Рішення № 136972525, 26.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4354/25

Пр.2/336/226/2026

26.05.26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу №336/4354/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, сектор «служба у справах» дітей Східницької територіальної громади, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними,-

за відсутності сторін, третіх осіб та їх представників,

В С Т А Н О В И В :

09.05.2025 представниця позивача адвокат Кучеренко О.П. в інтересах позивача за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до суду із вказаною позовною заявою, яку уточнила вдруге 22.05.2025, за змістом якої просить:

1) зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), шляхом встановлення наступних днів зустрічей батька з дітьми:

- кожного вівторка та четверга з 17.00 год до 20.00 год., без присутності матері;

- кожної 1 та 3 суботи кожного місяця: з ночівлею у батька, за бажанням дітей, з 10 години суботи до 18 години неділі за місцем проживання батька, без присутності матері;

- для спілкування та участі у вихованні, спільного відпочинку, а також з метою оздоровлення дитини, одного тижня взимку та двадцять чотири дні влітку, без присутності матері, за бажанням дитини;

- на день народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року, для поздоровлення батьком дітей, без присутності матері, з 16 до 20 години.

- необмежене спілкування дитини з батьком засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, спілкування з дитиною в режимі відеозв`язку через мережу Інтернет, за бажанням дитини.

За змістом позову сторони перебували у шлюбі з 09.10.2021, який розірваний в судовому порядку, мають двох спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спільне життя сторін не склалось, тому у березні 2024 року сторони припинили фактичне проживання однією родиною. Діти мешкають із матір?ю (на час пред?влення позову за місцем її реєстрацїі). Позивач сплачує аліменти на утримання дітей, намагається купувати подарунки, іграшки, підтримувати емоційно та фінансово. Разом з цим, з початку окремого проживання відповідно до тверджень сторони позивача з боку матері дітей створюються перешкоди у спілкуванні із дітьми та їх вихованні, розвитку. Відповідачка майже не відповідає на дзвінки, уникає зустрічей, не відчиняє двері позивачу, що перешкоджає нормальному розвиткові дітей. Після звернення до органу опіки та піклування ситуація не змінилась, позивач не володіє жодною інформацію щодо життя дітей, відвідування секцій, місця перебування, стану здоров?я тощо.

Враховуючи наведене, неможливість позасудового врегулювання спору, із посиланням на норми ст.51 Конституції України, ст. 141, 153, 157-159 СК України, ст.8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», представниця позивача, діючи в його інтересах, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 30.05.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України роз`яснено, що у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, при цьому, її копія одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Крім того, в ухвалі роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

07.07.2025 відповідачкою надано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

За змістом відзиву стороною відповідача визнається факт перебування у шлюбі із позивачем та народження двох спільних дітей, стягнення на їх утримання аліментів в судовому порядку. Відповідачка наголошує, що позивач був категорично проти народження молодшої дитини, наполягав на перериванні вагітності. Під час спільного проживання сторін ОСОБА_1 не забезпечував родини матеріально, не цікавився станом здоров?я дітей, не проявляв справжніх батьківських почуттів до синів. Відповідачка майже з народження молодшої дитини вимушена була працювати онлайн. Прохання привезти особисті речі дітей після початку окремого проживання сторін було проігноровано з боку ОСОБА_1 . У відзиві наголошено, що стороною позивача не доведено створення з боку ОСОБА_2 перешкод батькові у спілкуванні із дітьми та участі у їх житті, розвитку та вихованні. Відповідачка категорично заперечує дану обставину, зауважує, що ОСОБА_1 не звертався до неї з приводу визначення графіку спілкування або визначення способів участі у житті дітей, відповідно, спір між сторонами відсутній.

Щодо способу участі батька у житті дітей та порядку спілкування, який просить визначити позивач, ОСОБА_2 стверджує, що він не враховує вік та потреби, спосіб життя дітей, крім того, ОСОБА_1 не володіє навичками з догляду та піклування дітей. Так, відповідачка заперечує проти спільної ночівлі із батьком та окремого відпочинку дітей із ним, що вплине на психоемоційний стан синів. Для дітей є виключно важливим дотримання звичного графіку життя та розпорядку дня. Крім того, оскільки у позивача є старша донька від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому ОСОБА_2 вважає звернення до суду із даним позовом способом уникнення продовження проходження військової служби ОСОБА_1 . Відповідно, позивачка просить залучити до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З приводу клопотання сторони відповідача в порядку ст.53 ЦПК України суд зауважує, що у відзиві згідно з ч.1 ст.178 ЦПК України відповідач викладає заперечення проти позову. Так, клопотання з процесуальних питань мало бути оформлено із дотриманням вимог ст.182,183 ЦПК України. Ч.1 ст.182 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Приписи ст.183 ЦПК України унормовують загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Норма ч.4 ст.183 ЦПК України передбачає, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Відповідно, враховуючи, що заява з процесуальних питань подана з порушенням ч.1 ст.183 ЦПК України, не є окремим документом з процесуальних питань, суд повернув її без розгляду, як видно з протокола судового засідання від 04.09.2025.

Ухвалою суду від 05.11.2025 постановлено залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: службу у справах дітей Східницької територіальної громади (в особі органу опіки та піклування), надіславши копію цієї ухвали суду із копією позовної заяви. В порядку витребування доказів зобов`язано службу у справах дітей Східницької територіальної громади надати висновок щодо розв`язання спору. Даною ухвалою також постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі, призначити цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Відповідно до ч.6 ст.53 ЦПК України роз`яснено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені ст.43 цього Кодексу. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали.

Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду визначено такий порядок проведення судового розгляду, а саме: вислухати пояснення учасників справи та дослідити письмові докази.

08.04.2026 під час проведення судового засідання позивач та його представниця адвокат Кучеренко О.П. на задоволенні позову наполягали, підтвердили викладені обставини. Наголосили, що шлюб між сторонами розірваний з ініціативи ОСОБА_2 , з часу пред?явлення позову позивач із дітьми не бачився, матір повідомляє недостовірну інформацію щодо місця проживання, іноді взагалі не відповідає на виклики та повідомлення. Крім того, доводи щодо створення перешкод з боку відповідачки, висловлені у позовній заяві, сторона позивача підтримує. За відсутності у дітей мобільного телефону (протилежне стороні позивача не відомо), самостійне спілкування із ними не є можливим. Місце проживання дітей, а також місце навчання старшої дитини позивачу не відомі. Із батьками відповідачки спілкування не налагоджено з часу спільного проживання. Матір відповідачки мешкає поза межами м.Запоріжжя, тому подружжя бачилось із нею нечасто, крім того, наскільки відомо ОСОБА_1 , її мати підтримує позицію доньки. Відповідно до висловлених пояснень, у родині дійсно виник конфлікт з приводу народження молодшої дитини подружжя, чим ОСОБА_1 дорікала матір ОСОБА_2 . Згодом сторонами прийнято спільне рішення про народження дитини. При цьому, батько відповідачки мешкає окремо від її матері. Від допиту одного зі свідків сторона позивача відмовилась.

Відповідачка була присутня лише під час підготовчого засідання 08.10.2025, інших заяв та клопотань до матеріалів справи не скеровувала, обізнана із здійсненням судом провадження у даній справі, неодноразово та завчасно повідомлялась про дату, час та місце судового засідання. Під час підготовчого засідання ОСОБА_2 повідомляла, що з травня 2025 року мешкає на Західній Україні із дітьми, що зумовило залучення до участі третьої особи сектору «служба у справах дітей» Східницької територіальної громади, позаяк відповідачка повідомила дійсне місце фактичного проживання.

Третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в особі представника Семенченко Н. згідно з заявою, вх.№ від 04.05.2026, просить суд приймати рішення на власний розсуд, з урахуванням наданого висновку, пояснень сторін, прав та законних інтересів дітей.

Крім того, представниця брала участь під час підготовчого засідання 08.10.2025, з?ясування обставин справи та дослідження доказів (зокрема, допиту свідка) 08.04.2026. Під час даного судового засідання представник третьої особи просила ухвалити рішення на розсуд суду, наголосила, що на виклики служби у справах дітей відповідачка не відреагувала, спілкування відбувалось виключно засобами телефонного зв?язку, місце перебування відмовляється повідомити.

Представник третьої особи сектора «служба у справах дітей» Східницької територіальної громади Павлів З.В. за допомогою системи «Електронний суд» 02.01.2025 скерувала пояснення, відповідно до яких сектором з?ясовано, що на момент проведення підготовчого засідання, в якому службу залучено до участі у справі, ОСОБА_2 перебувала на території Східницької територіальної громади. Зв`язавшись із відповідачкою, з її слів з?ясовано, що вона відпочивала у смт Східниця, на даний час на території громади не перебуває, адже повернулась з дітьми до м.Запоріжжя. Зазначені обставини унеможливлюють підготовку та надання висновку по суті спору.

Ухвалою суду, постановленою під час судового засідання 13.01.2026, зобов?язано орган опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району надати висновок згідно з ч.5 ст.19 СК України по суті спору, клопотання сторони позивача про допит свідків задоволено, відповідно до ч.4 ст.91 ЦПК України попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від надання показань.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних клопотань. Зустрічної позовної заяви не подано.

В судовому засіданні 08.04.2026 судом оголошено перерву, за відсутності заперечень учасників справи.

Представниця позивача адвокат Кучеренко О.П. згідно з заявою, вх.№ від 04.05.2025, зауважує, що сторони позбавлені можливості самостійно врегулювати конфлікт, відповідачка відмовляється надати згоду на спілкування дітей із батьком, погоджується виключно на відмову від позову, що суперечить правам та інтересам ОСОБА_1 . Сторона позивача просить продовжити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Судом не встановлено перешкод для ухвалення рішення за відсутності сторін, третіх осіб та їх представників, оскільки було достатньо часу для подання заяв по суті спору, відповідно, учасники справи мали змогу висловити свої позиції щодо заявлених позовних вимог, при цьому, сторона позивача надала пояснення по суті вимог, допиту свідка, тобто, порядок дослідження, визначений ухвалою суду, був повністю дотриманий.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення учасників справи (протягом здійснення провадження справи в суді, а саме сторони позивача та третьої особи-1), здійснивши допит свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.2021 по 05.04.2025 (відповідно до приписів ч.2 ст.114 СК України) згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05.03.2025 у цивільній справі №336/103/25, пр. 2/336/1276/2025, яке набрало законної сили 05.04.2025 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107738655)

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України). Разом з цим, період перебування у шлюбі сторонами у справі не оспорюється.

Згідно з мотивувальною частиною рішення суду: «з письмових доказів встановлено судом, що між сторонами 09 жовтня 2021 року укладено шлюб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того, у матеріалах справи наявні засвідчені копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 від 25.05.2025 (виданого повторно), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 від 25.05.2025 (виданого повторно).

Судовим наказом Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13.01.2025 у справі №336/102/25, пр.2-н/336/65/2025 стягнуто зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та до досягнення дітьми повноліття (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124357140).

Відповідачка з 28.04.2017 по 26.02.2019 перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що видно з рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.01.2019 у цивільній справі № 336/6115/18, пр. № 2/336/543/2019, яке набрало законної сили 26.02.2019 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79742021).

Також за даними Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78396176, підтверджено, що 04.12.2018 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя ухвалено рішення у цивільній справі № 336/6116/18, пр. 2/336/3087/2018 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та коштів на утримання дружини. Даним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІН НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІН НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 в розмірі 1/4 частини із всіх видів доходів батька щомісяця, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.10.2018 р., до її повноліття; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 кошти на її утримання в розмірі 1000 грн. щомісяця, починаючи з 09.10.2018 р. до досягнення дитиною 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Таким чином відповідачка є матір?ю трьох дітей, батько старшої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , двох молодших, позивач.

Згідно з відповіддю районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району від 18.04.2025 за підписом заступника голови Л.Щербини, Сніжко М. звернувся із заявою 07.04.2025 з питання визначення способу участі батька у вихованні дітей, тобто, до звернення до суду із даним позовом, в даній відповіді позивачу роз?яснено перелік документів, які мають бути надані для розгляду заяви із посиланням на п.73 постанови КМУ Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини №866 від 24.09.2008, а також порядок розгляду на засіданні комісії з урахуванням наявних доказів.

За даними акта обстеження умов проживання, складеного відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей ЗМР 16.03.2026, погодженого начальником відділу по Шевченківському району О.І. Кисельовою, головними спеціалістами відділу з метою підготовки висновку у даній справі щодо розв?язання спору проведено обстеження за місцем реєстрації відповідачки ( АДРЕСА_2 ), проте потрапити до квартири не вдалось, двері не відчинили, залишено виклик. Зі слів сусідки (без даних) у квартирі ніхто не проживає, жінка, яка мешкала з дітьми виїхала з м.Запоріжжя, місце перебування невідомо. Тотожний за змістом акт складений 23.03.2026. Згідно з доповідною Н. Семенченко від 17.02.2026 на ім?я начальника відділу по Шевченківському району, у телефонній розмові відповідачка повідомила, що вдруге виїхала за межі м.Запоріжжя. Повідомити адресу проживання ОСОБА_2 категорично відмовилась. Відповідачці роз?яснено необхідність здійснення обстеження місця проживання та вислуховування думки дітей щодо спілкування з батьком для підготовки висновку.

Також судом досліджено акт обстеження умов проживання, складений відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей ЗМР 05.12.2025, погоджений начальником відділу по Шевченківському району О.І. Кисельовою, за даними якого головними спеціалістами відділу з метою підготовки висновку у даній справі щодо розв?язання спору проведено обстеження за місцем реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ). Так, у квартирі створено належні умови для організації зустрічей батька з дітьми в разі їх перебування у м.Запоріжжі. За даною адресою також мешкає ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (батьки позивача).

Крім того директор Запорізького міського центру соціальних служб ЗМР Л.Токарєва на ім?я начальника відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей ЗМР у відповідь на лист відділу (від 27.06.2025) за вих.№ від 22.07.2025 повідомила, що у телефонній розмові із матір?ю з?ясовано, що вона разом із донькою ОСОБА_7 , синами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в період з 03.05.2025 мешкає у Івано-Франківській області. Під час спільного проживання батько ОСОБА_1 з дітьми спілкувався, матеріально допомагав. З моменту народження молодшого сина він мешкає окремо, шлюб розірваний. ОСОБА_1 з дітьми не спілкується, матеріально не допомагає. На час розмови відповідачка відмовилась від сплати аліментів, у спілкуванні із дітьми батькові не перешкоджає, проте він сам не виявляє зацікавленості у контактах із ними. Під час однієї із можливих зустрічей навіть не підійшов до них, лише привітався здалеку. Належних доказів вказаних доводів відповідачки матеріали справи не містять.

Згідно з висновком оцінки потреб сім?ї від 01.07.2025. ОСОБА_1 пояснив, що відповідачка перешкоджає у спілкуванні із дітьми, батьки позивача підтверджують, що він має відповідний намір. Фактори сім?ї та середовища сприяють вирішенню актуальних питань, родина здатна самостійно долати складні житттєві обставини. Висновок затверджений начальником ВСР по Шевченківському району Н. Попазовою.

За даними висновку районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району від 27.03.2026, про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який поданий до суду 30.03.2026, затвердженим головою комісії з питань захисту прав дитини, заступником голови районної адміністрації Л. Щербиною, - 05.12.2025 спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 , 1980 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт обстеження умов проживання, у якому зазначено, що для організації зустрічей батька з малолітніми дітьми створено належні умови.

17.02.2026 здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_2 та роз?яснено, що для підготовки висновку до суду щодо розв?язання спору, який вирішується у суді, необхідно здійснити обстеження умов проживання дітей, а також з?ясувати думку дітей, щодо їх спілкування з батьком. ОСОБА_2 повідомила, що наразі вона з дітьми виїхали за межі м. Запоріжжя, та категорично відмовилася повідомити фактичну адресу проживання її родини на даний час.

Спеціалістами відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 16.03.2026, 23.03.2026 здійснено виходи за місцем проживання ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 . Під час неодноразових виїздів потрапити до житлового приміщення не вдавалося можливим, у зв?язку з відсутністю господарів вдома. Сусідка, яка мешкає поряд в квартирі повідомила, що ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала за межі м. Запоріжжя, також повідомила, що вона не обізнана де наразі проживає ОСОБА_2 з дітьми.

На виконання п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N866 (зі змінами), фахівцями Запорізького міського центру соціальних служб складено оцінку потреб ОСОБА_1 , за результатами оцінювання потреб з?ясовано, що складні життєві обставини в його родині відсутні.

Фахівцями із соціальної роботи ЗМЦСС здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , але потрапити до квартири не вдалося, зв?язавшись з ОСОБА_2 по телефону встановлено, що наразі ОСОБА_2 разом з дітьми виїхали за межі м. Запоріжжя. Керуючись ст. 157, 158 СК України, враховуючи вищезазначене, рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 25.03.2026, протокол N9, у зв?язку з відсутністю правової позиції матері дітей ОСОБА_2 , та неможливістю з?ясування думки дітей, щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування повідомляє про неможливість складання об?єктивного висновку про розв?язання вищезазначеного спору.

Приписами ч.1,2 ст.100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Так, скріншоти електронного листування у месенджерах, на переконання суду, не відповідають критеріям достовірності та допустимості (ст.79,80 ЦПК України), оскільки без огляду відповідного мобільного застосунку з персонального пристрою однієї зі сторін встановити приналежність мобільних номерів та листування учасникам справи не видається за можливе. Крім того, не підтверджено й надання дозволу на розголошення таємниці листування. Відповідно, з урахуванням наведених критеріїв, суд не бере до уваги вказані докази.

Суд наголошує, що саме по собі твердження сторони про певний факт чи обставину не є свідченням їх доведеності.

За приписами ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_8 показала під час допиту, що є матір?ю позивача, проживає однією сім?єю із чоловіком та сином. Стверджує, що подружні відносини сторін погіршились саме після народження першої дитини. ОСОБА_2 обмовляла ОСОБА_1 , телефонувала свідкові, повідомляючи, що він напідпитку. Проте, коли ОСОБА_8 приїхала до сина на роботу, це виявилось недостовірною інформацією. Крім того, одного разу невістка викинула речі ОСОБА_1 з 4 поверху. Батьки приїхали та зібрали їх. Причина такої поведінки, зі слів відповідачки: «відчуваю, що щось не так». Також свідок показала, що під час другої вагітності ОСОБА_2 попрямувала до Східниці. В дорозі у неї зламалась автівка, після чого позивач надсилав їй кошти на ремонт. Наразі місце перебування відповідачки із дітьми їй невідомо, спільної мови із матір?ю ОСОБА_2 також немає. Свідок пояснила, що між нею та невісткою немає неприязних відносин, вона до неї ставиться дуже добре, вона для неї «свята людина», проте спілкування останнім часом не складається. Так, ОСОБА_2 на запитання свідка щодо дітей зазвичай пише декілька слів про те, що все добре. ОСОБА_8 також наголосила, що разом із подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час їх шлюбу мешкала старша дитина відповідачки. Дитина завжди прагнула контакту з позивачем, проте відповідачка цього не схвалювала. Востаннє свідок бачила дітей з нагоди 3-річчя Святослава. В цей день вони із сином відвезли подарунки дитині.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч.1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої ВРУ 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 51 Конституції України, ч.2,3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За приписами ст.7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Крім того, відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Наявності спору між сторонами у справі з приводу місця проживання спільних малолітніх дітей судом не встановлено.

Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.

За приписами ч.1-4 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ч.1,3 ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

За нормою ч.1,2 ст.152, ч.1 ст.153 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Разом з цим, ч.1,2,4 ст.155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст.157 СК України).

Можливість вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, передбачена положеннями ст.158 СК України. Крім того, відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За нормою ст.8, 11, 12, 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

П.2 ч.2 ст.18 СК України встановлено, що способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: встановлення та зміна правовідношення.

Враховуючи наведене нормативне обґрунтування та встановлені судом фактичні обставини, розглядаючи позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Конструкція статті 159 СК України, зміст якої наведений вище по тексту рішення, свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує правовий висновок, здійснений Верховним Судом у постанові від 25.03.2024 у справі № 742/1716/23, пр.№ 61-17035сво23, відповідно до якого позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.

Суд вважає застосованими дані висновки, не дивлячись на те, що у згаданій справі потребували судового захисту не один з батьків дитини, а баба та дід, що не впливає на їх релевантність.

Відповідно до висновків суду, здійснених у мотивувальній частині даного рішення, судом встановлено створення перешкод з боку відповідачки у здійсненні позивачем своїх прав відносно дітей, як з показів свідка, так і беручи до увагу позицію відповідачки, яка неодноразово змінила місце проживання під час розгляду справи, а під час підготовки висновку органом опіки та піклування не вчинила жодних дій, спрямованих на його складання, не надала необхідних відомостей, зокрема, щодо актуального місця перебування із дітьми.

Разом з цим, формулювання даної позовної вимоги не свідчить про необхідність застосування певних заборон до відповідачки, тобто, не відповідає наведеному правовому висновку, що надає суду підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Проте, оскільки між сторонами у справі не визначено порядок і спосіб участі батька у спілкуванні з малолітніми дітьми та їх вихованні, суд вважає за можливе встановити їх з урахуванням такого.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні, також про встановлення способу участі у спілкуванні з онукою, виходив з того, що суди встановили, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком, врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Враховуючи фактичні обставини справи, на переконання суду, зазначений правовий висновок є застосовним у даній справі.

Зобов`язання матері дитини повідомляти батька про факти захворювання та лікування дитини, про від`їзд (обставини й напрямок) дитини за межі міста більше ніж на два дні, не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складником контакту з дитиною. Водночас повідомлення батьку про важливі факти із життя дитини не можна розцінювати як обтяжливе зобов`язання (постанова Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20).

Якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв`язку й дитина з огляду на її вік і тривале проживання з матір`ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері (постанова Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19).

Визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять у школі час (постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17 (провадження №61-8399св19), від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18 (провадження № 61-23143св19).

Небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею (постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17 (провадження № 61-7540св18).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування, захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанови Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).

Крім того, визначення чи зміна способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею має відповідати віковим потребам дитини й бути достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дитини за умови сумлінного ставлення батька до виконання свого обов`язку. У разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, станом її здоров`я, психоемоційним станом, жодна із сторін не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею (останови Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 757/72415/17-ц (провадження № 61-7055св19).

Так, беручи до уваги вказані висновки, під час вирішення спору щодо участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей, яким на час ухвалення рішення виповнилось чотири та два роки, суд враховує ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, та ту обставину, що діти тривалий час не бачили батька, відповідно, за відсутності спілкування у будь-який спосіб, фактично не знайомі із ним. Таким чином між ними не встановлений тісний зв`язок як рідних людей, й, вочевидь, наразі відсутня особиста прихильність синів до свого батька.

Згідно з нормативними приписами ч.4 ст.19 СК України під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.5,6 ст.19 СК України).

Так, за відсутності достатніх даних фактично у даній справі не надано висновок опіки та піклування, що може бути врахований судом, тобто, його надання з об?єктивних причин виявилось неможливим. Проте, висновок не є єдиним доказом, який має враховувати суд при розгляді справи даної категорії, тобто, відсутність рекомендацій органу опіки та піклування не свідчить про неможливість ухвалення рішення по суті спору.

В даній справі обставин, що можуть свідчити про негативний вплив батька на дитину судом не встановлено, відповідних доказів стороною відповідача не надано.

Негативних характеристик особи позивача матеріалами справи також не підтверджено. Разом з цим, з урахуванням акта обстеження місця проживання ОСОБА_1 за адресою його реєстрації, суд вважає за можливе відвідування житлового приміщення позивача дітьми, але лише після налагодження контакту із дітьми.

Разом з цим, суд наголошує, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

На переконання суду протягом року з дати ухвалення рішення зустрічі батька з дітьми необхідно проводити у присутності матері дитини, адже за цей час, із врахуванням того, якщо батько не буде нехтувати часом для спілкування, визначеним судом, між ним та синами має сформуватись достатній рівень емоційного контакту й довіри.

Щодо забезпечення права позивача на спілкування з дітьми засобами телефонного зв`язку задля забезпечення виконання рішення суду слід зобов`язати відповідачку повідомляти контакті номери телефонів та про їх зміну (її власного, а, після придбання та початку користування засобів комунікації дітям, - їх засобів зв`язку). Крім того, сторони мають узгодити один із загальнодоступних месенджерів для організації процесу спілкування, за пропозицією відповідачки.

Тому час, місце і періодичність побачень батька (позивача) та дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд визначає з урахуванням віку дітей та інтересів їх належного виховання й розвитку таким чином:

- протягом одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили кожної першої та третьої суботи кожного місяця, другої та четвертої неділі кожного місяця, а також у дні народження дітей з 10-00 до 14-00 години в присутності матері;

- після закінчення одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили кожної першої та третьої суботи кожного місяця, другої та четвертої неділі кожного місяця, а також у дні народження дітей з 10-00 до 14-00 години без присутності матері, зокрема, за місцем проживання батька, з правом відвідування дитячих розважальних закладів; загальнодоступних громадських місць; культурних та просвітницьких заходів.

При виборі місця проведення зустрічі батька ОСОБА_1 з синами сторонам у справі необхідно буде враховувати погодні умови та стан здоров`я, режим дня дітей.

Якщо день народження дитини є буднім днем, час зустрічі може бути змінений сторонами за домовленістю, без зменшення тривалості зустрічі, у цей же день або інший, але не більше ніж протягом 7 днів після дня народження дитини, починаючи відраховувати з дня народження. В даному випадку суд враховує, що із врахуванням робочого дня сторін, навчання дітей зустріч із батьком у денний час може бути унеможливлена.

Крім того, після закінчення одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили слід визначити спільний відпочинок ОСОБА_1 із дітьми за домовленістю із матір?ю дітей щодо часу, протягом 10 днів двічі на рік, з урахуванням часу навчального процесу та здоров?я дітей.

Суд також вважає за необхідне зобов`язати:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 напередодні кожної зустрічі узгоджувати в телефонному режимі між собою місце зустрічі, із врахуванням погодних умов та стану здоров`я, режиму дня дітей, повідомляти про зміну стану здоров?я дітей;

- ОСОБА_2 надавати ОСОБА_10 інформацію про наявні засоби зв`язку (власний номер телефону, а після придбання власних засобів зв`язку дітям, - їх власний номер телефону), зміну номерів та повідомити не менше одного з загальнодоступних месенджерів («Viber», «Telegram» або «WhatsApp»), за допомогою яких ОСОБА_1 може контактувати з дітьми за наявності відповідної потреби у батька дитини, без визначення графіку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Тому суд наголошує, що участь позивача у вихованні та спілкуванні із синами, які постійно проживають з матір`ю, є його невід`ємним правом, забезпечить принцип рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дітьми, відповідно, оцінивши наявні докази у їх сукупності та взаємозв`язку, врахувавши інтереси малолітніх дітей, думку відповідачки, органу опіки та піклування, суд дійшов висновку, що спілкування позивача із дітьми у визначений судом спосіб в повній мірі відповідатиме інтересам останніх, зокрема, комфортному особистісному розвитку.

Суд наголошує, що таке спілкування не матиме негативного впливу на нормальний розвиток кожної дитини і таке спілкування відбувається саме в їх інтересах. При цьому створення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Суд також вважає за необхідне роз?яснити, що відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

За приписами ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Таким чином, повідомлення батьками про факти та обставини, пов`язані із дитиною, не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, натомість, входить до поняття надання інформації про дитину, що є складником контакту з дитиною.

Слід також роз`яснити обом сторонам у даній справі обов`язок не приховувати один від одного обставини, пов`язані із життям, здоров`ям та процесом виховання спільної дитини.

Суд наголошує, що найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності, адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

На теперішній час дійсно актуальними є зустрічі з батьком, які повинні відбуватись поступово та систематично, в безпечних умовах та нейтральній території, первісно, в присутності особи, якій діти довіряють (матері), відповідно, почуваються безпечно.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20, провадження № 61-16244св21).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 577/3878/21, пр.№ 61-8759св22).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

За нормою ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до наведених висновків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виключно у вказаній частині, у задоволенні іншої частини позову суд відмовляє.

Слід наголосити, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо).

Крім того, за приписами ч.6 ст.265 ЦПК України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення), тому резолютивна частина рішення формулюється саме у визначений вище спосіб.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задовольняються частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 968,96 гривень.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Сторона позивача зазначає про відсутність судових витрат окрім судового збору.

Сторона відповідача у відзиві просить стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 500,00 гривень.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що професійна правова (правнича) допомога відповідачці (у підготовці відзиву) надавалась адвокаткою Кара Ю.М. на підставі договору про надання правничої допомоги №64 від 27.06.2025.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги судом досліджено акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 03.07.2025. До переліку послуг включено ознайомлення із позовною заявою, консультацію, складання відзиву. Даний акт, засвідчений підписами сторін правочину, як видно з його змісту, є підтвердженням надання послуг адвокатом та прийняття послуг клієнтом на суму 4 500,00 гривень, що узгоджено із вартістю послуг за змістом розділу 4 вказаного вище договору, орієнтовним розрахунком суми судових витрат, які планує понести відповідачка.

Суд приймає вказані документи на підтвердження факту надання адвокаткою Карою Ю.М. правничих послуг на підставі договору, а також на підтвердження їх вартості у загальній сумі 4 500,00 гривень згідно з наявним в акті описом послуг. Крім того, до відзиву долучено квитанцію №741194 від 03.07.2025 про сплату вказаної суми за договором за підписом адвоката Кари Ю.М.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність належним чином висловлених заперечень з боку відповідач. Суд наголошує, що при розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Так, стороною позивача не подано заперечень проти розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідно до приписів ч.1 ст.182 ЦПК України.

Враховуючи наведене обґрунтування, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом, із врахуванням наведеного стороною відповідача розрахунка, висновків суду за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість судових витрат, понесених стороною відповідача у сумі 4 500,00 гривень. Суд наголошує, що відшкодування витрат на професійну правову допомогу здійснюється незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Крім того, на переконання суду, саме дії відповідачки сприяли поданню даного позову.

З огляду на вказані норми права, обсяг наданих послуг, часткове задоволення позову, критерії відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 гривень.

В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Задля забезпечення виконання рішення суду необхідно роз`яснити сторонами зміст ч.4 ст.155, ч.3 ст.157, ч.4,5 ст.159 СК України та ч.2 ст.16 Закону України «Про охорону дитинства».

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 95, 100, 128, 133, 141, 174, 178, 211, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, сектор «служба у справах дітей» Східницької територіальної громади, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними,- задовольнити частково.

Визначити наступні способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зустрічей:

- протягом одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили кожної першої та третьої суботи кожного місяця, другої та четвертої неділі кожного місяця, а також у дні народження дітей з 10-00 до 14-00 години в присутності матері ОСОБА_2 ;

- після закінчення одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили кожної першої та третьої суботи кожного місяця, другої та четвертої неділі кожного місяця, а також у дні народження дітей з 10-00 до 14-00 години без присутності матері ОСОБА_2 , зокрема, за місцем проживання батька ОСОБА_1 , з правом відвідування дитячих розважальних закладів; загальнодоступних громадських місць; культурних та просвітницьких заходів.

При виборі місця проведення зустрічі батька ОСОБА_1 з дітьми сторонам у справі враховувати погодні умови та стан здоров`я, режим дня дітей.

Якщо день народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є буднім днем, час зустрічі може бути змінений сторонами за домовленістю, без зменшення тривалості зустрічі, у цей же день або інший, але не більше ніж протягом 7 днів після дня народження дитини, які відраховуються починаючи з дня народження.

Після закінчення одного календарного року з дати набрання рішенням законної сили визначити спільний відпочинок ОСОБА_1 із дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за домовленістю із матір?ю дітей ОСОБА_2 щодо часу, протягом 10 днів двічі на рік, з урахуванням часу навчального процесу дітей та стану їх здоров?я.

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 напередодні кожної зустрічі узгоджувати в телефонному режимі між собою місце зустрічі, із врахуванням погодних умов та стану здоров`я, режиму дня дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомляти про зміну стану здоров?я дітей.

Зобов?язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 інформацію про наявні засоби зв`язку (власний номер телефону, а після придбання власних засобів зв`язку дітям, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - їх власний номер телефону), зміну номерів та повідомити не менше одного з загальнодоступних месенджерів («Viber», «Telegram» або «WhatsApp»), за допомогою яких ОСОБА_1 може контактувати з дітьми за наявності відповідної потреби у батька дитини, без визначення графіку.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Роз`яснити сторонам обов`язок не приховувати один від одного обставини, пов`язані із життям, здоров`ям та процесом виховання спільної дитини.

Роз`яснити сторонам у справі, що:

- відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом;

- відповідно до ч.3 ст.157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини;

- відповідно до ч.4,5 ст.159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним; особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини;

- відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем, у сумі 968,96 (дев?ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок).

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , остання відома адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, код ЄДРПОУ 37573885, адреса місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34;

Сектор «Служба у справах дітей» Східницької територіальної громади, код ЄДРПОУ: 44331929, адреса місцезнаходження: Львівська область, м.Борислав, смт Східниця, вул. Золота Баня, буд.3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 26.05.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух