Реверуку Петру Костянтиновичу надати суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 832 000,00грн.

4. Встановити заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

5. Роз`яснити заявнику, що за змістом ч.4 ст.174 чинного ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Гнисюк С.Д.