Рішення № 136979188, 27.05.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10, E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2026 року Справа № 903/178/26Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шацької селищної ради, Ковельського району, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Білорусь-Агро, с. Гута, Ковельського району, Волинської області

про розірвання договорів оренди землі та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в судовому засіданні взяв участь Рішко А.В.- прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071761 від 01.03.2023),

в с т а н о в и в:

25.02.2026 сформовано в системі Електронний суд, а 26.02.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву №52/1-201вих.26 від 25.02.2026 керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, в якій керівник Ковельської окружної прокуратури просить:

- розірвати договір оренди землі № 9 від 31.01.2018, укладений між Шацькою районною державною адміністрацією (правонаступником прав і обов`язків якої щодо вказаної землі є Шацька селищна рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білорусь-Агро" (код ЄДРПОУ: 38485816), предметом якого є земельна ділянка площею 57,8834 га;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Білорусь-Агро" (код ЄДРПОУ: 38485816) на підставі акту прийому-передачі повернути Шацькій селищній раді (код ЄДРПОУ: 04334235) земельну ділянку площею 57,8834 га;

- судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 5324,8 грн. стягнути з Товариства з обмеженою "Білорусь-Агро" (код ЄДРПОУ: 38485816) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915).

Ухвалою суду від 03.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.03.2026; постановлено відповідачу до 23.03.2026 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

25.03.2026 в судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися, відповідач відзиву на позов не подав.

Позивачу ухвала суду від 03.03.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана та доставлена до його електронного кабінету.

Відповідачу ухвалу суду від 03.03.2026 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації: вул.Незалежності,50, с.Гута, Ковельський район, Волинська область, 44145.

Ухвалою суду від 25.03.2026 відкладено підготовче засідання на 29.04.2026.

Позивачу та прокурору ухвала суду від 25.03.2026 була надіслана та доставлена до їх електронних кабінетів.

Відповідачу ухвалу суду від 25.03.2026 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації: вул.Незалежності,50, с.Гута, Ковельський район, Волинська область, 44145.

Згідно із безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача є: вул. Незалежності,50, с. Гута, Ковельський район, Волинська область, 44145.

Направлення відповідачу ухвали суду рекомендованою кореспонденцією на його дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідача належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.

Прокурор у судовому засіданні 29.04.2026 висловив думку про можливість закриття підготовчого та призначення розгляду справи по суті, посилаючись на те, що суд належним чином за адресою державної реєстрації, вказаної у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомив відповідача про судовий розгляд, явка представника відповідача у судове засідання 29.04.2026 не визнавалась обов`язковою.

Ухвалою суду від 29.04.2026 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 27 травня 2026 року.

Ухвалу суду від 29.04.20206 надіслано відповідачу на його поштову адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім цього, з метою повідомлення відповідача про судовий розгляд справи 04.05.2026 було поміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач упродовж розгляду справи повноважного представника у судове засідання не направив, відзиву на позов не подав.

У зв`язку з тим, що ухвали суду надсилались відповідачу за його адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також оголошення про судовий розгляд справи 04.05.2026 було поміщено на офіційному веб-сайті судової влади України, справу 27.05.2026 розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи на підставі ч.9 ст.165 ГПК України

Неявка позивача у судове засідання 27.05.2026 не перешкоджала розгляду справи, а тому справу розглянуто за відсутності представника позивача. Про судовий розгляд позивач був повідомлений шляхом надіслання ухвалу суду від 29.04.2026 до його електронного кабінету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд у процесі розгляду справи встановив, що 31.01.2018 між Шацькою районною державною адміністрацією як орендодавцем та ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" як орендарем було укладено договір оренди №9 земельної ділянки площею 57,8834 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Прип`ятської сільської ради, Шацького району.

Договір зареєстрований в Шацькій районній державній адміністрації 31.01.2018 за № 53).

За умовами пункту 1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 57,8834 га, у тому числі сіножаті 57,8834 га.

Відповідно до п. 5 договору сторони узгодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 301517,81 грн.

Згідно з п. 9 договору від 31.01.2018 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки 301517,81 грн.

Пунктом 10 цього ж договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься щомісячно у рівних частках у такі строки: до 30 числа наступного місяця за звітним.

Згідно з п. 33 договору від 31.01.2018 однією з підстав припинення договору шляхом його розірвання є рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 36 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору.

Таким чином, на підставі договору оренди землі №9 від 31.01.2018 між Шацькою районною державною адміністрацією та ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" виникли договірні правовідносини.

ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" всупереч умовам договору оренди землі тривалий час не виконувало свій обов`язок, визначений договором, та не вносило орендну плату.

На запит Ковельської окружної прокуратури від 26.01.2026 №52/1- 100вих-26 Головне управління ДПС у Волинській області повідомило, що станом на 01.01.2026 заборгованість з орендної плати ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" за земельні ділянки, розміщені на території Шацької селищної ради, становить 26099,32 грн, яка виникла у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати за 2022-2024 роки та донарахованої контролюючим органом штрафної санкції.

Інформація щодо систематичної несплати орендної плати також підтверджується листами Шацької селищної ради від 02.02.2026 за №217/04 33/2-26 та від 05.12.2025 № 2371/04-33/2-25.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Волинській області від 11.02.2026 борг з орендної плати відповідача за використання орендованих земельних ділянок, розміщених на території Шацької територіальної громади, за договором оренди від 31.01.2018, станом на 01.01.2026 становить 26099,32 грн, з них: 24452,64 грн основний борг; 1646,68 грн залишок несплаченої пені, по термінах сплати:

30.08.2022 в сумі 271,27 грн;

30.09.2022 в сумі 753,79 грн;

31.10.2022 в сумі 753,79 грн;

30.11.2022 в сумі 753,79 грн;

30.12.2022 в сумі 753,79 грн;

30.01.2023 в сумі 753,79 грн;

08.05.2023 в сумі 2261,37 грн;

30.05.2023 в сумі 753,79 грн;

07.06.2023 в сумі 340 грн (штрафна санкція);

30.06.2023 в сумі 753,79 грн;

31.07.2022 в сумі 753,79 грн;

30.08.2023 в сумі 753,79 грн;

02.10.2023 в сумі 753,79 грн;

30.10.2023 в сумі 753,79 грн;

30.11.2023 в сумі 753,79 грн;

02.01.2024 в сумі 753,79 грн;

30.01.2024 в сумі 753,84 грн;

01.03.2024 в сумі 792,24 грн;

01.04.2024 в сумі 792,24 грн;

30.04.2024 в сумі 792,24 грн;

30.05.2024 в сумі 792,24 грн;

01.07.2024 в сумі 792,24 грн;

30.07.2024 в сумі 792,24 грн;

30.08.2024 в сумі 792,24 грн;

30.09.2024 в сумі 792,24 грн;

30.10.2024 в сумі 792,24 грн;

02.12.2024 в сумі 792,24 грн;

30.12.2024 в сумі 792,24 грн;

30.01.2025 в сумі 792,20 грн;

30.06.2025 в сумі 1020,00 грн (штрафна санкція);

27.10.2025 в сумі 500, 00 грн (штрафна санкція).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з нормою ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Як передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до положень ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України укладений Договір є господарським, а майново-господарські зобов`язання, що виникли внаслідок його укладення, відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України регулюються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми передбачені ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка передана в оренду, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 в адміністративній справі 21-274а14, № 42010791).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу та пункту 4.4 договору оренди, ТзОВ «Білорусь-Агро» зобов`язане вносити щомісячно орендну плату в розмірі, визначеному договором оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо не сплати орендної плати є істотним порушенням для розірвання такого договору, про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду із застосуванням такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 викладено висновок про застосування норм права, згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом».

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

У постанові від 20.11.2024 Верховного Суду зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договорами оренди 1, 2, 3 та неспростування цих обставин відповідачем, мали констатувати наявність підстав для розірвання зазначених договорів відповідно до пункту «д» частини першої ст. 141 ЗК України та не повинні були вдаватися до оцінки істотності порушення умов договору за частиною другою ст. 651 ЦК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Заборгованість відповідача з орендної плати за згаданим договором орендної плати фактично виникла у серпні 2022 року та відповідно до листа ГУ ДПС у Волинській області від 11.02.2026 №893/5/03-20-13-03-05 станом на 01.01.2026 становила 26099,32 грн, тобто орендодавець не отримує платежів за використання земельної ділянки за майже три роки. Заборгованість є системною, оскільки повинна була вноситися щомісячно.

З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога прокурора про розірвання договору оренди землі №9 від 31.01.2018, оскільки відповідач систематично не сплачує орендної плати, що є порушенням істотних умов договору оренди землі №9 від 31.01.2018.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 18 договору оренди №9 від 31.01.2018 передбачено, що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У зв`язку із наявністю підстав для розірвання договору оренди землі №9 від 31.01.2018 підлягає до задоволення вимога прокурора зобов`язати відповідача - ТзОВ «Білорусь-Агро» повернути земельні ділянки орендодавцю Шацькій селищній раді шляхом складення відповідних актів.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Статтею 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про охорону земель " об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди землі бюджет не отримав коштів від сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.

Наявність існуючого договору оренди, укладеного із ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО", перешкоджає вільному розпорядженню зазначеними земельними ділянками та укладенню договорів оренди з іншими платоспроможними землекористувачами.

Відтак, несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати створює перешкоди у використанні фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, реалізації програм соціально економічного розвитку, чим суттєво зачіпаються інтереси держави.

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а несплата коштів за використання земельних ділянок такому суспільному інтересу не відповідає.

Зі змісту ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З набранням чинності 01.01.2019 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" розділ Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, згідно якого установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" розділ Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції чинній на момент укладення вказаних вище договорів оренди) сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктах, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції чинній на момент укладення згаданих договорів оренди) нерозподілені (невитребувані) передбачено, що земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Внесеними змінами згідно із Законом №2498-VІІІ від 10.07.2018 визначено лише повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а державні адміністрації виключено.

Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Земельні ділянки, які передано в оренду ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО", знаходяться за межами населених пунктів на території колишньої Прип`ятської сільської ради, яка увійшла до складу Шацької ОТГ.

Отже, належним розпорядником спірних земельних ділянок є Шацька селищна рада.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Відповідно до ст.ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З огляду на наведені приписи законодавства Шацька селищна рада має право на звернення з позовом до суду за захистом порушеного права як розпорядник земель комунальної власності на території ради.

Шацька селищна рада була проінформована про те, що за вказаним договором упродовж 2022-2024 років ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" не сплачує орендну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Проте, селищна рада заходів до припинення порушення законодавства не вжила, а у відповіді на запит Ковельської окружної прокуратури повідомила, що не зверталась до суду з позовом до ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" про розірвання договору оренди землі від 31.01.2018 за № 9 та повернення земельних ділянок, водночас не заперечила проти представництва її інтересів Ковельською окружною прокуратурою у суді.

Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (12-72гс19) зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, сам факт незвернення до суду з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 вказано, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади та є підставою для пред`явлення цього позову.

Тобто у даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що Шацька селищна рада не отримує у належному розмірі плату за користування наданих в оренду земельних ділянок, відтак кошти за користування землею не надходять до місцевого бюджету, що впливає на економічне становище територіальної громади.

Забезпечення належного виконання договору оренди від 31.01.2018 за № 9 становить суспільний інтерес, оскільки лише у випадку належного виконання договору сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, земельна ділянка використовується відповідно до цільового призначення.

Подальше перебування спірних земельних ділянок у користуванні відповідача є недоцільним, оскільки ТзОВ "БІЛОРУСЬ-АГРО" не виконує обов`язків, зазначених у договорах щодо сплати орендної плати, а територіальна громада позбавлена можливості отримувати належні їй кошти, оскільки земельні ділянки є неповернутими, використовуються відповідачем фактично безоплатно і не можуть бути надані в оренду іншому користувачу, який буде добросовісно сплачувати орендну плату.

Відтак, розірвання договору оренди землі та повернення надасть можливість територіальній громаді залучити іншого землекористувача.

З огляду на викладене, у керівника Ковельської окружної прокуратури є правові підстави для представництва прокуратурою інтересів держави у суді, що передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Ковельська окружна прокуратура 12.02.2026 листом повідомила позивача про звернення до господарського суду в його інтересах з позовом.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати у справі у розмірі сплаченого прокуратурою судового збору у розмірі 5324,80 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі № 9 від 31.01.2018, укладений між Шацькою районною державною адміністрацією (правонаступником прав і обов`язків якої щодо спірної земельної ділянки є Шацька селищна рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОРУСЬ-АГРО" (вулиця Незалежності, будинок 50, село Гута, Ковельський район, Волинська область, 44145, код ЄДРПОУ: 38485816), предметом оренди якого є земельна ділянка площею 57,8834 га.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОРУСЬ АГРО" (вулиця Незалежності, будинок 50, село Гута, Ковельський район, Волинська область, 44145, код ЄДРПОУ: 38485816) на підставі акту прийому-передачі повернути Шацькій селищній раді (вулиця Героїв України, будинок 1Б, селище Шацьк, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 04334235) земельну ділянку площею 57,8834 га.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою "БІЛОРУСЬ-АГРО" (вулиця Незалежності, будинок 50, село Гута, Ковельський район, Волинська область, 44145, код ЄДРПОУ: 38485816) на користь Волинської обласної прокуратури ( вулиця Винниченка, будинок 15, місто Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 02909915) 5324,80 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 01.06.2026

Суддя І. О. Якушева