Рішення № 136970929, 18.05.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

18.05.2026

ЄУН 389/2312/25

Провадження №2/389/658/25

Рішення

іменем України

18 травня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Він Фінанс» 30.06.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16.06.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання фінансового кредиту №193570, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 позику в сумі 7 000 грн, а вона зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у термін, встановлений договором. Проте ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала. У свою чергу, 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (яке змінило назву на ТОВ «Він Фінанс») укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Надалі між вказаними стронами 27.12.2018 укладено додаткову угоду № 10 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №11 від 27.12.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №193570 від 16.06.2018, перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»). На дату укладення договору відступлення права вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором складала 17 980 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованість за процентами, 10 920 грн заборгованість за пенею та штрафами. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 23 531 грн 27 коп, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованість за процентами, 10 920 грн заборгованість за пенею та штрафами, 1 619 грн 68 коп нараховані 3%річних, 3 931 грн 59 коп інфляційні втрати, а також судові витрати по справі.

Представник відповідачки - адвокат Музикант В.С. подав відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Заперечення обґрунтовані тим, що кредитний договір відповідачка не підписувала, кредитні кошти не отримувала. Спірний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачкою, оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Позивач не зазначив, як був укладений кредитний договір, через який ресурс, адже договір не містить у собі жодних підписів. Посилання позивача на те, що відповідачка оформила кредит на веб-сайті в мережі Інтернет, нічим не доведено та не підтверджено. Крім того, посилання позивача на виплату кредитних фінансів відповідачці доказами не підтверджено, оскільки номера банківських карток є частково зашифрованими, тому не можно стверджувати, що будь-яка з банківських карток належить саме відповідачці. Крім того, згідно з договором кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський картковий рахунок відповідачки, однак позивач не надав будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів перерахування кредитних коштів.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. Водночас, представник відповідачки в це засідання подав заяву, в якій просив врахувати, що відповідачка з 27.02.2020 є військовослужбовицею, внаслідок чого вона має пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом, штрафів та пені.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 16.06.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №193570.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Авентус Україна», договір зі сторони ОСОБА_1 було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора, який сформований автоматично на стороні Товариства та направлено позичальниці на номер мобільного телефону, повідомлений останньою. Так, одноразовий ідентифікатор А616621 відправлений позичальниці 16.06.2018 на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надаються грошові кошти в сумі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а вона зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Строк дії договору та строк кредитування 30 днів.

Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом, яка становить 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту

Кредит надається, зокрема, шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальниці.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей договір, позичальниця підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом позичальниця зобов`язана сплатити Товариству: - пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення (строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів; - на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн; - на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн; - на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

Також цим договором сторони обумовили, що позичальниця має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього вона зобов`язана у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400 грн, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).

У разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, позичальниця зобов`язана сплатити Товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту. При цьому похичальник розуміє та надає згоду Товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Авентус Україна» через ТОВ «Вер Фор Пей» 16.06.2018 перерахувало на платіжну карту ОСОБА_1 (маска картки НОМЕР_2 ) кредитні кошти в сумі 4 000 грн (номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-402114), код авторизації 501723, про що свідчать підтвердження ТОВ «Вер Фор Пей» від 07.05.2025 та довідка ТОВ «Авентус Україна» від 09.05.2025.

Факт належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_3 та надходження на неї 16.06.2018 кредитних коштів в сумі 4 000 грн підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду.

Також цією інформацію, наданою АТ КБ «Приватбанк», підтверджується, що номер телефону НОМЕР_1 , на який був відправлений одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, дійсно є фінансовим телефоном ОСОБА_1 .

Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим станом на 27.12.2018 у неї утворилася заборгованість, яка складається з: 4 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованості за відсотками, 10 920 грн заборгованості за пенею.

Водночас, між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (фактор - яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Він Фінанс») 12.04.2018 було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

Згідно з Реєстром прав вимог №11 від 27.12.2028 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Він Фінанс») набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №193570 від 16.06.2018 в сумі 6 160 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованість за відсотками. Заборгованість за пенею та штрафами за невиконання умов договору складає 10 920 грн, що також підтверджується розрахунком заборгованості, здійснений первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги.

Отже, у результаті додавання зазначених вище сум, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на суму 17 080 грн, а не 17 980 грн, як зазначено у розрахунку первісного кредитора та в позовній заяві.

Крім того, з Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) слідує, що в період з 17.06.2018 до 16.07.2018 ОСОБА_1 заборгованість не погашалася, відсотки за користування кредитом нараховувалися за передбаченою п.1.2.1 ставкою в розмірі 1,71% в день (68 грн 40 коп).

Надалі, ОСОБА_1 15.07.2018 та 16.07.2018 здійснила два платежі, ініціювавши таким чином відповідно до п.1.6 договору продовження строку користування кредитом на 30 днів, тому відсотки в період з 17.07.2018 до 15.08.2018 їй нараховувалися за передбаченою п.3.5 ставкою в розмірі 1,8% в день (72 грн).

Надалі, ОСОБА_1 25.08.2018 здійснила платіж, повторно ініціювавши таким чином відповідно до п.1.6 договору продовження строку користування кредитом на 30 днів, тому відсотки в період з 26.08.2018 до 24.09.2018 їй нараховувалися за передбаченою п.3.5 ставкою в розмірі 1,8% в день (72 грн).

Після цього жодних платежів ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості не вносилося.

Пеня за невиконання умов договору нараховувалася в період з 19.08.2018 до 25.08.2018, з 28.09.2018 до 27.12.2018, штрафи - 19.08.2018, 28.09.2018, 24.10.2018, 23.12.2018, що відповідає умовам п.4.4 договору.

Також з Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) встановлено, що до стягнення зі ОСОБА_1 позивач просив тільки суму пені в розмірі 10 920 грн, сума нарахованих штрафів до стягнення не пред`являлася.

Крім того позивачем, після отримання права вимоги та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 на суму боргу нараховані інфляційні втрати в сумі 3 931 грн 59 коп та 3% річних в сумі 1 619 грн 68 коп.

Таким чином, відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 23 531 грн 27 коп, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованість за процентами, 10 920 грн заборгованість за пенею та штрафами, 1 619 грн 68 коп нараховані 3% річних, 3 931 грн 59 коп інфляційні втрати.

Отже, матеріалами справи встановлено, що укладений кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на її фінансовий номер телефону. Зазначений підпис підтверджує, що вона ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору, тобто сторони погодили усі істотні умови та уклали договір в належній формі.

ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, не лише погодила його умови, але й скористалася кредитом. На умовах, визначених у вказаному договорі, ОСОБА_1 надавалися кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування ними та іншими складовими, а також зі встановленими строками їх повернення. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Оскільки позивачем доведено та обґрунтовано належними доказами наявність права вимоги за договором про надання фінансового кредиту №193570 від 16.06.2018, тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальниця зобов`язана повернути кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами та пеню за порушення умов договору.

За таких обставин з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 000 грн, заборгованість за процентами в сумі 2 160 грн та заборгованість за пенею в сумі 10 920 грн.

Натомість, стороною відповідача належними доказами не спростовано факт укладення договору та отримання кредитних коштів, наголосивши лише на відсутності доказів.

У свою чергу, кредитний договір є дійсним, в судовому порядку не оскаржувався, розрахунки заборгованості представником відповідачки не спростовані.

Доводи представника відповідачки про відсутність доказів на підтвердження підписання ОСОБА_1 кредитного договору за допомогою електронного цифрового підпису не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки за нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.

Належних і документальних доказів на спростування доводів позивача щодо підписання відповідачкою кредитного договору електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором представником відповідачки не надано. Натомість, факт підписання відповідачкою кредитного договору встановлено судом за обставин, зазначених вище.

Крім того, наголошуючи на відсутності доказів отримання коштів, які переховувалися у безготівковій формі на банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , відкриту на ім`я ОСОБА_1 в установі АТ КБ «Приватбанк», що встановлено судом з наданих цією банківською установою доказів, представник відповідачки, у свою чергу, на доведення такого свого мотиву не надав суду виписки по зазначеному банківському рахунку за спірний період на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, при цьому враховуючи, що ТОВ «Він Фінанс» не є первісним кредитором та не є банківською установою.

Тобто, представником відповідачки не надано належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на банківський рахунок відповідачки, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Відхиляючи доводи представника відповідачки щодо відсутності підстав для нарахування відсотків, штрафів та пені у зв`язку з тим, що відповідачка є військовослужбовицею, суд враховує, що представником відповідачки дійсно надані суду докази того, що наразі ОСОБА_1 є військовослужбовицею за контрактом, однак на військовій службі вона перебуває з 27.02.2020. Разом з тим, первісним кредитором відсотки та пеня за користування кредитними коштами були нараховані в період з 17.06.2018 до 27.12.2018, тобто за той час, коли ОСОБА_1 ще не була військовослужбовицею. Отже, в даному випадку, на неї в цій частині не поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Натомість суд вважає, що такі пільги частково застосовуються до відповідачки щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних.

Так, в редакції п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діючій на час, коли відповідачка була прийнята на військову службу, всім без винятку військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час, коли відповідачка була прийнята на військову службу) обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Позивачем відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 на суму боргу були нараховані інфляційні втрати в сумі 3 931 грн 59 коп та 3% річних в сумі 1 619 грн 68 коп.

Як слідує з цього розрахунку, таке нарахування здійснювалося у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором у встановлений строк.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи вищезазначені положення ЦК України, суд дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог і в цій частині.

Водночас враховуючи, що нарахування позивачем було здійснене за період з 23.02.2019 до 23.02.2022, а відповідачка з 27.02.2020 є діючою військовослужбовицею, тому суд вважає, що такі збитки повинні бути нараховані за період з 23.02.2019 до 26.02.2020.

Крім того, позивачем такі нарахування проводилися виходячи із суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 980 грн, проте, як встановлено судом вище, дійсна заборгованість за кредитним договором складала 17 080 грн.

Таким чином суд, виходячи з періоду 23.02.2019-26.02.2020 та заборгованості в сумі 17 080 грн, провів власний розрахунок індексу інфляції та 3% річних за формулою, застосованою позивачем, за результатами якого з відповідачки підлягає до стягнення 411 грн 25 коп інфляційних збитків та 517 грн нарахованих 3% річних

Отже, всього розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №193570 від 16.06.2018 становить 18 008 грн 25 коп, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованість за процентами, 10 920 грн заборгованість за пенею, 411 грн 25 коп інфляційні збитки, 517 грн нараховані 3% річних, яка і підлягає стягненню з відповідачки, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу, які згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), становлять 5 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи додані належні докази.

У свою чергу, стороною відповідача клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалося.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши подані позивачем докази та матеріали справи, враховуючи, що представником відповідачки не подано суду клопотання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тому суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 грн, понесених позивачем, є документально підтвердженим, вони співмірні з наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правової допомоги в цій справі в сумі 3 826 грн 50 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 853 грн 86 коп.

На підставі ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626-628, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №193570 від 16.06.2018 в сумі 18 008 (вісімнадцять тисяч вісім) грн 25 коп, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн заборгованість за процентами, 10 920 грн заборгованість за пенею, 411 грн 25 коп інфляційні збитки, 517 грн нараховані 3% річних.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 50 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір в сумі 1 853 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят три) грн 86 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», місце знаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м.Київ, 04112, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 38750239.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 22.05.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва