Постанова № 136971063, 18.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/435/26 Провадження № 3/304/412/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ЕПР1 №601116 від 26.02.2026 року), який надійшов з ВП № 1 (м.Перечин) Ужгородського РУП ГУНП України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, Запорізької області, одруженого, зі слів має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого приватним підприємцем, пенсіонера МВС, особи з інвалідністю Ш групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел.: НОМЕР_2 ,

за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

26.02.2026 року о 08-16 год, в місті Перечин по вул.Ужанська, буд.10, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Toyota» моделі «Corolla» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, та на нерегульованому пішохідному переході, на якому перебували пішоходи, не зупинився з метою надання дороги пішоходу, та допустив наїзд на пішохода, в результаті якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа та забій лівого колінного суглоба, та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3.б, п.18.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення заперечує, підтвердив надані ним письмові пояснення від 26.02.2026 року, які містяться у доданих до протоколу матеріалах, зі схемою ДТП не згідний. Та в судовому засіданні пояснив, що 26.02.2026 року близько 08 години він, керуючи транспортним засобом марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 , відвіз свою малолітню доньку ОСОБА_5 до дитячого садочка, після чого попрямував по вул.Ужанській м.Перечин в сторону автостанції., при цьому рухався з незначною швидкістю, дуже повільно. Під`їжджаючи до пішохідного переходу, він ще знизив швидкість, та побачивши, що пішохідний перехід порожній, не зупиняючись продовжив рух та майже проїхавши перехід, відчув у правий бік свого автомобіля удар. Він відразу зупинив автомобіль, вийшов та побачив жінку, яка тримала на руках дівчинку, у якої з носа текла кров. Він викликав швидку допомогу та працівників поліції, місця пригоди не покидав. Надав першу домедичну допомогу, діставши зі свого автомобіля аптечку. Дитина була у свідомості. По приїзду швидкої допомоги, лікарі госпіталізували дівчинку до однієї з найближчих лікарень. Далі по приїзду на місце події, працівники поліції оформили схему ДТП, відібрали від нього пояснення, та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. Через декілька днів він телефонував законному представнику потерпілої ОСОБА_8 , цікавився станом здоров`я її доньки та запитував, чи необхідна будь-яка допомога, у тому числі матеріальна, на що потерпіла відповіла, що допомоги не потребує. Вину не визнає, пояснюючи тим, що коли він проїжджав пішохідний перехід, на ньому нікого з людей не було, звідки на переході опинилася дитина, йому невідомо. Просить суворо його не карати, стягнення призначити на розсуд суду.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала раніше надані нею письмові письмові пояснення від 12.05.2026 року, які є в матеріалах справи. В судовому засіданні законний представник пояснила, що вона була очевидцем події ДТП, яка мала місце 26.02.2026 року. Та у цей день вранці, близько о 08 годині вона разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6 йшли по вул.Ужанській в місті Перечин у сторону автостанції та одночасно вона вулицею роз`яснювала доньці як правильно орієнтуватися на дорозі, де їздять автомобілі та навчала переходити дорогу лише на пішохідного переході, уважно дивлячись по сторонам, перед тим як йти. При цьому, доньку вона за руку не тримала. Та коли вони підійшли до пішохідного переходу, подивившись, що на зустрічній смузі справа автомобіль білого кольору проїхав пішохідний перехід, та тільки повернула голову вліво, щоб подивитися рух автомобілів зліва, не встигнувши нічого сказати доньці, остання раптово вибігла на проїзну частину дороги, рухаючись по пішохідному переходу та вдарилася головою у правий бік автомобіля темного кольору марки «Toyota». Донька від удару об автомобіль відразу впала на землю, бокове дзеркало цього автомобіля відірвалося. Водій автомобіля відразу зупинився та вийшов. Донька ОСОБА_6 плакати, з її носа текла кров, свідомість донька не втрачала. Водій викликав карету швидкої допомоги та поліцію. По приїзду швидкої допомоги, доньку госпіталізували до лікарні, де надали медичну допомогу, робили рентгенологічні знімки, та виявлено у доньці перелом кісток носа, забій та садно лівого колінного суглобу. На теперішній час з малолітньою донькою за станом здоров`я все добре, остання лише має страхи переходити проїжджу частину дороги. Водій автомобіля марки «Toyota» їй телефонував з приводу відшкодування матеріальних збитків, однак вона відповіла, що мала лише витрати на рентгензнімки, чеків не зберігла, тому від запропонованої допомоги відмовилася. Стосовно виду та міри адміністративного стягнення відносно водія ОСОБА_1 законний представник потерпілої ОСОБА_2 просить призначити на розсуд суду, при цьому, на суворій мірі покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами, не наполягає.

Повно та всебічно вивчивши надані суду матеріали справи №304/435/26, вислухавши в судовому засіданні детальні показання ОСОБА_1 , пояснення законного представника потерпілої ОСОБА_2 , оглянувши в судовому засіданні за участю всіх учасників судового розгляду носії інформації у виді DVD-R дисків суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, факт вчинення даного правопорушення, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, підтверджується зібраними по справі доказами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601116 від 26.02.2026 року (а.с.1); рапортом чергового ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.02.2026 (а.с.2); схемою ДТП від 26.02.2026, яка підписана водієм ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та на вказаній схемі ДТП відображено механічні пошкодження автомобіля марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 (праве дзеркало заднього виду) (а.с.3); письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 від 26.02.2026 року, з яких вбачається, що останній проти обставин, викладених у складеному відносно нього протоколі, фактично не заперечував (а.с.4-5); повідомленням заступника начальника ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області О.Гондорчина та з якого вбачається, що згідно бази ІПНП громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителю АДРЕСА_2 видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_4 (а.с.6); характеристикою начальника СП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Левинець В. від 07.04.2025 року відносно ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній за місцем свого проживання характеризується з позитивної сторони, раніше до адміністративної відповідальності останній не притягався (а.с.7); рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Паустовського К.С. від 27.04.2026 (а.с.12); рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Паустовського К.С. від 12.05.2026 року (а.с.13); письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 12.05.2026 року, з яких вбачається, що останньою підтверджені фактичні обставини, викладені у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі (а.с.14); медичною документацією, оформленою о 09-35 26.02.2026 року лікарем/фельдшером Черняк за №6013 від 26.02.2026, з якою вбачається попередній діагноз: ЗЧМТ? Перелом кісток носа, забій м`яких тканин, садно лівого колінного суглобу (ДТП) (а.с.15-16), усними в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 , усними в судовому засіданні показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_2 , а також відтвореними в судовому засіданні за участю безпосередньо всіх учасників судового розгляду носіями інформації з відеозаписами подій від 26.02.2026, на яких розміщено загалом 15 відеофайлів з бодікамер працівників поліції, якими зафіксовано події з місця дорожньо-транспортної пригоди по вул.Ужанській в м.Перечин, надання водієм автомобіля марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 пояснень щодо події, в яких останній зазначав, що його засліпило сонце та він не побачив пішоходів, які мали намір переходити пішохідний перехід, також відео з камер зовнішнього спостереження, на яких безпосередньо відображена подія ДТП за участю автомобіля марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 та малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , зокрема вбачається, що ОСОБА_2 разом з малолітньою потерпілою ОСОБА_6 підходять до проїжджої частини автомобільної дороги, маючи намір перейти по пішохідному переходу, зупиняються перед переходом та раптово на проїжджу частину дороги вибігає малолітня ОСОБА_6 , яка вдаряється обличчям об автомобіль,який під`їжджає до пішохідного переходу, не зупиняючись. Малолітня дитина падає на асфальтне покриття проїжджої частини дороги. Автомобіль марки «Toyota» темного кольору ,проїхавши пішохідний перехід, зупинився, та з салону виходить чоловік, який підбігає до малолітньої потерпілої, що знаходиться на руках у ОСОБА_2 , з метою надання допомоги (а.с.20, 21).

Вищенаведені докази, які досліджені в судовому засіданні, узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, під час провадження у даній справі відсутні та судом не встановлені.

Клопотань про призначення у справі судових експертиз, учасниками справи не заявлено.

Досліджені судом вищезазначені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід`ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.

За статтею 9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , законного представника потерпілої ОСОБА_2 , відтворивши в судовому засіданні носії інформації, повно та всебічно дослідивши матеріали справи № 304/435/26, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з приписами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно диспозиції ст.124 КУпАП для того, щоб порушення вважалося завершеним (доведеним до кінця і таким, що підлягає оформленню і покаранню) потрібні факти - особа водій повинен експлуатувати автомобіль (керувати автомобілем, їхати, залишити в стані, через який в подальшому буде порушено правила дорожнього руху) і заподіяння або спричинення збитку.

Відповідно до п.26 постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Приписами ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні по справі «О"Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Положеннями статті 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП ОСОБА_1 , слід зазначити таке.

На підставі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Оскільки, зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі є необхідним посилання на порушення водієм вимог конкретного пункту ПДР, у даному випадку на п.п.2.3 «б», 18.1 цих Правил.

При цьому, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 , виявивши небезпеку для руху, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, проте вказаних дій ОСОБА_1 не вчинив та, допустив зіткнення з пішоходом, малолітньою ОСОБА_6 , 2017 року народження, безпосередньо на пішохідному перехресті проїзної частини.

Суддя, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, як порушення ним пунктів 2.3 б, 18.1 ПДР України, що стало причиною ДТП, та спричинило пошкодження транспортного засобу.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», передбачено, що згідно зі статтею 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Крім того, слід зауважити, що схема дорожньо-транспортної пригоди, складена 26.02.2026 року поліцейським ВП № 1 Балог О.В., була власноруч підписана водієм ОСОБА_1 , при цьому жодних заперечень чи зауважень до цією схеми останнім не зазначено. Доказів здійснення на ОСОБА_1 будь-якого тиску під час підписання вказаної схеми, відібрання письмових пояснень, складання відносно нього протоколу з боку працівників поліції, суду не надано. Дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601116 ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням ним п.п.2.3 б., 18.1 Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Суд вважає, що виявлені і зафіксовані в протоколі серії ЕПР1 №601116 від 26.02.2026 року факти відображають об`єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, оскільки об`єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху, зокрема водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Місце й факти, зазначені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Незважаючи на обрану ОСОБА_1 захисну позицію, його вина у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, відеозаписами подій від 26.02.2026 року, показаннями законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_2 , які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського Паустовського К.С. , при складанні ним протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601116 від 26.02.2026 року, судом не встановлено. При цьому суд зазначає, що будь-яких зауважень до вказаного протоколу від ОСОБА_1 , під час його складання не надходило.

Невідповідність дій водія автомобіля марки «Toyota» реєстраційний номер НОМЕР_3 , вимогам п.2.3б, 18.1 Правил дорожнього руху в дорожній ситуації, обставини якої наведені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601116 та поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди від 26.02.2026 року, а також зафіксовані на схемі місця ДТП, знаходяться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.02.2026 року автомобіль марки «Toyota» реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, характерні для дорожньої ситуації, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601116 від 26.02.2026 року, відображеної у схемі ДТП, з якою учасник дорожньо-транспортної пригоди (водій ОСОБА_1 ) був згідний, на місці події заперечень щодо складеної поліцейським схеми місця ДТП не висловлював.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, а саме п.п.2.3.б, 18.1 ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Перевіркою матеріалів зазначеної справи, порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601116 від 26.02.2026 року не встановлено, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений у встановленому Законом порядку, та відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доведена.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладеними у статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд, приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , також приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованого правопорушення не визнав, у вчиненому не розкаявся, вибачення у потерпілої не попросив, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належних та відповідних висновків для себе не зробив та, крім цього суд враховує особу ОСОБА_1 , його вік, матеріальний та сімейний стан, який має мцні соціальні зв`язки: одружений, на його утримання знаходяться двоє малолітніх дітей, також ті обставини, що на теперішній час ОСОБА_1 працює приватним підприємцем, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку, є особою з інвалідністю Ш групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим ПФУ від 11.02.2026 року, при цьому раніше (протягом року) до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався, також суд враховує, що ОСОБА_1 скоїв неумисне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, а тому, з урахуванням вищенаведеного, а також враховуючи позицію законного представника потерпілої ОСОБА_2 щодо призначення ОСОБА_1 виду та міри стягнення, яка на суворій мірі адміністративного стягнення відносно Назаренка ВМ не наполягала, суд вважає необхідним і достатнім застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 124, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, призначення платежу: «Судовий збір на користь держави», код 22030106).

Адміністративний штраф сплачувати за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Закарпатській області/Закарпатська область/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA538999980313030149000007001, призначення платежу: «адміністративний штраф у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», код 21081300.

Роз`яснити правопорушниці, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО