Ухвала суду № 136971067, 20.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/937/26 Провадження № 1-кс/304/400/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв`язку), підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин клопотання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Перечин Перечинського району Закарпатської області, який має вищу освіту за спеціальністю психолог, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді оператора 2 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону взводу зв`язку НОМЕР_2 аеромобільного батальйону, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030022156 від 14.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

20.05.2026 року слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області з клопотанням, яке погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

У поданому клопотанні слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025170030022156 від 14.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Слідчий вказує, що під час досудового розслідування встановлено, що громадянина України ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 19.06.2025 № 173 призначено на посаду оператора 2 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону взводу зв`язку НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 , куди був призваний 22.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , та із 19.06.2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст.6,11,12,16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 зобов`язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно,чесно виконувати свій військовий обов`язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов`язки.

Натомість, як зазначено слідчим у клопотанні, ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, Законів України став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби призваний під час мобілізації, перебуваючи на посаді оператора 2 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 , у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування військової частини, 20.08.2025 самовільно залишив місце служби, а саме тимчасове розташування військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 , та був незаконно відсутній на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, доки 19.05.2026 року був виявлений та затриманий в селі Зарічово Закарпатської області працівниками поліції ВП № 1 Ужгородського РУП за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Та як вказує слідчий, в подальшому, 19 травня 2026 року в с.Зарічово, Ужгородського району, було виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 та затримано у порядку ст.615 КПК України

За даним фактом 19.05.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Як зазначає слідчий, оголошена ОСОБА_5 підозра обґрунтовується зібраними на стадії досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами службового розслідування; протоколом затримання особи; повідомленням про підозру, протоколом допиту підозрюваного та протоколами допиту свідків.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину ОСОБА_5 , як підозрюваному у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, вчинення іншого тяжкого злочину, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В клопотанні слідчим також зазначено, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ст.177 КПК України, зокрема ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, який інкримінується останньому є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що знаходячись на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підмовляння свідків, може не з`являтися до суду та/чи змінити показання в судовому процесі, що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок служби у Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Також ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Крім того, як вказує слідчий у клопотанні, підозрюваний ОСОБА_5 являється спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов`язаного з ухиленням від проходження військової служби. Також розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Окрім цього, ОСОБА_5 може вчинити нове кримінальне правопорушення, з метою уникнення покарання, в якому на даний час обвинувачується, а саме незаконно перетнути державний кордон України, чим вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.408 КК України.

Слідчий у клопотанні також наголошує, що підозрюваний ОСОБА_5 не має захворювань, що включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 року «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу слідчий просить врахувати, що згідно ч.8 ст.176 КПК України «Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто - тримання під вартою.

Слідчий зазначає, що особисте зобов`язання, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства, у зв`язку з чим слідчий звертається до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят діб.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_7 підтримали у повному обсязі подане клопотання, просять задовольнити клопотання за наведеними у ньому підставами та вважають неможливим, враховуючи суспільну небезпечність вказаного злочину, застосування підозрюваному ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому прокурор наголошує, що інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 за правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України, не можуть бути застосовані, згідно приписів ч.8 ст.176 КПК України.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про обрання відносно підзахисного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, захисником подано в судовому засідання письмові заперечення проти клопотання сторони обвинувачення та вважає клопотання слідчого є необґрунтованим, підозра не доведена, та наведені у клопотанні ризики, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли. В задоволенні клопотання слідчого просить відмовити за необґрунтованістю. У разі, якщо слідчим суддею будуть встановлені обставини для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 певного запобіжного заходу, просить застосувати такий, що не пов`язаний з триманням ОСОБА_5 під вартою, а саме запобіжний захід у виді застави, у його мінімальному розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав у повному обсязі позицію захисника адвоката ОСОБА_6 .

Вислухавши в судовому засіданні пояснення слідчого в обґрунтування поданого клопотання, думку прокурора, який підтримав клопотання слідчого у повному обсязі та які просять клопотання задовольнити за підставами, наведеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення клопотання слідчого, вивчивши письмові заперечення сторони захисту, дослідивши повно і всебічно додані до клопотання матеріали, а також характеризуючі матеріали відносно підозрюваного, проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання слідчого у їх сукупності, виходячи з принципів об`єктивності, справедливості та розумності, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, думку прокурора, захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити,чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62025170030022156 від 14.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Також встановлено, що вказане кримінальне провадження розпочате за повідомленням № 1634/19938 від 31 серпня 2025 року командира в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного залишення в районі зосередження 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператора 2 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону взводу зв`язку НОМЕР_2 аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_3 , призваного 22.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Та в ході проведення службового розслідування встановлено факт, що солдат ОСОБА_5 не повернувся в район виконання завдань за призначенням з 20.08.2025 по теперішній час, тобто 31.08.2025 року (дата вказаного повідомлення), без поважних причин. Та у повідомленні зазначено, що протиправні дії військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_5 можуть мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 або 408 Кримінального кодексу України (а.с.12).

За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 62025170030022156 від 14.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

19.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану (а.с.41-45).

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за фактом самовільного залишення місця тимчасового розташування підрозділу оператором 2 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону взводу зв`язку НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні № 62025170030022156 доказами, та які доданими до матеріалів клопотання, зокрема: витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 19.06.2025 року №173, за яким солдата ОСОБА_5 з 19 червня 2025 року зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_3 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.08.2025 року № 235, за яким солдата ОСОБА_5 з 20 серпня 2025 року вважати таким, що самовільно залишив частину; актом службового розслідування, який затверджений заступником командира в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_11 , згідно з яким 31 серпня 2025 року близько 14-00 год, під час перевірки наявності особового складу 14 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_3 виявлено відсутність у місці тимчасового розташування підрозділу солдата ОСОБА_5 та вказано, що на телефонні дзвінки та повідомлення у месенджерах останній не відповідає, станом на 31.08.2025 року його місцезнаходження невідоме, на момент завершення службового розслідування солдат ОСОБА_5 не повернувся до розташування підрозділу, рапортів, скарг та заяв від солдата ОСОБА_5 до командування в/ч НОМЕР_3 не надходило.

19 травня 2026 о 09 годині 42 хвилин на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України ОСОБА_5 було затримано в селі Зарічово Закарпатської області, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.05.2026 року.

19.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто ознаками якого є самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення підозрюваного, думку учасників судового розгляду, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року» термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v.the United Kingdom), п.32, Series A, № 182).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявні у матеріалах клопотання докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), у об`ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України у кримінальному провадженні № 62025170030022156 від 14.10.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя зазначає наступне.

Сторона обвинувачення у поданому клопотанні вказує на наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Тяжкість ймовірного покарання підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Поряд з цим, варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v.Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за його участі необхідних слідчих дій для повного та всебічного розслідування по кримінальному провадженню, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень.

Під час розгляду клопотання органом обвинувачення доведено, що на даному етапі досудового розслідування кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування

Також ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, підшукувати свідків, які можуть дати неправдиві показання на його користь, вчиняти дії, які унеможливлюють встановлення та виявлення ще не зібраних стороною обвинувачення доказів у даному кримінальному провадженні.

Крім того, наявний ризик впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Окрім цього, враховуючи той факт, що в основу підозри, та однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, відповідно є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх. Також підозрюваний ОСОБА_5 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини зі свідками, в тому числі із військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, наведених стороною обвинувачення.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, нічим не підтверджені та спростовані стороною обвинувачення в ході розгляду даного клопотання та стосуються конкретних обставин, фактів, які можуть викликати сумнів у їх правдивості, наявність чи відсутність яких не може бути спростована саме на даному етапі кримінального провадження та виходять за межі поняття «обґрунтованої підозри».

Проте, наявність обґрунтованої підозри та ризиків втечі і незаконного впливу на свідків є підставами для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В той же час, слідчий суддя вказує на те, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст.198 КПК України).

Разом з тим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК України).

Отже, щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме за змістом ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п.1-12 цієї статті.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально-протиправного діяння, обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; також вік, матеріальний та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_5 .

Слідчим суддею оцінено особу та репутацію підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, проте на теперішній час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який становить суспільний резонанс. Крім того, на теперішній час у підозрюваного стійкі соціальні зв`язки відсутні: він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб він не має, ОСОБА_5 є громадянином України, особою з інвалідністю не являється, на диспансерному обліку у нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, при цьому в ході судового розгляду слідчим суддею не отримано відомостей, що ОСОБА_5 за станом свого здоров`я не може перебувати в умовах слідчого ізолятору, документів медичного характеру та додаткових характеризуючих матеріалів стороною захисту під час розгляду клопотання, не надано.

Щодо можливості застосування відносно ОСОБА_5 інших, більш м`яких запобіжних заходів з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Відповідно до приписів ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються, або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені правові норми, визначені положеннями ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Отже, запропоновані стороною захисту альтернативні запобіжні заходи відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КПК України, у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки не передбачені нормами чинного КПК України.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене та встановлені ризики, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість обрання підозрюваному іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, доводи захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з перебуванням ОСОБА_5 , під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобовязання не є виправданим, виходячи з обставин даного кримінального провадження та положень чинного кримінального процесуального Закону.

При цьому, відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням вищевикладених обставин кримінального правопорушення та встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя вважає неспроможними посилання сторони обвинувачення на можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки обставини, передбачені ч.4 ст.183 КПК України слідчому судді наведені не були та в судовому засіданні не встановлені.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, при цьому відомостей про наявність у підозрюваного ОСОБА_5 об`єктів нерухомого майна чи певного доходу, постійного джерела прибутку, органом досудового розслідування не надано та в судовому засіданні слідчим, прокурором не доведено.

Надані слідчому судді матеріали клопотання жодним чином не вказують на значні фінансові можливості підозрюваного ОСОБА_5 та його сім`ї.

Разом з тим, слідчий суддя наголошує, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Крім того, розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_5 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v.Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених чинним КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється вказана особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, його сімейний і майновий стан, стан його здоров`я, відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 утриманців, та слідчий суддя дійшов до висновку, що заставу слід установити в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 66560 грн., оскільки саме такий розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а тому відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, зазначеним у ст.182 КПК України.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.4 та п.2 ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права ОСОБА_5 , та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, з огляду на мінімальний розмір, слідчий суддя не вбачає.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачені цим Кодексом; та під час розгляду клопотання сторонами не заявлялися клопотань щодо долучення до матеріалів судового провадження документів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді.

Разом з тим, у разі внесення застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до приписів ч.5 ст.194 КПК України, наступні обов`язки, зокрема: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом на визначений ними день та час; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В той же час слідчий суддя зазначає, що положеннями ч.7 ст.194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196-198, 372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 відраховувати з часу його фактичного затримання, а саме з 09 годин 42 хвилин 19 травня 2026 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 19.05.2026 року.

Термін дії даної ухвали закінчується о 09 годині 42 хвилин 18 липня 2026 року.

Визначити заставу для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, встановлених КПК України, в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 66 560,00 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквизитами: банк отримувача - Держказначейська служба України м.Київ, МФО отримувача: 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава, ухвала суду, справа № 304/937/26, П.І.Б. платника застави, код ЄДРПОУ 26213408).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у вищевизначеному розмірі, він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення заставодавцем визначеної в даній ухвалі суми застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом на визначений ними день та час; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Про прийняте рішення повідомити учасників судового розгляду та копію ухвали слідчого судді невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_5 та учасникам судового провадження, для відома.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_12