Рішення № 136967333, 28.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1405/26за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро

до Деренського Івана Володимировича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Деренського Івана Володимировича про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 20.98.0000001009 від 28.06.2024 у розмірі 97 983, 88 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 74 504, 33 грн, залишок заборгованості за процентами у розмірі 5 839, 55 грн, залишок заборгованості за винагородою у розмірі 8 640 грн, штраф (фіксована складова) у розмірі 1 000 грн, штраф (змінна складова) у розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 20.98.0000001009 від 28.06.2024 в частині виконання зобов`язання повернення кредитних коштів.

Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 04.03.2026 надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Лук`яненка Левка, 2 Б, кв. 32.

Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

23.04.2026 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 24.03.2026, до якого відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання".

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалам

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором № 20.98.0000001009 від 28.06.2024 в частині повної та своєчасної оплати за наданий кредит.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

28.06.2024 між Акціонерним товариством Акцент-Банк (банк) та Фізичною особою - підприємцем Деренським Іваном Володимировичем (позичальник) укладено кредитний договір № 20.98.0000001009.

Згідно з умовам кредитування вид кредиту строковий кредит (п. А1).

Ліміт цього договору: 160 000, 00 грн на фінансування поточної діяльності.(п. А2)

Термін повернення кредиту: 26.06.2026. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 цього договору).

Відповідно до п. п. А6, А10, А11 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19, 90 % річних.

Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0, 90 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.

Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0, 00 % процентів від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні, Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору. Рахунок для сплати винагороди НОМЕР_1 .

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А. 8 договору).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеною у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.

Відповідно до пункту 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п.А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В пункті А3 договору зазначено, що згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку погашення позичальником заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 26.06.2026.

Відповідно до пункту 2.3.2 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим кредитом.

В пункті 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Цей договір у частині пункту 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 договору).

Умовами пункту 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Між позивачем та відповідачем підписаний додаток № 1 до договору "Графік погашення"

Банк виконав зобов`язання за вказаним договором та надав позичальнику кредит в розмірі 160 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.37659392.36220.64999 від 28.06.2024.

Однак, як зазначає позивач, позичальник належним чином зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору, не виконував.

У зв`язку із чим станом на 09.03.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором складала суму в розмірі 97 983, 88 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 74 504, 33 грн, загальний залишок заборгованості за процентами у сумі 5 839, 55 грн, загальний залишок заборгованості за винагородою у розмірі 8 640 грн, штраф (фіксована складова) у розмірі 1 000 грн, штраф (змінна складова) у розмірі 8 000 грн.

Враховуючи прострочення здійснення регулярних платежів позичальником, 27.02.2026 банком на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове повернення кредиту.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частинами першою і другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на наявний в матеріалах справи договори та обставини справи, між сторони виникли кредитні правовідносини.

Щодо стягнення за кредитним договором

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.

Наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку відповідача за період з 23.07.2024 по 28.08.2025 підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами, наданими позивачем за договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проценти, у розумінні статті 1048 Цивільного кодексу України , сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом. Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).

Відтак, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Водночас, право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Відтак, згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Згідно Графіку погашення заборгованості, відповідач повинен був 28 числа кожного місяця у період з 28.07.2024 по 26.06.2026 (в останній місяць 26 числа) сплачувати позивачу загальну суму, що підлягає погашення за договором, що складається з суми заборгованості за кредитом, а також суми процентів та винагороди за користування кредитом, у загальному розмірі 9 598, 13 грн (в останній місяць платіж у розмірі 9 598, 25 грн).

Як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку відповідача, останній платіж за договором відповідачем було здійснено 28.08.2025.

Доказів погашення відповідачем суми тіла кредиту у розмірі 74 504, 33 грн, процентів у розмірі 5 839, 55 грн та винагороди у розмірі 8 640 грн за користування кредитом у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. А.6 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19, 90% річних.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360").

Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А8 Договору).

Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0, 90 % від суми зазначеного у п.А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10 Договору).

Суд зазначає, що відповідач, уклавши кредитний договір, добровільно став стороною такого договору, а відтак на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом, процентами та винагородою за користування кредитом, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично правильними та здійснені у відповідності до умов договору.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського кодексу України).

З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 760/13915/18 від 26.06.2019.

Відкриваючи провадження у даній справі між товариством (юридичною особою) та фізичною особою суд врахував, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Оскільки кредитний договір № 20.98.0000001009 від 28.06.2024 Деренський Іван Володимирович уклав як фізична особа-підприємець, станом на час подання позовної заяви припинила діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 74 504, 33 грн, за процентами у розмірі 5 839, 55 грн, за винагородою у розмірі 8 640 грн позивачем належним чином обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо суми штрафів

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом А7 договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.

Також, у пункті 5.8. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених чим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів. Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000, 00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

На підставі вказаного пункту договору позивач розрахував та заявив до стягнення 1 000 грн штрафу (фіксована складова), а також 8 000 грн штрафу (змінна складова).

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищезазначену норму чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення 9 000 грн (1 000 грн - фіксована складова та 8 000 грн - змінна складова) задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3 022, 32 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Деренського Івана Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акцент-Банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитом у розмірі 74 504, 33 грн, заборгованість за процентами у розмірі 5 839, 55 грн, заборгованість за винагородою у розмірі 8 640 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 022, 32 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко