Рішення № 136965016, 15.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 947/41754/25

Провадження №2/523/3321/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"15" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

03 листопада 2025 року до Київського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 39189,89 грн за кредитним договором № 2036227364 від 22 квітня 2021 року, укладеним між відповідачкою та АТ «ОТП Банк», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 22 квітня 2021 року відповідачка уклала з АТ «ОТП Банк» кредитний договір № 2036227364, за яким отримала кредит у безготівковій формі на споживчі цілі у загальному розмірі 33780,70 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, а також підписала заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2036227364_CARD від 22 квітня 2021 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою узятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.

24 березня 2023 року АТ «ОТП Банк» та позивач уклали договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Брайт Інвестмент» набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитними зобов`язаннями на загальну суму 39189,89 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами, в тому числі і професійну правову допомогу у розмірі 8500 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси справа передана за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника та згоду на заочний розгляд справи.

Відповідачка про дату, час та місце слухання справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідками АТ «Укрпошта» - «За закінченням терміну зберігання».

Судом також враховуються судові повістки, доставлені у електронному вигляді на номер телефону, зазначений відповідачкою під час укладення кредитних договорів.

Отже на підставі положень п. 4 ч. 8 ст. 128 та абз.2 ч.1 ст. 131 ЦПК України вона вважається повідомленою належним чином, із клопотаннями до суду не зверталася, відзив на позов не подавала.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «ОТП Банк» кредитний договір № 2036227364, відповідно до якого отримала кредит у загальному розмірі 33780,70 грн на придбання товарів та послуг строком на 24 місяці до 22 квітня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних відповідно до Графіку платежів та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 3 % від суми кредиту, а також 490 грн за сплату додаткових послуг «смс-довідка».

Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальниці надано декілька різних послуг кредитування та видача і обслуговування картки. Так, п. 2 договору визначені умови укладання заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2036227364_CARD від 22 квітня 2021 року, що є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього.

На підставі заяви-анкети банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.

Відповідачка також підписала паспорт споживчого кредиту до договору, в якому зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.

Свої зобов`язання за кредитним договором АТ «ОТП Банк» виконало у повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами від 22 квітня 2021 року та випискою за особовим рахунком.

Оскільки відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та з урахуванням внесених ним коштів за розрахунками кредитодавця станом на 24 березня 2023 року за нею утворилася заборгованість у розмірі: за кредитним договором № 2036227364 від 22 квітня 2021 року 25707,48 грн, з яких 8412,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1,26 грн - заборгованість за відсотками та 17293,52 грн - заборгованість за комісією;

за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2036227364_CARD від 22 квітня 2021 року 13482,41 грн, з яких 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4982,41 грн - заборгованість за відсотками.

24 березня 2023 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого позивач приймає право вимоги, у тому числі і до відповідачки за кредитним договором № 2036227364 від 22 квітня 2021 року та заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2036227364_CARD від 22 квітня 2021 року на загальну суму 39189,89 грн за плату та на умовах, визначених цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною договору факторингу.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вищевказаними кредитними зобов`язаннями на суму 39189,89 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ОТП Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З виписок за картковим рахунком вбачається, що позичальниця користувалася кредитними коштами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Щодо стягнення комісії, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, який відповідачка підписала, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісія за управління кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за управління кредитом, тому приймаючи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачкою, вимога про стягнення комісії у розмірі 17293 грн також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірних зобов`язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням в загальному розмірі 39189,89 грн підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

З боку відповідачки суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року № 01/05-23, укладений між ТОВ «Брайт Інвестмент» і Адвокатським бюро «Юлії Чміль», Додатком № 1 до договору, в якому зазначено перелік та вартість юридичних послуг, акт про надання правової допомоги № 2810-25/Б від 28 жовтня 2025 року, відповідно до якого вартість послуг у справі про стягнення заборгованості із відповідачки складає 8500 грн, з яких ознайомлення із матеріалами справи, аналіз документів та визначення перспективи справи 4500 грн, формування позовної заяви - 4000 грн.

Враховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро вул. Січових стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за кредитним договором № 2036227364 від 22 квітня 2021 року 25707,48 грн, з яких 8412,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1,26 грн - заборгованість за відсотками та 17293,52 грн - заборгованість за комісією;

за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2036227364_CARD від 22 квітня 2021 року 13482,41 грн, з яких 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4982,41 грн - заборгованість за відсотками, всього у розмірі 39189,89 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 15 травня 2026 року.

Суддя