Рішення № 136967176, 18.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8228/25

Провадження №: 2/755/254/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарях - Онопрійчук Д.П., Мовчан А.С.

за участю: позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання місця проживання дитини та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд: визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.07.2014 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві актовий запис № 1182. В шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина фізично здорова. Станом на день написання цієї позовної заяви відповідач з надуманих мотивів переховує від нього дитину та чинить на світосприйняття п`ятирічної дитини психологічний вплив з метою зіпсувати подальші стосунки дитини з ним. На телефонні дзвінки не відповідає. 25.11.2024 шлюб між ними було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, яке 25.12.2024 набрало законної сили.

Матір дитини проживає з нею разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира була придбана сторонами спільно влітку 2018 року під час перебування у шлюбі.

Позивач добровільно без примусу і судових рішень, погодився на те, щоб дитина проживала з матір`ю, надав можливість проживати дитині з матір`ю у наявному житлі. Він живе в іншому житлі, яке орендує, щоб не заважати матері та дитині спілкуватись. Після розлучення кілька разів дитина жила із позивачем по декілька днів (до тижня) за добровільної згоди на це матері дитини.

Він працює адвокатом, приватним підприємцем, провідним юрисконсультом Національної історичної бібліотеки України, керівником декількох юридичних осіб, інструктором з вогневої підготовки в ЗСУ.

Позивач регулярно надає матері його дитини кошти для виховання дитини. Окрім того, періодично йому щастить бачитись дитиною і він додатково купує їй їжу, одяг, відвідує з нею розважальні центри для дітей та інше. Таким чином, позивач бере участь у фінансовому утриманні дитини, намагається брати участь у вихованні дитини наскільки йому дозволяє відповідач, йде на зустріч матері дитини в усіх можливих проявах, наскільки може, не чинить ніяких перешкод у спілкуванні з дитиною.

Відповідач регулярно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Зокрема: переховує дитину в невідомих йому місцях, не відповідає на дзвінки та повідомлення, змінила замок у квартирі, яка придбана ними спільно у шлюбі, користуючись правовим режимом воєнного стану, протягом трьох останніх років, регулярно без його відома вивозить дитину за межі державного кордону України, що підтверджується інформацією від Державної прикордонної служби України, в якій зазначено факти перетину кордону його дитиною.

Зокрема, вперше вони виїхали 26.02.2022 і безперервно перебували там до 21.03.2023. Після нетривалого приїзду в Україну, дружина забрала дитину і пробула за кордоном, з двома незначними перервами, ще до листопада 2023 року. За словами відповідача вони переховуючись в Німеччині від війни. Війна в Україні триває й досі, але відповідач в листопаді 2023 року «остаточно» повернулась жити в Україну разом з дитиною.

Довга розлука, яку позивач для себе ніяк не міг обґрунтувати та зрозуміти, зіпсувала їх стосунки, що і призвело спочатку до відсутності ведення спільного побуту, а пізніше і до розірвання шлюбу. Фактично, разом сторони не проживають з жовтня-листопада 2024 року.

В листопаді 2024 року відповідач попереджала його, що поїде до Польщі у відрядження на тиждень і просила цей тиждень побути з дитиною. Позивач радо погодився. Коли ж він в призначений день приїхав забирати дитину, то двері квартири були зачинені і ніхто не відповідав на його телефонні дзвінки. Відповідач вивезла дитину до Польщі 11.11.2024, а потім до Німеччини, і вони повернулись не через тиждень, а 28.11.2024, про що його теж ніхто не повідомив.

08.03.2025 позивач приїхав до квартири, де живе його донька та відповідач, привіз квіти для дитини та відповідача, полуницю для дитини та новий одяг. Двері були закриті, телефоном зв`язатись з відповідачем він не зміг, автоматичний голос оператора польською мовою сказав, що абонент знаходиться поза межами досяжності. Зв`язавшись з відповідачем в месенджері Telegram він кілька разів запитав де його дитина, на що відповідач не відповіла, ухиляючись від відповіді і змінюючи тему розмови. За інформацією від ДПСУ, пізніше, він дізнався, що дитину вивезли за кордон без його відома 08.03.2025 та повернули в Україну 23.03.2025.

Весь цей час, хвилюючись за життя та здоров`я дитини, позивач приїжджав до будинку на вулиці Будівельників, де мешкає дитина. З 8 по 23 березня в квартирі були зачинені двері, вікна в усіх кімнатах відкриті (на вулиці було холодно), у кухні було увімкнене світло.

Не отримуючи відповіді де знаходиться його дитина, не маючи інших способів дізнатись про це, позивач слідкував за активністю відповідача у соціальних мережах. В цей час відповідач в соціальних мережах демонструвала свою присутність в Києві: були опубліковані її фотографії при розпиті алкогольних напоїв з подругами, на тренуванні та на Софіївській площі.

Окрім того, відповідач працює в Міністерстві цифрової трансформації України та має відвідувати своє робоче місце, а не бути за кордоном такий тривалий період часу.

За інформацією Міністерства цифрової трансформації України, у березні 2025 року, коли його дитина чомусь була за кордоном з 08 по 23 число, відповідач мала бути на роботі, оскільки у неї не було в цей час ані відпустки, ані закордонних відряджень. Це свідчить або про те, що відповідач віддала дитину третім особам для вивезення за кордон, або про те, що відповідач прогуляла 2 робочих тижні, що є підставою для звільнення. Це може свідчити про те, що дитина з 08 березня по 23 березня перебувала за межами державного кордону без відповідача, а з невстановленими третіми особами, яким відповідач передала дитину. Як батько дитини, він згоди на це категорично б ніколи не надав.

Окрім того, відповідач, вивозячи дитину за кордон, жодного разу не здійснила дій для постановки її на консульський облік, чим порушила вимоги законодавства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10:00 в день народження доньки, позивач прибув до дитячого садка, який відвідує дитина. Це був день, коли він вперше за останній місяць побачив свою дитину. Він привіз їй кілька подарунків, квіти, торт, оплатив аніматорів, які розважали дітей. Він зустрів свою дитину з травмами обличчя: загалом у неї було близько десяти порізів та подряпин навколо правого ока, розірвана шкіра на в ніздрі та синець під лівим оком. Ці тілесні ушкодження були явно не свіжими і вже заживали. Запитавши у п`ятирічної дитини, що з нею сталось і вона нервово, ховаючи очі, явно не бажаючи відповідати на питання, сказала, що сама себе подряпала нігтями. Його дитина ментально та фізично здорова, вона не в змозі сидіти і наносити собі самостійно тілесні ушкодження обличчя, одне за одним, ніяк на це не реагуючи. Тому він обґрунтовано підозрює, що дитина сказала неправду. Відповідач почувши їх розмову розізлилась і забрала дитину, змінивши тему розмови. Це повторювалось неодноразово протягом святкування.

Після цього випадку позивач почав контактувати та працювати з ювенальною поліцією та Службою у справах дітей Дніпровської РДА. Спеціалісти цих установ порадили звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Він звернувся з таким позовом до суду, однак поки що все це безрезультатно.

15.04.2025 він звернувся до Служби у справах дітей Дніпровської РДА з заявою про необхідність проведення профілактичної роботи з матір`ю дитини з метою недопущення порушення прав дитини на спілкування з батьком.

Листом Служба повідомила, що спеціалістами Служби проведено бесіду з матір`ю малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , яка пояснила, що спілкуванню дочки з вами не перешкоджає. Зі слів ОСОБА_2 , з метою налагодження емоційного зв`язку дитини з вами, нею було запропоновано укласти угоду, затвердити графік зустрічей з дитиною від якої ви відмовились. Спеціалісти Служби не уточнили умови угоди, яка на думку матері може стати підставою для наявності у нього можливості спілкуватись з дитиною.

Так, мати його дитини вимагала у нього укласти угоду, згідно якої: він після розлучення не буде претендувати на спільно набуту у шлюбі квартиру; буде забирати дитину в середу і повертати її їй в неділю, тобто більшість часу дитина буде жити з ним, утримуватись за його рахунок та виховуватись ним; він має платити щомісяця матері дитини грошові кошти у сумі 3000 доларів США.

Така угода дійсно була запропонована позивач як єдина можливість спілкуватись з дитиною, але він дійсно відмовився від цієї угоди. Спеціалісти Служби не враховують що сама вимога укласти будь-яку угоду для спілкування з дитиною - сама по собі і є формою перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Окрім того, перешкоди у спілкуванні з дитиною проявляються в наступному.

Дитина здобуває дошкільну освіту, відвідуючи дошкільний підрозділ Ліцею 141 «ОРТ» м. Києва - фактично, дитячий садочок. Електронну чергу у цей дитячий садочок він зайняв майже одразу як народилась дитина. Тепер мати дитини, повністю її обмеживши у спілкуванні зі ним, не дозволяє забирати дитину з садочка, в який її влаштував позивач.

Так, 24.04.2025 у мобільному додатку Viber в групі для комунікації батьків групи садочку, який відвідує дитина, відповідач написала повідомлення наступного змісту в якому публічно прямо заборонила позивач забирати дитину і бачитись з дитиною без її погодження. В повідомленні вона зазначила, що вона живе з дитиною і цим ніби презюмувала, що у неї є більше прав на спілкування з дитиною, ніж у нього. Цим повідомленням вона повідомила педагогічних працівників садочка та всіх батьків, що він з якихось причин не має права за власним бажанням забирати дитину з садочка. Читачами та свідками цього повідомлення стали усі батьки у групі, яку відвідує моя дитина. Насправді, він має право забрати дитину в будь-який час і так само її не віддавати матері. Але він не хоче травмувати дитину та порушувати її права на спілкування з кожним з батьків.

Позивач адекватний люблячий батько і тому змушений хоч якось в судовий спосіб врегулювати режим свого спілкування з дитиною та способи участі у її вихованні.

На сьогодні дитина віком всього 5 років та однаково любить обох батьків.

Дитина, проживаючи з матір`ю, зазнає значних обмежень у спілкуванні з сім`єю та родиною. Зокрема, матір дитини чинить значні перешкоди у спілкуванні з батьком, забороняє спілкуватись з дідом та бабою по лінії батька без присутності матері. Баба по лінії матері проживає за кордоном України з 26.02.2022, жодного разу сюди не поверталась та не бере участі у вихованні дитини. Діда по лінії матері у дитини немає, оскільки він розлучився з бабою ще в 1992 році, наскільки йому відомо.

Батько, в разі проживання дитини з ним не чинив би цих перешкод, як не чинить їх і зараз, маючи для цього всі можливості.

Мати не спроможна забезпечити належне піклування дитині, захист і безпеку. Мати після розлучення протиправно заволоділа усіма заощадженнями нашої сім`ї у сумі близько 50 000 доларів США та спільно набутою двокімнатною квартирою. Заволоділа вона також і автокріслом для дитини. Однак, не змогла за час від розірвання шлюбу навіть придбати на ці кошти автомобіль, в який встановила б це автокрісло, який забезпечив би комфортне пересування дитини по місту. Замість цього, мати возить дитину на громадському транспорті, який працює з перервами, у зв`язку із обстрілами міста. Окрім того, у разі розгортання повномасштабного наступу на Київ, мати не зможе оперативно евакуювати дитину у безпечне місце. Мати проживає у районі неподалік Дарницької ТЕЦ, який піддається обстрілам та в якому вимикають електроенергію та теплопостачання.

За останній рік, дитина тричі вивозилась матір`ю за кордон на значний час. Матір дитини має за кордоном коханця, з яким хоче бачитись якомога частіше, у зв`язку із чим, постійно бере з собою дитину і їздить туди, пересуваючись на автобусі, в якому дитина мучається близько доби в один бік. Це теж негативно впливає на комфорт проживання дитини. Дитина наразі говорить трьома мовами: німецькою, англійською та українською і часто не розуміє де її дім і що таке дім.

Батько проживає сам в трикімнатній квартирі в Печерському районі на вулиці Шовковичній через дорогу від Офісу Президента. В будинку батька ніколи не вимикають світло і тепло, район проживання безпечний, максимально насичений правоохоронцями, майже не піддається обстрілам.

Батько має усі можливості забезпечити дотримання права дитини на здоров`я, освіту, має фінансову та організаційну спроможність піклуватись про дитину особисто. Дитина може проживати разом з батьком у безпечному місці. Батько користується комфортним безпечним автомобілем, багато працює, але здебільшого працює приватним підприємцем, і має вільний графік роботи, відтак може завозити дитину до дитячого садочка та забирати її, доставляти в гуртки, розважальні дитячі кімнати, свята друзів, родичів та інше.

Батько надає матері дитини кошти у розмірі 20-30 тисяч гривень на місяць.

Зі слів матері, цих коштів їй постійно не вистачає щоб «прогодувати» дитину і дитина зі слів матері «чудом не помирає з голоду».

Матір дитини працює держслужбовцем і, судячи з її декларації за 2024 рік, заробляє близько 45 тисяч гривень на місяць. Живе у квартирі, яка перебуває у її власності, не має необхідності платити за оренду квартири. Відтак, матір дитини навіть при наявності коштів у сумі 65-75 тисяч гривень на місяць, не може організувати повноцінне харчування п`ятирічної дитини, яка при цьому відвідує дитячий садок 5 днів на тиждень, де її тричі годують. Це свідчить про неспроможність матері адекватно розпоряджатись грошима і неспроможність матері піклуватись про дитину особисто.

Його дитині 5 років. З них близько 2 років він її просто не бачив, оскільки мати переховувала її за кордоном. Тепер вона переховує її в межах Києва. Він би теж хотів бачити свою дитину, виховувати її, обіймати, насичуватись енергією та знати для кого він живе, бажає опікуватись своєю дитиною.

Мати не може забезпечити збереження стабільності в оточенні дитини. Дитина з 5 років свого життя майже 2 роки проживала за кордоном. За кордоном вона жила в будинку чужих людей - іноземців, які ставились до неї як до бідної біженки з України, яка просить у них допомоги. Після повернення в Україну дитина проживала певний час з ним та відвідувала дитячий садок для працівників Національної поліції. В процесі розлучення, мати дитини забрала її жити з собою та перевела в інший дитячий садок.

Батько стабільно проживає в Києві, працюєте може забезпечити стабільність в оточенні дитини.

Відтак, з огляду на все вищезазначене позивач вважає, що дитині краще буде проживати з батьком, оскільки він здатен забезпечити їй всі умови для комфортного, спокійного дитинства та не збирається порушувати її право на спілкування з матір`ю та іншими родичами, друзями і всіма добрими людьми, з ким вона матиме бажання спілкуватись.

Позивач - ОСОБА_1 , адвокат, політик, журналіст, громадський діяч, радник заступника Міністра оборони України з правових питань 2024-2025 рр, інструктор з вогневої та фізичної підготовки деяких підрозділів Сил Оборони України. Має велику кількість друзів та хороших знайомих, які приязно до нього ставляться, користується повагою у суспільстві. Виріс у неблагополучній родині, де мама вживала алкоголь, прожив складне та цікаве життя. Ніколи не вживав алкоголь, тютюнові вироби та наркотичні засоби.

Мати дитини виросла у неповній сім`ї, без батька. Про свого батька, якого вона не пам`ятає, вона відгукується максимально негативно. З її слів, мати матері (бабуся) дитини виросла у неповній сім`ї, без батька. Про свого батька, який нібито покинув сім`ю, вона відгукується максимально негативно. З її слів, бабуся матері дитини виросла у неповній сім`ї, без батька. Бабусі, на жаль, вже немає з нами, але про свого батька вона теж розповідала суцільний негатив. Таким чином, протягом кількох поколінь цю багатостраждальну династію неодноразово спіткала доля нещасливого шлюбу. В родині відповідача культивується неприязне та зверхнє ставлення до чоловіків.

Зараз, враховуючи поведінку відповідача, позивач бачить, що вона, чинячи перешкоди у спілкуванні дитини з батьком, часто чинить просто неадекватну поведінку. Неможливість її розпорядитись грошима та нагодувати дитину, неадекватна вимога укласти угоду про надання їй грошей просто так, розбите обличчя дитини на день народження та інші обставини вражають. Судячи з соціальних мереж відповідача, постійної присутності у неї вдома алкоголю та інформації від її друзів та знайомих, вона регулярно вживає алкогольні напої в присутності дитини. Він неодноразово бачив це на власні очі, коли вони проживали разом.

Відповідач віддалено працює в Міністерстві цифрової трансформації України. Окрім того, виїджаючи з дитиною за кордон багато разів, відповідач жодного разу не звернулась до консульської установи України з метою постановки дитини на консульський облік, як цього вимагає законодавство. Тим самим відповідач, знаючи про вимогу законодавства, свідомо та умисно його порушує. Окрім того, нещодавно відповідач, відмовляючись надати можливість поспілкуватись з дитиною, декілька разів заявляла, що вона «сама свята».

Від початку їх знайомства відповідач розповідала, що вона народилась з зродженою вадою серця і в ранньому дитинстві їй робили операцію на серце. Її батько розлучився з матір`ю та відмовився допомагати їй оплатити цю операцію, а також не надав для відповідача кров, маючи кров тої ж групи та резус-фактору. Пізніше, при спостереженні вагітності відповідача, виявилось, що ця інформація є неправдою і відповідач ніколи не мала подібних захворювань.

Восени 2023 року відповідач розповідала, що влітку 2023 року вона була вагітна і у неї стались передчасні пологи.

В листопаді 2023 року відповідач повідомила, що її мати, яка проживає в Німеччині, захворіла на смертельну хворобу і скоро помре. Минуло півтора роки і (слава Богу), з матір`ю відповідача все добре. Наскільки він розуміє, хвороба теж була вигаданою.

Це все наштовхує на обґрунтовані побоювання щодо психічного стану відповідача. Він теж не є ідеалом людини і критично до себе ставиться.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2025 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с.84-87, Т.1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки, зобов`язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання (а.с.91, Т.1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.05.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів залишена без задоволення (а.с.110, 124-125, Т.1).

В підготовчому судовому засіданні 04.07.2025 частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про виклик свідків (а.с.142-144, Т.1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.07.2025 відмовлено у задоволені клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто заявнику зустрічну позовну заяву (а.с.146, 153-154, Т.1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.07.2025 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, що вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2025 (а.с.14, 19-22, Т.2).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31.07.2025 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_2 про зміну заходу забезпечення позову шляхом зміни тимчасового порядку побачень з дитиною, що вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2025 (а.с.59, 63-66, Т.2).

У підготовчому судовому засіданні 02.09.2025 судом задоволена заява ОСОБА_1 про виклик свідків (а.с.73-74. Т.2).

Цього ж дня від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про об`єднання позовів (а.с.75-77, Т.2).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.09.2025 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про об`єднання цивільних справ в одне провадження та об`єднано в одне провадження цивільну справу №755/8228/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання місця проживання дитини, із цивільною справою №755/13623/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів. Об`єднаній цивільній справі присвоєно номер 755/8228/25 (а.с.81, 86-87, Т.2).

В межах розгляду цивільної справи №755/13623/25, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, призначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, надати письмовий висновок щодо розв`язання спору

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просить суд: визнати місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти користь позивачки ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дати звернення до суду: судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.07.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільні стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1182. За період шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.02.2022 після початку збройної агресії російської федерації проти України, позивачка виїжджала із спільної дитиною сторін за кордон, задля збереження життя та здоров`я доньки і забезпечення їй безпечного простору. За кордоном позивачка перебувала із донькою до листопада 2023 року, протягом цього періоду, а саме: навесні 2023 року, влітку 2023 року та восени 2023 року, позивачка на нетривалий час поверталася в Україну, але остаточно позивачка разом із донькою повернулися в Україну у листопаді 2023 року.

Протягом вищевказаного періоду часу позивачка та відповідач активно спілкувалися у месенджері Telegram і в моменти відчайдушного бажання позивачки вже ж таки повернутися в Україну з дитиною, оскільки донька бачить батька лише з екрану телефона і сім`я не може існувати на відстані, то сам відповідач переконував позивачку в тому, що зараз не час повертатися, враховуючи раптові ракетні атаки з боку російської федерації, затяжні повітряні тривоги, що може негативне вплинути на емоційний стан доньки і перебування в Україні може бути небезпечним для її життя та здоров`я. Дане підтвердження скріншотами переписки сторін у месенджері Telegram за період січень-лютий 2023 року.

Остаточно повернувшись в Україну наприкінці 2023 року і до листопада 2024 року, позивачка з донькою проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, відповідач приходив до сім`ї нечасто, майже постійно не ночував вдома, обумовлюючи це зайнятістю військовими справами, між сторонами подружні відносини погіршилися, почали виникати постійні суперечки, які провокував відповідач своєю агресивною поведінкою в адресу позивачки. У свою чергу, позивачка більшу частину часу проводила з донькою самостійно, у зв`язку з чим у дитини не сформувалося відчуття того, що вона проживає в сім`ї, де завжди присутні поруч мама і тато. Оскільки весь свій час, з народження і до тепер, дитина проводить з матір`ю, сталого відчуття безпеки та прив`язаності до відповідача, як до батька, який завжди поруч, підтримує і допомагає, у дитини не сформовано, що підтверджується висновком психолога від 08.07.2025.

В подальшому позивачка дізналася про подружню зраду відповідача, у зв`язку з чим, за ініціативою відповідача, 25.11.2024 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/13869/24 шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу, спільна дитина сторін продовжила проживати з позивачкою, на що відповідач дав свою згоду, жодних заперечень з цього приводу не мав.

Весь цей період - з народження дитини і до березня 2025 року, відповідач особливо не цікавився спілкуванням з дитиною. Позивачка неодноразово сама пропонувала відповідачу провести час разом із донькою.

Станом на даний час, дитина сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує проживати разом зі своєю матір`ю, якою являється позивачка, яка повноцінно виховує та забезпечує дитину. При цьому, відповідач завжди безперешкодно мав можливість спілкуватися і бачитися із донькою.

Як вже зазначалося з самого народження спільна донька сторін завжди проживала з позивачкою, яка являється її матір`ю, яка піклувалася, забезпечувала та виховувала дитину в любові та повазі. Позивачка завжди була і продовжує бути турботливою мамою, уважною до потреб дитини, її настрою, емоційного стану, розуміє необхідність інтелектуального розвитку дитини та її навичок соціалізації в суспільстві

Позивачка разом із донькою проживають у квартирі, належить позивачці, за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані і позивачка, і дитина.

Натомість, інформація про наявність у відповідача нерухомого майна, в як му він міг би проживати разом з дитиною - відсутня.

Позивачка з 12.03.2024 працює у Міністерстві цифрової трансформації України, обіймаючи посаду державного експерта експертної групи з питань участі у програмах та фондах ЄС директорату європейської та євроатлантичної інтеграції і міжнародного співробітництва Міністерства цифрової трансформації України, що підтверджується копією довідки від 14.04.2025 № 42-Д.

Позивачка має сталий фінансовий дохід, розмір якого вище за середній, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 27.06.2025, яка видана за місцем роботи позивачки.

У позивачки відсутня достовірна інформація, а також відповідні докази, які б підтверджували наявність у відповідача постійного місця роботи, стабільного доходу та належних умов, які б дозволили забезпечити повноцінне проживання та утримання спільної дитини разом із ним.

Крім того, у змісті своїх заяв, з якими відповідач неодноразово звертався до органів національної поліції з приводу того, що позивачкою, нібито, чиняться перешкоди - спілкуванні йому з донькою, відповідач вказує, що працює в Міністерстві оборони України. В той же час, згідно листа Міністерства оборони України б/н від 19.06.2025, відповідач не працює у вказаному міністерстві.

Також, позивачка завжди переймається станом здоров`я доньки, з метою отримання вчасної медичної консультації та обстеження дитини. Позивачкою було заключено Декларацію з лікарем-педіатром КНП «Центр первинної Медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва Пашковою Ю.П. Крім того, позивачкою проведено всі необхідні щеплення за віком, як в Україні, так і в Німеччині.

Дитина має схильність до виникнення атопічного дерматиту на поверхні шкіри, у зв`язку з цим позивачка, під час перебування доньки із відповідачем, постійно нагадує йому, що дитині потрібно обробляти шкіру обличчя кремом, який буде зволожувати місця шкіри, де вже з`явився атопічний дерматит, а також буде профілактувати появу нових осередків. Зазначене підтверджується у змісті переписки сторін, що, у свою чергу, свідчить про уважне та дбайливе ставлення позивачки до здоров`я дитини і її постійну турботу про належний догляд.

Звертає увагу, що 02.04.2025 відповідач бачив на обличчі дитини висипи та почервоніння, однак відповідач помилково сприйняв їх як тілесні ушкодження, нібито були отримані дитиною внаслідок вчинення позивачкою насильства/недбалості по відношенню до дитини. Проте, йдеться про звичайний висип, який не має жодного відношення до насильства чи недбалості по відношенню до дитини з боку її матері ОСОБА_2 .

Позивачка, напередодні, 01.04.2025, самостійно зверталася за медичною допомогою онлайн до лікаря-педіатра ОСОБА_2 , з яким у дитини підписана декларація. Провівши медичну консультацію, лікарем-педіатром ОСОБА_2 , було виписано дитині лікування такого висипу на обличчі і заплановано повторний візит для проведення контрольного огляду.

Таким чином, висип на обличчі дитини є медичним питанням, яке вже отримало належну оцінку та лікування, і жодним чином не є тілесним ушкодженням.

Крім того, з метою повноцінного розвитку дитини та її соціалізації, позивачка забезпечує відвідування донькою сторін дошкільного підрозділу Ліцею 141 «ОРТ» м, Києва, що підтверджується довідкою від 24.04.2025 № 109.

Разом з цим, позивачка забезпечує відвідування дитиною додаткових занять у Stem-школі INVENTOR, що підтверджується довідкою за вих. № 14 від 27.06.2025 та курсів з англійської мови для дошкільнят.

Зазначає, що позивачка, враховуючи специфіку своєї роботи, має службові відрядження за кордон, під час яких вона завжди бере із собою доньку, задля забезпечення безпеки та відновлення психо-емоційного стану дитини, враховуючи військовий стан в якому перебуває Україна і часті повітряні тривоги. А також, задля розширення світосприйняття дитини, розвитку нових навичок та пізнання нового досвіду, що досить спритно можна отримати під час подорожей.

Більше того, у Німеччині проживають родичі позивачки - мати з вітчимом, які являються одними із найближчих родичів дитини, яких вона любить, сумує, і з якими рада проводити час при першій нагоді.

Також, позивачка тісно спілкується з власниками квартири, в якій вона з донькою півтора року проживали в Німеччині, які за цей час стали дуже близькими людьми для дитини.

Зі сторони позивачки зроблено все задля забезпечення якнайкращих інтересів доньки, донька має звички та сталий побут саме з матір`ю дитини, їхнє спільне життя має стабільний, прогнозований характер для дитини, що в свою чергу є запорукою спокійного емоційного стану дитини та її гармонійного розвитку.

На думку сторони позивачки, визначення місця проживання дитини з батьком не буде відповідати інтересам дитини, і може мати негативні наслідки для дитини, оскільки відповідач ніколи так багато часу не проводив поряд із донькою, відповідачу не відомо що саме дитина любить їсти, які її улюблені іграшки та мультики, хто її друзі і з ким вона спілкується, її страхи та переживання.

Так, на фотосвітлинах, зафіксовано спільне проведення часу відповідача із донькою, на яких дитина перебуває на стрілецькому полігоні і тримає у руках справжню вогнепальну зброю, що може бути життєво небезпечно для дитини.

08.03.2025 відповідач самостійно, без попереднього погодження з позивачкою, прибув до місця її проживання з метою поспілкуватися з дитиною. Оскільки попередньої домовленості щодо зустрічі не було, позивачка разом з донькою мала інші заплановані справи, у зв`язку з чим їх на той момент не було вдома. Таким чином, відсутність дитини за місцем проживання в цей день не була умисною перешкодою у спілкуванні з боку позивачки, а була наслідком того, що візит відповідача не був узгоджений наперед.

Водночас позивачка завжди виявляла готовність до налагодження конструктивної комунікації щодо участі батька у вихованні дитини, але вважає, що такі контакти мають і здійснюватися в узгоджений та передбачуваний спосіб, у першу чергу в інтересах і дитини

Крім того, за кілька днів до приїзду відповідача, останній вдався до некоректного, принизливого та агресивного спілкування з позивачкою, що змусило її обмежити активну переписку для захисту власного емоційного стану. Адже, як прослідковується зі змісту текстових повідомлень один одному, позивачка досить часто просить відповідача не кричати і не дратуватися в присутності дитини, оскільки це може негативно впливати на її психоемоційний стан, а бути більш стриманим.

Відповідач неодноразово вчиняв відносно позивачки домашнє насильство в присутності малодітної дитини.

Так, 19.10.2024 близько 10-00 год. відповідач прийшов у помешкання позивачки, де також перебувала їх малолітня донька, почав кричати і ображати позивачку, застосовуючи ненормативну лексику в її адресу. Позивачка просила зупинитися відповідача, однак він не реагував і продовжував кричати. Побачивши, що позивачка хоче включити телефон, щоб зафіксувати вказані події, відповідач відібрав у неї телефон, фізично схопивши позивачку за одяг, витягнув її з квартири, залишивши двері відчиненими (при цьому малолітня донька, якій було 4 роки, залишилася вдома сама), штовхнув позивачку в ліфт і вони разом спустились вниз. Внизу, відповідач, перезарядивши пістолет перед обличчям позивачки, наказав їй сідати в машину. Заблокувавши двері автомобіля, відповідач сказав, що вивезе позивачку в ліс, де вона і залишиться. Приїхавши в район вулиці Генерала Алмазова, 11, у м. Києві, відповідач розблокував двері і наказав позивачці виходити. Позивачка попросила відвести її додому, бо дитина була вдома сама, а позивачка - в піжамі і без грошей. Відповідач всю дорогу продовжував кричати і ображати позивачку, поки не довіз її додому.

Після повернення додому, відповідач не віддав телефон позивачці, перевірив вміст її карманів без її дозволу на предмет інших записуючих пристроїв та поїхав, залишивши останню без засобів зв`язку. Позивачка піднялася до квартири, де чекала її донька, яка була налякана через відсутність дорослих в квартирі. З даного приводу, позивачка не зверталася до органів поліції через страх помсти зі сторони відповідача, але частково ці події позивачка записала на диктофон, з аудіозапису можна почути як поводить себе відповідач по відношенню до позивачки, не дивлячись на присутність поруч дитини.

21.09.2024 відповідач близько 03:00 години ночі повернувся до квартири, де проживали позивачка з донькою. Відповідач почав кричати і ображати позивачку. Наступного ранку, під час зборів до занять у дитячій лего-школі, він продовжував словесну агресію, звинувачуючи позивачку у бездіяльності в родині. На зауваження останньої щодо продуктів, які вона придбала, відповідач схопив позивачку, роздягнувши її, намагався засунути гроші у її сідниці, чим вчинив відносно позивачки домашнє насильство сексуального характеру. Все це відбувалося у присутності дитини.

Після інциденту позивачка з дитиною залишились на ніч у подруги позивачки - ОСОБА_10 . Позивачка звернулась на гарячу лінію з питань домашнього насильства, де їй порекомендували звернутись до поліції, однак, через страх перед відповідачем, позивачка цього не зробила.

На наступний день відповідач самовільно замінив замок у квартирі, де проживали на той час позивачка з донькою, тим самим позбавивши їх доступу до їхнього житла та особистих речей, грошей і документів, що являється економічним домашнім насильством з боку відповідача відносно позивачки та спільної малолітньої дитини.

26.09.2024 без попереднього погодження, відповідач самовільно забрав дитину з дитсадка, привіз її у мокрій білизні, після чого надав позивачці комплект нових ключів від квартири. Внаслідок таких дій відповідача, позивачка разом з донькою близько тижня не мали доступу до свого житла.

02.04.2025 позивачка звернулася до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки 02.04.2025, після святкування дня народження дитини, відповідач безпідставно проявив агресію в адресу позивачки, вдавався до словесних образ і принижень останньої, відібрав у позивачки мобільний телефон без її згоди, навмисно відкрив вікна автомобіля під час руху, що створювало небезпеку для здоров`я дитини та самої позивачки.

На вимогу позивачки, відповідач відмовився повернути телефон, вдавався до криків, нецензурної лексики та образливих висловлювань, тобто вчинив психологічне насильство над позивачкою, а також над дитиною, оскільки донька була свідком цих подій.

Крім того, відповідач умисно штовхнув позивачку, яка тримала дитину на руках, що створювало загрозу безпеці як дитини, так і матері.

Станом на сьогодні працівниками Дніпровського УП ГУНП у м. Києві досі не складено відносно відповідача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 173-2 КУпАП, оскільки він не з`являється на виклики до органів поліції.

Отже, така поведінка відповідача свідчить про його емоційну нестабільність, схильність до агресивних проявів і створення загроз для психологічного та фізичного добробуту дитини, що має бути враховано судом при визначенні способу його участі у вихованні дитини

Також, звертає увагу на той факт, що після вчинення відповідачем психологічного насильства над позивачкою, у присутності їх спільної доньки, відповідач перестав спілкуватися із позивачкою, навіть, щодо організації зустрічей з дитиною.

Щодо стягнення із відповідача аліментів позивач вказала, що починаючи з лютого 2022 року вона разом із малолітньою дитиною тимчасово перебувала за кордоном у зв`язку з воєнним території України. Перебування тривало до листопада 2023 року. Упродовж цього періоду та до сьогодні всі витрати, пов`язані з утриманням, вихованням, медичним забезпеченням дитини, здійснюються переважно за рахунок позивачки. Вона самостійно забезпечує організацію побуту, оплату комунальних послуг, лікування, оздоровлення розвиток та навчання дитини.

З огляду на наявні проблеми зі здоров`ям у дитини (часті захворювання ЛОР-системи), вона потребує регулярного перебування у сприятливому морському кліматі, що також забезпечується позивачкою за її власний кошт.

З моменту офіційного розірвання шлюбу (листопад 2024 року), відповідач почав здійснювати грошові перекази на рахунок позивачки, однак вони були нерегулярними, в незначних сумах, та зазвичай - після неодноразових звернень із боку позивачки - надання нею підтверджень витрат. Наприклад: листопад 2024: 16.11 - 7500 грн, 30.11 - 5000 грн; грудень 2024: 06.12 - 5000 грн, 10.12 - 5000 грн, 19.12 - 5000 грн; січень 2025: 03.01 - 1000 грн (оплата дитячої кімнати, в яку мав відвести дитину сам відповідач, однак у зв`язку із «терміновими» планами, які з`явилися у відповідача, позивачці довелось терміново їхати та забирати дитину), 13.01 - 10 000 грн, 21 000 грн; лютий 2025: 06.02 - 10 000 грн; березень 2025: 01.03 - 10 000 грн, 07.03 - 5000 грн, 19.03 - 5000 грн.

Часто відповідач вимагав надати чеки для підтвердження потреб дитини неодноразово висловлюючи своє небажання фінансувати окремі категорії витрат, зокрема - розвивальні заняття (наприклад, LEGO-школу), аргументуючи це «непотрібними витратами».

Лише з квітня 2025 року, після ініціювання відповідачем судових проваджень (08.04.2025), грошові перекази набули ознак регулярності. Зокрема, «регулярний» платіж у розмірі 20 000 грн надійшов 07.04.2025, тобто за день до подання ним позовів проти позивачки. Цей факт свідчить про декларативність таких виплат та їхній ймовірний зв`язок із бажанням створити позитивне враження у суді.

Крім того, останній переказ за червень 2025 року надійшов лише 18.06.2025, що унеможливлює планування витрат на наступний місяць. Відсутність гарантій регулярності виплат унеможливлює забезпечення своєчасного оздоровлення дитини та покриття її повсякденних потреб.

До квітня 2025 року відповідач нерідко використовував фінансове забезпечення дитини як інструмент впливу на позивачку. Так, він прямо заявляв про відмову передавати кошти через перебування дитини з матір`ю за кордоном. Зокрема його висловлювання на кшталт «давати гроші - це як виливати їх у відро з діркою» і пропозиції надати «матеріальні блага» для дитини замість фінансів, хоча після перегляду списку одягу для дитини заявив, що «це надто дорого», - свідчать про небажання відповідально виконувати свій батьківський обов`язок.

Позивачка вважає, що встановлення фіксованого розміру аліментів із визначеним терміном їхньої щомісячної сплати позитивно вплине на можливість планування сімейного бюджету, зокрема - забезпечення належних умов для життя, розвитку та оздоровлення дитини (включно з необхідністю щорічного перебування в морському кліматі).

Належне утримання дитини є не лише юридичним обов`язком, але й моральною відповідальністю обох батьків. Невиконання цього обов`язку або його здійснення у формі «добровільної допомоги», що залежить від настрою чи власних суджень відповідача, негативно впливає на фізичний, психологічний і соціальний добробут дитини.

Позивачка вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , оскільки це буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, адже мати у повному обсязі має можливість створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку доньки, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, саме мати із самого народження дитини знаходилась поруч із дитиною, дбала і продовжує дбати про її здоров`я, якнайкраще забезпечення її інтересів, про фізичний та духовний розвиток дитини.

25.09.2025 від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини та заява про розгляд справи у відсутність представника Служби (а.с.102, 103, Т.2).

14.10.2025 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення доказів (а.с.114-115, Т.2).

Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2025 змінена ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2025 про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.12.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення психіатричної експертизи відмовлено (а.с.153, 154-155, Т.2).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.12.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.156, 157-158, Т.2).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просив суд позов задовольнити. Додатково вказав, що ніколи не вчиняв по відношенню до ОСОБА_2 або дитини домашнє насильство, дуже любить свою дитину та вважає, що зможе забезпечити дитині найкращі умови для її фізичного та духовного розвитку.

У подальшому, в судових дебатах, позивач ОСОБА_1 не підтримав свої позовні вимоги та визнав позов ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за час розгляду даної справи змінились обставини, а саме ОСОБА_2 надає йому можливість спілкуватися із дитиною та залишає дитину коли виїжджає за кордон, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не сприймає його як небезпечну людину. Поспілкувавшись у цей час із дитиною та прислухавшись до порад суду, дійшов висновку, що проживання дитини із матір`ю було б більш правильним, хоча він вважає, що є більш соціалізованим, матеріально забезпеченим і проживаючи із ним дитина б була більш забезпеченою.

В частині стягнення аліментів у розмірі частини розміру його доходів вказав, що заперечує виключно в частині визначення часу, з якого мають бути стягнуті аліменти, оскільки постійно матеріально утримував дитину, в тому числі і у період розгляду справи, а розмір грошових коштів, які він надавав ОСОБА_2 є більшим ніж частина від його офіційного заробітку.

Також, в судовому засіданні 18.05.2026 позивач ОСОБА_1 відмовився від свого клопотання в частині подання до суду доказів у вигляді показів свідків, про що подав письмову заяву (а.с.217, Т.2).

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просила суд позов задовольнити та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Додатково пояснила, що дитина із народження постійно проживає із нею, має з нею тісний психо-емоційний зв`язок. Дитина має тісні, сталі зв`язки із її родиною, має друзів за місцем проживання, почуває себе із матір`ю захищеною, у зв`язку із чим вважає, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її місце проживання має бути визначено саме із матір`ю. Щодо стягнення аліментів вказала, що дійсно батько дитини сплачував аліменти в розмірі 20-25 тисяч, однак такі платежі були не регулярними, приблизно один раз на три місяці та здебільшого після надання нею підтверджуючих документів понесених витрат на дитину.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала вимоги позовної заяви ОСОБА_2 з підстав викладених у ній, просила суд позов задовольнити та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_2 . У період часу коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, вона разом із родиною, в тому числі і її сестра із дитиною, вимушено перебували за кордоном, де ОСОБА_2 забезпечувала комфортні та належні умови перебування дитини за кордоном. У зв`язку із навчанням, свідок вимушена була в серпні 2022 року повернутися до України, а ОСОБА_2 із дитиною, ще до осені 2023 року перебували за кордоном, при цьому декілька разів приїздивши до України. Свідок їх періодично провідувала, один раз привозила грошові кошти, які передав ОСОБА_1 . Після повернення ОСОБА_2 в Україну, їх стосунки з ОСОБА_1 розлагодились та вони почали жити окремо. ОСОБА_2 влаштувала дитину до дитячого садочка, організувала відвідування дитиною різних гуртків, проводила із дитиною дозвілля. Свідок часто приїздила до них в гості, а також забирала дитину до себе у період коли ОСОБА_2 хворіла, або на вихідні. Дитина дуже любить маму, прив`язана до неї.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з 2020 року товаришує із ОСОБА_2 , оскільки її син такого ж майже віку як і ОСОБА_5 , вони разом ходили до Лего школи. Із ОСОБА_1 познайомилась після повернення ОСОБА_2 з Німеччини. Знає ОСОБА_2 як відповідальну, чудову маму, яка дбає та турбується про дитину, а ОСОБА_5 відчуває себе поряд із мамою спокійно, радісно та захищено. Одного разу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посварилися, та останній її вигнав. Оскільки свідок жила поруч із їх будинком, ОСОБА_2 прийшла до неї та свідок запропонувала залишити на ніч, а зранку коли ОСОБА_2 повернулася додому і хотіла вирішити конфлікт, але не змогла потрапити в квартиру, оскільки замки були змінені. Додала, що не була свідком сварки між ними, знає про ці обставини зі слів ОСОБА_2 . Також свідок вказала, що одного разу ОСОБА_1 підвозив їх (її з дитиною та ОСОБА_2 із ОСОБА_5 ) на машині, та коли відчинив багажник автомобіля, в ньому знаходились предмети схожі на зброю - пістолет, автомат, короб від снаряду, бронежилет. При цьому, ОСОБА_1 вчиняв психологічний тиск, а саме вказав, що від них смердить і вони випивали, хоча це було неправдою.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що ОСОБА_2 знає близько 10 років, разом працювали, підтримують дружні стосунки. З ОСОБА_1 знайома як із колишнім чоловіком. Вказала, що часто буває в гостях у ОСОБА_2 , яка займається вихованням та розвитком дитини, вивчає з нею іноземні мови, між мамою та дитиною склалися довірливі, відкриті стосунки. Свідок не часто бачила спілкування дитини із батьком, але може їх охарактеризувати як спокійні, без емоційні. Декілька разів ОСОБА_2 просила свідка побути із ОСОБА_5 , в тому числі привозила дитину до неї на роботу, пояснюючи це тим, що ОСОБА_1 був зайнятий, а в неї важлива робоча зустріч. При цьому ОСОБА_1 забирав дитину, а ОСОБА_2 не заперечувала щодо цього.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що знає ОСОБА_2 з лютого 2024 року, з часу коли її син почав ходити до садочку, в який вже ходила ОСОБА_5 , також діти разом відвідували Лего школу. ОСОБА_1 знає візуально, бачила як він приводив і забирав ОСОБА_5 , але особисто не спілкувалася. ОСОБА_5 завжди була доглянута, спокійна та позитивна. Зі слів свого сина свідок чула, що одного разу ОСОБА_5 плакала оскільки прийшов тато забирати із садочка, а вона не хотіла. В подальшому ОСОБА_5 перестала відвідувати садочок та вихователі питали у свідка чи повернеться вона, на що свідок відповідала, що їй це не відомо. Також свідок вказала, що агресивної поведінки ні зі сторони ОСОБА_1 , ні зі сторони ОСОБА_2 , не бачила.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.07.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1182. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 (а.с.18-19, Т.1).

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.20, Т.1).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі №754/13869/24 від 25.11.2024, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.21-23, Т.1).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.70, Т.3), фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

За вказаною адресою ( АДРЕСА_4 ) Службою у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 29.04.2025 проведено обстеження умов проживання та встановлено, що житло розміщене на 5 поверсі 6 поверхового будинку, складається з 3 кімнат, кухні, коридору, балкону, спільного санвузла, загальна площа 74 кв.м. Квартира світла та простора, облаштована необхідними меблями та побутовою технікою із всіма комунальними зручностями. Для виховання дитини відведено окреме місце для сну та проведення дозвілля. В наявності велика кількість іграшок. За цією адресою проживає ОСОБА_1 , батько проживає один. ОСОБА_5 бажає визначити участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 (а.с.60-61, Т.1).

ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33, 34, Т.3).

За вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації 08.05.2025 проведено обстеження умов проживання та встановлено що житло розміщене на 5 поверсі 5 поверхового будинку, складається з 2 кімнат, загальною площею 48 кв.м. Умови проживання добрі, в квартирі проведено ремонт, квартира обладнана необхідною побутовою технікою та меблями, побут родини організовано, дотримано санітарно-гігієнічних норм. Для виховання і розвитку дитини облаштовано окрему кімнату, окреме ліжко для сну, розвиваючи іграшки. Розмальовки. Книги, одяг та взуття в достатній кількості. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації мати ОСОБА_2 , яка працює в Міністерстві цифрової трансформації України, дочка ОСОБА_5 , навчається в Ліцеї №141, дошкільна освіта. Стосунки, традиції сім`ї: дружні, спільний відпочинок, прогулянки, святкування родинних свят. Мати і надалі бажає проживати з донькою та займатись її вихованням (а.с.104, Т.2).

Згідно наказу Міністерства культури України №209-к від 02.03.2026, ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язки генерального директора Національної історичної бібліотеки України з 04.03.2026 по 04.06.2026 (а.с.208, Т.2).

Відповідно до лсита Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 23.06.2025, ОСОБА_1 на посадах в апараті Міністерства оборони України не перебував і не перебуває (а.с.60. Т.3).

Згідно довідки Міністерства цифрової трансформації України від 14.04.2025, Боровська з 12.03.2024 по теперішній час працює в Міністерстві цифрової трансформації України, станом на 14.04.2025 обіймає посаду державного експерта експертної групи з питань участі у програмах та фондах ЄС директорату європейської та євроатлантичної інтеграції і міжнародного співробітництва Міністерства цифрової трансформації України (а.с.35, Т.3).

За період січня 2025 року по травень 2025 року заробітна плата ОСОБА_2 за місцем роботи склала 269 935,46 грн (а.с.36-37, Т.3).

З листа Міністерства цифрової трансформації України від 24.04.2025, убачається, що ОСОБА_2 за період роботи в Мінцифри перебувала у щорічних відпустках з 05.08.2024 по 16.08.2024 та з 18.11.2024 по 01.12.2024. У період з 10.11.2024 по 17.11.2024 ОСОБА_2 було направлено у відрядження до м. Таллінна (Естонська Республіка) з метою участі у навчальній програмі з питань європейської інтеграції та переговорів про вступ до ЄС (а.с.53, Т.1).

Згідно листа Міністерства закордонних справ від 24.04.2025, з даними Відомчої інформаційної системи (BIC) МЗС, відомості щодо перебування на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с.54, Т.1).

Як вбачається з листа Державної прикордонної служби України від 31.03.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 24.02.2022 по 24.03.2025 перетинала державний кордон України: 21.03.2023 - в`їзд, 07.04.2023 - виїзд, 10.07.2023 - в`їзд, 27.07.2023 - виїзд, 25.09.2023 - в`їзд, 07.10.2023 - виїзд, 19.11.2023 - в`їзд, 03.08.2024 - виїзд, 18.08.2024 - в`їзд, 11.11.2024 - виїзд, 28.11.2024 - в`їзд, 08.03.2025 - виїзд, 23.03.2025 - в`їзд (а.с.41-43, Т.1).

Малолітня ОСОБА_5 є здобувачем освіти дошкільного підрозділу Ліцею №141 «ОРТ» м. Києва з 02.12.2024, що підтверджується довідкою від 24.04.2025 (а.с.40. Т.3).

Також, малолітня ОСОБА_25 відвідувала з вересня 2024 року по 24.05.2025 включно Stem-школу INVENTOR, опановуючи курс «Наука про світ» щосуботи о 13:00, що підтверджується довідкою від 27.06.2025 (а.с.41, Т.3).

Листом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.04.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що спеціалістами Служби проведено бесіду з матір`ю малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , яка пояснила, що спілкуванню дочки з батьком не перешкоджає. Зі слів ОСОБА_2 , з метою налагодження емоційного зв`язку дитини з батьком, нею було запропоновано укласти угоду, затвердити графік зустрічей з дитиною від якої батько відмоввся. З матір`ю ОСОБА_2 , проведено роз`яснювальну роботу щодо дотримання прав дитини. Якщо ОСОБА_26 вважає, що перешкоди у спілкуванні створені, рекомендовано визначити години спілкування з дочкою через орган опіки та піклування або через суд (а.с.56, Т.1).

Згідно листа Міського центру дитини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.07.2025 на ім`я начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, враховуючи результати проведеної психологічної роботи, вікові особливості розвитку малолітньої ОСОБА_5 , для забезпечення стабільності психоемоційного стану, повноцінного гармонійного розвитку, рекомендовано: визначити місце проживання дитини, враховуючи її потреби та інтереси; беручи до уваги те, що дитина проживає з матір`ю, бажано встановити стабільний графік зустрічей батька з дитиною, із завчасно обумовленим місцем та часом зустрічі, враховуючи її потреби, інтереси та бажання, поки що без ночівель у батька (до того часу, коли відсутність матері вночі не буде викликати стрес); дотримуватись принципу поступовості у розширенні контакту з батьком (спільні прогулянки, ігри, кілька годин перебування - з поступовим переходом до вечірнього часу); не тиснути на дитину щодо ночівель - це рішення має бути її вільним вибором, сформованим на основі емоційного досвіду; плануючи зустрічі з батьком, враховувати потреби, інтереси та бажання дитини; не залучати дитину до сімейних конфліктів; не обговорювати в її присутності нікого з батьків, проте намагатися формувати позитивний образ матері та батька, усвідомити власну відповідальність за збереження здоров`я дитини та її психоемоційного стану; матері ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_1 скористатися сімейною медіацією для вирішення ситуації, що склалася між ними особисто та спірних питань, пов`язаних з визначенням участі кожною з батьків у вихованні дитини, мирним шляхом; кожному з батьків пройти консультації з дитячим психологом щодо розуміння вікових особливостей дитини, рекомендації щодо виховання її як цілісної особистості та важливості повноцінної участі обох батьків у вихованні і дитини (а.с.61-64, Т.3).

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

У відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За нормами ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно висновку від 17 № 10.09.2025 орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.103, Т.2).

У висновку встановлено, що батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в листопаді 2024 року, хоча стосунки між ними припинилися раніше. З того часу малолітня ОСОБА_27 постійно проживає з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створено належні умови для проживання та розвитку дитини. Мати дитини ОСОБА_2 працює, має стабільний дохід та можливість створити всі умови для проживання та розвитку дитини. На даний час між батьками існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої доньки, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпровського районного суду м. Києва із зазначеним питанням. Батько дитини, ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 . На засіданні Комісії був присутній та не заперечував щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю, але наголосив, що бажає постійно бачитись з донькою, брати участь у її вихованні та утриманні.

Верховний Суд у своїх позиціях також звертає увагу, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_5 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , батько, ОСОБА_1 , мешкає окремо від дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ , держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З огляду на викладене, з урахуванням наданих до суду доказів, наявність у ОСОБА_2 облаштованого житлового приміщення для дитини, її участі у вихованні доньки та ставленні до неї, піклування про її стан здоров`я та розвиток, взаємозв`язок та тісний контакт, наявність заробітку, що дозволяє забезпечувати дитину, пристосованості дитини до умов проживання та оточуючого середовища, кола спілкування та наявності друзів, та, виходячи із найкращих інтересів дітей, суд доходить висновку про необхідність визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, суд наголошує, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з нею є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що, відповідно, зумовлює у прийняття рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що сторонами не було укладено договір про сплату аліментів на дитину у порядку ст. 189 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За приписами ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За вимог ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

З матеріалів справи убачається, що позивачка ОСОБА_2 проживає разом із малолітньою дитиною, яка перебуває на її утриманні. При цьому, відповідач ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, з урахуванням усіх істотних обставин справи, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 21.07.2025.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів здійснення ним утримання дитини з моменту пред`явлення позову і до ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим його заперечення щодо визначення часу з якого мають бути стягнуті аліменти, судом до уваги не беруться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимоги про стягнення аліментів, від сплати яких була звільнена позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду, та на користь позивачки - 1 211, 20 грн, які сплачені останньою за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини.

Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2025 були вжиті заходи забезпечення позову ОСОБА_1 , які змінені відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволені позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, суд доходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва 26.05.2025, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2025 про визначення місця та часу спілкування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 141, 150, 155, 160, 161, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25.01.1996, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 158, 209, 210, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання місця проживання дитини - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 26.05.2025, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2025 про визначення місця та часу спілкування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - скасувати.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дані про учасників справи:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

-Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, код в ЄДРПОУ: 37397237, вул. Харківське шосе, 4-А, м. Київ;

-Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, бул. Івана Котляревського, 1/1, м. Київ.

Повний текст рішення складено 29.05.2026.

Суддя: