Ухвала суду № 136958099, 26.05.2026, Корецький районний суд Рівненської області

справа № 563/555/25

провадження № 14052026

У Х В А Л А

26 травня 2026 року м. Корець

Слідчий суддя Корецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю: заявника ОСОБА_3 , представника заявника, адвоката ОСОБА_4 , слідчого ВП №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 05 травня 2026 року про закриття кримінального провадження № 62025240030001002 від 18 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України,

встановив:

11 травня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій зазначив, що оскаржуваною постановою слідчого від 05 травня 2026 року закрито кримінальне провадження №62025240030001002 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України.

Постанова мотивована тим, що факти, які викладені в його заяві, щодо можливих протиправних дій з боку представників добровільного формування, сільського голови ОСОБА_6 або представників ТЦК не знайшли свого підтвердження, оскільки він добровільно погодився проїхати до ТЦК та СП.

Скаржник вважає, що слідчим не досліджено всіх обставин кримінального провадження, не здійснено дій спрямованих на перевірку зазначених у його заявах обставин, не допитано ряду осіб. Тому вважає, що слідчий не провівши всіх необхідних слідчих (розшукових) дій для повного та неупередженого досудового розслідування, передчасно закрив кримінальне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_3 просив задоволити скаргу. Вказав, що постанова фактично повторює попередній підхід слідства: слідчий вибірково тлумачить показання свідків, надає перевагу показанням осіб, які можуть бути зацікавлені у виправданні дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та членів ДФТГ, і при цьому ігнорує докази та обставини, які підтверджують примусовий характер його перебування на блокпості, доставлення до ТЦК та подальшого направлення до Рівненського міського ТЦК. Стверджував, що на момент подій він вже перебував на військовому обліку, а з 06.03.2022 фактично був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записом у військовому квитку, який наявний у матеріалах кримінального провадження. Жодної законної підстави для його утримання на блокпості, примусового доставлення в 5-й відділ ТЦК та подальшого направлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 не існувало.Слідчий, на його думку, не встановив належним чином: повний склад осіб ДФТГ, які були на блокпості; хто саме забороняв йому їхати; хто дав вказівку чекати ОСОБА_6 ; чому нічна зміна не передавала зміну; чи були члени ДФТГ озброєні; які були інструкції для членів ДФТГ; які повноваження вони мали; чи мав ОСОБА_7 правову підставу вимагати його прибуття; чи мав ОСОБА_7 право робити запис у повістці іншого ТЦК; чому не було долучено перший протокол допиту ОСОБА_9 ; чому ОСОБА_10 пам`ятав події у 2023 році, але не пам`ятає їх у кримінальному провадженні; чи міг він реально й безпечно покинути блокпост у березні 2022 року під час воєнного стану. За таких умов висновок про відсутність складу кримінального правопорушення є необґрунтованим.

Просить скасувати оскаржувану постанову та звернути увагу органу досудового розслідування та прокурора на необхідність проведення невиконаних слідчих і процесуальних дій, зокрема: допиту повного складу нічної та денної змін ДФТГ, допиту старшого зміни ДФТГ, перехресних допитів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , дослідження факту зникнення першого протоколу допиту ОСОБА_13 , витребування документів щодо повноважень ДФТГ, озброєння, інструктажів, документів ТЦК, а також перевірки правових підстав дій ОСОБА_7 щодо внесення дати прибуття до повістки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слідчий у судовому засіданні щодо поданої скарги заперечив, в її задоволенні просив відмовити. Зазначив, що на основі повно з`ясованих обставин виніс належним чином обґрунтовану постанову про закриття провадження у справі за відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст.365 КК України.

Зазначив, що у ході досудового розслідування кримінального провадження №62025240030001002 від 18.02.2025, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України, з дотриманням вимог ст.9, ст.22, ст.91 КПК України проведено повний та всебічний комплекс слідчих (розшукових) і процесуальних дій. Зокрема допитано потерпілого та свідків, проведено одночасні допити, слідчий експеримент, витребувано необхідні документи, отримано відповіді на запити, досліджено матеріали інших судових проваджень, офіційних перевірок та інші матеріали, що мають значення для кримінального провадження. За результатами чого у сукупності зібраних доказів у діях представників добровольчого формування територіальної громади, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших осіб відсутні об`єктивні та суб`єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України. Під час допиту ОСОБА_3 , та перехресного допиту останнього з іншими свідками ОСОБА_3 неодноразово надавав відповіді, які ґрунтувалися переважно на його суб`єктивному припущенні про можливість настання для нього певних негативних наслідків у разі невиконання запропонованих дій. Які свідчать, що всі дії 07.03.2022 року, зокрема залишення власного транспортного засобу, посадка до автобуса, прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також подальше пересування, ОСОБА_3 здійснював самостійно, без застосування до нього фізичного примусу, без фактичного супроводу, охорони чи будь-якого контролю з боку третіх осіб.

Вивчивши скаргу і дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Третім СВ ТУ ДБР у м. Хмельницькому 18.02.2025 до СРДР внесені відомості та зареєстровано кримінальне провадження за №62025240030001002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України.

В подальшому 24.02.2025 року прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону винесено постанову про визначення підслідності даного кримінального провадження №62025240030001002 від 18.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.146 КК України, за відділенням поліції №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.

20.06.2025 року до ЄРДР внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, кримінальне провадження №42025182490000564 та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, кримінальне провадження №42025182490000563.

У подальшому, 22.07.2025 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №62025240030001002 від 18.02.2025 року, в межах якого надалі проводилося єдине досудове розслідування за всіма встановленими обставинами події.

У ході досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , інших осіб, а також проведено перехресні допити.

За результатом допиту свідка ОСОБА_14 , встановлено, що він 07.03.2026 був водієм автобуса та віз військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказав, що ОСОБА_3 без жодного тиску з боку представників добровільного формування територіальної громади та сільського голови ОСОБА_6 зайшов до його автобусу та проїхав з ним до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, по дорозі ОСОБА_3 ніхто не утримував силоміць, він мав змогу вийти із автобуса в будь-який час. Якби ОСОБА_3 звернувся з таким проханням до нього, то він беззаперечно зупинив би автобус на будь-якій зупинці громадського транспорту. Проте ОСОБА_3 про таке не просив, та спокійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З показань свідка ОСОБА_13 було встановлено, що, дійсно, між представниками добровільного формування територіальної громади, сільською головою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виникла розмова після якої, ОСОБА_3 добровільно, без жодного тиску з боку присутніх осіб пройшов до автобусу із військовозобов`язаними та вибув у напрямку м. Корець.

Свідок ОСОБА_15 показав, що 07.03.2022 він їхав у даному автобусі разом із іншими військовозобов`язаними до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Коли автобус проїжджав пост в с. Федорівка то його зупинив хтось із представників добровільного формування територіальної громади. Із вікна автобуса, ОСОБА_15 побачив, що ОСОБА_3 без жодного тиску, без супроводу, самостійно пройшов до автобусу та проїхав з нами до ТЦК в м. Корець. Також свідок додав, що в автобусі знаходились лише військовозобов`язані та водій автобуса. Жодних представників ТЦК, добровільного формування територіальної громади або сільської голови ОСОБА_6 в автобусі не було. Якби ОСОБА_3 захотів вийти з автобуса, він спокійно міг це зробити, його там ніхто силоміць не утримував.

Крім того, в рамках досудового розслідування проведено перехресні допити між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_6 , в ході якого було встановлено, що ОСОБА_6 жодним чином не здійснювала і не організовувала затримання ОСОБА_3 . Жодних заходів примусу до нього не застосовувалось. Жодних вказівок представникам добровільного формування територіальної громади, які знаходились на спостережному пості в с. Федорівка на трасі М-06 - 07.03.2022 року вона не надавала. ОСОБА_3 було лише роз`яснено необхідність звернутись до найближчого відділу РТЦК та СП для уточнення своїх військово-облікових даних. Що ОСОБА_3 і зробив самостійно, проїхавши автобусом разом із іншими військовозобов`язаними до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_3 сісти до автобусу із військовозобов`язаними, який якраз в той час знаходився на посту і мав доставити військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На що ОСОБА_3 погодився, самостійно залишив свій власний автомобіль на посту і пересів до автобусу із військовозобов`язаними. При цьому, зі слів ОСОБА_3 , а також свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_14 , було встановлено, що жодного фізичного тиску з боку представників добровільного формування територіальної громади або з боку сільського голови ОСОБА_6 до ОСОБА_3 не застосовували, а також ніхто не змушував його примусово пересісти до автобусу з військовозобов`язаними та проїхати до ТЦК та СП, йому лише було запропоновано, на що гр. ОСОБА_3 самостійно погодився.

З допиту свідка ОСОБА_7 стало відомо, що він роз`яснив ОСОБА_3 вимоги ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та в коректній формі роз`яснив громадянину ОСОБА_3 про необхідність його прибуття для уточнення інформації про постановку його на військовий облік.

Окрім цього було проведено перехресний допит між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_7 , в ході якого було встановлено, що ОСОБА_7 по телефону роз`яснив ОСОБА_3 лише норми чинного законодавства про військову службу та мобілізаційну підготовку. Жодних засобів та методів щодо затримання ОСОБА_3 , не було здійснено з боку ОСОБА_7 . Окрім того, ОСОБА_7 територіально не знаходився в межах спостережного поста в с. Федорівка.

Після чого, було проведено перехресний допит між потерпілим ОСОБА_3 та водієм автобуса ОСОБА_14 , в ході якого було доведено, що жодного примусу під час руху автобуса із с. Федорівка до ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_3 не застосовувалось. В автобусі не було представників ТЦК, не було озброєних осіб, там були лише військовозобов`язані, які добровільно їхали до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх військово-облікових даних, так як на початку повномасштабного вторгнення не було жодних повісток про виклик з боку ТЦК до чоловіків призовного віку і всі самостійно і добровільно являлись до відділів РТЦК та СП задля того щоб стати на військовий облік та обновити свої військово-облікові дані. З слів ОСОБА_14 було встановлено, що якби ОСОБА_3 захотів вийти із даного автобуса на будь-якій зупинці громадського транспорту по дорозі траси М-06 то він безперешкодно б зупинив автобус. Більше того ОСОБА_14 сам пропонував ОСОБА_3 зупинити автобус якщо в нього є потреба вийти і він не бажає їхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на що ОСОБА_3 відповів, що він не має наміру виходити і все таки поїде до ІНФОРМАЦІЯ_3 . .

Також, проведено перехресний допит між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_15 , який на той момент знаходився в тому самому автобусі та їхав до ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний для того щоб встати на військовий облік та обновити свої військово-облікові дані. З його показань стало відомо, що на блок посту до ОСОБА_3 жодних заходів примусу з боку учасників добровільного формування територіальної громади не було застосовано.

Окрім того було проведено перехресний допит між потерпілим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_13 , в ході якого було встановлено, що до ОСОБА_3 жодних заходів примусу не застосовувалось.

Крім цього було проведено повторний перехресний допит між ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_7 в ході якого нових обставин для справи не з`ясувалося. ОСОБА_7 не заперечує обставин спілкування з ОСОБА_3 07.03.2022 року та факт будь-яких вказівок щодо його незаконного затримання спростовує, оскільки це були перші дні війни і осіб які мали добровільний намір приєднатися до лав ЗСУ було цілком достатньо. А стати на облік та оновити данні мав кожен громадянин України.

Показання свідка ОСОБА_16 , на думку слідчого судді, слідчим проаналізовано та зроблено обґрунтований висновок про їх неспроможність з огляду на те, що ОСОБА_16 безпосереднім очевидцем подій, які мали місце 07.03.2022, не був, на місці події не перебував, а переважна більшість повідомлених ним відомостей стала йому відома виключно зі слів ОСОБА_3 , а не внаслідок особистого сприйняття вказаних обставин.

Крім того, під час допиту ОСОБА_3 неодноразово надавав відповіді, які ґрунтувалися переважно на його суб`єктивному припущенні про можливість настання для нього певних негативних наслідків у разі невиконання запропонованих дій. При цьому з його ж показань убачається, що всі дії 07.03.2022 року, зокрема залишення власного транспортного засобу, посадка до автобуса, прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також подальше пересування, він здійснював самостійно, без застосування до нього фізичного примусу, без фактичного супроводу, охорони чи будь-якого контролю з боку третіх осіб. На місце події ОСОБА_3 без будь-яких обмежень викликав працівників патрульної полії, які оглянули салон його автомобіля, оскільки заперечував проти того, що б це робили представники ДФТГ.

Крім цього, зі слів ОСОБА_3 сама зупинка його транспортного засобу на блокпості сприймається ним як фактичне затримання. Разом з тим, такі твердження спростовуються встановленими обставинами кримінального провадження, оскільки зупинка транспортного засобу відбувалася в умовах дії правового режиму воєнного стану, введеного в Україні 2022, та була пов`язана із здійсненням превентивних і безпекових заходів, спрямованих на перевірку осіб, транспортних засобів та встановлення обставин, що мали істотне значення для забезпечення оборони держави, громадської безпеки та правопорядку в умовах збройної агресії проти України.

З метою перевірки доводів потерпілого щодо можливого спричинення йому фізичних чи психологічних наслідків у результаті подій, що мали місце 07.03.2022 року, у порядку ст.93 КПК України були направлені відповідні запити до КНП «Корецька міська лікарня» та Рівненська центральна міська лікарня щодо наявності фактів звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою у період з 07.03.2022 по 07.06.2022. Згідно з отриманими офіційними відповідями встановлено, що ОСОБА_3 у вказаний період за медичною допомогою до зазначених медичних закладів не звертався, будь-які відомості про отримання ним медичної, психологічної чи іншої фахової допомоги у зв`язку з подіями від 07.03.2022 року відсутні.

У матеріалах кримінального провадження також міститься відповідь №810/2185 від 22.09.2022, надана ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами опрацювання звернення ОСОБА_3 щодо можливих протиправних дій військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 під час подій 07.03.2022 року. Відповідно до змісту вказаної відповіді, викладені ОСОБА_3 відомості щодо можливих протиправних дій військовослужбовців свого підтвердження не знайшли, а встановлено, що службові особи діяли виключно в межах наданих їм повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічна за змістом відповідь була надана ОСОБА_3 також Кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 ще у 2022 році вже звертався до уповноважених органів з метою перевірки обставин подій, що мали місце 07.03.2022 року, і такі звернення були предметом офіційної перевірки компетентними органами.

Враховуючи вищевикладене, 05.05.2026 слідчий ВП № 7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України виніс постанову про закриття кримінального провадження № 62025240030001002 від 18.02.2025.

Частина 1 ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні потерпілим може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.

У відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 4 ст. 284 КПК України).

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності (ст. ст. 9, 283, 284 КПК України).

Положеннями ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, які виключають провадження у справі та зумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

На думку слідчого судді, вищезазначені вимоги закону в повній мірі були дотримані слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025240030001002 від 18.02.2025, яким прийнято постанову про його закриття у зв`язку з тим, що в матеріалах досудового розслідування ознак, які б свідчили про незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а саме ОСОБА_3 , не встановлено, оскільки оповіщення, доставлення до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та подальший призов осіб на військову службу не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов`язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Вимога проїхати до ТЦК, це законний захід оповіщення, а не примусове позбавлення волі. Громадянин зобов`язаний з`явитися до ТЦК для уточнення військово-облікових даних, що регламентовано законодавством про оборону та мобілізацію. Це не є обмеженням права на пересування, оскільки такий виклик є виконанням конституційного обов`язку.

Таким чином, в ході досудового розслідування проведено відповідні слідчі дії, в результаті яких не встановлено факту події кримінального правопорушення.

Стосовно доводів скарги про те, що під час проведення досудового розслідування не було проведено ряд дій (не встановлено повного складу осіб ДФТГ, які були на блокпості; хто саме забороняв їхати; хто дав вказівку чекати ОСОБА_17 ; чому нічна зміна не передавала зміну; чи були члени ДФТГ озброєні; які були інструкції для членів ДФТГ; які повноваження вони мали; чи мав ОСОБА_18 правову підставу вимагати прибуття; чи мав ОСОБА_18 право робити запис у повістці іншого ТЦК; чому не було долучено перший протокол допиту ОСОБА_9 ; тощо), то, на думку слідчого судді, вони є безпідставними, так як за правилами ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюють учасники кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

Слідчим у постанові про закриття кримінального провадження вмотивовано та вичерпно надано оцінку встановленим обставинам, проаналізовано можливі об`єктивні сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146 КК, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365 України, можливі її форми.

В даному випадку підтверджена відсутність об`єкта посягання як обов`язкового елементу кримінального правопорушення вказує і на відсутність його складу взагалі.

Щодо складів кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України варто зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.365 КК України кримінальна відповідальність настає за умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо такими діями заподіяно істотну шкоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.08.2023 у справі №633/195/17 (провадження №13-39кс23) дійшла висновку, що при вирішенні питання про належність особи до працівників правоохоронного органу необхідно виходити із системного аналізу законодавства, правового статусу відповідного органу, характеру виконуваних функцій та наявності закріпленої законом правоохоронної функції. При цьому суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України, можуть бути лише особи, які перебувають у службових відносинах із правоохоронним органом та реалізують правоохоронні функції.

Згідно зі ст.18 КК України суб`єктом цього кримінального правопорушення є спеціальний суб`єкт, а саме особа, яка поряд із загальними ознаками суб`єкта наділена додатковими ознаками, прямо передбаченими відповідною нормою закону.

Як встановлено в ході досудового розслідування, ОСОБА_7 на момент подій проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 та є військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_6 є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а представники добровольчого формування територіальної громади є членами добровольчого формування відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву».

Разом з тим, вказані особи не є працівниками правоохоронного органу в розумінні диспозиції ст.365 КК України, а отже не можуть бути спеціальними суб`єктами цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.364 КК України кримінально караним є умисне використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди.

Верховний Суд у постанові від 27.10.2016 у справі №5-99кс16 роз`яснив, що для кваліфікації за ст.364 КК України обов`язковим є встановлення:спеціальної мети, корисливого мотиву або іншої неправомірної вигоди.

У ході досудового розслідування не встановлено факту одержання будь-якої неправомірної вигоди настання істотної шкоди чи використання службового становища всупереч інтересам служби.

Отже, об`єктивна та суб`єктивна сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, відсутні.

Відповідно до ч. 2ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, слідчий суддя дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, та вважає, що постанова слідчого ВП № 7 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 05.05.2026 про закриття кримінального провадження №62025240030001002 від 18.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що ухвалена з дотриманням вказаних вимог закону, підстави для її скасування з наведених у скарзі мотивів відсутні. А тому в задоволенні скарги необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 5, 7, 22, 26, 110, 220, 221, 303-309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 05 травня 2026 року про закриття кримінального провадження № 62025240030001002 від 18 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено о 15 год. 33 хв. 29 травня 2026 року.

Слідчий суддя