Рішення № 136961261, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7846/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Качор Степан Богданович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №134550038424 від 15.04.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2026 про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книзі НОМЕР_1 , та прийняти рішення, з врахуванням висновків суду у даній справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що у зв`язку з досягненням 63 річного віку звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ГУ ПФУ в Полтавській області рішенням №134550038424 від 15.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу згідно записів трудової книжки від 18.10.1983 НОМЕР_1 , оскільки внесені на титульній сторінці записи про зміну прізвища не завірені печаткою, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Документи про зміну прізвища ОСОБА_2 не надано. Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду для захисту своїх прав.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Страховий стаж позивача обчислений територіальними органами Пенсійного фонду за даними реєстру застрахованих осіб, відповідно до вимог чинного законодавства, становить 07 років 01 день. Головне управління, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за результатом розгляду документів, доданих до заяви, не зарахувало до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки від 18.10.1983 НОМЕР_2 , оскільки внесені на титульній сторінці записи про зміну ПІБ не завірені належним чином. До заяви на призначення пенсії позивачем не надано підтверджуючі документи про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_4 (свідоцтва про шлюб, витягу з відділу ДРАЦС про зміну прізвища). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін.

Відповідачем 18.05.2026 (вх. №41912) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.04.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).

До заяви позивачем долучено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 18.10.1983 відповідно до якої, на титульній сторінці наявна відмітка про те, що прізвище виправлено на « ОСОБА_1 згідно паспорта серії НОМЕР_3 ».

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період з 13.10.1983 по 27.03.1988, з 06.06.1988 по 30.12.1994, з 02.01.1995 по 27.09.1991, з 15.12.1997 по 04.01.2000, з 16.01.2008 по 30.11.2009, з 20.11.2013 по 28.12.2018 працювала на різних посадах на різних підприємствах.

ГУ ПФУ в Полтавській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення №134550038424 від 15.04.2026 про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав відсутності визначеного статтею 26 Закону №1058-VI необхідного страхового стажу. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 07 років 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

До загального стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 18.10.1983 НОМЕР_4 , оскільки внесені на титульній сторінці записи про зміну прізвища не завірені печаткою, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Документи про зміну прізвища ОСОБА_2 не надано.

Вважаючи спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 17.04.2025 №133950017362 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 4 Закону №1058-VI передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 63-річного віку, звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Для призначення пенсії позивачем подано пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 відповідно до записів якої ОСОБА_1 у період з 13.10.1983 по 27.03.1988, з 06.06.1988 по 30.12.1994, з 02.01.1995 по 27.09.1991, з 15.12.1997 по 04.01.2000, з 16.01.2008 року по 30.11.2009, з 20.11.2013 по 28.12.2018 працювала на різних посадах на різних підприємствах.

Оскільки позивач вперше звернулася за призначенням пенсії за віком 07.04.2026, то відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI право на призначення пенсії обумовлено наявністю 23 років страхового стажу.

Спірним рішеннями відповідача ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком саме з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу, до якого пенсійним органом не зараховано вказані вище періоди роботи позивача згідно записів трудової книжки від 18.10.1983 НОМЕР_4 , оскільки внесені на титульній сторінці записи про зміну прізвища не завірені печаткою, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Документи про зміну прізвища ОСОБА_2 не надано.

Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).

Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка містить записи про періоди роботи з 13.10.1983 по 27.03.1988, з 06.06.1988 по 30.12.1994, з 02.01.1995 по 27.09.1991, з 15.12.1997 по 04.01.2000, з 16.01.2008 по 30.11.2009 та з 20.11.2013 по 28.12.2018 працювала на різних посадах на різних підприємствах, що підтверджуються відповідними наказами про прийом на роботу та звільнення, які скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Натомість, як встановлено судом, відповідач, посилаючись на виправлення в трудовій книжці позивача, що свідчить невідповідність таких вимогам Інструкції, не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей та додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити її стаж.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а, який судом враховано при розгляді цієї справи.

Судом встановлено, що на титульній сторінці о трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.1983 наявна відмітка про те, що прізвище власника трудової книжки виправлено на « ОСОБА_1 згідно паспорта серії НОМЕР_3 ».

Спірні періоди роботи з 13.10.1983 по 27.03.1988, з 06.06.1988 по 30.12.1994, 02.01.1995 року по 27.09.1991, 15.12.1997 по 04.01.2000, 16.01.2008 по 30.11.2009, 20.11.2013 по 28.12.2018 разом із зарахованим страховим стажем 07 років 01 день сукупно становить більше ніж 23 роки страхового стажу ОСОБА_1 , що дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

За встановлених фактичних обставин та наданої судом оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд висновує про безпідставність не зарахування відповідачем періодів роботи позивача згідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , що призвело до прийняття рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №134550038424 від 15.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком та порушення права позивача на призначення пенсії згідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №134550038424 від 15.04.2026 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному пенсійному законодавству та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до висловленої Верховними Судом у постанові від 29.01.2021 у справі №646/6177/17 позиції, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при розгляді цієї справи, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою ефективного захисту права позивача другу позовну вимогу, яка є похідною від першої позовної вимоги, слід задовольнити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 13.10.1983 по 27.03.1988, з 06.06.1988 по 30.12.1994, з 02.01.1995 по 27.09.1991, з 15.12.1997 по 04.01.2000, з 16.01.2008 по 30.11.2009, з 20.11.2013 по 28.12.2018 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.1983 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді 1 064 грн 96 к. судового збору, сплаченого за квитанцією від 15.04.2026 №7ERE-1D8Q-E83E.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) №134550038424 від 15.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди роботи з 13.10.1983 по 27.03.1988, з 06.06.1988 по 30.12.1994, з 02.01.1995 по 27.09.1991, з 15.12.1997 по 04.01.2000, з 16.01.2008 по 30.11.2009, з 20.11.2013 по 28.12.2018 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.1983 та призначити з 07.04.2026 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.