Постанова № 13697736, 23.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5875/10/1770

23 грудня 2010 року 17 год. 45 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1393,95 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. На адресу відповідача надсилались копії ухвал про відкриття провадження у справі та про призначення справи до судового розгляду та повідомлення-виклик до суду. Судом не визнавалася обовязковою участь відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради від 01.09.2009 року, відомості про нього включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як платник податків взятий на облік у ДПІ у м. Рівне з 02.09.2009 року за № 28618, перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку.

Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності відповідач здійснює такий вид діяльності, як вантажні перевезення, експедиторські послуги.

Станом на 30.11.2010 року - період, що передував даті звернення позивача до суду, згідно даних обліку позивача за відповідачем рахувалася заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку в сумі 1393,95 грн.

Станом на день розгляду справи у суді заборгованість перед бюджетом не погашена.

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.10), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.12), копією довідки про взяття на облік платника податків (а.с.9), копією заяви відповідача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с.6), копією корінця свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.7), обліковою карткою платника податків (а.с.13-14), розрахунком суми податкового боргу відповідача (а.с.15), довідкою про стан розрахунків з бюджетом (а.с.16).

Позивачем для відповідача, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вручено податкові вимоги № 1/1587 від 27.05.2010 року та № 2/3491 від 14.10.2010 року (а.с.11), які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені.

У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися.

Статтею ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч.2 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” №797/98 від 03.07.1998 року, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Відповідно до з ч.3 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” №797/98 від 03.07.1998 року, у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно з рішенням Рівненської міської ради №418 від 21.12.2006 року, ставка єдиного податку для обраного відповідачем виду діяльності встановлена в розмірі 200 грн.(а.с. 3-5)

Пунктом 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” №1251- XII від 25.06.1991 року встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За правилами ч.6 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” №797/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Всупереч цьому, відповідач не сплачував єдиний податок впродовж періоду травень-листопад 2010 року, внаслідок чого утворилася заборгованість по єдиному податку, яка з урахуванням переплати попереднього періоду в сумі 6,05 грн., складає 1393,95 грн.

У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Примусове стягнення податкової заборгованості це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Згідно зі ст.3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до місцевого бюджету м. Рівне на р/р 34215379700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, код платежу 16050200, заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1393 (одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 95 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.