Рішення № 136974056, 28.05.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/2447/25

Провадження № 2/486/627/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи: позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», представник позивача Савченко Т.О., відповідач ОСОБА_1 , представники відповідача Максимів В.М., Тальчук П.І.,

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», яке діяло через представника Савченко Т.О., через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», та ОСОБА_1 23 грудня 2022 року укладено Кредитний договір № 1129-9258. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування Кредитом. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 19 жовтня 2023 року.

Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 19 листопада 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 38325,60 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн та за відсотками 34325,60 грн.

26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, згідно умов якого, право вимоги за кредитними договорами, у тому числі укладеним з відповідачем, перейшло до позивача.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19 березня 2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував ідентифікацію особи позичальника, підписання договору та ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Інформації про те що саме на номер телефону Відповідача було надіслано пароль, матеріали справи не містять. З наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення Відповідача щодо укладення оспорюваного кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово. Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору № 1129-9258 від 23 грудня 2022 року. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір. надані Позивачем документи не можуть бути належним та допустимим доказом отримання Відповідачем кредитних коштів від Позивача. Вказаний розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, сум погашення заборгованості (в разі наявності та за умови їх належного підтвердження), які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту) за користування кредитними коштами. Отже, при стягненні заявленої Позивачем заборгованості необхідно керуватись визначеними у кредитному договорі умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а саме 4000 грн та в 14 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Навів контррозрахунок заборгованості за процентами за кредитним договором від 23 грудня 2022 року, відповідно до якого заборгованість за процентами не повинна перевищувати 5,60 грн. (4000 грн тіло кредиту * 0,01% * 14 днів строк кредитування/ 100). Загальний розмір заборгованості за кредитним договором не повинен перевищувати 4005,60 грн. (тіло + відсотки). По-друге, нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту Відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена Позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 34325,60 грн не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн за договором від 23 грудня 2022 року, оскільки суперечить ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за користування кредитними коштами. Виходячи з принципів справедливості, добросовісності і розумності вважав, що нарахована сума заборгованості за процентами мала б становити 2000 грн. Просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі та стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати за надання правової допомоги.

25 березня 2026 року представник позивача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «A3355», який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1129-9258 від 23 грудня 2022 року, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, є доказом перерахування грошових коштів за кредитним договором. Оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. Вважає, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.

07 травня 2026 року представник відповідача надала до суду додаткові пояснення, в яких зауважила, що підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є лише способом підписання договору передбаченого законодавством, але сам код не замінює обов`язку ідентифікувати та верифікувати особу, який встановлений Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Відсутня можливість перевірити цілісність та незмінюваність договору №1129-9258 від 23 грудня 2022 року, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили сторони під час їх підписання, як і перевірити правильність нарахування відсотків. Крім того, нараховані відсотки підлягають списанню у зв`язку зі статусом особи Відповідача діючий військовослужбовець. Також, вважає, що при стягненні заявленої Позивачем заборгованості необхідно керуватись визначеними у кредитному договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а саме 4000 грн та в 14 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Крім того, за умови відсутності доказів у справі, а саме недоведення переходу права вимоги до Позивача та непогодження умов кредитування, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Посилаючись на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вважає, що відповідач звільнений від сплати судового збору. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, в позовній заяві просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач та його представники не з`явились. Представник відповідача надіслала до суду письмову заяву, в якій просила про проведення засідання у її відсутність та у відсутність відповідача, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 грудня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1129-9258 /а.с. 15-20/. Загальний розмір Кредиту 4000 грн (п. 4.1.). Строк кредиту 300 календарних днів (п. 4.8.), зі стандартною процентною ставкою 3,00% за кожен день користування Кредитом (п. 4.6). Промо-ставкою (вид акційної процентної ставки) становить 0.01%) за кожен день користування Кредитом протягом перших 14 календарних днів (п. 10.1). Дата повернення (виплати) кредиту 19 жовтня 2023 року (п. 4.8). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А3355.

Згідно з п.4.3 договору Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промоставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (п.4.6 Договору).

До позовної заяви додано правила відкриття кредитної лінії /а.с. 21-27/, паспорт споживчого кредиту /а.с. 28-29/, таблицю обчислення загальної вартості кредиту /а.с. 30-31/.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4000 грн підтверджено довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» /а.с. 14/, а також листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», згідно якого на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до руху коштів по картці 23 грудня 2022 року о 10:32:19 за вказаною карткою наявна операція з зарахування коштів від LLC UKR KREDIT FINANCE на суму 4000 грн.

26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, згідно якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників /а.с. 32-35, 38-39/.

Згідно розрахунку заборгованості за договором /а.с. 40-48/ станом на 26 грудня 2024 року, а фактично на 18 жовтня 2023 року відповідачу нарахована заборгованість за кредитним договором у розмірі 38325,60 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн та за відсотками 34325,60 грн. Кошти в рахунок погашення заборгованості відповідачем не вносились. Проценти протягом перших 14 днів нараховувались за промо-ставкою 0,01%, в подальшому, протягом наступних 286 днів за стандартною процентною ставкою 3%. Загальний строк нарахування процентів становить 300 днів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

В силу частину 1 статті 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір про відкриття кредитної лінії №1129-9258 від 23 грудня 2022 року був підписаний відповідачем в електронній формі.

Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1129-9258 був укладений з ОСОБА_1 23 грудня 2022 року дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання кредитором Договору (оферти) та прийняття (акцептування) пропозиції (підписання Договору) позичальником накладенням електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільний телефону.

Відповідач заперечує факт укладання вказаного договору та отримання на його виконання коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищенаведеного, положень закону, а саме, що ОСОБА_1 підписав 23 грудня 2022 договір про відкриття кредитної лінії №1129-9258 в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора після верифікації особи позичальника кредитором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який відповідачу не належить, змісту довідки директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту, а також лист АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про зарахування на рахунок відповідача 23 грудня 2022 року коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суд дійшов висновку про доведеність факту укладання Договору та отримання відповідачем у розпорядження зазначених у договорі кредитних коштів.

Такі висновки узгоджуються на правових позиціях, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) та спростовують аргументи наведені у відзиві.

Суд відхиляє посилання представника відповідача у відзиві на відсутність у справі належних доказів укладання Договору ОСОБА_1 та отримання останнім кредитних коштів також з огляду на те, що у Договорі викладені відомості про особу позичальника, його РНОКПП, відомості паспорту, долучені його фотокопії, фото позичальника, а також відсутність будь-яких доказів того, що цими відомостями заволоділа інша особа, а також того, що у зазначені у Договорі дату відповідач не отримував переказу коштів, а також, що вказана у Договорі кредитна картка відповідачу не належить.

Наявні у справі докази є належними та достатніми для висновку про укладання відповідачем Договору та отримання на його виконання кредитних коштів.

Доводи у відзиві про те, що відповідач ставить під сумнів подані копії електронних документів, вважає їх неналежними доказами суд не приймає.

Так, відповідно до частини 1-3 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Дотримавшись наведених положень процесуального закону позивач до позовної заяви долучив паперову копію укладеного ОСОБА_1 . Договору, який посвідчений накладанням електронного підпису представника позивача та відповідача.

Фінансова установа ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», суд приходить до наступного.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Суд приходить до висновку, що надавши укладений із первісним кредитором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договір факторингу та витяг з реєстру боржників із зазначенням прізвища боржника, укладеного ним договору, позивач довів, що набув право вимоги до відповідача, яке було відчужено первісним кредитором, за договором про відкриття кредитної лінії №1129-9258 від 23 грудня 2022 року, оскільки таке підтверджено належними доказами, які є достатніми для такого висновку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, відповідно до наданого фінансовою установою розрахунку заборгованості за договором сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 38325,60 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн та за відсотками 34325,60 грн.

Доказів виконання відповідачем зобов`язань за Договором матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.

Виходячи із викладеного, позивачем доведено, що у відповідача перед ним виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 34325,60 грн за договором, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, Верховний Суд висловив наступну позицію щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, первісний кредитор, здійснював нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки протягом строку кредитування.

Проте, надмірна тривалість дії кредитного договору (300 днів) та встановлення високої процентної ставки (3,00%) призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 34325,60 грн, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), отже, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, більш ніж у 8,5 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати тіла кредиту, тобто 4000 грн.

У додаткових поясненнях у справі від 07 травня 2026 року представник позивача просить, серед іншого, врахувати, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

На підтвердження таких обставин долучила фотокопію військового квитка серії НОМЕР_2 та довідку форми 5 від 11 березня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізаціїу військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно із пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин укладання Договору 23 грудня 2022 року) Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Разом з тим, згідно відміток про проходження військової служби у військовому квітку ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації у 02 березня 2025 року, тобто на момент укладення кредитного договору останній не був військовослужбовцем, і на нього не розповсюджувалась дія цього Закону, отже і підстави для не нарахування процентів відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн та за відсотками 4000 грн, а всього 8000 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 505,55 грн (20,87) /а.с. 8/.

Посилання представника відповідача на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як підставу для звільнення відповідача від сплати судового збору не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.

Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем суду не надано, отже вказані витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1129-9258 від 23 грудня 2022 року у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, з яких 4000 (чотири тисячі) гривень - заборгованість по тілу кредиту; 4000 (чотири тисячі) гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 505 (п`ятсот п`ять) гривень 55 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, місто Київ, 01133, ЄДРПОУ 43170298.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Г. А. Далматова