Ухвала суду № 136966875, 27.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5399/24

Провадження № 1-кп/204/414/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12023040000000217, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2023 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також заявив клопотання про продовження строку дії покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначив, що метою застосування до обвинувачених запобіжних заходів є виконання ними покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність ризиків та достатність підстав вважати, що обвинувачені можуть здійснити наведені дії, з огляду на приписи ч. 2 ст. 177 КПК України і є підставою для застосування запобіжного заходу, а наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують тримання осіб під вартою та дають підстави для його продовження. Так, обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки останні вчинили кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, а також володіють інформацією, щодо повних анкетних даних свідків, тим самим намагаючись уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Відтак, з огляду на ту обставину, що допитані не всі потерпілі та свідки у даному кримінальному провадженні, є підстави вважати про існування вказаного ризику. Крім цього, є наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, враховуючи те, що обвинувачені до моменту їх затримання займалися незаконною діяльністю тривалий час, не мають офіційних джерел доходу. Крім цього, слід взяти до уваги, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотань прокурора. Пояснив, що клопотання прокурора не підлягають задоволенню, оскільки ризики, на які посилається прокурор у своїх клопотаннях, нічим не обґрунтовані. Щодо наявності ризику впливу на свідків, то свідки сторони обвинувачення вже є допитаними, залишилося допитати свідків сторони захисту. Обвинувачений ОСОБА_5 також раніше тримався під вартою та прокурор зазначав йому такі ж самі ризики, однак, коли останній вийшов з-під варти, то жодних покладених на нього судом обов`язків не порушував, постійно з`являється в судові засідання. Застава, яка була визначена судом раніше, є непомірною для інших обвинувачених, оскільки вона не є внесеною, а тому просив зменшити розмір застави, або ж змінити запобіжний захід на інший, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачені: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , підтримали думку свого захисника.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_12 їй відомий, як чоловік її знайомої. У зв`язку із цим вона готова надати ОСОБА_9 місце проживання у випадку зміни відносно останнього запобіжного заходу. У неї є квартира за адресою АДРЕСА_1 , у даній квартирі ніхто не проживає та вона на даний час є порожньою.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотань захисника та обвинувачених про зменшення розміру застави або ж зміну запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких кримінальних правопорушень викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин, передбачених ст. 178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Строк перебування обвинувачених під вартою, який встановлений ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09 квітня 2026 року, спливає 07 червня 2026 року. Закінчити розгляд кримінального провадження з постановленням судового рішення до вказаної дати неможливо з об`єктивних причин.

Розглядаючи клопотання прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Суд, при визначенні можливості переховування обвинувачених від суду, враховує: тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років, та від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачені можуть вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді їх можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі, свідчить про те, що вказаний ризи є достатньо високим.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Про наявність вказаного ризику свідчить й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.

Також, слід взяти до уваги й той факт, що відповідно до пред`явленого обвинувачення, обвинувачені тривалий проміжок часу проживали за місцем знаходження реабілітаційного центру, а саме в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та вказаний будинок був їх постійним місцем проживання. Тим самим, фактично обвинувачені не проживали за своїм зареєстрованим місцем проживання, а тому у разі зміни відносно обвинувачених запобіжного заходу на інший, який не буде пов`язаний із позбавленням волі, останні можуть вдатися до дій, які будуть спрямовані на зміну місця проживання, або ж виїзду за межі Дніпропетровської області, оскільки фактично у останніх відсутній зв`язок з їх зареєстрованим місцем проживання.

Розглядаючи клопотання прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

В силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.

Беручи до уваги той факт, що під час судового розгляду стороною захисту були заявлені клопотання про допит свідків сторони захисту, та які у свою чергу були задоволені судом, вказані свідки залишаються не допитаними, що у свою чергу дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою надання свідками неправдивих показань.

Таким чином, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим.

Що стосується посилання прокурора на наявність ризику впливу на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, то вказане не може бути взято судом до уваги, оскільки такий ризик об`єктивно відсутній, беручи до уваги той факт, що всі обвинувачені перебувають під запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою та при етапуванні до приміщення суду мають змогу спілкуватись між собою.

Розглядаючи клопотання прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пред`явленого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 обвинувачення, останні тривалий час здійснювали вербування, переміщення та переховування людей з метою їх експлуатації у формі примусової праці. Таким чином, застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, може призвести до можливого продовження вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються, або ж можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.

Окрім цього, слід зазначити, що відносно обвинувачених під час досудового розслідування при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено альтернативний запобіжний захід із визначенням його розміру, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Також, слід зазначити, що ухвали слідчого судді та суду щодо обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу та визначення альтернативного запобіжного заходу, були предметом розгляду колегії суддів Дніпровського апеляційного суду, які були залишені без змін, тим самим не було встановлено порушень, які б могли бути підставою задля скасування вказаних ухвал.

Крім цього, запобіжний захід у вигляді застави, який було обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в повній мірі забезпечує виконання останнім покладених на нього обов`язків, тим самим вказане свідчить про дієвість вказаного запобіжного заходу та він не створює надмірного тягаря обвинуваченому, що в свою чергу свідчить про доцільність застосування саме запобіжного заходу у вигляді застави.

Окрім цього, слід взяти до уваги спосіб життя обвинувачених, який фактично був пов`язаний із організацією, яка базувалась у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та діяльністю, яка проходила у вказаному будинку, що у свою чергу свідчить про те, що у разі зміни останнім запобіжного заходу, можуть вдатися до дій задля продовження такої діяльності.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинувачених під вартою та продовження строку дії покладених обов`язків, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості обвинувачених в результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для їх позапроцесуальних дій.

Що ж стосується пояснень свідка ОСОБА_11 в частині готовності надати місце проживання обвинуваченому ОСОБА_9 , у разі зміни останньому запобіжного заходу, судом вказане береться до уваги, однак надання такого місця проживання не може свідчити про тривале проживання обвинуваченого у вказаній квартирі, що у свою чергу може створити перешкоди у виконанні покладених на нього обов`язків у разі зміни відносно нього запобіжного заходу.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.

Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою та продовження дії покладених обов`язків не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою та із застави, на домашній арешт, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Станом на дату розгляду клопотань прокурора, у даному кримінальному провадженні триває стадія допиту свідків сторони захисту.

У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов`язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.

Таким чином, оскільки визначений розмір застави, з огляду на тривалий строк її визначення попередніми ухвалами суду, є таким, що не може бути внесеним обвинуваченими, суд, враховуючи ч.4 ст.182 КПК України, вважає можливим зменшити розмір застави, визначений ухвалою суду і зменшити обвинуваченим розмір застави, яка визначена як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід до 55 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням відповідних обов`язків в разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25 липня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заставу у розмірі 55 (п`ятдесяти п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 183040 (сто вісімдесят три тисячі чорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинувачених: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Клопотання прокурора про продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії обов`язків строком на 60 днів, тобто до 25 липня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

У разі невиконання вказаних вище обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1