Рішення № 136972251, 01.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2685/26 2/335/2006/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінова А. В., за участі секретаря судового засідання Савченко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 3892385, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав позичальнику кредит у розмірі 4 750,00 грн зі сплатою відсотків 1,90% у день строком на 30 днів. Договір укладений в електронній формі.

01.12.2021 укладений договір № ФК 01-12/21, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3892385.

01.08.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір № 01-08/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором № 3892385.

Всупереч умовам вищезазначеного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача складає 15 580,00 грн, у тому числі заборгованість за основним зобов`язанням 4 750,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 830,00 грн.

Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачкою не здійснювалось платежів на погашення заборгованості.

Тому, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 15 580,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу розміром 13 000 грн (а.с. 27).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді від 19.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання на 20.04.2026, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Копію ухвали від 19.03.2026 було направлено відповідачу електронною поштою, яку доставлено до електронної скриньки відповідача 19.03.2026.

Відзив на позов у строк, встановлений цією ухвалою, відповідач не подав.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошень про виклик, які здійснені 19.03.2026 та 08.05.2026, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомив, відзив на позов не подав.

Враховуючи, що відповідач, будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явився до суду, не повідомив про причини неявки, не подав відзиву на позовну заяву, судом за згодою представника позивача, висловленою у позовній заяві, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

28.05.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 01.06.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

26.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір № 3892385 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав позичальнику кредит у розмірі 4 750,00 грн зі сплатою відсотків 1,90% у день строком на 30 днів. Договір укладений в електронній формі.

Згідно з умовами п. 1.4 договору, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку, вказаного п. 1.4 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Договір укладений в електронний формі, та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А157539.

Також відповідач ознайомився із графіком платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, які також підписав одноразовим ідентифікатором А157539.

Факт перерахування коштів підтверджується інформацією ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 10.11.2025 на суму 4 750 грн (а.с. 65).

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до пп. 6, 7, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до чч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.

У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

На підставі викладеного законодавство України надає можливість укласти кредитний договір відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем 26.03.2021 договір № 3892385 не суперечить Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не визнаний на час розгляду справи недійсним.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Разом із тим, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого за кредитним договором № 3892385 від 26.03.2021 утворилась заборгованість станом на 30.11.2021 розміром 15 580,00 грн, яка складається з: 4 750,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 353,75 грн. проценти за зниженою процентною ставко, 13 537,50 грн проценти за стандартною процентною ставкою, що підтверджується Карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

01.12.2021 укладений договір № ФК 01-12/21, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3892385.

01.08.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір № 01-08/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором № 3892385.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач висував заперечення проти вимог нового кредитора у зобов`язаннях відповідно до статті 518 ЦК України.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за договором від 26.03.2021 суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором.

Водночас, як зазначено судом вище, 26.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і відповідачем укладено кредитний договір № 3892385, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума виданого кредиту 4 750,00 грн; строк кредиту - 30 днів; проценти за користування кредитом 1,90% у день за стандартною процентною ставкою, 0,95% у день за зниженою процентною ставкою.

Також, 26.03.2021 відповідач ознайомився з графіком платежів за договором та паспортом споживчого кредиту від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Цього ж дня ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перерахувало відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4 750,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

В подальшому, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило право вимоги до позичальників на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» відповідно до Договору факторингу № ФК 01-12/21 від 01.12.2021, в тому числі за кредитним договором № 3892385 від 26.03.2021, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № ФК 01-12/21 від 01.12.2021 сума боргу відповідача перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» становить 15 580,00 грн, з яких: 4 750,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 830,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Далі, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» відступило позивачу права вимоги до позичальників відповідно до Договору факторингу № 01-08/25 від 01.08.2025, в тому числі за кредитним договором № 3892385 від 26.03.2021, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Згідно з додатком № 1 до Договору факторингу № 01-08/25 від 01.08.2025, сума боргу відповідача перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» становить 15 580,00 грн, з яких: 4 750,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 830,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

За вказаних обставин судом встановлено, що відповідачем отримано кошти в сумі 4 750,00 грн, які відповідачем не повернуті, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, який набув права стягнення.

Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за договором № 3892385 від 26.03.2021 з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з 25.06.2021 по 29.09.2021 задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем договору про споживчий кредит, дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а останній зобов`язувався повернути наданий кредит у повному обсязі до закінчення строку кредитування, який становить 30 днів, тобто до 25.04.2021, з можливістю автопролонгації договору на строк не більше 90 днів. Доказів погодження сторонами інших строків нарахування процентів за кредитним договором № 3892385 від 26.03.2021 суду не надано.

Так, з Картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за вказаним кредитним договором, складеної ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» випливає, що 25.04.2021 відповідач оплатив проценти за договором в сумі 1353,75 грн, тобто сплатив у повному обсязі проценти за зниженою процентною ставкою за період з 26.03.2021 по 25.04.2021 (45,13 грн х 30 днів = 1 353,60 грн). Далі з 26.04.2021 по 25.05.2021 відповідачу нараховувались проценти за стандартною процентною ставкою, що становило 90,25 грн у день, які відповідач сплатив повністю 25.05.2021. Після цього, проценти і надалі нараховувались за стандартною процентною ставкою протягом періоду з 26.05.2021 до 22.09.2021 на загальну суму 13 537,50 грн.

Водночас, згідно з умовами розділу 4 кредитного договору передбачено пролонгацію строку кредиту, у тому числі за ініціативою споживача або автопролонгацію, але не більше як на 90 днів.

З урахуванням змісту п. 4.2 кредитного договору, суд вважає, що у даному випадку не мала місце пролонгація договору за ініціативою споживача, оскільки матеріали цієї справи не містять доказів акцептування позивачем пропозиції відповідача про продовження строку кредиту шляхом направлення споживачу відповідного текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти (пп. 4.2.3 п. 4.2 кредитного договору). Відтак, у даному випадку мала місце автопролонгація згідно з умовами п. 4.3.1 договору на 90 календарних днів.

Отже, відсотки, нараховані ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» після спливу вказаних 90 днів поза межами строку кредитування.

Водночас, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування за кредитним договором, тобто до 24.06.2021. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/17048/17.

Досліджений судом розрахунок заборгованості, складений ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування, а саме з 25.06.2021 до 22.09.2021 в сумі 10 830 грн.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», як правонаступника ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 25.06.2021 по 22.09.2021 розміром 10 830,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України унормовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Керуючись вищенаведеними положеннями законодавства та правовими позиціями Верховного Суду, суд вважає правомірним нарахування відповідачу відсотків лише в межах строку дії договору, тобто у розмірі 2 707,50 грн (з урахуванням здійснення відповідачем оплати відсотків за перші 60 днів строку кредитування).

Отже, наданими позивачем доказами його позовні вимоги підтверджуються лише частково, а саме за тілом кредиту 4 750,00 грн, за нарахованими процентами 2 707,50 грн.

В іншій частині позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості розміром 7 457,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто 1 274,49 грн (47,87% від 2 662,40 грн).

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Оцінивши надані суду докази понесення позивачем витрат розміром 9 000 грн, суд вважає, що вони є обґрунтованими та доведеними та відповідають критерію співмірності таких витрат. Водночас, з боку відповідача згідно з положеннями ч. 6 ст. 137 ЦПК України не подавалось клопотання про зменшення судових витрат, понесених на правничу допомогу позивачем. Відтак, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення таких витрат.

З урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто розміром 4 308,30 грн (47,87% від 9 000 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 281284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 3892385 від 26 березня 2021 року у розмірі 7 457 (сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 50 копійок, судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 49 копійок, а також витрати на правничу допомогу розміром 4 308 (чотири тисячі триста вісім) гривень 30 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено в повному обсязі 01 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. В. Шалагінова