Вирок № 136958209, 29.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12711/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Рівне обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22026180000000010 від 30 січня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII, російську федерацію визнано державою агресором, яка проводить агресію на території України з кінця лютого 2014 року.

Також, факт тимчасової окупації російською федерацією території України та здійснення збройної агресії проти України підтверджено у преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII. У вказаній преамбулі зазначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24.02.2022 переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України.

Наслідком такої збройної агресії російської федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.

Планування, фінансування та реалізація російською федерацією військової агресії на території України організовується, спрямовується, здійснюється вищим політичним керівництвом рф, співробітниками федеральної служби безпеки російської федерації (далі - ФСБ рф), збройними силами рф, головним управлінням генерального штабу збройних сил російської федерації, збройними силами російської федерації (далі - ЗС рф), найманцями, а також силовими відомствами російської федерації.

З 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України та розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого на даний час продовжена шляхом прийняття Верховною Радою України відповідних нормативно-правових актів.

Для ведення воєнних дій на території України збройними силами російської федерації залучаються особи з числа громадян України з метою коригування вогню, наведення цілей, збору інформації щодо дислокації підрозділів Збройних Сил України, проведення інформаційно-диверсійних операцій з метою дестабілізації ситуації в Україні, в тому числі пов`язаних з виправданням збройної агресії російської федерації, створення окупаційних та незаконних альтернативних фейкових органів влади, вчинення інших дій, що сприяють веденню агресивної війни та диверсійно-розвідувальних операцій.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, перебуваючи у невстановленому місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 27.01.2026, встановила зв`язок із невстановленими досудовим розслідуванням особами з метою передачі останнім інформації про переміщення, розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань в умовах дії воєнного стану.

Діючи із вказаною метою ОСОБА_4 , 27.01.2026 прибула у м. Сарни Рівненської області, де того ж дня придбала мобільний телефон Xiaomi Redmi Note14, s/n НОМЕР_1 , IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 та павербанк із маркувальним написом Hoco. У подальшому ОСОБА_4 встановила на зазначений мобільний телефон програмне забезпечення AstraStreaming Studio, який надає можливість здійснення віддаленого керування пристроєм, зокрема здійснення відеозйомки, фото, звукозапису та функції геопозиціонування з метою надання віддаленого доступу до мобільного телефону невстановленим особам.

Надалі, перебуваючи у м. Сарни Рівненської області, ОСОБА_4 , 30.10.2026 близько 15 год. 00 хв. за допомогою таксі прибула до вул. Поліська в м. Сарни, що знаходиться на відстані близько 650 метрів від залізничної колії.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 30.01.2026 в період часу з 15 год. до 17 год. 30 хв., перебуваючи на відстані близько 30 метрів від залізничної колії в м. Сарни за географічними координатами 51.342740°N 26.631305°E, усвідомлюючи, що в період воєнного стану військова техніка та підрозділи Збройних Сил України можуть переміщуватись залізничним транспортом, розмістила придбаний раніше мобільний телефон Xiaomi Redmi Note14, підключивши його до павербанку. При цьому, мобільний телефон був розміщений ОСОБА_4 таким способом, щоб камера телефону була скерована на залізничну колію, а також за допомогою встановленого програмного забезпечення ОСОБА_6 надала доступ до телефону невстановленим особам.

За наведених обставин, ОСОБА_4 пристосувала засоби для фіксації переміщення залізничним транспортом військової техніки та підрозділів Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань та подальшого поширення зазначеної інформації невстановленим особам.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України - готування до поширення інформації про переміщення, розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, при тому що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

26 травня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 в кримінальному провадженні №22026180000000010 від 30 січня 2026 року була укладена угода про визнання винуватості.

В угоді про визнання винуватості від 26 травня 2026 року прокурор та підозрювана виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України, які ніким не оспорюються.

Згідно угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження добровільно, без примуса та тиску, беззастережно та в повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України і зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в суді у обсязі пред`явленої підозри.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання - не встановлено.

Сторони узгодили призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 відповідні обов`язки.

В судовому засіданні судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченої ОСОБА_4 правильно кваліфікована за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості.

Обвинувачена та його захисник в судовому засіданні просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ньому покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винувата у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 в кримінальному провадженні №22026180000000010 від 30 січня 2026 року угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Враховуючи, що сторонами в угоді про визнання винуватості узгоджено можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від реального відбування покарання з випробуванням, і суд прийшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості на таких умовах, беручи до уваги, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку, подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою є недоцільним і її слід звільнити з-під варти негайно із зали суду.

Суд вважає, що на підставі п. 1. ч. 1 та ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_4 слід зарахувати термін попереднього ув`язнення з 31.01.2026 по 29.05.2026, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Також судом враховано наданий в судовому засіданні висновок експерта за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №115/26 від 07.04.2026, згідно якого ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до кримінального правопорушення у якому вона підозрюється виявляла ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії. Параноїдної форми. Епізодичний перебіг з наростаючим дефектом. Стан неповної ремісії (F20.01 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) на тлі органічного ураження головного мозку (Мультикістозне утворення у заднє-лобній ділянці. Венозна ангіома правої лобної ділянки). Вперше ознаки зазначеного психічного розладу розвинулись у ОСОБА_4 в 2012 році. ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до кримінального правопорушення у якому вона підозрюється внаслідок наявного психічного захворювання не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними та передбачати їх наслідки (ч. 1 ст. 20 КК України). ОСОБА_4 на даний час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії. Параноїдної форми. Епізодичний перебіг з наростаючим дефектом. Стан неповної ремісії (F20.01 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) на тлі органічного ураження головного мозку (Мультикістозне утворення у заднє-лобній ділянці. Венозна ангіома правої лобної ділянки). ОСОБА_4 за своїм психічним станом на даний час не може повною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними (ч. 1 ст. 20 КК України). До ОСОБА_4 , з урахуванням її психічного стану на теперішній час судом може бути застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Згідно зі статтею 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до статті 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обмежена осудність пов`язана з наявністю у суб`єкта певного психічного розладу, психічної аномалії; внаслідок зазначеного психічного стану особа усвідомлює, але не повною мірою, фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння та (або) не повною мірою може керувати ними. Тобто на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними у обмежено осудної особи не виключається; обмежена осудність не виключає осудності як обов`язкової ознаки суб`єкта, отже, не виключає кримінальну відповідальність і покарання за вчинене.

Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона може враховуватись судом при призначенні покарання і відповідно до частини 2 статті 94 КК України є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (частина 2 статті 19 КК України) чи обмежено осудною (частиною 1 статті 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

З висновку експерта за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №115/26 від 07.04.2026 вбачається, що ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до кримінального правопорушення у якому вона підозрюється виявляла ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії. Параноїдної форми. Епізодичний перебіг з наростаючим дефектом. Стан неповної ремісії (F20.01 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) на тлі органічного ураження головного мозку (Мультикістозне утворення у заднє-лобній ділянці. Венозна ангіома правої лобної ділянки). Вперше ознаки зазначеного психічного розладу розвинулись у ОСОБА_4 в 2012 році. ОСОБА_4 на період часу, що відноситься до кримінального правопорушення у якому вона підозрюється внаслідок наявного психічного захворювання не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними та передбачати їх наслідки (ч. 1 ст. 20 КК України). ОСОБА_4 на даний час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії. Параноїдної форми. Епізодичний перебіг з наростаючим дефектом. Стан неповної ремісії (F20.01 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) на тлі органічного ураження головного мозку (Мультикістозне утворення у заднє-лобній ділянці. Венозна ангіома правої лобної ділянки). ОСОБА_4 за своїм психічним станом на даний час не може повною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними (ч. 1 ст. 20 КК України). До ОСОБА_4 , з урахуванням її психічного стану на теперішній час судом може бути застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Отже, даний висновок експертизи дає підстави вважати, що ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованих їй діянь знаходилася у стані обмеженої осудності і відповідальність за скоєне у такому стані настає на загальних підставах з урахуванням положень частини 2 статті 20 КК України, а кримінальне провадження повинно здійснюватися у загальному порядку з усіма гарантіями, які закон надає стороні захисту.

Вказане кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 504 КПК України, згідно якої досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Окрім того, суд звертає увагу й на те, що у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», роз`яснено, що, враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК України особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направляти до суду з обвинувальним висновком, в якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи. Визнати правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

З огляду на те, що надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України), судам слід врахувати, що до осіб, визнаних обмежено осудним, у разі потреби може застосовуватись лише цей вид примусових заходів медичного характеру. Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду (п. 7 Постанови).

Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

На підставі вищевказаного висновку експерта за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №115/26 від 07.04.2026, суд прийшов до висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 є обмежено осудною, оскільки на час вчинення злочинів через наявний у неї психічний розлад не була здатною повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також і на даний час через наявний у неї психічний розлад не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними та потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374, 376, 472, 475, 392-395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадження - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 22026180000000010 від 30 січня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

Відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув`язнення, починаючи, з 31 січня 2026 року по 29 травня 2026 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - здійснювати за місцем її фактичного проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у загальному розмірі 21 232 (двадцять одну тисячу шістсот тридцять дві) гривні 39 копійок.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04.02.2026 та 06.02.2026 - скасувати.

Речові докази:

- паперову коробку від телефону марки Redmi Note 14; картонну коробку з «Укрпошти», коробку з-під Power Bank (aquila) з зазначеним на звороті серійним номером: 6 942007 647014, слот для сім карти та сім карта з номером НОМЕР_4 - знищити;

- зарядний пристрій із маркувальним написом Носо та відповідними характеристиками щодо ємності - 64 ВТ, 40000Ah, а також чохол від телефону, телефон моделі Xiaomi Redmi Note 14, s/n НОМЕР_1 , IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 - конфіскувати;

- чек з м. Ужгород ТОВ «Сільпо-Фуд» з № v7Lc81gbtZ8, чек з м. Ужгород ТОВ «АТБ-Маркет» з № 0548657, чек з м. Ужгород «Копійочка», чек магазину «House» з м. Ужгород № 0157496 - залишити при матеріалах справи;

- мобільний телефон Xiaomi А1 золотистого кольору з сім картою, ІМЕІ 1 НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 , код доступу 12345; мобільний телефон Xiaomi 14С чорного кольору, серійний номер НОМЕР_7 , ІМЕІ 1 НОМЕР_8 , ІМЕІ НОМЕР_9 з сім картою код доступу 1425, банківську картку OTPbank № НОМЕР_10 , бритву рожевого кольору із залишками волосся; розпакований стартовий пакет оператора мобільного зв`язку сім-картки за № НОМЕР_11 (ВФ Україна), розпакований стартовий пакет оператора мобільного зв`язку сім-картки за № НОМЕР_12 (Київстар), розпакований стартовий пакет оператора мобільного зв`язку сім-картки за № НОМЕР_13 (Лайфселл), запакований стартовий пакет оператора мобільного зв`язку сім-картки за № НОМЕР_14 (ВФ Україна) - повернути власниці ОСОБА_4 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1