Рішення № 136962096, 29.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42203/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.03.2024 №0040001-2407-1553-UА51040090000096249;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.03.2024 №0040000-2407-1553-UА51040090000096249;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.03.2024 №0040002-2407-1553-UА51040090000096249;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми Ф № 0025347 1305-1532 від 29.11.2023;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витирати в тому числі витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 64 052,85 грн. Вказана заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 64 052,85 грн. виникла у відповідача, у зв`язку з нарахуванням ГУ ДПС в Одеській області податкового зобов`язання згідно податкових повідомлень рішень від 12.03.2024. Позивач вказує, що відповідачем порушено строки складення та направлення позивачу податкових повідомлень рішень, що є проявом порушення принципу належного урядування. Також позивач зазначає, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться в прикордонній смузі в безпосередній близькості до державного кордону та острову Зміїний, на якому систематично проводяться операції ЗСУ, а також з урахуванням прямої заборони здійснювати використання об`єктів нерухомості, в`їзду та виїзду на територію знаходження відповідного об`єкту слід зазначити, що відповідні обставини мають прирівнюються до обставин передбачених пп.6 п.1 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, проте фактично ним не відповідали, адже територія Одеської області не була внесена до переліку зон, де ведуться воєнні (бойові) дії, що позбавило позивач можливості звертатися із відповідною заявою про встановлення факту неможливості виконання податкового обов`язку. В той же час, слід зазначити, що вимоги пункту 69.1. Розділу ХХ Податкового кодексу України не передбачають повного звільнення платника податків від податкового зобов`язання, а лише відстрочують його нарахування до 6-місячного строку з моменту закінчення воєнного стану. Зазначене насправді суперечить законним інтересам позивача, адже з урахуванням того, що позивач позбавлена можливості використовувати свою власність, то нарахування податкового зобов`язання на цей об`єкт права власності за умови заборони його використання є фактично вже не просто обмеженням права власності, а позбавленням права власності на грошові кошти на суму цих податкових зобов`язань, що суперечить принципу правової визначеності та концепту законних очікувань. Тим самим, вимога суб`єкта владних повноважень сплачувати податок за об`єкт нерухомого майна комерційного призначення в період прямої заборони використання такого об`єкта свідчить про порушення права власності, адже відповідач позбавлений державою можливості використання об`єкту нерухомого майна в господарській дійсності, при цьому зобов`язаний сплачувати за нього ж податки.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, відповідач просить відмовити в задоволенні позову зазначивши, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС за фізичною особою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності перебуває наступний об`єкт нерухомого майна : нежитлова будівля, готель під реєстраційним номером майна 55510451250 за адресою: АДРЕСА_2 , форма власності приватна, розмір частки 1/1, загальна площа 1534,2 м2, власник з 18.09.2019. Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 стаття 266 ПК України ). Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі статей 102, 266 ПК України , оподатковано вищезазначений об`єкт нерухомого майна, за 2021 - 2023 податкові періоди, а саме сформовано наступні податкові повідомлення - рішення: ППР від 12.03.2024 № 0040002-2407-1553-UA51040090000096249 на суму 18410,40 грн за 2021 рік; ППР від 12.03.2024 № 0040001-2407-1553-UA51040090000096249 на суму 19944,60 грн за 2022 рік; ППР від 12.03.2024 № 0040000-2407-1553-UA51040090000096249 на суму 25697,85 грн. за 2023 рік. Відповідно до статті 42 ПК України ППР було направлено засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600098983748 на податкову адресу платника АДРЕСА_3 , який 25.03.2024 повернувся до відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», копії підтверджуючих документів додаються. Згідно з п.п. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення, відповідно вищезазначені ППР знайшли відображення в інтегрованій картці платника податку у вигляді боргу.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, доводи, викладені в якій відповідають змісту позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, у власності позивачки ОСОБА_1 на праві власності перебуває об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, готель під реєстраційним номером майна 55510451250 за адресою: АДРЕСА_2 , форма власності приватна, розмір частки 1/1, загальна площа 1534,2 м2, власник з 18.09.2019.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі статей 102, 266 ПК України , оподатковано вищезазначений об`єкт нерухомого майна, за 2021 - 2023 податкові періоди, а саме сформовано наступні податкові повідомлення - рішення:

- ППР від 12.03.2024 № 0040002-2407-1553-UA51040090000096249 на суму 18410,40 грн. за 2021 рік;

- ППР від 12.03.2024 № 0040001-2407-1553-UA51040090000096249 на суму 19944,60 грн. за 2022 рік;

- ППР від 12.03.2024 № 0040000-2407-1553-UA51040090000096249 на суму 25697,85 грн. за 2023 рік.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) №2755-VI 02.12.2010 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п.12.3 ст.12 ПК України).

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 ПК України.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За положеннями пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Нормами підпункту 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Порядок обчислення суми податку встановлений п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 ст.266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п.п.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення відповідачем спірного повідомлення-рішення стало те, щозгідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС за фізичною особою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності перебуває наступний об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, готель під реєстраційним номером майна 55510451250 за адресою: АДРЕСА_2 , форма власності приватна, розмір частки 1/1, загальна площа 1534,2 м2, власник з 18.09.2019.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка не заперечує про наявність об`єктів оподаткування податком не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправним з огляду на порушення податковим органом строків його направлення платнику податків.

В той же час, зазначену позицію суд вважає необґрунтованою з наступних підстав.

У постанові від 20.06.2022 по справі № 826/15940/18 Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала питання щодо порушення податковим органом строків прийняття і надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України та правових наслідків для платника податків.

Так, за результатами судового розгляду ВС вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 з огляду на наступне.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 висловив правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове повідомлення-рішення, прийняте або направлене з порушенням цього строку, є неправомірним, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого у абзаці 1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

Водночас з аналізу наведених вище положень статей 54 та 267 ПК України випливає, що контролюючий орган дійсно зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов`язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов`язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

З огляду на вищевикладене, покладені в основу адміністративного позову посилання позивача на те, що податкові повідомлення-рішення мали бути складені та направлено позивачу до 01 липня 2022 та 2023 року, натомість були складені контролюючим органом 12.03.2024 року є таким, що прийнято з порушенням підпункту 266.7.2 ст.266 Податкового кодексу України, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення, судом відхиляються як необґрунтовані.

Слід зазначити, що недотримання контролюючим органом встановлених строків прийняття податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку з вказаного податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

Щодо посилань позивачки на те, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться в прикордонній смузі в безпосередній близькості до державного кордону та острову Зміїний, на якому систематично проводяться операції ЗСУ та наявності прямої заборони здійснювати використання об`єктів нерухомості, в`їзду та виїзду на територію знаходження відповідного об`єкту, що унеможливлює сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що територія, на якій знаходить спірний об`єкт нерухомого майна не включена до переліку зон, де ведуться воєнні (бойові) дії, що підтверджує сама позивачка у позові.

Також, позивачка не зверталася до контролюючого органу з відповідними заявами, що передбачені Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Вказані факти, на думку суду, свідчать про наявність у позивачки обов`язку щодо своєчасного нарахування та сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за належне їй на праві приватної власності приміщення готелю за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 1534,2 м2, та відсутності об`єктивних підстав для звільнення її від такого податкового обов`язку.

Будь-яких інших аргументів щодо наявності порушень з боку податкового органу позивачем не наведено.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Також, з приводу клопотання відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні суд зазначає, що відповідно до ч.1-3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.