Ухвала суду № 136972219, 26.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4432/26 1-кс/335/1977/2026

26 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанту поліції ОСОБА_3 , узгоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082060000186 від 19 лютого 2026 року за ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 слідчий слідчого відділу відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з клопотанням, яке узгоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082060000186 від 19 лютого 2026 року за ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.

В обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий зазначив, що у невстановлений досудовим слідством час та місці, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено метамфетамін, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, у невстановленої досудовим слідством особи, у невстановлений період, але не пізніше 23.04.2026 року придбала та зберігала психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, з метою подальшого збуту.

23.04.2026 ОСОБА_5 , продовжуючи злочинний умисел направлений на збут психотропної речовини, попередньо домовившись про місце зустрічі з ОСОБА_6 , 23.04.2026 року приблизно о 12 годині 10 хвилин, знаходячись в нежитловому приміщенні, що розташоване зліва від входу, на першому поверсі, будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , з корисливого мотиву, збула ОСОБА_6 , який здійснював оперативну закупку, 1 зіп-пакет з психотропною речовиною, обіг якої обмежено метамфетаміном, за грошові кошти в сумі 1000 гривень, які ОСОБА_6 , знаходячись на вулиці, через вікно, передав готівкою ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/8320-НЗПРАП від 24.04.2026 року, у складі наданої на дослідження речовини виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, маса якого склала 0,125 г (в перерахунку на основу).

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим епізодом підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке кваліфікується як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим слідством час та місці, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів та психотропних речовин.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабіс, та психотропної речовини, обіг якої обмежено метамфетамін, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770, у невстановленої досудовим слідством особи, у невстановлений період, але не пізніше 29.04.2026 року придбала та зберігала наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс та психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, з метою подальшого збуту.

29.04.2026 ОСОБА_5 , продовжуючи злочинний умисел направлений на збут наркотичних засобів, під час особистого візиту ОСОБА_7 , 29.04.2026 приблизно о 13 годині 50 хвилин, знаходячись в нежитловому приміщенні, що розташоване зліва від входу, на першому поверсі, будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , з корисливого мотиву, діючи повторно, попередньо зваживши та розфасувавши до зіп-пакетів психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, та наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, збула ОСОБА_7 , який здійснював оперативну закупку, вказані речовини, за грошові кошти в сумі 2000 гривень, які ОСОБА_7 , перебуваючи у вказаному приміщенні передав готівкою ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/8643-НЗПРАП від 30.04.2026, надана на дослідження речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка знаходиться у полімерному зіп-пакеті є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, маса якого, в перерахунку на висушену речовину складає 0,914 г.

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/8647-НЗПРАП від 05.05.2026 року, у складі наданої на дослідження речовини, виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, маса якого склала 0,165 г (в перерахунку на основу).

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим епізодом підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке кваліфікується як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу та психотропної речовини, вчинене повторно.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим слідством час та місці, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу та психотропної речовини.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено метамфетамін, та наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабіс, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, у невстановленої досудовим слідством особи, у невстановлений період, але не пізніше 29.04.2026, діючи повторно, придбала та зберігала психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, та наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, з метою подальшого збуту.

29.04.2026 слідчим СВ ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області у період часу з 14:10 до 16:15 години на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя проведено обшук нежитлового приміщення, яке розташоване зліва від входу, на першому поверсі, будинку АДРЕСА_1 , за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено:

- електронні ваги марки «Digital mini scales» моделі KA67/K1918B, 43 прозорі зіп-пакети;

- прозорий зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, полімерний контейнер з речовиною рослинного походження зеленого кольору;

- Прозорий зіп-пакет, в якому знаходяться 45 прозорих порожніх зіп-пакетів;

- пристрій для подрібнення речовин (гріндер) сірого кольору, із залишками речовини зі специфічним запахом;

- зіп-пакет з речовиною невідомого походження білого кольору;

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/8788-НЗПРАП від 06.05.2026, надана на дослідження речовина рослинного походження, сіро-зеленого кольору в середині полімерного зіп-пакету, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 0,477 г. Надана на дослідження речовина рослинного походження, сіро-зеленого кольору в середині полімерної ємкості, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 1,284 г.

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/8782-НЗПРАП від 07.05.2026, надана на дослідження кристалічна речовина світло-жовтого кольору, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, маса якого складає 1,31408 г (в перерахунку на основу).

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим епізодом підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке кваліфікується як незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу та психотропної речовини, вчинене повторно.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 29.04.2026 приблизно о 13:55 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи у нежитловому приміщенні, яке розташоване зліва від входу, на першому поверсі, будинку АДРЕСА_1 , яке використовувала для власних потреб та в якому фактично мешкала, маючи прямий умисел на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, безоплатно, не маючи корисних намірів, з метою створення сприятливих умов для незаконного вживання наркотичних засобів, надала для вживання наркотичного засобу нежитлове приміщення, в якому фактично мешкає, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуваючи в нежитловому приміщенні, з дозволу та відома ОСОБА_5 , використовуючи саморобний пристрій для паління, який складався з фрагменту полімерної пляшки та ємкості з водою, а також спеціальної насадки, до якої помістив подрібнену речовину рослинного походження канабіс, після чого, шляхом термічного впливу здійснив її випалювання, та в подальшому вдихав утворений внаслідок горіння дим, що накопичувався у фрагменті полімерної пляшки, тим самим, шляхом паління, вжив наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, після чого покинув зазначене приміщення за власним бажанням.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим епізодом підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, що кваліфікується як надання приміщення з метою незаконного вживання наркотичних засобів.

19.05.2026 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278, ст. 279 КПК України, ОСОБА_5 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Далі в клопотання зазначили, що відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадження у зв`язку із чим, враховуючи те, що санкція злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 передбачає конфіскацію майна, органом досудового розслідування були вжиті заходи щодо розшуку майна підозрюваної.

Вжитими заходами встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності володіє 1/3 частиною кімнати (в гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з тим, що вищевказана частка є власністю ОСОБА_5 , якій 19.05.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на вищевказане майно підозрюваної.

Згідно зі ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилучені за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках вчинення умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 2 частини 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації.

Вважали, що у зв`язку із тим, що вищевказане майно на яке необхідно накласти арешт, в ході досудового розслідування не вилучалося, з метою запобігання ризикам, передбаченим абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, існує необхідність у розгляді даного клопотання без участі підозрюваної, її представників та захисників, оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у разі обізнаності підозрюваної про наміри органу досудового розслідування арештувати її майно, нею можуть бути вжиті заходи спрямовані на його відчуження з метою недопущення його конфіскації.

Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим кодексом.

Просили накласти арешт із забороною відчуження на належне підозрюваній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 майно, а саме 1/3 частку кімнати (гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_2 . Розглянути клопотання без участі ОСОБА_5 , її представників та захисників.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися. 26.05.2026 слідчим надано заяву про розгляд клопотання за його відсутності, підтримав його у повному обсязі, просив задовольнити за тих підстав, які в ньому викладені.

З врахуванням положень ч. 9 ст. 135 КПК України та ч. 1 ст. 172 КПК України судове засідання проведено за відсутності сторін кримінального провадження.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, а також додані до нього матеріали, заслухавши прокурора, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.

Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом «обґрунтована», залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.

Під час судового розгляду встановлено, що СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12026082060000186 від 19 лютого 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, в якому 19.05.2026 складено повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 зазначених кримінальних правопорушень, в повному обсязі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вжитими заходами встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності володіє 1/3 частиною кімнати (в гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.05.2026.

У зв`язку з тим, що вищевказана частка є власністю ОСОБА_5 , якій 19.05.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на вищевказане майно підозрюваної.

Статтею 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

На момент звернення із клопотанням у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що частка в нерухомому майні є власністю ОСОБА_5 та може бути предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено останній судом у випадку визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, зокрема передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.

Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що нерухоме майно є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, та яке може бути призначено ОСОБА_5 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

У зв`язку із наявністю ризику того, що нерухоме майно можуть бути передано, відчужено на користь третіх осіб з метою уникнення виконання покарання у виді конфіскації майна, яке може бути призначено ОСОБА_5 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке їй інкримінується, то необхідність арешту майна обґрунтовується запобіганням можливості здійснити вказані дії.

Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 307 КК України) та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_5 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання її винуватою у вчиненні вказаного злочину, існування ризику щодо можливості передачі, відчуження нерухомого майна, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищезазначеного майна відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання шляхом накладення арешту саме на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 135, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанту поліції ОСОБА_3 , узгоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082060000186 від 19 лютого 2026 року за ч. 1, ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження на належне підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме 1/3 частку кімнати (гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_2 , задля забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на відчуження та розпорядження вказаним майном.

Роз`яснити положення ч.1 ст.174 КПК України, а саме те, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 29.05.2026 та проголошено о 14.45 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1