Ухвала суду № 136976829, 01.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/562/26

381/2575/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 303 КПК України скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про залучення особи до провадження як потерпілої у кримінальному провадженні № 12026116310000028,

установила:

У травні 2026 року представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на постанову старшого дізнавача Сектору дізнання Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_5 від 21 травня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про залучення особи до провадження як потерпілої.

Вимоги скарги заявник обґрунтовує тим, що в провадженні Сектору дізнання Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12026116310000028, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України (порушення недоторканності житла). Відомості до ЄРДР внесені на підставі ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 від 18.02.2026 року у справі № 381/816/26.

20 травня 2026 року представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся до дізнавача з клопотанням від 18.05.2026 року (вх. № О-8664) у порядку ст. 220 КПК України, в якому просив залучити ОСОБА_3 до вказаного кримінального провадження як потерпілу та вручити їй пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

21 травня 2026 року старший дізнавач СД Фастівського РУП майор поліції ОСОБА_5 виніс постанову, якою у задоволенні зазначеного клопотання відмовив повністю.

Заявник вважає цю постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки дізнавач безпідставно ототожнив право на недоторканність житла (об`єкт захисту ст. 162 КК України) із майновим правом власності на будинок. ОСОБА_3 фактично та постійно проживає у будинку АДРЕСА_1 разом зі своїми дітьми, що підтверджується рішенням суду про вселення та довідкою КСОН № 173 від 24.04.2026 року, а тому є законним володільцем житла, якому протиправними діями ОСОБА_7 (свавільне проникнення, зміна замків) було завдано моральну та майнову шкоду.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цією скаргою.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 27.05.2026 відкрив провадження за цією скаргою та призначив її до судового розгляду у судовому засіданні за участю сторін на 01.06.2026 о 12 годині 00 хвилин.

Скаржник у судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник скаржника адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав вимоги скарги з підстав, що у ній зазначені та просив задовольнити повністю. Додатково з посиланням на висновки Верховного Суду та висновки слідчого судді, що викладені в ухвалах, постановлених у межах цього кримінального провадження, звернув увагу на те, що потерпілим за ст. 162 КК України може бути не лише власник, а й особа, яка проживає та користується житлом, оскільки факт відсутності права власності не свідчить про відсутність шкоди. Зазначив, що означена норма кримінального закону передбачає відповідальність за посягання на охоронюване право особи на недоторканість житла. Крім цього, додав, що за вказаною адресою разом із скаржницею проживають двоє її неповнолітніх дітей, донька скаржниці зареєстрована за цією адресою. Стосовно змісту оскаржуваної постанови дізнавача зазначив, що вважає її необґрунтованою та такою, що винесена без належного дослідження всіх обставин, а також без здійснення усіх необхідних слідчих дій. На думку представника, слідчий безпідставно ототожнив право власності та право на недоторканість житла та з посиланням, що до житла проникла ОСОБА_7 , яка є дружиною власника та матір`ю іншого співвласника цього будинку дійшов неправильного висновку про відмову залучити ОСОБА_3 як потерпілу.

Фастівське РУП ГУ НП в Київській області не направило до суду представника для участі у судовому засіданні, про день судового розгляду повідомлене належним чином.

Оскільки ч. 3 ст. 306 КПК України визначений преклюзивний строк розгляду слідчим суддею такої скарги, вважаю можливим здійснити її судовий розгляд без участі осіб, які належно повідомлені судом про місце, день та час судового розгляду.

Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Предметом оскарження у цій скарзі є постанова старшого дізнавача Сектору дізнання Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання про залучення заявниці до провадження як потерпілої.

З огляду на це слідчий суддя бере до уваги, що правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення цього клопотання посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав для його прийняття.

Отже, для вирішення питання про законність та обґрунтованість рішення про відмову у задоволенні клопотання про залучення заявниці до провадження як потерпілої, слідчий суддя повинен встановити:

- дотримання вимог КПК України під час постановлення такого рішення;

- обґрунтованість підстав для його прийняття.

Щодо процесуальних вимог.

З цього приводу слідчий суддя зазначає, що частиною 3 ст. 110 КПК України передбачено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Слідчий суддя встановила, що оскаржувана постанова дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про залучення заявниці до провадження як потерпілої відповідає формальним вимогам, визначеним законом. У ній дізнавач вказав:

-відомості про особу, яка прийняла таке рішення, місце та час його прийняття (вступна частина);

-зміст обставин кримінального провадження, їх оцінку, мотиви для відмови у задоволенні клопотання, з посиланням на норму закону (мотивувальна частина);

-зміст прийнятого рішення (відмову у задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не є власником чи співвласником будинку АДРЕСА_1 , а власник майна заперечень щодо дій ОСОБА_7 не висловлював), порядок оскарження (резолютивна частина).

Це дає підстави вважати, що дізнавач дотримався формальних вимог закону під час ухвалення рішення про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.

Щодо вимоги обґрунтованості рішення слідчий суддя зазначає таке.

Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідчий суддя встановила, що вказане процесуальне рішення дізнавач обґрунтував тим, що власником будинку АДРЕСА_1 є колишній чоловік заявниці ОСОБА_8 (1/3 частина) та його малолітній син ОСОБА_9 (2/3 частини), законним представником (матір`ю) якого є ОСОБА_7 .

Водночас ОСОБА_3 не є власником цього нерухомого майна, а є його користувачем та проживає у ньому разом із дітьми.

За цих підстав дізнавач виснував, що перебування у цьому будинку ОСОБА_7 , яка є законним представником (матір`ю) співвласника та дружиною його іншого власника, не вважається порушенням недоторканості житла заявниці; оскільки заперечення щодо перебування ОСОБА_7 у будинку від його власника не надходили, тому ознаки недоторканості житла відсутні.

У зв`язку із цим дізнавач дійшов висновку про відсутність підстав для залучення заявниці як потерпілої.

Оцінюючи вказані обставини, слідчий суддя зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься диспозитивність, яка у свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя бере до уваги, що предметом доведення у кримінальному провадженні за ознаками ч. 1 ст. 162 КК України є не тільки факт проникнення до житла, але й обставини, пов`язані з протиправністю такого проникнення та наявністю прямого умислу осіб на порушення права потерпілого та недоторканість житла.

Всупереч наведених вимог закону заявниця та її представник не надали дізнавачу, а також не долучили до матеріалів скарги, не надали слідчому судді належні та достатні докази порушення її прав на недоторканність житла, внаслідок чого їй було спричинено моральну, фізичну або майнову шкоду.

Крім цього, встановлено, що заявниця просить визнати її потерпілою від свавільного та протиправного, на її думку, перебування у цьому будинку ОСОБА_7 , яка є законним представником (матір`ю) власника 2/3 цього будинку та дружиною власника його 1/3 частини.

Заявниця у скарзі зазначає, що вона не є власником цього житла, вона фактично проживає у ньому зі своїми сином та донькою, оскільки її неповнолітня донька має зареєстроване місце проживання у цьому помешканні.

Вказані обставини також у судовому засіданні підтвердив її представник.

З огляду на це слідчий суддя вважає правильним висновок дізнавача про те, що дії ОСОБА_7 не слід вважати порушенням недоторканості житла заявниці, оскільки заперечення щодо перебування ОСОБА_7 в будинку від власника цього будинку не надходили, тому ознаки порушення недоторканості житла відсутні, а отже і відсутні підстави для визнання заявника потерпілою.

Крім цього, з`ясовуючи наявність обставин, пов`язаних із протиправністю проникнення до житла та завдання заявниці кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди, що є необхідною умовою для визнання її потерпілою у розумінні кримінального процесуального закону, слідчий суддя враховує правовий статус ОСОБА_7 у цих правовідносинах, яка є законним представником (матір`ю) власника 2/3 цього будинку та дружиною власника його 1/3 частини.

Слідчий суддя вважає необхідним звернути увагу ОСОБА_3 на те, що її незгода із цивільно-правовими відносинами щодо порядку користування житлом, у якому зберігаються її та її дітей особисті речі, може бути предметом розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Дослідивши зміст постанови дізнавача про відмову у визнанні потерпілим, слідчий суддя встановив, дізнавач проаналізував зібрані в ході досудового розслідування докази, на підставі яких він дійшов висновку про відсутність факту заподіяння заявниці шкоди вказаним діянням, враховуючи відсутність у неї права власності чи іншого володіння на це житло, а також враховуючи особу, яка проникла у це житло.

З огляду на вказане слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова дізнавача є достатньо обґрунтованою, належно вмотивованою та прийнята на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин кримінального провадження та з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування слідчий суддя може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Підсумовуючи усе викладене, слідчий суддя доходить висновку, що прийняте дізнавачем рішення є таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись статтями 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про залучення як потерпілої у кримінальному провадженні № 12026116310000028.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, та суб`єкту, рішення якого оскаржується.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повна ухвала складена 01.06.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_10