Ухвала суду № 136954120, 20.05.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3285/26

провадження № 1-кс/405/1610/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 24.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026120000000044 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 підтримала за обставин, які в ньому зазначені, на задоволенні наполягала.

Захисник заперечував відносно задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за такого: 1) вважає ризики, які заявлені слідчим та прокурором гуртуються на припущеннях сторони обвинувачення та намірів впливати на свідків його підзахисний не має; 2) вилучені мобільні телефони його підзахисний добровільно видав; 3) вказав на наявність позитивних характеристик відносно ОСОБА_4 як за місцем проживання так і місцем роботи; 4) його підзахисний веде активно-соціальне життя та має сталі соціальні зв`язки; 5) вважає підозру про яку повідомлено ОСОБА_4 необґрунтованою; 6) за наведеного просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що розлучений; має на утриманні доньку 2022 року народження, яка проживає разом з матір`ю; сплачує аліменти на доньку та добровільно їй допомагає; проживає разом із співмешканкою та матір`ю; має дохід у розмірі 30 тис. грн. на місяць; на обліках не перебуває; має закордонний паспорт.

Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши докази, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 24.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026120000000044 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, о 17 год. 45 хв. 18.05.2026., затримано ОСОБА_4 на підстав ст. 208 КПК України.

19.05.2026, у порядку та в строки передбачені 278 КПК України, слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, відповідно до якої: Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 12.08.2026.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому строк проведення загальної мобілізації безперервно продовжувався та на даний час продовжений Указом Президента України від 27.04.2026 з 04.05.2026 строком на 90 діб.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.05.2026, мешканець м. Кропивницький ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою вчинення дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди для себе, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вирішив незаконно збагатитися шляхом внесення відомостей військовозобов`язаної особи до «дзеркальної програми Резерв+», яка буде працювати протягом 6 місяців та в якій буде зазначено, що така особа має відстрочку у зв`язку з бронюванням. Вказана програма встановлюється на мобільний телефон та має зовнішній вигляд, як у офіційного застосунку «Резерв+».

Так, 16.05.2026 приблизно о 12 год. 30 хв. під час зустрічі ОСОБА_4 з громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який діяв під контролем співробітників СБУ), ОСОБА_4 запропонував за грошову винагороду надати військовозобов`язаному знайомому ОСОБА_7 громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , механізм уникнення мобілізації під час зустрічі з представниками ТЦК та СП, шляхом внесення відомостей останнього до «дзеркальної програми Резерв+» за грошову винагороду в розмірі 5000 грн. та 500 доларів США.

ОСОБА_7 (який діяв під контролем співробітників СБУ), погодився на вказану пропозицію та надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000 грн. Після передачі ОСОБА_4 грошових коштів останній з допомогою платіжного терміналу поклав їх на власний рахунок та попросив у ОСОБА_7 дані з реального додатку «Резерв+» ОСОБА_8 . Після того, ОСОБА_7 надав фото реального додатку «Резерв+» ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ввів вказані дані у своєму телефоні та у подальшому надіслав ОСОБА_7 посилання. При переході за наданим посиланням, ОСОБА_7 встановив на власний телефон «дзеркальний додаток ОСОБА_9 », зовні повністю схожий на офіційний застосунок «Резерв+» в якому було зазначено, що ОСОБА_8 має відстрочку від мобілізації у зв`язку із бронюванням. Вказане посилання у подальшому було надіслано ОСОБА_8 для встановлення на його телефоні.

18.05.2026 близько 13 год. 25 хв. ОСОБА_8 (який діяв під контролем співробітників СБУ), встановив на власний телефон «дзеркальний додаток Резерв+», перейшовши за посиланням, наданим ОСОБА_4 .

Цього ж дня, близько 14 год. 50 хв. ОСОБА_8 (який діяв під контролем співробітників СБУ) був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 на парковці біля супермаркету АТБ, розташованого за адресою: м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 35А, з метою перевірки військово-облікових документів. ОСОБА_8 продемонстрував співробітникам «дзеркальний додаток Резерв+», встановлений з посилання ОСОБА_4 , в якому було вказано, що ОСОБА_8 має відстрочку від мобілізації у зв`язку з бронюванням та уникнув таким чином мобілізаційних заходів.

Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні в мобілізаційний процес, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 25.02.2026, від 11.05.2026, від 18.05.2026 з додатками, від 19.05.2026, свідка ОСОБА_8 від 18.05.2026, протокол огляду місця події від 18.05.2026,протокол про результати проведення НСрД у вигляді аудіо-, відео контролю особи відносно ОСОБА_7 від 12.03.2026 та від 01.04.2026, відносно ОСОБА_4 від 12.03.2026 та від 01.04.2026, протокол допиту свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 18.05.2026, у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:

- щодо ризику передбаченого п. 1 кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 114-1 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільгового інституту призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;

- щодо ризику передбаченого п. 2 кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинено ним в умовах воєнного стану. Окрім цього, методи за якого ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, ретельно приховувались підозрюваним і були викрити правоохоронними органи без волі на те ОСОБА_4 . Також, з моменту затримання підозрюваного та застосування до нього запобіжного заходу пройшов дуже малий проміжок часу, а стороною обвинувачення на цій стадії досудового розслідування здійснюється збір та відшукання доказів вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання вбачається, що на даний час досудове розслідування перебуває на початковій стадії, триває встановлення всіх осіб, причетних до функціонування та розповсюдження так званого «дзеркального додатку Резерв+», каналів комунікації між ними, способів адміністрування відповідного програмного забезпечення, а також місць збереження електронних носіїв інформації та даних, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні.

При цьому інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення безпосередньо пов`язане із використанням електронних засобів зв`язку, мобільних пристроїв, програмного забезпечення та електронних даних, доступ до яких підозрюваний потенційно може мати навіть після проведення першочергових слідчих дій.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення та способу його вчинення, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про існування ризику приховування, знищення або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, у тому числі електронної інформації, листування, контактів, файлів, облікових записів та інших цифрових даних, що можуть бути використані як докази.

Існування ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними, оскільки не доведено потенційної можливості підозрюваним вчинити такі дії.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 , не одружений, але проживає зі слів із співмешканкою, має на утриманні малолітню доньку 2022 року народження, має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується за місцем проживання, відомостей про стан здоров`я підозрюваного сторонами не надано, наявність сталих соціальних зв`язків, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, у вчиненні якого він підозрюється.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя вважає безпідставними доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки він не може гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 177 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Разом із тим, слідчий суддя враховує, що положення абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, які надають право не визначати розмір застави під час дії воєнного стану у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 109-114-2 КК України, не встановлюють імперативної заборони на визначення застави, а залишають це питання на розсуд суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного та встановлених ризиків.

При вирішенні питання про можливість визначення застави слідчий суддя враховує, що хоча підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, однак встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є такими, що не можуть бути мінімізовані шляхом застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави із покладенням передбачених законом процесуальних обов`язків.

Також слідчим суддею враховується, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційне місце роботи, сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, а також те, що стороною обвинувачення не доведено існування виключних обставин, які б свідчили про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування застави.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що визначення застави як альтернативного запобіжного заходу відповідатиме вимогам розумності, співмірності та забезпечить баланс між інтересами кримінального провадження і правом особи на свободу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.

В судовому засіданні підозрюваний пояснив, що має дохід у сумі 30 тис. грн. на місяць та має змогу внести заставу у розмірі, що не перевищує 140 тис. грн.

Враховуючи серйозність повідомленої ОСОБА_4 підозри, його особи та матеріального стану, вважає за можливе визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 42 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Визначаючи саме такий розмір застави, слідчий суддя враховує характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його вчинення в умовах воєнного стану, корисливий мотив дій підозрюваного, наявність ризику переховування та ризику знищення чи приховування доказів, а також майновий стан підозрюваного, який зі слів останнього має стабільний щомісячний дохід близько 30 000 грн.

На переконання слідчого судді, застава у меншому розмірі не буде достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, тоді як визначений розмір застави не є завідомо непомірним для нього та здатний забезпечити виконання покладених процесуальних обов`язків.

Отже, наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність підстав для його часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 199, 309, 369-372 КПК України, -

постановив:

клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 17 год. 45 хв. 18.05.2025 до 16.07.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 42 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 139776 (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 20.05.2026 по справі № 22026120000000044 від 24.02.2026.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 16.07.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

4) не відлучатися з м. Кропивницького без дозволу слідчого, прокурора або суду;

5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_13