Рішення № 136955780, 01.04.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/124/26

Провадження № 2/168/161/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що вона з 13.11.1972 року перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 28.02.2005 року. В період перебування у шлюбі подружжя за спільні кошти придбало житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу вказаного вище нерухомого майна, який посвідчувався 11.07.1975 року державним нотаріусом Старовижівської державної нотаріальної контори п. Пожарною А.В., реєстровий запис № 520, сторонами були: ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець).

Під час перебування у шлюбі, сторони шлюбу прийшли до згоди про добровільний поділ спільного сумісного майна подружжя, розділили спільно нажите майно та склали відповідний письмовий документ - акт добровільного поділу майна між подружжям від 23.05.2005 року, який посвідчувався 25.05.2005 року посадовою особою Буцинської сільської ради Старовижівського району Волинської області.

При цьому поділу ОСОБА_3 погодився передати свою 1/2 частку у належному останньому житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 позивачу.

Після розірвання шлюбу позивач почала користуватися вищевказаним нерухомим майном як своєю особистою власністю, а ОСОБА_3 не перешкоджав цьому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 його брат ОСОБА_5 звернувся з позовом до позивача про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку у вищевказаному нерухомому майні після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_5 посилався на існування заповіту ОСОБА_3 на його користь, на вчасне звернення із заявою до Старовижівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом. Вказував, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 реєструвалась 12.08.2008 року державним нотаріусом Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області Хвещук А.В., реєстровий номер у нотаріуса - 384/2008.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09.08.2010 року у справі № 2-2/10, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 21.10.2010 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2011 року позов ОСОБА_5 було задоволено повністю, визнано за останнім право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку у вищевказаному нерухомому майні після смерті ОСОБА_3 .

Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що в серпні 2025 року звернулась до органу місцевого самоврядування з питанням щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на належну останній частку у спірному майні.

В жовтні 2025 року орган місцевого самоврядування - Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області, повідомила позивачці про відсутність порядку видачі позивачці правовстановлюючих документів на 1/2 частку у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звернення заявниці до органу місцевого самоврядування, рекомендувала звернутись до суду.

В свою чергу ОСОБА_5 , не оформивши своїх спадкових прав на належну останньому 1/2 частку у спірному майні, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі слів третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті чоловіка шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, - ОСОБА_5 після набрання рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09.08.2010 року у справі № 2-2/10 законної сили не здійснював державну реєстрацію належної останньому 1/2 частки у спірному нерухомому майні.

За таких обставин позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності і без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Дубівської сільської ради подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позову не заперечує.

Третя особа подала заяву, в яких вказує, що позов визнає повністю, просять розглядати справу за її відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 12.11.1972 року, який був розірваний 28.02.2005 р., що підтверджується копією рішення Старовижівського районного суду від 28.02.2005 року про розірвання шлюбу, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 15-17).

Згідно з договором купівлі-продажу, нотаріально посвідченим нотаріусом Старовижівської державної нотаріальної контори 11.07.1975 року за р. № 520 ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними будівлями, який згідно довідкою виконкому Буцинської сільської Ради від 26.01.09р. за № 136 знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останнього (а.с.12).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09.08.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21.10.2010 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2011 року, яке набрало законної сили, та яким визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель загальною вартістю 70666 грн., що рахується за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рідними братами по матері; ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.11.1972 року, який розірвано 28.02.2005 року; житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.1975 року під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ; у зв`язку з придбанням спірного будинку під час шлюбу ОСОБА_3 належала 1/2 частка вказаного житлового будинку та надвірних будівель як у спільному сумісному майні подружжя; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після якого відкрилася спадщина; 19.04.2008 року ОСОБА_3 склав та посвідчив заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів ОСОБА_5 ; заповіт від 19.04.2008 року є чинним, не скасованим та не визнаним недійсним у встановленому законом порядку; на момент складення та посвідчення заповіту ОСОБА_3 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними; ОСОБА_5 у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання заяви до нотаріальної контори; спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , не встановлено; акт добровільного поділу майна від 23.05.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не створює правових наслідків щодо переходу права власності на частку будинку, оскільки не був нотаріально посвідчений (а.с. 20-25).

Таким чином, ОСОБА_3 належала 1/2 частка вказаного житлового будинку, як частки в спільному майні подружжя, набутого за час шлюбу, а доля частки 1/2 майна, яка належить позивачці на праві спільної сумісної власності подружжя, є неоформленою належним чином.

У липні 2025 року КП «Волиньпроект» Волинської обласної листом № 094-2 від 24.07.2025 року повідомило позивачку про відсутність станом на 31.12.2012 року державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

У жовтні 2025 року Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області повідомила позивачку про відсутність передбаченого законом порядку видачі їй правовстановлюючих документів на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звернення до органу місцевого самоврядування, та рекомендувала звернутися до суду (а.с. 32-35).

Відповідно до ст.226 ЦК УРСР жилий будинок (або частина його), що є особистою власністю громадянина або подружжя, яке проживає спільно, і їх неповнолітніх дітей, може бути предметом договору купівлі-продажу з додержанням статей 101 і 102 цього Кодексу, а також при умові, що від імені продавця, його дружини і їх неповнолітніх дітей не провадилось продажу більше як одного будинку (або частини його) протягом трьох років, за винятком продажу будинків, придбаних через шлюб або спадкування. Відчуження громадянином жилого будинку більше одного разу на протязі трьох років допускається також при наявності поважної причини з особливого в кожному разі дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Якщо у громадянина або у дружини, що разом з ним проживає, і їх неповнолітніх дітей є в особистій власності жилий будинок, купівля ним другого будинку до припинення права власності на будинок, що є, допускається, коли це необхідно для задоволення потреб сім`ї громадянина в житлі з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. В разі купівлі другого будинку перший будинок підлягає відчуженню відповідно до правил статті 103 цього Кодексу. Не може бути предметом договору купівлі-продажу непридатний для проживання жилий будинок (або частина його), за винятком випадків продажу будинку на знос, продажу частини будинку співвласнику, а також продажу будинку для сезонного або тимчасового проживання, якщо він розташований в сільській місцевості. При продажу жилого будинку (або частини його) не дозволяється таке їх дроблення, при якому предметом договору купівлі-продажу є незначна частина жилого будинку (частини будинку), що не може бути виражена у вигляді відокремленого жилого приміщення, за винятком продажу її співвласнику. Якщо жилий будинок, що є в особистій власності громадянина, підлягає знесенню в зв`язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, то цей будинок може бути продано з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, за винятком випадків продажу будинку на знос або підприємствам, установам, організаціям, яким відведено земельну ділянку, а також продажу частини будинку співвласнику.

Згідно з ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Також, відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК (2947-14), ч.3 ст.368 ЦК) ( 435-15), відповідно до ч.2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

П.1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відтак, в силу наведених вище положень закону та обставин справи, будинок є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Брат спадкодавця ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, в результаті чого судом ухвалено рішення, згідно з яким було визнано за братом спадкодавця ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на 1/2 (одну другу) частину спірного житлового будинку, на решту ж частки, яка становить 1/2 частину права власності на житловий будинок, та на яку має право позивач ОСОБА_1 , права власності не визнано.

У жовтні 2025 року Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області повідомила позивачку про відсутність передбаченого законом порядку видачі їй правовстановлюючих документів на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звернення до органу місцевого самоврядування, та рекомендувала звернутися до суду.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, та відповідно до вимог ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.

З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи, що житловий будинок був придбаний ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , вищевказане нерухоме майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності, а, отже, 1/2 вищевказаного будинку належить позивачці як частка у спільному сумісному майні подружжя, у позасудовому порядку вона не має можливості оформити право власності на свою частку, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.22, 28 КпШС України, ст.ст. 60, 69, 70,СК України, ст.ст. 11, 15, 16, 328, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Дубівська сільська рада, адреса місця знаходження: вул. Ковельська, 72, с.Дубове, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04333939.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 01.04.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона