Рішення № 136976253, 01.06.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/25/26

Провадження № 2/355/469/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Старенької С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (надалі також позивач, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ТОВ «ФК «ЄАПБ», новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , клієнт, позичальник, споживач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (надалі також первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р99.00607.003540906 від 12 січня 2018 року (надалі також договір №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018, кредитний договір, договір).

Між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 17 листопада 2023 року укладено договір факторингу №17112023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно із п. 2.1 договору факторингу АТ «ІДЕЯ БАНК» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «ІДЕЯ БАНК» за плату та на умовах, визначених договором факторингу.

Відповідно до п. 2.2. договору факторингу права вимоги, які АТ «ІДЕЯ БАНК» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «ІДЕЯ БАНК», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього договору та надсилається АТ «ІДЕЯ БАНК» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 року в сумі 17200,40 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 4203,02 грн - заборгованість за відсотками; 6997, 38 грн - заборгованість за комісіями.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «ІДЕЯ БАНК» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 17 листопада 2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 на суму 17200,40 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються із суми 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та 03.02.2026 подав відзив на позов, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

05 січня 2018 року ним було втрачено барсетку з документами, серед яких був паспорт, водійські права та довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру. Відповідач відразу звернувся до поліції із заявою про втрату документів.

26 січня 2018 року ОСОБА_1 було поновлено ряд втрачених документів та отримано новий паспорт (ІД-картку).

Особа, яка заволоділа втраченими документами, 13 січня 2018 року уклала кредитний договір №353572 з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на суму 25127,60 грн. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року у справі №355/514/21 було встановлено, що кредит був оформлений не відповідачем.

Також, відповідачем виявлено у відкритому реєстрі юридичних осіб, що за даними втраченого паспорта ОСОБА_1 значиться засновником низки юридичних осіб, а саме ПП «Міраж-ЛТД» (м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, 5 н/п191) та ТОВ «Креатив-ІВ» (м. Київ, вул. Кирилівська, 170 оф.1), а всього на його ім`я зареєстровано п`ять товариств.

У 2019 році йому надійшло повідомлення про існування заборгованості перед А-Банком, в якому відповідач кредиту ніколи не брав. За результатами звернення до означеного банку від 13.06.2019 банком прийнято до уваги факт шахрайських дій і закрито борг.

У відзиві, серед іншого, міститься клопотання про витребування доказів з банківської установи.

10.02.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, за змістом якої зазначив, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомилось з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з посиланням на ст. 207 ЦК України. При цьому зміст відповіді на відзив аналогічний змісту позовної заяви. Спростування позиції відповідача щодо не укладення ним кредитного договору з підстав втрати паспорта громадянина України, а відтак недостовірність його даних, зазначених на момент укладення договору, у відповіді на відзив позивач не наводить.

Разом з тим, у відповіді на відзив представник позивача зазначила про доцільність задоволення клопотання про витребування доказів, заявленого у відзиві на позов.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

07 січня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», за підписом представника позивача Кудіної Анастасії Вячеславівни (а.с. 24).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15.01.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 16.02.2026 (а.с. 42-43).

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 4).

Зважаючи на означене клопотання, представник позивача у судові засідання не з`являлася.

Копію позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі, а також судову повістку відповідач отримав особисто 23.01.2026 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою «вручено особисто», проставленою 27.01.2026) та 03.02.2026 в приміщенні суду, про що міститься особиста розписка в матеріалах справи, що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

03.02.2026 відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву в цій справі.

У відзиві, серед іншого, міститься клопотання про витребування доказів з банківської установи.

10.02.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, за підписом представника позивача Дараган Юлії Олександрівни. В означеному документі представник позивача зазначила про доцільність задоволення клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 16.02.2026 з`явилася представник відповідача, адвокат Блохіна О.В., підтримала заявлене у відзиві на позов клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 16.02.2026 клопотання відповідача про витребування доказів у банківської установи задоволено, розгляд справи відкладено на 23.03.2026. Зокрема, судом витребувано всю наявну у АТ «Ідея Банк» інформацію та/або документи, про володільця карткового рахунку, на який надходила сума кредиту за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018, із надісланням до суду копій всіх наявних у банку документів, що подавалися позичальником при оформленні кредитного договору; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою, виданою на виконання умов кредитного договору №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018.

У подальшому судові засідання 23.03.2026 та 27.04.2026 відкладалися з огляду на ненадходження до суду витребуваних документів. АТ «Ідея Банк» отримувало ухвали суду про витребування доказів, однак останні до суду так і не надійшли.

Чергове судове засідання було відкладено/призначено на 27.05.2026.

У судовому засіданні 27.05.2026 представник відповідача, адвокат Блохіна О.В. надала пояснення по суті позову, що полягають у запереченні проти позову, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи представника відповідача полягали у недоведеності позовних вимог та ненаданні позивачем належних і допустимих доказів щодо укладення кредитного договору, належності саме відповідачу кредитної картки та отримання кредитних коштів за договором відповідачем, з огляду на обставини втрати відповідачем оригіналів паспорту та ідентифікаційного коду та оформлення кредитного договору іншою особою на підставі втрачених документів позивача та отримання саме такою особою кредитних коштів.

У судовому засіданні 27.05.2026, з огляду та на підставі ч. 1 ст. 244 (у взаємозв`язку із ст. 268) Цивільного процесуального кодексу України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 11:35 год 01.06.2026.

У судове засідання 01.06.2026 сторони не з`явилися, з огляду на що судом ухвалено та підписано повне рішення суду в цій справі.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

До позовної заяви додана копія кредитного договору №Р99.00607.003540906 від 12 січня 2018 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 (а.с. 2-4).

Відповідно до заяви-анкети від 12.01.2018, відповідач ОСОБА_1 мав особисто звернутися до АТ «ІДЕЯ БАНК» про надання позики (а.с. 12).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту (стандартна форма), позичальник ознайомлений із контактними даними кредитодавця, кредитного посередника, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживання, порядком повернення кредиту, додатковою інформацією та іншими правовими аспектами, що підтверджується її власноручним підписом (а.с. 6).

Як додаток до паспорту споживчого кредиту, кредитодавець надав позичальнику графік щомісячних платежів за кредитним договором, в якому зазначено номер і дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді і сума платежу за вказаний період, в тому числі з повною інформацією розрахунків (а.с. 9).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 6000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами. Банк надає кредит у день підписання договору строком на 12 місяців, датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.

Згідно із п. 1.3, 1.4, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 2,5%. Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 12%.

Як зазначає позивач, АТ «ІДЕЯ БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало позичальнику кредитні кошти в сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується копіями ордерів-розпорядження №1 та № 2 від 12 січня 2018 року та випискою по рахункам (а.с. 14, 18).

12 жовтня 2018 року відповідач мав звернутися із заявою у письмовій формі до ПАТ «Страхова компанія «НЗУ України страхування життя» з метою укладення договору добровільного страхування життя №Р99.00607.003540906 (а.с. 8). Підписом у вказаній заяві позичальник погодився, що заява, договір страхування, правила є основою правовідносин між ним та страховиком і у своїй сукупності складають договір добровільного страхування життя (а.с. 8).

Також, позичальник ознайомився і підписав додаток до паспорту споживчого кредиту (графік щомісячних платежів), заяву №Р99.00607.003540906 про акцепт публічної оферти ПАТ «ІДЕЯ БАНК» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика, заяву повідомлення фізичної особи клієнта банку, згоду фізичної особи суб`єкта кредитної історії (а.с. 9, 10, 11, 13, 17).

Між AT «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 17 листопада 2023 року укладено договір факторингу №17112023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». До позовної заяви додана також платіжна інструкція №20494 від 20.11.2023 щодо оплати відступленого права вимоги за означеним договором факторингу (а.с. 20-27).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №17112023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 в сумі 17200,40 грн (а.с. 28), з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 4203,02 грн - заборгованість за відсотками; 6997, 38 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 28).

Вказана сума підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 станом на 17.11.2023 року (а.с. 19).

Відповідачем, в обґрунтування своєї позиції, надано до суду такі письмові докази:

- паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 26.01.2018 органом 3219 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47).

- довідку Баришівської об`єднаної ДПІ про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с. 48).

- витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №3219-1340580-2018, в якому у графі реквізити документа, що посвідчує особу та підтверджує належність до громадянства, зазначено паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм НОМЕР_1 , виданий 26.01.2018 органом 3219 (а.с. 49).

- заяву ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУДФС м. Києва Л. Демченку відповідно до якої відповідач просив вжити всі необхідні заходи, передбачені законодавством щодо припинення діяльності фіктивних підприємств та їх ліквідацію, які оформлені на нього згідно із паспортом з даними станом на день втрати 05.01.2018. До заяви додано витяг із відкритого реєстру юридичних осіб (а.с. 50-52);

- копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 04.07.1998 Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 53);

- довідка Баришівського ВП ГУ НП в Київській області, відповідно до якої ОСОБА_1 05.01.2018 звертався із письмовою заявою до органу поліції за місцем проживання щодо втрати паспорта громадянина України та посвідчення водія на своє ім`я та дружини ОСОБА_2 , свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки Рено Трафік д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний код. За результатами перевірки по заяві ОСОБА_1 складено висновок про відмову у відкритті кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення (а.с. 54);

- висновок за результатами перевірки за заявою ОСОБА_1 від 05.01.2018 щодо втрати паспорта громадянина України та інших документів (а.с. 55);

- повідомлення Баришівського ВП ГУ НП в Київській області щодо реєстрації заяви ОСОБА_1 від 05.01.2018 в журналі ЖЕО №102 (а.с. 56);

- заява ОСОБА_1 від 13.06.2019 керівнику відділення А-БАНКУ Мироновій Т.М. з приводу надходження повідомлень з інформацією, що на його ім`я оформлено кредит (а.с. 57);

Як зазначив у відзиві відповідач та підтвердила представник відповідача у судовому засіданні, банківською установою А-БАНК прийнято до уваги факт шахрайських дій і закрито кредитну справу.

13 січня 2018 року від імені ОСОБА_1 укладено кредитний договір №353572 з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на суму 25127,60 грн. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року у справі №355/514/21 було задоволено позовні вимоги відповідача ОСОБА_1 , та визнано виконавчий напис, вчинений 01 березня 2021 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, таким, що не підлягає виконанню (а.с. 58-62). Вказане судове рішення не оскаржувалось.

Копії документів, які містять банківську таємницю, були витребувані судом у АТ «ІДЕЯ БАНК». Ухвала суду від 16 лютого 2026 року про витребування доказів тричі направлялась до АТ «ІДЕЯ БАНК» та залишилась без виконання.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що кредитний договір №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено у письмовій формі та підписаний рукописним підписом від імені ОСОБА_1 .

Як уже зазначав суд, у цій справі саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Суд констатує, що відразу після того, як відповідач виявив втрату документів, у тому числі паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОСОБА_1 05.01.2018 звернувся до органу поліції за місцем проживання з відповідною заявою.

Кредитний договір між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК» укладено в письмовій формі 12.01.2018.

Суд звернув увагу на підписи, виконані від імені ОСОБА_1 , що містяться у кредитному договорі №Р99.00607.003540906 від 12 січня 2018 року, у заяві-анкеті від 12.01.2018, паспорті споживчого кредиту (стандартна форма), додатку до паспорту споживчого кредиту, (графік щомісячних платежів за кредитним договором), заяві до ПАТ «Страхова компанія «НЗУ України страхування життя» з метою укладення договору добровільного страхування життя №Р99.00607.003540906, заяві №Р99.00607.003540906 про акцепт публічної оферти ПАТ «ІДЕЯ БАНК» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, заяві про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика, заяву повідомлення фізичної особи клієнта банку, згоду фізичної особи суб`єкта кредитної історії, а також у копії паспорта, виданого на ім`я відповідача ОСОБА_1 .. Вбачається, що означені підписи у вказаних документах та паспорті, виданого на ім`я відповідача, не мають ознак схожості.

При цьому сторони у справі, будучи наділеними таким правом, та за наявними доказами у справі, наданими відповідачем, не заявляли клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи. В даному випадку суд позбавлений права самостійно збирати докази, порушуючи принцип змагальності сторін.

Більше того, суд зауважує про відмінність/несхожість осіб на фотографіях у копіях паспорту, наданого для укладення кредитного договору, та у копії попереднього паспорту, що зберіглася у відповідача. Не вбачається схожість таких осіб і в копії паспорту, наданого для укладення кредитного договору, та у паспорті, виданому на ім`я ОСОБА_1 26.01.2018.

Відтак, суд не може дійти висновку про укладення спірного кредитного договору саме відповідачем ОСОБА_1 .

Суд доходить означеного висновку ще й з огляду на те, що АТ «ІДЕЯ БАНК» не виконало ухвалу суду про витребування доказів (вперше отримана 04.03.2026 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R0671099831376), чим не довів належність банківського/карткового рахунку, на який перераховано кредитні кошти, саме відповідачу ОСОБА_1 .

При цьому, саме банк, а не клієнт, має доводити, що ним вжито усіх заходів безпеки, в тому числі щодо ідентифікації осіб та належності документа, який посвідчує особу, саме певній особи.

Кредитний договір №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 між ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК» укладено в письмовій формі, без застосування мобільного додатку та електронного підпису, надавало можливість первісному кредитору встановити особу клієнта.

Поряд із означеним, відповідач надав суду докази щодо звернення до правоохоронних органів з підстав втрати паспорта громадянина України та інших документів.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою 05.01.2018. В подальшому, дізнавшись із відкритого реєстру юридичних осіб інформацію стосовно нього, звертався до ГУДФС м. Києва щодо вжиття необхідних заходи щодо припинення діяльності фіктивних підприємств та їх ліквідацію, які оформлені на ім`я відповідача згідно із паспортом з даними станом на день втрати 05.01.2018. суд бере до уваги, що 13.06.2019 відповідач звертався до керівника відділення А-БАНКУ з приводу надходження повідомлень з інформацією, що на його ім`я оформлено кредит, та за відсутністю підстав кредитна справа була закрита. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року у справі №355/514/21 було задоволено позовні вимоги відповідача ОСОБА_1 та скасовано виконавчий напис, вчинений на підставі кредитного договору №353572, укладеного від імені ОСОБА_1 з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на суму 25127,60 грн.

Відтак, суд констатує, що поведінка відповідача з 05.01.2018, після втрати ним оригіналів документів, не була суперечливою; навпаки, дії відповідача послідовно свідчили про його незгоду із вчинюваними від його імені діями на підставі втрачених документів та його активну протидію та оскарження неправомірних дій.

Окремо суд зауважує, що відповідач ОСОБА_1 , у зв`язку з втратою паспорта та інших документів, звернувся до правоохоронних органів 05.01.2018. Кредитний договір №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018 між ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК» укладено 12.01.2018. В означеному кредитному договорі вказано дані паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 04.07.1998 Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_1 , який станом на 12.01.2018 не був дійсним. Паспорт громадянина України ОСОБА_1 повторно отримав 26.01.2018 (№001472968, виданий 26.01.2018 органом 3219).

Згідно із ч. 2. ст. 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов`язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб`єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з вище наведеного, відповідачем ОСОБА_1 дотримано вимоги вище означеного закону.

Використання недійсного (втраченого) документа є протиправним. Якщо виявлено факт підробки або незаконного використання втраченого паспорта іншою особою, такі дії мають ознаки шахрайства та мають кваліфікуватися саме як шахрайські.

Відсутність кримінального провадження за фактом незаконного використання втраченого паспорту ОСОБА_1 не може бути підставою для задоволення позову.

Поряд з означеним, враховуючи споживчий характер правовідносин між банком і клієнтом, суд повинен виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є слабкою стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Суд бере до уваги нерівний стан сторін у договірних відносинах, предметом яких є банківські послуги, що є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи наявні саме у банку, оскільки саме банк як фінансова установа володіє знаннями і можливостями щодо контролю над здійсненням укладення договорів, платіжних операцій, адмініструє систему Інтернет-банкінгу, а також є обізнаним із типовими шахрайськими діями і має обов`язок оцінювати ці ризики і вживати відповідні заходи.

Правом спростувати наведені відповідачем обставини протилежним АТ «ІДЕЯ БАНК» не скористалося, остільки не виконало ухвалу суду від 16.02.2026 про витребування доказів.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що кредитний договір, на який він посилається у позові, було укладено між первісним кредитором та відповідачем, як і не підтвердив тих обставин, що банк належно виконав свої обов`язки під час укладення кредитного договору №Р99.00607.003540906 від 12.01.2018, а саме надав кредит саме відповідачу, не довів гарантування безпеки під час укладення правочину.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, доказами, які позивач надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.

Як наслідок, неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині укладення кредитного договору та надання за ним кредитних коштів саме відповідачу ОСОБА_1 є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Судом не надається правова оцінка обставинам переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача за договором факторингу №17112023 від 17.11.2023, оскільки за викладеними вище висновками суду не доведено укладення спірного кредитного договору саме з відповідачем та надання саме йому кредитних коштів.

Відтак, з огляду на все вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 1), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 01.06.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

код ЄДРПОУ: 35625014

реквізити: IBAN № НОМЕР_4 у AT «ТАСКОМБАНК»

місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_5

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА