Ухвала суду № 136964588, 29.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3807/26

Провадження № 2-з/204/37/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 767 00 00, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

Іменем України

29 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпрау складі головуючого судді ЧудопаловоїС.В., за участю секретаря Янчук П.П. , розглянувши заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва АТ КБ «Приватбанк»Савіхіної Анастасії Миколаївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовної заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє представник ДашкоВ.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі.

Представник позивача Савіхіна А.М. через систему «Електронний суд» 29.05.2026 надала суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежиле приміщення, а саме: магазин, загальною площею 57,50кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та квартира, загальною площею73,50 кв.м., житловою площею40,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ,шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводитийого реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, мотивуючи тим, що відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 216295,63 грн., яку останній протягом тривалого часу не сплачує. Однак відповідач відмовляється повертати йому борг, оскільки кошів на даний час немає. Крім того позивач вказує, що банку стало відомо що відповідачу на праві приватної власності належить нежиле приміщення - магазин, загальною площею 57,50кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та квартира, загальною площею73,50 кв.м., житловою площею40,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .Тому вважає, що забезпечення позову є обґрунтованим заходом, яке необхідно застосувати щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісний дій з боку відповідача. Такі заходи є необхідними з метою забезпечення позивачу ефективного судового захисту, складовою якого є виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно.

За змістом ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Безумовно наявність у власності відповідача нерухомого може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову. Проте суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Це означає, що заявнику недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості виконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов`язок заявник не повинен перекладатись на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема і 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову.

Суд встановив, що у заяві про забезпечення позову позивач не зазначив вартість нерухомого майна, на яке просить накласти арешт позивач, також недає суду змоги визначити співмірність засобу забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Аргументи позивача про невиконання відповідачем зобов`язань за кредитними договоромвід 13.12.2021 є підставами позову, яким суд надасть оцінку виключно під час розгляду справи по суті, з`ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи доказам оцінку.

До ухвалення в цій справі рішення по суті твердження позивача про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення боргу є його суб`єктивною думкою, як сторони у цивільній справі.

Суд встановив, щопредставником позивача не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за договорами позики.

Без зазначення вартості належності конкретного майна відповідачу, накладення арешту може зашкодити істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідача, порушить його право, зокрема є неспівмірною позовним вимогам та не забезпечує збалансованості інтересів сторін, а тому є такою, що порушує інтереси та права відповідача у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст. 48, 52 Закону України «Про

виконавче провадження», ст.149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову- відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпрапротягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Суддя С.В. Чудопалова