Рішення № 136953949, 29.05.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1428/25

Номер провадження №2/351/156/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Мартинюка В.І.,

за участю секретаря

судового засідання Григоращук В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Петрички О.Є.,

представника третьої особи Качмарської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивача адвокат Петричка О.Є. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позовні вимоги обгрунтував тим, що 04 жовтня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломиї реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис № 496. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нар. Близько 4-х років назад відповідачка ОСОБА_2 виїхала за кордон, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, ні з позивачем ні з дітьми не спілкується, не цікавиться їхнім життям, про їхній фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає. Зараз діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні. Тому просить суд позбавити матір ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача адвокат Петричка О.Є. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Заболотівської селищної ради у судовому засідання повідомила, що підтримують рішення органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 в повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментівприйнято до розгляду, призначено підготовче засідання та витребувано у органу опіки та піклування Снятинської міської ради письмовий висновок стосовно розв`язання спору, а саме щодо можливості та доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17 листопада 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну неналежної третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Снятинської міської ради на належну - орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року клопотання представника позивача адвоката Петрички О.Є. про заміну третьої сторони задоволено частково. Замінено третю особу- орган опіки та піклування Снятинської міської ради у справі за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав, на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (місце знаходження: 78315, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с-ще Заболотів, вул. Б. Хмельницького, 6, каб. 1,2 e-mail адреса: social@zabolotiv-rada.gov.ua).

Витребувано у органу опіки та піклування Заболотівської селищної ради письмовий висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні інших вимог клопотання відмовлено. Підготовче судове засідання відкладено на 16 грудня 2025 року о 11:00 год.

02 лютого 2026 року на адресу суду від третьої особи органу опіки та піклування Заболотівської селищної ради надійшов затверджений виконавчим комітетом Заболотівської селищної ради висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року у справі закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та визнано явку у судове засідання всіх учасників справи обов`язковою.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2026 року визнано явку у судове засідання всіх учасників справи обов`язковою.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, із врахуванням позиції позивача, представника позивача, представника третьої особи - органу опіки та піклування, які не заперечували щодо розгляду справи за відсутності відповідача, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку провести заочний розгляд справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що у відповідності до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого повторно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломиї реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис № 496. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_6 (а.с. 9).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 284. Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 244. Її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 25.08.2025 № 168 встановлено, що в будинку за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають біля батька та перебувають на його утриманні. Виховує один (а.с. 10).

Із довідки від 21.08.2025 № 20/02-69, виданої завідувачем Коломийської філії № 7 Коломийського ліцею № 5 імені Т.Г. Шевченка ГалиноюТкачук, вбачається, що ОСОБА_1 сам займається вихованням сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Коломийської філії № 7 Коломийського ліцею № 5 імені Т.Г. Шевченка. Протягом усього періоду навчання у закладі освіти мати жодного разу не відвідувала батьківські збори, не цікавилася результатами навчання, успішністю та поведінкою сина, не брала участі у шкільних заходах, конкурсах, екскурсіях, не підтримувала зв`язок з класним керівником та педагогами, не зверталася з жодними питаннями щодо забезпечення навчання чи виховання дитини. Усі питання, пов`язані із життям та розвитком сина, постійно вирішує батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_15 . Зокрема, бабуся регулярно відвідує батьківські збори, підтримує постійний контакт із класним керівником та вчителями, а батько забезпечує дитину всім необхідним для навчання та розвитку, бере активну участь у позакласних і шкільних заходах, приділяє увагу вихованню, культурному розвитку та підтримці морального стану дитини. Отже, на даний момент фактичне виховання та забезпечення належних умов для навчання учня здійснюють батько та бабуся ОСОБА_16 (а.с. 12).

Із довідки від 21.08.2025 № 22/02-69, виданої завідувачем Коломийської філії № 7 Коломийського ліцею № 5 імені Т.Г. Шевченка ГалиноюТкачук, вбачається, що ОСОБА_1 сам займається вихованням дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається у 5 класі Коломийської філії № 7 Коломийського ліцею № 5 імені Т.Г. Шевченка. Впродовж 2023-2025 років навчання учениці у закладі освіти мати жодного разу не відвідувала батьківські збори, не цікавилася результатами навчання, не брала участі у шкільних заходах, конкурсах, екскурсіях, не підтримувала зв`язок з класним керівником. Усі питання, пов`язані із життям та розвитком ОСОБА_17 , вирішують батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_15 . Зокрема, бабуся регулярно відвідує батьківські збори, підтримує постійний контакт із класним керівником та вчителями, а батько забезпечує дитину всім необхідним для навчання та розвитку, бере активну участь у позакласних і шкільних заходах, приділяє увагу вихованню, культурному розвитку та підтримці морального стану дитини. На даний момент фактичне виховання та забезпечення належних умов для навчання учениці здійснюють батько та бабуся ОСОБА_18 (а.с. 11) .

У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений службою у справах дітей та затверджений рішенням виконавчого комітету Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 30.01.2026 №1218-77/2026. У висновку вказано, що звернення ОСОБА_1 вмотивоване тим, що ОСОБА_2 близько 4 років виїхала за межі території України, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не спілкується ні з чоловіком ні з дітьми, не цікавиться їхнім життям, їхнім фізичним і духовним розвитком, матеріально не допомагає. На даний час діти проживають з батьком та перебувають на повному його утриманні. ОСОБА_2 повідомила, що діти зареєстровані у будинку її матері у м. Коломия. За межами України жінка перебуває близько 2-х років, діти перебували під опікою її матері. Їй було відомо, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про позбавлення її батьківських прав. Відповідачка повідомила, що знає про дітей все, чоловік та діти заблокували її. Її матір вигнала зятя у липні 2025 року, він забрав з собою дітей. Жінка на даний час перебуває в Польщі. Служба у справах дітей управління соціальної політики Коломийської міської ради у своєму листі від 21 січня 2026 року № 15/02.10.9-32 повідомила, що працівниками відділу здійснено виїзд 16.01.2026 по АДРЕСА_2 . У ході обстеження умов проживання вдалося поспілкуватися із тетою відповідачки, яка повідомила, що її племінниця проживає та працює за кордоном. До цього літа діти проживали з бабусею в цьому будинку, яка за ними доглядала. У телефонній розмові матір дітей ОСОБА_2 повідомила, що категорично заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. Повернутися в Україну не може, оскільки в неї немає житла, важко працює за кордоном, діти не відповідають їй на дзвінки. Згідно висновку оцінки потреб сім`ї від 11.12.2025 № 60 встановлено, що батьком створено належні умови для проживання дітей. Діти доглянуті, одягнені відповідно до сезону. Батько здатний виконувати свої батьківські обов`язки належним чином. Працівниками відділу соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради 11 грудня 2025 року проведено обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько ОСОБА_1 працює забійником у с. Мишин Коломийського району. Діти з 01 липня 2025 року проживають разом із бабусею ОСОБА_9 у с. Балинці. Діти мають укладену декларацію із сімейним лікарем ОСОБА_19 . На даний час ОСОБА_20 навчається у 6 класі, ОСОБА_21 у 5 класі Балинцівського ліцею. Діти повідомили, що останні 2 роки з матір`ю не спілкуються , вона матеріально не допомагає, проживає за межами України, погано до них відноситься, кричить, поводиться агресивно. У бабусі дітям подобається жити, мають друзів, відвідують місцеву церкву. ОСОБА_3 - ОСОБА_22 повідомив, що батько купляє йому з сестрою все необхідне, часто телефонує, оскільки працює в с. Мишин. Із матір`ю останній раз бачився 3 роки тому. Протягом цього часу мати телефонувала близько 10 разів. Дочка ОСОБА_21 повідомила, що матір останній раз бачила 4 роки тому, дочка пише матері смс-повідомлення, однак остання не реагує на них. Протягом цього часу матір нічого не купляла ні їй, ні братові. На підставі викладено орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 39-41).

Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомили, що з мамою не спілкуються, мама не вітає їх з святами, подарунки не надсилає. До 2025 року проживали разом з батьком у бабусі ОСОБА_23 у м. Коломия.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 є відносини, які пов`язані із позбавленням батьківських прав (сімейні правовідносини) та стягненням аліментів.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов`язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст. 19 СК України.

За приписами частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (указані правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 12.09.2023 у справі № 213/2822/21.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817гривні; для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За приписами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має намір позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі того, що мати не спілкується з дітьми, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться їх життям, про їх фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає. Позивач повідомив суд, що проживає з дітьми за адресою: АДРЕСА_3 . Матеріали справи містять і висновок органу опіки та піклування, згідно з яким третя особа вважає за доцільне позбавити матір батьківських прав. Згідно з висновком мати перебуває за кордоном, повертатися в Україну можливості не має, проти позбавлення її батьківських прав категорично заперечує.

Керуючись правилами ч. 6 ст. 19 СК України, суд вважає висновок органу опіки та піклування, поданий суду на виконання ч. 5 ст. 19 СК України, не достатньо обґрунтованим, адже в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку матері, свідоме нехтування нею своїми обов`язками щодо виховання дітей, а лише містить загальне посилання на норми законодавства, та не містить однозначного висновку щодо доцільності (недоцільності) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивачем не надано.

Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22, від 09.06.2023 у справі № 591/6037/21, від 22.01.2025 у справі № 333/8983/23).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у статті 164 Сімейного кодексу України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 06.05.2020 по справі № 753/2025/19 (ЄДРСРУ № 89209715).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із дочкою та сином та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Та обставина, що діти проживають з батьком, не свідчить безумовно про те, що матір не бажає приймати участь у вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Матеріальне забезпечення дітей батьком не може свідчити повною мірою про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2026 року в справі № 708/1440/24 (провадження № 61-14651св25) необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Враховуючи, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо дітей, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем, беззаперечно не підтверджують факт свідомого нехтування відповідачкою її батьківськими обов`язками, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав.

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що разом із ним проживають та на його утриманні перебувають спільні із відповідачкою діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач несе витрати по їх утриманню, навчанню, створює гармонійні умови для проживання.

Обов`язок щодо утримання дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку покладається на обох батьків. Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідачка є працездатною особою, може надавати допомогу в утриманні своїх дітей, у зв`язку з чим визначає розмір аліментів 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними, необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дітей та є об`єктивними з огляду на принцип рівності батьків в утриманні дітей.

При цьому суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій, а також заявляти вимогу про участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України стягнення аліментів розпочати з 19 серпня 2025 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць належить допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат у справі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Із врахуванням того, що позов задоволено частково з відповідачки слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач як за позовну вимогу про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 19, 150, 151, 164-166 СК України та керуючись ст. 81, 89, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_24 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 19 серпня 2025 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Рішення у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,80 грн.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Заболотівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свого батьківського обов`язку щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради, ЄРДПОУ 04355355, місце знаходження: пл. С. Бандери, 3, с-ще Заболотів, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Повний текст рішення складено 29.05.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК