Ухвала суду № 136967312, 26.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/5400/23За заявою: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, м. Дніпро

про визначення частки майна боржника ( ОСОБА_1 ) у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

У справі:

За позовом: Акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України", м. Київ

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Григоренко Вікторії Вікторівни, смт. Слобожанське Дніпропетровської області

відповідача-2: ОСОБА_2 , смт. Слобожанське Дніпропетровської області

відповідача-3: ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_1 , смт. Слобожанське Дніпропетровської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача (стягувача): Олійник А.О., адвокат, довіреність №ДП24701/25-0448 від 26.12.2025 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Івах Є.В., адвокат, ордер серії АЕ №1505149 від 15.05.2026 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача-3: Івах Є.В., адвокат, ордер серії № АЕ 1488772 від 27.03.2026 (в режимі відеоконференції)

Від заявника (приватного виконавця): Кувшинова Н.В., адвокат, ордер серії № АЕ1494675 від 01.04.2026

С У Т Ь С П О Р У:

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Державний Експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості ФОП Григоренко В.В. перед Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за Генеральною кредитною угодою № 50214N11 від 15.12.2014 у розмірі 22 651 856,14грн звернути стягнення на предмет застави/іпотеки (перелічені в прохальній частині позову) шляхом реалізації предметів застави/іпотеки на прилюдних торгах (електронних аукціонах) у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до норм чинного законодавства України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 справу №904/5400/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 позов Акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України" до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Григоренко Вікторії Вікторівни, відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави задоволено повністю;

В рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця Григоренко Вікторії Вікторівни перед Акціонерним товариством "Державний Експортно-імпортний банк України" за Генеральною кредитною угодою № 50214N11 від 15.12.2014 у розмірі 22 651 856,14грн, що складається з:

заборгованості за Кредитним договором № 50117К11 від 21.07.2017 на суму 15 125 882,89грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг прострочений) - 8 299 999,97грн; проценти за користування кредитом (прострочені) - 3 049 143,33грн; комісія за управління кредитом (прострочена) - 48 449,99грн; комісія за зобов`язання щодо надання кредитної лінії - 66,67грн; пеня за прострочення зобов`язань (згідно умов кредитного договору) - 760 961,41грн; 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення зобов`язань (згідно умов кредитного договору) - 837 270,17грн; втрати від інфляції - 2 129 991,36грн;

заборгованості за Кредитним договором 18-63КО0011 від 18.12.2018 на суму 7525973,25грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг прострочений) - 4 051 608,66грн; проценти за користування кредитом (прострочені) - 1 581 443,05грн; комісія за управління кредитом (прострочена) - 36 599,53грн; пеня за прострочення зобов`язань (згідно умов кредитного договору) - 374 304,14грн; 3 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення зобов`язань (згідно умов кредитного договору) - 416 133,51грн; втрати від інфляції - 1 065 884,36грн,

звернуто стягнення на наступні предмети застави/іпотеки:

квартиру АДРЕСА_1 . Опис: в житловому будинку літ. А-9, квартира складається з: 1 - коридор; 2, 3 - житлові кімнати житловою площею 27,5 кв. м.; 4 - кухня; 5 - санвузол; 6 - кладова; І - лоджія. Загальна площа 45,2 кв. м., житлова площа 27,5 кв. м.; Реєстраційний номер нерухомого майна: 797328212101,

що належить на праві власності у порядку спадкування: 1/4 частки ОСОБА_2 , 1/4 частки ОСОБА_3 та в порядку спільної сумісної власності 1/2 частки ОСОБА_1 ;

нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Опис: В будівлі їдальні № 1023 літ. АЖ-1 нежитлові приміщення № І, II, 1-4, 38-41, загальною площею 336,9 кв.м., ґанок літ. аж, естакади літ. аж7, аж8, сходи літ. аж9, прибудова літ. АЖ'-1 поз. 42-48, загальною площею 362,5 кв.м., офісна будівля літ. 2В-2, загальною площею 62,6 кв.м., сходи літ. 2в, прохідна літ. 2Г-1, загальною площею 7,0 кв.м., навіс літ. 2Д, альтанка (тимчас.) літ. ЗД, огорожа № 20,21, ворота № 22,23, зливна яма № 34, мостіння II; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 790143912101,

що належить на праві власності у порядку спадкування: 1/2 частки ОСОБА_2 та 1/2 частки ОСОБА_3 ;

житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (на момент звернення з даним позовом предмет іпотеки розташований за адресою: АДРЕСА_3 ); Опис: загальна площа 274,7, житлова площа (кв.м): 102.9, житловий будинок літ. А-1 з прибудовою літ. А1-1, ґанком літ. а, терасою літ. аі, ґанком літ. а2, ґанком літ. аЗ; споруди, замощення № 1, 2, літ. І Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 457313812214,

що належить на праві власності у порядку спадкування: 1/4 частки ОСОБА_2 , 1/4 частки ОСОБА_3 та в порядку спільної сумісної власності 1/2 частки ОСОБА_1 ;

земельну ділянку площею 0,1288 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер:1221455800:02:013:0069; призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); Реєстраційний номер нерухомого майна: 541970112214,

що належить на праві власності у порядку спадкування: 1/4 частки ОСОБА_2 , 1/4 частки ОСОБА_3 та в порядку спільної сумісної власності 1/2 частки ОСОБА_1 ;

транспортний засіб марки "Рorshe Cayenne S" 2008 року випуску, колір - чорний, VIN - НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , реєстраційний номер ТЗ: НОМЕР_2 ,

що належить на праві власності у порядку спадкування: 1/4 частки ОСОБА_2 , 1/4 частки ОСОБА_3 та в порядку спільної сумісної власності 1/2 частки ОСОБА_1

шляхом реалізації предметів застави/іпотеки на прилюдних торгах (електронних аукціонах) у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до норм чинного законодавства України;

стягнуто з Фізичної особи-підприємця Григоренко Вікторії Вікторівни на користь Акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 259,28грн;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 259,28грн;

стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 113 259,28грн;

13.03.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024, яке набрало законної сили 13.03.2024, видано накази №904/5400/23.

23 березня 2026 року від Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни до господарського суду надійшло подання (вх. № 13281/26 а.с. 113-116 том 7), в якому просить розглянути подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_4 , а саме:

- квартира АДРЕСА_1 ) у розмірі ? частини;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ) у розмірі ? частини;

- земельна ділянка площею 0,1288га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1221455800:02:013:0069; призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у розмірі ? частини.

Ухвалою суду від 25.03.2026 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 06.04.2026.

30 березня 2026 року від ОСОБА_3 до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви, мотивоване зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому процесі.

03 квітня 2026 року від ОСОБА_3 до господарського суду надійшли додаткові пояснення, просить суд відмовити в задоволенні подання.

З 06.04.2026 розгляд заяви відкладено на 15.04.2026.

09 квітня 2026 року від Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни до господарського суду надійшло уточнення подання (а.с. 145-146 том 8), в якому просить прийняти та розглянути подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_4 , а саме:

- квартира АДРЕСА_1 ) у розмірі 1/2 частини;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ) у розмірі 1/2 частини;

- земельна ділянка площею 0,1288га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1221455800:02:013:0069; призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у розмірі 1/2 частини.

13 квітня 2026 року від ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) (а.с. 14-17 том 9). Боржник (відповідач-3) просить повернути без розгляду поданих представником позивача як додаток (вкладення) до заяви від 13.04.2026 (сформованої в ЄСІТС) письмових пояснень від 10.04.2026 №0026600/8575-26.

13 квітня 2026 року від АТ "Укрексімбанк" до господарського суду надійшли письмові пояснення (а.с. 26-29 том 9), вважає подане виконавцем подання законними, обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню. У даній справі чітко прослідковується недобросовісна поведінка боржників, що проявилася: у неприйнятті спадщини після померлого і користування таким майном після його смерті, як виявилося під час розгляду справи в іпотечному майні без згоди іпотекодержателя було зареєстровано малолітню дитину, що свідчить про явне бажання боржників перешкодити банку отримати кошти в рахунок погашення заборгованості від звернення стягнення на нерухоме майно.

У судовому засіданні 15.04.2026 судом оголошено перерву до 06.05.2026.

22 квітня 2026 року від Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни до господарського суду надійшло уточнення до подання (а.с. 1-2 том 10), в якому просить вважати прохальну частину подання від 20.03.2026 наступною:

1. Прийняти до розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. про визначення частки майна боржника, яким вона володіє спільно з іншою особою.

2. Визначити частку майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яким вона володіє в порядку спільної сумісної власності з померлим ОСОБА_4 у розмірі:

- 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1288га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1221455800:02:013:0069; призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

3. Задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 20.03.2026 про визначення частки майна боржника у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами з урахуванням даних уточнень в повному обсязі.

01 травня 2026 року від ОСОБА_3 до господарського суду надійшли додаткові пояснення щодо уточненого подання про визначення частки майна боржника.

ОСОБА_3 зазначає, що:

- подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами від 20.03.2026 приватний виконавець подала до господарського суду із використанням зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС "Електронний суд". Уточнення до подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами від 20.04.2026 надійшло до господарського суду у паперовій формі, що на погляд представника відповідача-3 не в повній мірі узгоджується із положеннями ч.9 ст.42 ГПК України. Вважає, що і подальші дії приватного виконавця (за відсутності окремого дозволу суду) мають вчинятись із використанням власного електронного кабінету, та інструментів ЄСІТС "Електронний суд". Окрім того, подане приватним виконавцем до суду "уточнення" не відповідає імперативним вимогам ст.170 ГПК України. Відповідач-3 просить суд застосувати до уточнення до подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами від 20.04.2026 процесуальні наслідки встановлені ч.4 ст.170 ГПК України та повернути їх без розгляду;

- подання приватного виконавця Русецької О.О. крім загальних формулювань та цитувань положень чинного законодавства (які і без цього відомі сторонам та господарському суду) не містить будь-якого конкретного обґрунтування необхідності визначення частки майна боржника ОСОБА_1 Боржник В.І. ніколи не укладала жодних правочинів щодо поділу спільного майна, не погоджувала у будь-який спосіб розмір свої частки у спадковому майні, та заперечує (наголошує на наявності спору) щодо своєї частки у спільному спадковому майні. Спір про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні, яким, як вважає приватний виконавець виконавчого округу Русецька О.О., він володіє спільно з іншими особами, у разі подання виконавцем відповідного подання (позовної заяви), з огляду на суб`єктний склад співвласників спірного майна підлягатиме вирішенню за правилами цивільного судочинства;

- положення Закону України "Про виконавче провадження" імперативно встановлюють: черговість стягнення; права боржника при зверненні стягнення на майно чи предмети які в першу чергу належні до реалізації, за умов звернення на них стягнення; домірність стягнення його проведення в розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом. Рішенням суду від 12.02.2024 визначено порядок звернення стягнення: шляхом реалізації предметів застави/іпотеки на прилюдних торгах (електронних аукціонах) у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закону України "Про виконавче провадження" з початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до норм чинного законодавства України. Матеріали справи не містять належного обґрунтування та доведення приватним виконавцем вказаних вимог;

- з огляду на суб`єктний склад співвласників нерухомого майна запропонованого до стягнення (одним з яких є малолітня дитина ОСОБА_3 ) передувати зверненню стягнення на таке майно має висновок органу опіки та піклування або рішення суду, яким вирішено питання про зняття з реєстрації та виселення малолітньої дитини з майна, за яким виконавцем наразі заявлено передчасне подання про надання дозволу звернення стягнення.

- до подання приватного виконавця виконавчого округу Русецької О.О. не додано дозволу або відмови органу опіки та піклування щодо визначення частки або дозволу на реалізацію майна, яке належить на праві власності, та право на користування яким має малолітня дитина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); також не додано рішення суду яке б вирішувало вказані питання, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні подання;

- з отриманої представником ОСОБА_3 відповіді від 13.03.2026 №03-07/05/659 наданої виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) дійсно значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4 . Ні державний ні приватний виконавець у період з 20.12.2024 по 17.02.2026, ні АТ "Державний Експортно-імпортний банк України" не звертались до служби у справах дітей з питання надання дозволу на реалізацію житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 . Служба у справах дітей не є учасником судових проваджень з питання розгляду судом звернення кредитора з окремим позовом про визнання малолітньої дитини, місце проживання якої зареєстровано без згоди іпотекодержателя, такою, що втратила право користування і виселення з іпотечного майна житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , право на проживання у якому має ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- у разі відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) іпотека визнається припиненою.

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, ОСОБА_3 просить відмовити.

У судовому засіданні 06.05.2026 оголошено перерву до 26.05.2026.

Відповідач (боржник) - 1 у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши подання приватного виконавця, дослідивши наявні у справі матеріали господарський суд зазначає про наступне.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналогічне положення закріплено в частині першій ст. 1 Закону України "Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною першою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження).

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.10.2021 у справі №916/1714/20).

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, виконавчі дії здійснюються виконавцем саме в межах виконавчого провадження, яке розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Господарським судом встановлено, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни перебуває наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 №904/5400/23.

16.05.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75036972 (а.с. 3-5 том 10).

16.05.2024 приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №75036972.

16.05.2024 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №75036972.

20.02.2025 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника ВП №75036972. Постановлено описати та накласти арешт на майно: 1/2 частини квартири, реєстраційний номер нерухомого майна: 797328212101, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 64, кв. 154. Опис: квартира складається з: 1 - коридор; 2, 3 - житлові кімнати житловою площею 27,5 кв. м.; 4 - кухня; 5 - санвузол; 6 - кладова; І - лоджія. Загальна площа 45,2 кв. м., житлова площа 27,5 кв. м

За змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Так, згідно з частинами 10, 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Наголошуючи на необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11 зауважила, що якщо спір виник щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.

У такому випадку відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону.

Суд наголошує на тому, що саме лише посилання іншого співвласника на невизнання ним належності боржнику прав на частку в праві спільної власності на майно не є безумовним підтвердженням наявності спору про право, адже такий спір має бути реальним, а не гіпотетичним (постанова Верховного Суду від 12.01.2026 у справі №910/12014/24).

Правовий інструмент, встановлений у 335 Господарського процесуального кодексу України, не покликаний врегульовувати наявні спори між співвласниками майна (співвласниками майна та іншими особами), а є практичною реалізацією заміни режиму права спільної сумісної власності на режим права спільної часткової власності, коли є чітко визначеними частки осіб, які спільно володіють певним майном, задля забезпечення виокремлення частки боржника, на яку може бути звернено стягнення.

Під час дослідження судом матеріалів про визначення частки боржника в спільному майні за поданням виконавця врахуванню підлягають обставини об`єктивної дійсності, які переконливо підтверджують наявність або відсутність спору про право власності на майно, яким володіє боржник спільно з іншими особами, а також поведінка боржника та співвласників такого майна за критерієм її добросовісності.

До прикладу, якщо суд під час розгляду подання виконавця встановить, зокрема, що боржник володіє майном спільно з іншим із подружжя, продовжує перебувати в шлюбі і обставини придбання такого майна під час перебування у шлюбі є очевидними і неспростовними, то суд, пославшись на презумпцію спільності майна подружжя, вправі вирішити подання виконавця по суті і визначити частку боржника в спільному майні (така позиція застосована у п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №367/252/24).

Як встановлено судом, 07.08.1992 відділом ЗАГС АНД району м. Дніпропетровська було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб, а.с.183 том 3).

Під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , було набуте наступне майно, яке вважається спільною сумісною власністю та ОСОБА_1 має право на 1/2 частку в такому майні:

- квартира АДРЕСА_1 . Набута ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3181, виданий 03.06.2006 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І., зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.06.2006 Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним № 14948901, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. номер запису про право власності 12401088;

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Набутий ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 27016668, виданим Реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 19.09.2014, право власності зареєстроване Реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 16.09.2014, номер запису про право власності 7052316;

- земельна ділянка площею 0,1288 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1221455800:02:013:0069; Реєстраційний номер нерухомого майна: 541970112214. Набута ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 874447, виданим Ювілейною селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області 03.03.2006, зареєстрованого відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі Поземельній книзі 24.05.2012 за реєстровим № 1221455800020130069301, Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. 31.01.2012 за реєстровим № 208;

- транспортний засіб марки марки "Рorshe Cayenne S" 2008 року випуску, колір - чорний, VIN - НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , реєстраційний номер ТЗ: НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_4 25.12.2012, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 видане ВРЕВ ДАІ № 1ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Водночас, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про проведення державної реєстрації права власності лише за чоловіком, що приписами чинного законодавства не заборонено.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Звідси приписи статті 60 Сімейного кодексу України містять презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 73 Сімейного кодексу України, за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

В силу частин першої, другої статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Положеннями частини першої статті 368 Цивільного кодексу України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За приписами частини другої статті 370 Цивільного кодексу України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №367/6321/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Для спільної сумісної власності характерною є неконкретизованість часток співвласників. Так, відповідно до приписів норми стаття 372 Цивільного кодексу України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю співвласників або законом, або рішенням суду. Достатніми підставами для зміни розміру часток можуть послугувати міра фінансової, трудової чи іншої участі кожного із співвласників в придбанні, утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, вчинення співвласником дій, що порушують права інших співвласників тощо. Обставини, які можуть послугувати для збільшення або зменшення частки співвласників мають мати істотне значення.

Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя. Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів протилежного.

Суд зауважує, що договори купівлі-продажу від 03.06.2006 №3181, від 31.01.2012 №208, свідоцтво 19.09.2014, які стали підставою для набуття ОСОБА_4 права власності на спірні квартиру, житловий будинок та земельну ділянку, укладені (зареєстровані) під час шлюбу з ОСОБА_1 , реєстрацію якого проведено 07.08.1992.

Відтак, право спільної сумісної власності останніх, як подружжя, на об`єкти нерухомого майна (квартиру загальною площею 45.2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер нерухомого майна: 797328212101; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна: 457313812214; земельну ділянку площею 0,1288 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1221455800:02:013:0069; реєстраційний номер нерухомого майна: 541970112214) презюмується.

Визначення частки це не спосіб поділу майна, а спосіб індивідуалізації частини боржника у спільному майні.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 по справі №464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як, убачається з рішення суду від 12.02.2024, в резолютивній частині визначено: "в порядку спільної сумісної власності 1/2 частки ОСОБА_1 ", що за твердженням приватного виконавця є некоректним, а тому виникла необхідність звернення до суду із поданням про визначення частки майна боржника ( ОСОБА_1 ) у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відтак, судом відхиляються заперечення представника ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, з метою виконання рішення суду, шляхом звернення стягнення на майно боржника, підлягає визначенню частка майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою ОСОБА_4 , в розмірі 1/2 частки.

Приймаючи до уваги, що судові накази господарського суду у справі №904/5400/23 до теперішнього часу не виконані, беручи до уваги презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, враховуючи наведені норми законодавства, досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих приватним виконавцем, у їх сукупності на відповідність приписам Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви приватного виконавця.

При винесенні ухвали суд бере до уваги, що рішення не виконане і не втратило своєї законної сили.

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Керуючись статтями 2, 234, 235, 335 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задовольнити.

2. Визначити частку майна боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ), яким вона володіє в порядку спільної сумісної власності з померлим ОСОБА_4 у розмірі:

- 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1288га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 1221455800:02:013:0069; призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ухвала набирає законної сили 26.05.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена - 29.05.2026.

Суддя Н.М. Євстигнеєва