Рішення № 136967406, 28.05.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1173/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газаровій Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача/відповідача: Погрібна С.О., адвокат, ордер серії АР №1255805 від 01.08.2025 (в режимі відеоконференції);

від відповідача/позивача: Зеленова Л.В., представник за довіреністю АТ/12/29/05 від 09.12.2025;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ТОВ "Меридіан А" адвоката Світлани Погрібної від 28.04.2026 про здійснення розподілу судових витрат (вх. г/с №5316 від 28.04.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

про стягнення 151 092,60грн

та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні АТ "Житомиргаз" - Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А"

про стягнення 1 847 026,69грн,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 24.04.2026 частково задовольнив первісний позов ТОВ "Меридіан А" та стягнув з АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" 128402,92грн заборгованості, 17837,17грн інфляційних втрат, 4559,18грн 3% річних, 2 417,70грн судового збору та відмовив у зустрічному позові АТ Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення з ТОВ "Меридіан А" 1847 026,69грн як безпідставно отриманих коштів.

13.04.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Меридіан А" Світлани Погрібної від 11.04.2026 (вх. г/с №01-44/1500/26 від 13.04.2026) про здійснення розподілу судових витрат з додатками (далі - Заява ТОВ "Меридіан А" про відшкодування судових витрат від 13.04.2026).

При ухваленні 24.04.2026 рішення суду по суті вирішення спору питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу представника ТОВ "Меридіан А" не вирішувалось.

28.04.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Меридіан А" Світлани Погрібної від 28.04.2026 розглянути по суті Заяву ТОВ "Меридіан А" про відшкодування судових витрат від 13.04.2026 в порядку ст. 244 ГПК України ( далі -Кодекс).

Господарський суд ухвалою від 05.05.2026 призначив судове засідання для розгляду Заяви ТОВ "Меридіан А" про відшкодування судових витрат від 13.04.2026 на 18.05.2026 о 10:00.

В судовому засіданні 18.05.2026 представники сторін в усній формі підтримали доводи та заперечення по суті відповідного процесуального питання. Господарський суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та його проголошення до 28.05.2026 о 16:00.

В судовому засіданні 28.05.2026 проголошено скорочене рішення про часткове задоволення Заяви ТОВ "Меридіан А" про відшкодування судових витрат від 13.04.2026.

Мотиви Суду.

У первісній позовній заяві на виконання вимог ст. 162 Кодексу ТОВ "Меридіан А" повідомило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок: 1) підготовка та складання процесуальних документів - 1000,00грн за 1 год. витраченого адвокатом часу; 2) представництво інтересів в суді першої інстанції - 3 000, 00грн, в апеляцій інстанції - 6 000,00грн, в касаційній - 9 000,00 грн.

Представництво повноважень адвоката Світлани Погрібної підтверджується ордером серії АО №1255805 від 01.08.2025 (а. с. 15, т. 1).

До закінчення судових дебатів адвокат Світлана Погрібна в інтересах довірителя 11.04.2026 подала через систему "Електронний суд" заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 57 000,00грн з доказами на підтвердження їх понесення:

- ордер серії АР №1255805 від 01.08.2025;

- договір про надання правової допомоги від 21.07.2025;

- розрахунок судових витрат у справі №906/1173/25 від 10.04.2026;

- акт виконаних робіт від 10.04.2026;

- квитанції до прибуткового касового ордеру за період з 28.08.2025 по 10.04.2026 (а. с. 104-110, т. 2).

Про зменшення витрат ТОВ "Меридіан А" на професійну правничу допомогу на 90% заявило АТ "Житомиргаз" у заяві від 15.05.2026 з підстав неспівмірності їх розміру відповідно до критеріїв , визначених у ч.4 ст. 126 Кодексу.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі № 911/3312/21 тощо).

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).

В свою чергу, у ч.2 ст. 16 Кодексу законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Встановлюючи вимоги до змісту позовної заяви, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу).

Зміст п.9 ч.3 ст. 162 та ст. 126 Кодексу доводить, що позивач на стадії звернення з позовом до суду може мати фактично понесені судові витрати, про які повинен вказати у першій заяві по суті, а саме:

а) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз`яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання претензії як способу досудового врегулювання спору з опонентом, підготовка позову з додатками тощо);

б) на оплату проведення експертизи на замовлення позивача, на витребування доказів тощо;

в) на оплату послуг нотаріуса за оформлення нотаріально посвідченої заяви свідка тощо.

За наявності фактично понесених судових витрат до звернення з позовом до суду, позивачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до першої заяви по суті.

Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу) сполучення слів " попередній (орієнтовний)" розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, слід розуміти, що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов`язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:

- витрати на представництво адвокатом інтересів відповідача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо/в режимі відеоконференції);

- витрати на участь адвоката в огляді письмових/речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об`єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;

- на підготовку адвокатом відповіді на відзив позов, інших заяв з процесуальних питань (клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб , про зміну предмету чи підстав позову, збільшення/зменшення розміру позовних вимог тощо), а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.

Щодо окремих "очікуваних (ймовірних) судових витрат у позові позивач може вказати їх орієнтовну вартість (наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00грн незалежно від його тривалості та факту проведення/не проведення (тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).

Про "очікувані (ймовірні) судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції позивач також може відразу вказати у позовній заяві (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).

Розвиток процесуальної норми п.9 ч.3 ст. 162 Кодексу знаходимо у ст. 124 Кодексу.

Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Для позивача - це власне позовна заява (ч.1 ст.124 Кодексу).

Якщо тлумачити ч.1 ст.124 Кодексу окремо від п.9 ч.3 ст.162 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до позову, а не є його складовою частиною.

Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм позивачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною позову та подається у вигляді окремого речення чи таблиці, в інших - оформляється як окремий додаток до позову на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.

У будь-якому разі, наявність у позові/додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.

Саме тому, законодавець у ч.2 ст.124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Та оскільки законодавець у п.9 ч.3 ст.162, ч.1 та ч.2 ст.124 Кодексу використовує термін "попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як " обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (див. за аналогією правову позицію ВПВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Висновки суду про те, що позивач повинен вказати у позові/додатку до нього саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі № 911/3312/21).

Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".

Вимоги п.9 ч.3 ст. 165, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу у позові дотримано. Так, позивач повідомив, що очікує понести наступні витрати на професійну правничу допомогу: 1) підготовка та складання процесуальних документів - 1000,00грн за 1 год. витраченого адвокатом часу; 2) представництво інтересів в суді першої інстанції - 3 000, 00грн, в апеляцій інстанції - 6 000,00грн, в касаційній - 9 000,00 грн.

У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до п.4 ст. 126 Кодексу, у якій визначені критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 6 ст. 129 Кодексу законодавець закріпив правило, яке застерігає учасника справи необґрунтовано завищувати суму судових витрат до остаточного відшкодування від тієї, що була заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та наділяє суд дискрецією відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до ч.5 ст.129 Кодексу, у якій визначені критерії розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору , які суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).

Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).

За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?

Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".

Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).

Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.

В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.

Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:

- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;

- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;

- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:

- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);

- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст. 244 Кодексу).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі ст. 221 Кодексу), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Так, згідно Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025, адвокат Світлана Погрібна взяла на себе зобов`язання надати ТОВ "Меридіан А" правову допомогу з питання захисту порушених прав і інтересів замовника щодо стягнення заборгованості по невиплаченим дивідендам, нарахованим, зокрема АТ "Житомиргаз" (код 03344071), а замовник - оплатити послуги у порядку та строки, обумовлені сторонами.

За змістом п. 1.2. Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 адвокат Світлана Погрібна зобов`язалась:

- надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (...),

- представляти його інтереси в судах з усіма правами, які надано законом (...), - (...) подавати заяви, клопотання пояснення, докази та вчиняти дії щодо захисту прав та інтересів замовника.

Згідно п. 3.1. Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 визначено, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору, замовник сплачує адвокату винагороду із розрахунку 1000,00грн за 1 годину витраченого адвокатом часу для надання правової допомоги у вигляді складання процесуальних документів, надання правової допомоги у вигляді складання процесуальних документів, надання консультацій, проведення перемовин; представництво інтересів в суді першої інстанції - 3000,00грн; апеляційної інстанції - 6 000, 00грн; касаційної інстанції - 9 000, 00 грн. В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за Договором.

У п. 4.1. Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 зазначено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

В Акті виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 б/н від 10.04.2026 визначено, що замовник приймає від виконавця юридичні послуги згідно з переліком та сплачує їх в повному розмірі на момент підписання Акту виконаних робіт. У вказаному Акті визначено дату, вид правничої допомоги/компенсацію витрат, витрачений час та вартість послуг. Загалом 6 послуг є такими, що обраховуються за 1 год. витраченого адвокатом часу та 8 - виключно представництво інтересів замовника в суді, загальний витрачений час - 35 годин, загальна вартість послуг - 57 000,00 грн.

Однак за розрахунками суду, загальна вартість наданих послуг фактично складає 51 000,00грн, тому заявлений розмір витрат в загальній сумі 57 000,00грн не є обґрунтованим на 6000,00 грн. Отже, розподіл таких витрат здійснюється судом із суми 51000,00грн.

Згідно з приписами ч.ч. 5 та 6 статті 126 Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи ( див., серед іншого, постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

АТ "Житомиргаз" просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу в сумі 57 000,00грн на 90%, тобто до суми 5700,00грн. Згідно з викладеними висновками суду, 90% від обґрунтованої суми складає 51000,00грн.

Суд не поділяє доводи АТ "Житомиргаз" щодо неспівмірності заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу, однак застосовує власну дискрецію в оцінці обґрунтованості таких витрат та їх необхідності для належного захисту інтересів ТОВ "Меридіан А" у спорі з АТ "Житомиргаз".

Насамперед Суд враховує, що ТОВ "Меридіан А" намагалось в досудовому порядку отримати кошти в сумі 128402,92грн шляхом складання та подання адвокатського запиту-претензії до АТ "Житомиргаз ". У зв`язку з цим, понесло витрати в сумі 1000,00грн.

Оскільки АТ "Житомиргаз" відмовилось добровільно сплатити кошти в сумі 128402,92грн, ТОВ "Меридіан А" понесло витрати на послуги адвоката щодо складання та подання позову з додатками. У зв`язку з цим, понесло витрати в сумі 10000,00грн за 10 годин витраченого часу адвокатом.

Після відкриття провадження у цій справі 02.09.2025, АТ "Житомиргаз" не скористалось правом добровільно сплатити кошти в сумі 128402,92грн, чим припинити існування предмету спору до першого засідання суду 07.10.2025, уникнути обов`язку відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору у зв`язку з його поверненням з Державного бюджету України та значно зменшити власні витрати на відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу адвоката щонайбільше на суму 11 000,00грн.

При виборі процесуальної стратегії захисту проти доводів позову Відповідачу слід було звернути увагу на приписи п. 3 ч. 5 ст. 129 Кодексу, згідно з якими при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

Оскільки АТ "Житомиргаз" не скористалось правом вирішити спірне питання мирним шляхом, тим самим допустило настання для себе процесуальних наслідків, пов`язаних з обов`язком відшкодувати ТОВ "Меридіан А" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, ніж можна було б.

Йдеться про послуги адвоката позивача щодо складання та подання відповіді на відзив на позовну заяву на суму 6000,00грн; заперечення щодо залучення третьої особи до участі у справі на суму 3000,00грн; представництво інтересів позивача у засіданнях суду 28.10.2025,13.11.2025,02.12.2025, 18.12.2025, 19.01.2026, 24.02.2026, 17.03.2026 та 13.04.2026 на загальну суму 3000,00грн.

Відповідно до усталеної правової позиції ВПВС, підтвердженої у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, не є обов`язковим для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, послуги адвоката позивача зі складання та подання до суду пояснення від 11.12.2025 щодо обраного способу захисту порушеного права у спірних відносинах було надано на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2025 в порядку ч. 5 ст. 161 Кодексу. Тому вартість таких послуг оцінюється судом в сумі 2000,00грн, оскільки відомості про правові підстави позову - обов`язковий елемент позову. Клопотання адвоката позивача від 17.12.2025 про надання доступу до додаткових пояснень відповідача, які надійшли до підсистеми "Електронний суд" 16.12.2025 не було зумовлене процесуальною поведінкою останнього, а виключно технічними умовами роботи цієї підсистеми. З цих підстав не підлягають до відшкодування за рахунок відповідача витрати позивача на послуги адвоката в загальній сумі 4000, 00 грн.

Суд також не покладає на відповідача витрати позивача щодо адвокатського запиту від 17.03.2026 в сумі 1000,00грн, оскільки такий був зумовлений недоглядом адвоката змісту виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 11.02.2025 депонента ТОВ "Меридіан А" щодо відмітки "блоковано" в графі емітента АТ "Житомиргаз" , щоб у суду не виникло питань до цієї відмітки на стадії дослідження зазначеного доказу.

З врахуванням викладених мотивів розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 46000,00грн (51000,00грн - 5 000, 00 грн).

За загальним правилом п.3 ч.4 ст.129 Кодексу судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, йдеться про принцип пропорційності розподілу судових витрат (див., серед іншого, постанову Верховного Суду від 20.03.2024 року у cправі №910/12731/22).

Пропорція наступна: 150799,27грн х 46000,00грн : 151092,60грн = 45 910,70грн за рахунок відповідача, 11089,30грн - позивача відповідно.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ТОВ "Меридіан А" адвоката Світлани Погрібної від 28.04.2026 про здійснення розподілу судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" ( 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12 , код ЄДРПОУ 34925773): 45 910,70грн витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В решті витрат на правничу допомогу в сумі 11 089,30грн відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 29.05.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 сторонам та адвокатам (через Ел. суд)

4- третій особі ПАТ "Нац. депозитарій України" (через Ел. суд)