Рішення № 136967602, 29.05.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/175/26

Провадження № 2/503/578/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 19.11.2024 року о 09 год. 50 хв. відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Кодима, по вул. Армійська, яка є другорядною дорогою, діючи в порушення вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу у русі транспортному засобу «MITSHUBISHI LANСER» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу і рухався по головній дорозі, здійснив з ним зіткнення, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у справі № 503/2566/24 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення ним пункту 16.11 Правил дорожнього руху України. При цьому, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН». 09.02.2025 року позивач отримав Звіт № SOS_-241120-298159 про оцінку вартості (розміру) збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту «MITSHUBISHI LANСER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 279045,04 грн. Однак, 09.04.2025 року ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» сплатило позивачу страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 112480,00 грн, що є вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу. Таким чином сплачена позивачу страхова виплата (страхове відшкодування) недостатня для повного відшкодування завданої шкоди, а загальна сума несплаченого позивачу розміру матеріальної шкоди становить 166565,04 грн (279045,04 грн - 112480,00 грн = 166565,04 грн). Відтак, позивач вважає, що зазначена сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 . Крім того, позивач зазначає, що крім матеріальних збитків йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у негативних наслідках нервового стресу, який пережив під час зіткнення, оскільки в цей час знаходився за кермом свого автомобіля, та який полягав виниклими почуттями розгубленості, тривоги, безпорадності, страху за своє здоров`я та життя людей, які під час ДТП знаходились в автомобілі. Після події ДТП позивачу довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля та на сплату витрат пов`язаних із отриманням оцінки завданої йому шкоди і відшкодування страховиком самих збитків, а також самою потребою збирати велику кількість документів і багаторазове звертатися до страховика, що викликало додаткове емоційне потрясіння, оскільки довелося переглядати сімейний бюджет, що спричинило виникнення пригніченого стану та виникнення в нього нервовості. Зазначене призвело до негативних змін в повсякденному житті позивача, зокрема негативні переживання і спогади, настороженість, тривога, емоційні і тілесні реакції при згадці аварії, фіксування уваги на потребі збирання грошей на ремонт пошкодженого автомобіля, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційне напруження, нервозність, дратівливість, страху знову потрапити в ДТП. Водночас із цим позивач відзначає, що розмір заподіяної йому моральної шкоди визначити важко, але останній має компенсувати перенесені емоційні страждання та витрати, пов`язані з відновленням його психічного стану, відпочинком від всього, що сталося з ним та членами його родини. В свою чергу позивач оцінює розмір своїх душевних страждань в 10000,00 грн. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав пред`явив до відповідача позов шляхом подання до суду відповідної позовної заяви, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої наслідками ДТП, в розмірі 10000,00 грн; відшкодування матеріальних збитків в розмірі 166565,04 грн; а також покласти на відповідача судові витрати.

18.02.2026 року ухвалою суду (а.с.43-44) позовну заяву залишено без руху із визначенням недоліків, способу і строку для їх усунення.

20.02.2026 року ухвалою суду (а.с.48-50) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Вирішено питання про залучення до участі у справі ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). В свою чергу третій особі визначено строк для надання письмового пояснення щодо позову тривалістю десять днів з дня вручення копії даної ухвали (ч.4 ст. 181 ЦПК України). Окрім того позивача було зобов`язано, відповідно до ч.3 ст. 187 ЦПК України, не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження. Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано позивачем 23.02.2026 року під розписку безпосередньо в суді, у порядку встановленому пунктом 1 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить його розписка на бланку рекомендованого поштового повідомлення (а.с.54); третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № R068064917696 про вручення його представнику 03.03.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067107694967 (а.с.57); а відповідачу разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 17.02.2026 року № 03-17/694 (а.с.42), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № R067107692026 (а.с.62-65), яке 05.03.2026 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою про причини повернення, що адресат відсутній.

23.02.2026 року позивач подав до суду докази на підтвердження виконання ним вимог ч.3 ст. 187 ЦПК України щодо направлення залученій судом до участі у справі третій особі копії позовної заяви з додатками (а.с.55-56), а саме накладну АТ «Укрпошта» від 23.02.2026 року до цінного листа № 6600000074305 адресованого ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» та фіскальний чек про оплату послуг за пересилання цінним листом № 6600000074305. При цьому, згідно долученої судом до матеріалів справи роздруківки із сервісу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html з інформацією щодо стану доставки відправлення № 6600000074305 останнє 26.02.2026 року було вручено одержувачу (а.с.66).

У встановлені судом строки відповідач не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (відзив) не подав. В свою чергу у встановлений судом строк третя особа також не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, а саме письмове пояснення щодо позову не подала.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

19.11.2024 року о 09 год. 50 хв. в м. Кодима, по вул. Армійська, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, діючи в порушення вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу у русі транспортному засобу «MITSHUBISHI LANСER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження, про що свідчить зміст копії постанови Кодимського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у справі № 503/2566/24 (а.с.12).

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у справі № 503/2566/24 (а.с.12), яка набрала законної сили 06.12.2024 року, відповідача ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення ним пункту 16.11 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її вчинення, а також винуватість відповідача ОСОБА_2 у цій ДТП, є доведеними обставинами і доказуванню в цій цивільній справі не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «MITSHUBISHI LANСER» реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого РЕВ №11 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області від 11.06.2013 (а.с.11).

09.02.2025 року оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , на замовлення ОСОБА_1 , було складено Звіт № SOS_-241120-298159 (а.с.16-35) про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , його власнику ОСОБА_1 , згідно якого ринкова вартість зазначеного транспортного засобу станом на 19.11.2024 року становила 287023,60 грн, вартість відновлювального ремонту в розмірі 279045,04 грн, коефіцієнт фізичного зносу був визначений у показник 0,70, а вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу в розмірі 138892,75 грн, яка становить вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням цього транспортного засобу.

09.04.2025 року ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» сплатило позивачу ОСОБА_1 кошти за майнову шкоду завдану настанням страхового випадку у розмірі 112480,00 грн, шляхом їх перерахування на картку/рахунок НОМЕР_4 , із зазначенням в операції призначення платежу страхове відшкодування без ПДВ по договору SA-0082324 zh, s/a 3421/01/50, а також державний номер НОМЕР_2 , про що свідчить зміст копії довідки/виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 18.09.2025 року № LNGDC1IU6OV5CTAR (а.с.36).

09.10.2025 року, з метою досудового врегулювання спору, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Малиновська В.А. надіслала на адресу відповідача ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням № 0210200720746 з описом вкладення претензію від 07.10.2025 року (а.с.13-15), в якій було порушено вимогу про добровільне відшкодування (в досудовому порядку) ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 166565,04 грн. При цьому, згідно долученої судом до матеріалів справи роздруківки із сервісу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html з інформацією щодо стану доставки відправлення № 0210200720746 останнє 29.12.2025 року було вручено одержувачу (а.с.39).

Нормативно-правове застосування

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (надалі за текстом Закон № 1961-IV (який був чинним на момент виникнення правовідносин настання події ДТП 19.11.2024 року), передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналогічні за своїй суттю положення містяться в ст. 26, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX (який є чинним на час здійснення страхової виплати, пред`явлення позову та судового розгляду), згідно яких у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Висновки суду

щодо дійсного розміру майнової шкоди, заподіяної потерпілому (позивачу) в результаті ДТП, яка підлягає сплаті як страхове відшкодування:

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вже було зазначено вище ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» сплатило позивачу ОСОБА_1 , як потерпілому, страхове відшкодування без ПДВ, з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу (коефіцієнт якого становив 0,7) в розмірі 112480,00 грн шляхом здійснення відповідного платежу.

При цьому, згідно підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Таким чином сплачена страховиком ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» позивачу ОСОБА_1 , як потерпілому, сума страхового відшкодування в розмірі 112480,00 грн є саме розміром оціненої даним страховиком шкоди, яка була заподіяна внаслідок ДТП майну потерпілого (власника транспортного засобу, з врахуванням фізичного зносу транспортного засобу (коефіцієнт якого становив 0,7).

Але, згідно Звіту № SOS_-241120-298159 (а.с.16-35) складеного 09.02.2025 року оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , на замовлення ОСОБА_1 , вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням цього транспортного засобу Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить в розмірі 138892,75 грн.

Із розрахунку наведеного оцінювачем у звіті вбачається та обставина, що ним при здійсненні даного розрахунку було враховано коефіцієнт фізичного зносу 0,7.

Суд визначаючи шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка становить розмір страхового відшкодування, між розміром визначеним страховиком ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та оцінювачем ФОП ОСОБА_3 надає перевагу саме розміру визначеному оцінювачем, оскільки останній є суб`єктом оціночної діяльності (а.с.35), має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (а.с.35), який пройшов підвищення кваліфікації (а.с.35 на звороті). Натомість ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», яке було залучено до участі у справі в якості третьої особи, не подало до суду письмового пояснення щодо позову, зокрема стосовно розбіжності між зазначеної в ньому сумою матеріальної шкоди 138892,75 грн та виплаченою ним потерпілому сумою страхового відшкодування 112480,00 грн, а також не надало суду жодних документів, які підтверджували обґрунтованість самого порядку визначення ним, як страховиком, суми страхового відшкодування в розмірі 112480,00 грн.

У зв`язку з чим суд вважає, що дійсним розміром майнової шкоди, заподіяної потерпілому (позивачу) в результаті ДТП, яка підлягає сплаті як страхове відшкодування, є саме 138892,75 грн, а не 112480,00 грн.

В свою чергу, згідно пунктів 9.4-9.5 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV, який був чинним на час настання ДТП 19.11.2024 року, передбачав, що страхові виплати за договорами страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженою особою відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

При цьому, згідно пункту 1.10 ст. 1 згаданого Закону, Уповноваженою особою є Національний банк України.

Водночас постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка була чинною з 01.07.2022 року до 01.01.2025 року, передбачала, що затвердження розміру страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою, за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 грн на одного потерпілого.

З огляду на те, що дійсний розмір майнової шкоди, заподіяної потерпілому (позивачу) в результаті ДТП, яка підлягає сплаті як страхове відшкодування, в сумі 138892,75 грн не перевищує розмір страхової суми в 2024 році (160000,00 грн), то суд вважає, що страховик ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» мало б здійснити виплату ОСОБА_1 , як потерпілому, страхового відшкодування саме в сумі 138892,75 грн. Водночас із цим, враховуючи, що ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» вже здійснило сплату позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 112480,00 грн, то ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» слід здійснити доплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 26412,75 грн (138892,75 грн - 112480,00 грн = 26412,75 грн), як різниці між розміром дійсної майнової шкоди, заподіяної потерпілому (позивачу) в результаті ДТП, яка підлягає сплаті як страхове відшкодування, та розміром страхового відшкодування вже сплаченим потерпілому (позивачу).

Суд відзначає, що страховик ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» бере участь у даній справі як третя особа, у зв`язку з чим суд при вирішенні спору у даній справі не приймає рішення про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, оскільки такої позовної вимоги позивач ОСОБА_1 у своєму позові не пред`являв до ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та не визначав останнього як відповідача.

В свою чергу, ч.4 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Даний висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Водночас із цим суд також відзначає, що позивач потерпілий ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, страховик ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» не позбавленні можливості вирішити питання про здійснення доплати страхового відшкодування в поза судовому порядку, з врахуванням висновків суду зроблених судом в мотивувальній частині даного рішення.

щодо позовної вимоги про стягнення матеріальних збитків:

Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.

Такий висновок зазначений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17 та був застосований у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, який має бути виплачений позивачу, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), а також застосовані Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

В пунктах 4.22, 4.36 і 4.42 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зазначено висновки за якими розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Тому суд вважає обґрунтованим позов в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків в розмірі лише 140152,29 грн, як різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля в сумі 279045,04 грн та належним страховим відшкодуванням в сумі 138892,75 грн, тобто 279045,04 грн - 138892,75 грн = 140152,29 грн. У зв`язку з чим суд вважає необхідним задовольнити зазначену частину даної позовної вимоги.

В свою чергу інша частина даної позовної вимоги в розмірі 26412,75 грн пред`явлена позивачем ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 безпідставно, з мотивів наведених судом вище, а відтак задоволенню судом не підлягає.

щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди:

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічного правового висновку дотримується Верховний Суд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) і Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 390/116/18 (провадження № 61-6481св 19).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 127/12338/19).

У змісті позовної заяви зазначено, що позивачу ОСОБА_1 було задано моральної шкоди, яку останній оцінює в розмір 10000 грн та яка полягає у:

- негативних наслідках нервового стресу, який пережив під час зіткнення, оскільки в цей час знаходився за кермом свого автомобіля, та який полягав виниклими почуттями розгубленості, тривоги, безпорадності, страху за своє здоров`я та життя людей, які під час ДТП знаходились в автомобілі;

- необхідністю після події ДТП самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля та на сплату витрат пов`язаних із отриманням оцінки завданої йому шкоди і відшкодування страховиком самих збитків, а також самою потребою збирати велику кількість документів і багаторазове звертатися до страховика, що викликало додаткове емоційне потрясіння, оскільки довелося переглядати сімейний бюджет, що спричинило виникнення пригніченого стану та виникнення в нього нервовості. Зазначене призвело до негативних змін в повсякденному житті позивача, зокрема негативні переживання і спогади, настороженість, тривога, емоційні і тілесні реакції при згадці аварії, фіксування уваги на потребі збирання грошей на ремонт пошкодженого автомобіля, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційне напруження, нервозність, дратівливість, страху знову потрапити в ДТП.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положенням ч.2 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, суду не надано доказів в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав перенесення позивачем зіткнення, при знаходженні за кермом свого автомобіля, та виникнення в нього почуттів страху за своє здоров`я та життя людей, які під час ДТП знаходились в автомобілі.

Суд відзначає, що у змісті постанови Кодимського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у справі № 503/2566/24 (а.с.12) не зазначені обставини того хто саме керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання події ДТП, і чи були в останньому, окрім водія, ще і пасажир або пасажири. При цьому, до позовної заяви не додано жодних інших доказів на підтвердження самих обставин настання події ДТП, зокрема копій документів із матеріалів справі № 503/2566/24, які б містили підтвердження того, що на час настання події згаданої ДТП транспортним засобом Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , його водієм був позивач ОСОБА_1 , який перевозив з ньому пасажирів.

У змісті позовної заяви сам позивач відзначив, що розмір заподіяної йому моральної шкоди визначити важко, але водночас із цим в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в заявленому розмірі 10000 грн з підстав перенесення позивачем ОСОБА_1 емоційного/морального страждання і негативного впливу на стан здоров`я суду не надано належних доказів таких обставин, а саме:

- медичних документів, зокрема підтверджуючих звернення за допомогою до психолога;

- висновку психологічної експертизи, згідно пунктів 1.2.6. розділу І і розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, хоча пункт 6.6. зазначеної Інструкції передбачає можливість, під час проведення психологічної експертизи, вирішення питань: Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім`я та по батькові)? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода)? Чи спричинені особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім`я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?;

- тощо.

Натомість суд вважає, що існування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 з підстави порушення звичайного способу життя в результаті ДТП знаходить своє доказове підтвердження, оскільки на думку суду позбавлення останнього можливості використовувати належний йому транспортний засіб до його відновлення, а також потреба у вжитті активних дій щодо свого подальшого пересування, забезпечення проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, отримання страхового відшкодування і пред`явлення позову для стягнення не покритих страховим відшкодуванням витрат, за умов відсутності добровільності цього з боку винної особи відповідача ОСОБА_2 , що в свою чергу об`єктивно та неминуче призвело до порушення звичайного способу життя позивача ОСОБА_1 .

Тому суд вважає необхідним визначити розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на підставі зазначеного вище та засад розумності, виваженості і справедливості, а саме в розмірі 5000 грн. У зв`язку з чим позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При поданні до суду позовної заяви у даній справі позивач ОСОБА_1 поніс витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в загальному розмірі 1765,65 грн, що підтверджують квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки відділення «Одеське ь63» АТ КБ «ПриватБанк» від 11.02.2026 року №1.526686747.1 на суму 1665,65 грн (а.с.1) та від 20.02.2026 року №2.539869959.1 на суму 100,00 грн (а.с.47).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1538,58 грн, що становить 87,14% від 1765,65 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 145152,29 грн (140152,29 грн + 5000,00 грн = 145152,29 грн), оскільки позовні вимоги задоволені частково на 87,14 відсотка (розмір задоволених позовних вимог х 100 / ціну позову, тобто 145152,29 грн х 100% / 166565,04 грн).

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН»; місцезнаходження: 03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, приміщення 6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків в розмірі 140152 (сто сорок тисяч сто п`ятдесят дві) грн 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої наслідками ДТП, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1538 (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім) грн 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко