Ухвала суду № 136954232, 28.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11592/26

Провадження № 2-з/638/111/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Дудка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова заяву Акціонерного товариства «Райффайзен банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 до суду надійшла зазначена заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що АТ «Райффайзен банк» подано до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 374745,98 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 374745,98 грн, яка складається з дозволено і недозволеного овердрафту. Відповідач не виконує умови кредиту та вимогу банку щодо врегулювання заборгованості тим самим невілюючи приписи чинного законодавства України. Відповідачу належить на праві власності нерухоме майно: трикімнатна квартира, розташована у АДРЕСА_1 . Заявлені позовні вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом арешту майна відповідача є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів. У зв`язку з чим АТ «Райффайзен банк» просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Заяву про забезпечення позову подано з дотриманням порядку, встановленого п. 2 ч.1 ст.152 ЦПК України, тобто одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Ч. 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є стягнення грошових коштів на підставі кредитного договору.

З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме; вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У заяві про забезпечення позову позивачем вказано, що невжиття заходів може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим позивачем не надано підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Оскільки АТ «Райффайзен банк» не доведено співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного йому нерухомого майна.

Окрім того, банком не надано доказів вартості квартири, яка належить відповідачу та на яку позивач просить накласти арешт.

Також, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна є максимально можливим обмеженням прав власника майна. Банком заявлено вимогу про накладення арешту на майно, проте не надано доказів того, що саме арешт майна є співмірним з заявленими вимогами.

Беручи до уваги викладене суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 150-153, 157, 260-261, 353, 354, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви Акціонерного товариства «Райффайзен банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.В. Семіряд