Ухвала суду № 136961809, 26.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13443/23

1-кп/308/39/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу в об`єднаному кримінальному провадженні за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України

в с т а н о в и в:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться об`єднане кримінальне провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України.

26.05.2026 захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_12 через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання зазначає, що ризики, які існували на дату обрання запобіжного заходу не можуть залишаться незмінними станом на момент подання даного клопотання і зменшуються; ризики повинні підтверджуватись належними і допустимими доказами, а не усними тезами без доказів сторони обвинувачення. ОСОБА_6 до Європейського суду з прав людини було подано скаргу, про порушення п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо надмірного тримання ОСОБА_6 під вартою без права внесення застави (заява № 31315/25, справа «Дребітко проти України»). Листом від 11.12.2025 ЄСПЛ повідомлено, що 11/12/2025 суд вирішив, що частина поданої заяви має бути доведена до відома Уряду України та що вона може бути водночас розглянута щодо прийнятності та щодо суті. Щодо питань, яких стосується заява, вже існує усталена практика Суду (див. рішення Суду у справах Kharchenko v.Ukraine, no. 40107/02, 10 February 2011 та Ignatov v. Ukraine no.40483/15, 15 December 2016).

Листом від 09.04.2026 ЄСПЛ повідомив, що Уряд України просив суд продовжити строк для надання пояснень до 24.06.2026. У рішенні у справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) ЄСПЛ визнав надмірне тримання під вартою без розгляду альтернативного запобіжного заходу порушенням п.3 ст.5 Конвенції.

Зазначає, що у іншому кримінальному провадженні захисником обвинуваченого ОСОБА_13 адвокатом ОСОБА_12 до Європейського суду з прав людини було подано скаргу про порушення прав і свобод людини громадянина ОСОБА_13 передбачених п.3 ст.5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Зазначену скаргу було оголошено прийнятною на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування та інші скарги за усталеною практикою суду, зазначені у таблиці в додатку, а решту скарг у заяві № 30755/23 неприйнятними; постановлено, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування; постановлено, що було порушено Конвенцію у зв`язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду.

В подальшому, адвокатом ОСОБА_12 до Міністерство юстиції України було подано запит на інформацію, відповіддю від 30.01.2025 № 14013/10869-33-25/9.1.4. Міністерство юстиції України повідомило, що подало до Державного бюро розслідувань заяву про злочин (вихідний № 11780/9.1.4/15-25) про вчинення особами які незаконно продовжували обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 365, 367 КК України, що призвело до завданню державі збитків у вигляді необхідності сплати компенсації ОСОБА_13 із державного бюджету України.

Відповіддю від 20.02.2025 Державне бюро розслідувань повідомило, що 20.02.2025 слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві за заявою Міністерства юстиції України від 27.01.2025, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170040003040 за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України».

Відтак встановлено: надмірне тримання незаконно обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, призводить до стягнення з бюджету України грошових коштів за рішеннями ЄСПЛ в якості сатисфакції, що в подальшому може привести до порушення державою проти суддів кримінальних справ з їх бездіяльність і спричинення шкоди Державному бюджету України.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст.199 КПКУ).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПКУ).

Разом з тим, змістовним аналізом клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу встановлено жодного ризику у ньому сторона обвинувачення абсолютно не довела і нових ризиків не зазначила.

Крім того, перебування ОСОБА_6 під домашнім арештом за адресою його місця реєстрації та проживання тобто під цілодобовим контролем Національної поліції України, автоматично унеможливлює: переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення ОСОБА_6 будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі необхідні слідству докази начебто вчинення ОСОБА_6 злочину вже вилучено під обшуків, а інші начебто докази які знаходяться поза межами приміщення у якому ОСОБА_6 перебуватиме під цілодобовим наглядом поліції , ОСОБА_6 , фізично не зможе знищити, спотворити чи сховати; незаконний вплив ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи під постійним цілодобовим наглядом поліції за адресою цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_6 фізично не може здійснювати такий вплив, на осіб які знаходяться поза межами приміщення за адресою домашнього арешту; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 , перебуватиме під постійним цілодобовим наглядом поліції за адресою домашнього арешту; вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 перебуватиме під постійним цілодобовим наглядом поліції за адресою цілодобового домашнього арешту. Так само перебування ОСОБА_6 , під постійним цілодобовим наглядом поліції за адресою цілодобового домашнього арешту унеможливлює його втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

В контексті зазначеного зміст вищевикладеного дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний, абсолютно неспростовний, абсолютно юридично доказаний факт перебуваючи під домашнім арештом під цілодобовим наглядом Національної поліції України, обвинувачений ОСОБА_6 фізично не зможе вчинити ризики передбачені п.п.1-7 ч.1 ст.177 КПК України.

Тому в рамках вже відкритої ЄСПЛ справи «Дребітко проти України» сторона захисту пропонує як захід примирення незаконно обвинуваченого ОСОБА_6 та держави Україна змінити незаконно обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою, на інший запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, наприклад внесення мінімальної суми застави із покладенням певних обов`язків.

Подальше тримання ОСОБА_6 під вартою за відсутності належно доведених, актуальних та реальних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є не заходом забезпечення кримінального провадження, а непропорційним, надмірним та юридично невиправданим втручанням у фундаментальне право на свободу, яке не переслідує жодної реальної процесуальної мети та не ґрунтується на жодних нових фактичних обставинах, тоді як застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави із покладенням процесуальних обов`язків повністю нейтралізує будь-які гіпотетичні ризики, на які формально посилається сторона обвинувачення.

Саме по собі продовження тримання особи під вартою за відсутності конкретних, доведених та актуальних ризиків прямо суперечить не лише вимогам статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 29 Конституції України, а й усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що позбавлення свободи не може бути автоматичним, формальним або каральним заходом, а повинно ґрунтуватися виключно на існуванні реальних і достатніх підстав.

У даному випадку сторона обвинувачення не довела жодного нового ризику, не навела жодної нової фактичної обставини, яка б виправдовувала подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, а формальне посилання на абстрактні припущення не може підміняти належне доказування. Більше того, застосування цілодобового домашнього арешту із постійним контролем Національної поліції України або застави із покладенням процесуальних обов`язків об`єктивно унеможливлює переховування, вплив на свідків, знищення доказів, перешкоджання провадженню чи вчинення інших правопорушень, тобто повністю нівелює будь-які гіпотетичні ризики, передбачені статтею 177 КПК України. За таких обставин подальше тримання ОСОБА_6 під вартою перетворюється не на процесуальний запобіжний захід, а на невиправдане позбавлення свободи, яке прямо суперечить міжнародним стандартам захисту прав людини.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали подане клопотання.

В судовому засіданні інші обвинувачені та захисник ОСОБА_11 підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки таке є необґрунтованим, підстави для задоволення даного клопотання відсутні.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовуються клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В подальшому зазначений запобіжний захід неодноразово продовжувався. Останній раз ухвалою суду від 03.03.2026, яка була оскаржена стороною захисту та за наслідками апеляційного розгляду була залишена без змін.

03.04.2026 на адресу суду надійшов лист представника Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у Івано-Франківському міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України про надання матеріалів для формування позиції Уряду у справі «Дребітко проти України» (за заявою №31315/25) та направлення до Європейського суду для підтвердження позиції Уряду.

Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ч. 4 ст. 201 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин обвинувачення, зменшення встановлених в провадженні ризиків, що пов`язано з плином досудового розслідування чи судового розгляду.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків були встановлені судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначені обставини неодноразово перевірялися під час апеляційного перегляду рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зміна запобіжного заходу передбачає появу після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а встановлює наявність нових обставин, які можуть впливати на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу судового розгляду від дня постановлення відповідної ухвали. Такий висновок підтверджується і приписами ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання обвинуваченим, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Доводи захисника зводяться до прийняття заяви ОСОБА_6 проти України в Європейському суді з прав людини, на підтвердження чого надано Секцію попереднього розгляду заяв від 11.12.2025, обставин та подій в іншій кримінальній справі, а також відсутність обґрунтованих ризиків. Вимоги клопотання про зміну запобіжного заходу зводяться до переоцінки ризиків встановлених під час розгляду клопотання про продовження строків запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обставини, які наведені в клопотанні не є новими та такими, що виникли після постановлення ухвали про продовження строків запобіжного заходу, і не свідчить про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та зміни підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Керуючись статтями 184, 201, 331 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженю не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали 29 травня 2026 року о 16 год. 45 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3