Ухвала суду № 136960486, 28.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 травня 2026 року м. Київ № 320/21021/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними дій та наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (адреса 01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 7, ЄДРПОУ 00012925), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерство охорони здоров`я України №415 від 31.03.2026 року «Про реорганізацію державної установи Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України шляхом перетворення»;

- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України щодо реалізації та виконання наказу № 415 від 31.03.2026 року.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи подано позов у строк, установлений законом, а також чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність положенням чинного процесуального законодавства з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуалізований характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи у її правовідносинах із певним суб`єктом владних повноважень. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі, є безпосереднім предметом судового захисту.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - право на ефективний засіб юридичного захисту. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

З огляду на це, позовна заява має містити конкретизовані відомості про те, яке саме суб`єктивне право чи законний інтерес позивача порушено відповідачем, а також обставини та факти, з якими позивач пов`язує таке порушення. Зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити умовні категорії; він повинен формулюватися чітко і зрозуміло, визначаючи межі судового розгляду.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність реального (актуального) порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути об`єктивним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність визначеного права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені у судовому порядку, свідчить про безпредметність позову.

У силу вимог частини першої статті 5 КАС України, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який перебуває у сфері правового регулювання, пов`язаний з конкретним благом та є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить безпосередньо позивачу.

Концепція матеріально-правової заінтересованості виключає можливість існування в адміністративному судочинстві інституту actio popularis (абстрактного позову в інтересах загальної законності). Звернення до суду з метою абстрактного контролю за діяльністю суб`єктів владних повноважень, без доведення негативного впливу оскаржуваного акта на індивідуальні права позивача, суперечить завданням адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція є сталою у судовій практиці та висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, від 06.06.2018 у справі № 800/489/17, від 12.06.2018 у справі № 800/587/17, від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18, а також у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 22.10.2020 у справі № 820/5612/17 та від 20.12.2024 у справі № 400/1117/19.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17 зазначила, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він безпосередньо стосується. Такі правові акти за своєю природою породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів, яким їх адресовано. Відсутність у особи прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для неї права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Аналогічно, у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відсутність спору про право виключає можливість судового розгляду, оскільки відсутній сам об`єкт судового захисту.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує наказ Міністерства охорони здоров`я України № 415 від 31.03.2026 року «Про реорганізацію державної установи Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України шляхом перетворення» та дії щодо його виконання. Зазначений наказ є правовим актом індивідуальної дії, що визначає правовий статус та процедуру реорганізації конкретної юридичної особи.

Проте, в порушення вимог статті 160 КАС України, позивачем у позовній заяві не зазначено та не обґрунтовано, у яких правовідносинах він перебуває із ДУ Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, та яким чином оскаржуваний індивідуальний акт щодо припинення (трансформації) юридичної особи безпосередньо зачіпає, змінює чи припиняє суб`єктивні права або обов`язки самого позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про наявність у нього «обґрунтованих побоювань» щодо можливого фактичного розділення Центру та втрати цілісної системи дитячої кардіології у майбутньому внаслідок реорганізаційних заходів.

Суд наголошує, що суб`єктивні побоювання, припущення чи прогнози щодо можливих негативних наслідків у майбутньому не є ідентичними поняттю порушеного права або законного інтересу, а тому не можуть виступати самостійним предметом судового захисту. Адміністративний суд надає правову оцінку виключно наявним фактам порушення прав, що відбулися або тривають на момент звернення до суду, а не гіпотетичним ризикам чи побоюванням особи.

Позивачем також належним чином не конкретизовано, в чому саме полягає протиправність дій Міністерства охорони здоров`я України щодо реалізації вказаного наказу, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені відповідачем при його видані та виконанні, та як ці дії (чи бездіяльність) кореспондують із суб`єктивними правами позивача.

Суд зазначає, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не наділений повноваженнями самостійно визначати або переформульовувати спосіб захисту порушеного права чи відшукувати замість позивача правове обґрунтування його вимог, оскільки цей обов`язок покладено виключно на особу, яка звертається до суду (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23).

Окрім цього, відповідно до пунктів 7, 8 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві обов`язково зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок) та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. У поданій позовній заяві зазначені процесуальні відомості повністю відсутні.

Наведені обставини в сукупності вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Для усунення виявлених недоліків позивачу необхідно подати до суду:

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (у разі якщо такі заходи вживалися) або зазначити про їх невжиття;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, або зазначити про їх відсутність;

- уточнену позовну заяву (із додаванням її копій для учасників справи), яка відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, у якій чітко та конкретизовано викласти фактичні обставини та правове обґрунтування позову, зазначивши який правовий статус має позивач стосовно ДУ Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України та оскаржуваного наказу; яке саме конкретне, індивідуально виражене суб`єктивне право чи законний інтерес позивача порушено оскаржуваним наказом № 415 від 31.03.2026 року та діями з його виконання; у чому полягає безпосередній, реальний та негативний вплив спірних актів і дій саме на права чи обов`язки позивача на момент звернення до суду; у чому полягає правова й фактична протиправність дій відповідача щодо виконання вказаного наказу із посиланням на належні та допустимі докази.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними дій та наказ, залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.