Рішення № 136976160, 01.06.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/452/26

Провадження № 2/288/556/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказує, що 04 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №P29.13025.003431797 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано споживчий кредит, а Відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентими платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

26 листопада 2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №12/84.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ

«Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №P29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року.

У зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за договором.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 52109.42 гривень, а саме:

- заборгованість за тілом кредиту 17713.33 гривень;

- заборгованість за відсотками 7931.51 гривень;

- заборгованість за комісією 26464.58 гривень.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №P29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року в загальному розмірі 52109.42 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2662.40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 8000.00 гривень.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження по даній справі із викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з роздруківкою трекінгу поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор R06714383538,) з офіційного сайту АТ «Укрпошта», копія ухали та позовна заява з додатками були вручені одержувачу 21 квітня 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 128 ЦПК України, день вручення судової повістки під розписку, отриманої в поштовий спосіб, вважається днем належного повідомлення особи про розгляд справи.

Таким чином, відповідач, будучи обізнаною про судовий процес, не скористалася своїм правом на участь у судовому засіданні, а також подання відзиву, що дозволяє суду розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інформація про розгляд справи розміщується на сайті суду і є загальнодоступною.

Від відповідача відзиву на позов, зустрічного позову, будь-яких клопотань, заяв чи доказів не надходило.

Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, суд приходить до висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідно них визначив правовідносини, що склалися між сторонами.

Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Ідея Банк» Кредитний договір №P29.13025.003431797, підписала Заяву-анкету до кредитного договору, заяву про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» від 04 грудня 2017 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 18000.00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною. Вказані документи власноручно підписані відповідачкою ОСОБА_1 . /а.с.5-6,8/

Згідно з п. 1.3 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49%. Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 6%, що разом з Маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5%.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесених включно до 4 числі кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на

транзитний рахунок № НОМЕР_1 в Банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором. /а.с.5-6/

Відповідачкою також підписано Паспорт споживчого кредиту з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, який є додатком до Кредитного договору № P29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року, відповідно до якого визначено суму кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення. /а.с.6 на звороті аркуша-7/

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та перерахувало на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_1 кошти в розмірі 18000.00 гривень, що підтверджується ордером - розпорядженням №1 про видачу кредиту. /а.с.11 на звороті аркуша/

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2000 по 26 листопада 2020 року вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти, користувалася ними, вносила платежі на погашення заборгованості. /а.с.12/

Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Р29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року, виданої ПАТ «Ідея Банк» за підписом директора Департаменту кредитного адміністрування Романа Куніцького, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 станом на 26 листопада 2020 року становить 52 109.42 гривень. Згідно з вказаним розрахунком, зазначена сума складається з: - заборгованості за основним боргом 17713.33 гривень; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 7931.51 гривень; - заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 2646458 гривень. /а.с.12 на звороті аркуша/

26 листопада 2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №12/84, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором № Р29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року. /а.с.13-15/

Згідно з витягом з реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року в розмірі 52109.42 гривень. /а.с.16/

12 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідача досудову вимогу за Вих. №20237270, у якій повідомлено ОСОБА_1 про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» із зазначенням інформації про наявність заборгованості за кредитним договором № Р29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року в розмірі 52109.42 гривень. /а.с.17 на звороті аркуша/

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є юридичною особою з видами економічної діяльності: інші види кредитування (основний), надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. /а.с.18/

Отже, суд встановив, що на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. ст.526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зіст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 26464.58 гривень, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі №Р29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року, укладеним між ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також ТОВ «Споживчий центр» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що строк виконання зобов`язання настав, доказів повернення боргу станом на день розгляду справи відповідачем не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованості в розмірі 25644.84 гривень.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються із наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2662.40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000.00 гривень.

Згідно договору про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката становить 8000.00 гривень /а.с.20/, про що складено детальний опис наданих послуг до Акту №292 від 09 березня 2026 року за договором по надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року. /а.с.21/

Дотримуючись принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 8000.00 гривень є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом, обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000.00 гривень.

Частиною першою статті 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1310.25 гривень (2662.40 гривень (розмір судових витрат) х 25644.84 гривень (розмір задоволених позовних вимог) /52109.42 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.3,11 Закону України «Про електронну комерцію»; статтями 1, 3, 12, 207, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 626, 629, 633, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, місто Львів, вулиця Смаль - Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором №Р29.13025.003431797 від 04 грудня 2017 року в розмірі 25644.84 гривень, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 17713.33 гривень;

- заборгованість за процентами 7931.51 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 )на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, місто Львів, вулиця Смаль - Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) сплачений судовий збір в розмірі 1310.25 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000.00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко