Рішення № 136953881, 29.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4669/23

Провадження № 2/346/881/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О. П.

з участю секретаря Ковалюк А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при новому розгляді в порядку цивільного судочинства:

- цивільний позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю, та відшкодування моральної шкоди, а також до товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» (далі - ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство», ТДВ «Коломийське АТП») про відшкодування моральної шкоди та франшизи;

-цивільний позов ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова група «ТАС») про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, відшкодування моральної шкоди та відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу, а також до ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство про відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням того ж транспортного засобу, відшкодування моральної шкоди та франшизи,

В С Т А Н О В И В:

вказані цивільні позови пред`явлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2023 року за № 12023090000000149, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 27.11.2025 року (справа № 346/4669/23, провадження №№ 51-454 км 25) касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» адвоката Петрука В. П. на вироки Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.08.2024 року та Івано-Франківського апеляційного суду від 23.01.2025 року задоволено частково та вказані вироки скасовано в частині вирішення цивільних позовів вказаних потерпілих і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Вказаним вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Одночасно засудженого звільнено від відбування основного покарання на підставі ст.75 цього Кодексу з іспитовим строком три роки та покладанням на нього певні обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цим же вироком задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 і вирішено стягнути на його користь: з ПрАТ «Страхова група «ТАС» 317 000 грн. відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , та 80 400 грн., відшкодування моральної шкоди; з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» стягнуто 219 600 грн. відшкодування моральної шкоди та франшизу в розмірі 3000 грн.

Крім того, суд першої інстанції тим же вироком задовольнив частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 і ухвалив стягнути на його користь: з Прат «Страхова група «ТАС» 32 393,10 грн. відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 1769,66 грн. відшкодування моральної шкоди та 157 000 грн. відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням автобусу марки «Volkswagen LT35», р. н. НОМЕР_1 ; з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» стягнуто 124 670 грн. відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням того ж автобусу, 148 230,34 грн. відшкодування моральної шкоди та франшизу в розмірі 3000 грн.

Суд у вказаному вироку також вирішив долю речових доказів, і, зокрема, ухвалив повернути вказаний автобус його власнику, ПрАТ «Добробут АГ, а також розподілив процесуальні витрати.

23.01.2025 року Івано-Франківський апеляційний суд скасував даний вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_3 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобам на три роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.

За змістом вказаних вироків ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що 18.03.2023 року, близько 07:30 год. він, керуючи маршрутним автобусом БАЗ А079.24 , р.н. НОМЕР_2 , і рухаючись по міжміському і міжобласному автобусному маршруту регулярних перевезень «Коломия - Мукачево» ділянкою автодороги Т0905 Делятин-Раківчик в напрямку селища Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, у с.Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області, здійснюючи поворот праворуч, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, підпунктів «б» і «д» п.10.1, пунктів 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автобусом марки «Volkswagen LT35», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням потерпілого ОСОБА_2 . Внаслідок таких дій ОСОБА_3 пасажир вказаного автобуса марки «Volkswagen LT35» ОСОБА_4 померла на місці події, а пасажирам цього автобуса ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 заподіяно середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я, і не були небезпечними для життя в момент їх спричинення.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова група ТАС, адвокат Петрук В.П. просив скасувати вказані вироки судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В зазначеній постанові від 27.11.2025 року суд касаційної інстанції встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог закону при вирішенні вказаних цивільних позовів, і вказав наступне.

Суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 370, 94 КПК України під час вирішення цивільних позовів, пред`явлених потерпілими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Як, встановив суд першої інстанції, внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, настала смерть ОСОБА_4 , у зв`язку із чим її чоловіка ОСОБА_1 визнано потерпілим. З метою відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої даним злочином, цей потерпілий пред`явив цивільний позов до ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» і ПрАТ «Страхова група «ТАС», з яким власник автобуса, яким керував засуджений, уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), який діяв на час виникнення правовідносин, що є предметом розгляду в цій справі. У даному позові заявлено вимоги про стягнення із вказаної страхової компанії на користь цього потерпілого відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_4 , внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), у розмірі 317 000 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 400 грн., а із зазначеного автотранспортного підприємства - відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. і 3000 грн. як розмір франшизи.

Ухваливши обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 , суд першої інстанції задовольнив даний цивільний позов у частині стягнення відшкодувань майнової і моральної шкоди із вказаного страховика у наведених розмірах, а також ухвалив стягнути з вище зазначеного автотранспортного підприємства відшкодування моральної шкоди в розмірі 219 600 грн. і 3000 грн. як розмір франшизи. Отже, вказаним вироком зі страхової компанії стягнуто відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_4 , в загальному розмірі 397 400 грн., з чим погодився Івано-Франківський апеляційний суд.

Однак, таке правозастосування не узгоджується з наведеними далі законодавчими приписами.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення вказаного злочину засуджений ОСОБА_3 експлуатував забезпечений транспортний засіб, зазначений у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеному між ТДВ «Коломийське АТП» і ПрАТ «Страхова група «ТАС.

Як передбачено положеннями ст.22.1 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності № AT/3575725 від 26.12.2022 року при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, у сумі нанесених збитків, але не більше встановлених в договорі лімітів страхових сум: 320 000 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 160 000 грн. - за шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Отже, враховуючи, що вказані потерпілі пред`явили цивільні позови до роботодавця засудженого і страхової компанії, яка за законом несе цивільно-правову відповідальність за заподіяну засудженим шкоду, під час вирішення позову суди попередніх інстанцій повинні були керуватися, крім вимог кримінального процесуального закону, також вимогами вказаного спеціального Закону (1961-IV) у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ст.9 Закону № 1961-IV).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (ст.23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик (у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ) відповідно до ст.27 вказаного Закону відшкодовує:

- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку,

- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Водночас, за приписами ст. 27.5 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Отже, страхова виплата за шкоду, пов`язану зі смертю особи, що настала внаслідок ДТП, здійснюється особам, які мають право на таке страхове відшкодування, відповідно до Закону № 1961-IV. Якщо особи, визнані потерпілими у кримінальному провадженні, мають право на вказане страхове відшкодування, і до участі у кримінальному провадженні залучено страховика, то суд визначає розмір даного відшкодування для кожної такої особи в порядку, передбаченому вказаним Законом, з урахуванням страхової суми, зазначеної у страховому полісі.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 , якого визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, має право на страхове відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю його дружини ОСОБА_4 . Однак, суд не зважив на ліміт відповідальності страховика та всупереч зазначеним вище законодавчим приписам ухвалив стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування на користь вказаного потерпілого в загальному розмірі 397 400 грн., тоді як розмір страхової виплати на користь цього потерпілого не може перевищувати страхової суми за цю шкоду на одного померлого, що відповідно до згаданого вище поліса становить 320 000 грн.

Крім того, аргументи вище вказаного представника цивільного відповідача в касаційній скарзі про те, що місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не дотримався законодавчих приписів під час визначення розміру відшкодування майнової шкоди за фізично знищений транспортний засіб, є частково обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в цивільному позові, поданому через представника, потерпілий ОСОБА_2 просив стягнути на його користь, крім іншого, відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автобуса марки «Volkswagen LT35», в розмірі його вартості до настання ДТП, що становить 281 670 грн. Місцевий суд, врахувавши висновок транспортно-товарознавчої експертизи від 15.09.2023 року №СЕ-19/109-23/10231-АВ, задовольнив позов у цій частині та стягнув зі страхової компанії таке відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика за виключенням франшизи, розмір якої разом з різницею між вказаним розміром відшкодування та розміром страхового відшкодування стягнув із ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство»

Зважаючи на те, що витрати на відновлювальний ремонт вказаного автобуса перевищують вказану вартість цього транспортного засобу до ДТП, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний автобус є фізично знищеним, оскільки зазначений ремонт є економічно необґрунтованим. Тому з урахуванням наданих доказів суд визначив, що відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_2 внаслідок пошкодження цього транспортного засобу, відповідає його вартості до моменту ДТП, і становить 281 670 грн.

Однак, суд не зважив на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.06.2023 року, винесеній у справі №125/1216/20, у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст.30 Закону № 1961-IV, згідно з яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Отже, рішення місцевого суду про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_2 повної вартості вказаного транспортного засобу до моменту ДТП з одночасним переданням залишків цього майна його власнику ПрАТ «Добробут АГ» не забезпечить виконання приписів ст.30 Закону № 1961-IV.

Зазначене узгоджується із застосуванням вказаної норми права в подібних правовідносинах, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.08.2023 року у справі № 715/723/21, від 04.04.2024 року у справі № 450/3185/22 і від 04.07.2024 року у справі № 519/1079/21.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши вказаний вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на порушення вимог ст.419 КПК України не перевірив в повному обсязі зазначених доводів представника страхової компанії та належної оцінки їм не дав, внаслідок чого передчасно залишив вирок місцевого суду у цій частині без змін.

Допущені судами порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, з огляду на що вироки місцевого та апеляційних судів в частині вирішення цивільних позовів підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання повторно не з`явилися. 05.02.2026 року позивачі подали заяви, в якій просять розглянути без їх участі вказані цивільні позови (а.с.112, 113).

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з`явилися, не звернулася із заявами про розгляд справи в їх відсутності, під час розгляду вказаних цивільних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в кримінальному провадженні подали нижче зазначені відзиви на позовні заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до правил, передбачених ч.5 ст.411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.417 вказаного Кодексу вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, під час нового розгляду суду необхідно врахувати вище вказані висновки та вказівки суду касаційної інстанції при вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_1 свій позов обґрунтував тим, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди загинула його дружина ОСОБА_4 , яка була пасажиром автобуса марки «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Цивільноправова відповідальність ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство», в якому працював засуджений ОСОБА_3 , застрахована у АТ «Страхова група «ТАС». Відповідно до полісу сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, встановлена, у розмірі 320000 грн., розмір франшизи 3000 грн. У зв`язку зі смертю дружини вказаним потерпілим понесено витрати на її поховання в сумі 27370 грн., до яких входять ритуальні послуги, придбання одягу, вінків, послуги катафалка. Крім того, орієнтована середня вартість надгробного пам`ятника становить 59 423,30 грн.

Крім того, через смерть дружини в ДТП вказаному потерпілому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, сильному стресі, депресії, погіршені самопочуття, втраті сну та спокою, головних болях та позбавленні можливості вести звичайний спосіб життя. Страховик зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи цьому потерпілому як чоловіку загиблої в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що становить 80 400 грн.

Тому потерпілий ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» відшкодування шкоди, заподіяної смертю, в розмірі 317000 грн., витрати на поховання в розмірі 27370 грн., витрати на спорудження пам`ятника в розмірі 59423,30 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 80400 грн., а також стягнути з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 грн. та франшизу в розмірі 3000 грн. (т.2, а.п. 62-66).

На підтвердження своїх вимог потерпілий ОСОБА_1 надав суду три фото надгробних пам`ятників із зазначенням ціни кожного та свідоцтво про одруження ( т.2, а.п.67-69, 97).

Цивільні відповідачі надіслали на адресу суду відзиви на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких:

- сторона АТ «Страхова група «ТАС» вказані вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем не дотримано передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування та не надано доказів настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована. Так, позивач не надав страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю дружини позивача та моральної шкоди, не надав підтверджуючих документів щодо понесених витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника. При цьому сторона відповідача також зазначає, що страховик здійснить виплату позивачу страхового відшкодування в межах страхової суми, визначеної в полісі, за шкоду, заподіяну життю, в розмірі і порядку, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (т.2, а.п.158-168);

-сторона ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення франшизи в сумі 3 000 грн., позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди - в сумі 69 600 грн. Свою позицію обґрунтувала тим, що позивачем надмірно завищено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 300000 грн., цей розмір не доведено належними та допустимими доказами; на думку сторони цього відповідача, розмір відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю дружини позивача повинен становити 150 000 грн. Враховуючи обов`язок страховика відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що становить 80400 грн., то ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» має сплатити різницю між визнаним розміром завданої моральної шкоди та обов`язком страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди (150000-80400=69600 (т.2, а.п.202-206)).

Судом встановлено, що оскільки засуджений ОСОБА_3 як водій перебував у трудових відносинах з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» та шкода життю, здоров`ю та майну потерпілих заподіяна ним під час виконання ним своїх трудових обов`язків, що визнається сторонами та не заперечується цивільним відповідачем ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство», то останнє має обов`язок відшкодування такої шкоди.

Цивільно-правова відповідальність ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС», з якою ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» уклало договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №АТ/3575725. (а.п. 68, т.2).

Відповідно до вказаного полісу сума відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, встановлена у розмірі 320000 грн., а за шкоду, заподіяну майну, 160000 грн., розмір франшизи - 3000 грн.

Отже, обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих, а також відшкодування моральної шкоди в межах, визначених Законом №1961-IV, лежить на страховику, тобто АТ «Страхова група «ТАС», у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, суд враховує, що максимальний розмір заявлених потерпілим ОСОБА_1 відшкодувань шкоди, заподіяної смертю дружини цього потерпілого ОСОБА_4 , та моральної шкоди, які підлягають стягненню з АТ «Страхова група «ТАС» на користь цього потерпілого, становить 320 000 грн.

Суд першої інстанції у вироку від 20.08.2024 року розмір відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_1 визначив як 80 400 грн., тобто в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (станом на 01.01.2023 року розмір мінімальної заробітної плати в України встановлено 6700 грн. (6700*12=80400)). При цьому слід також врахувати, що суди вищих інстанцій не висловили жодних зауважень щодо такого розміру.

Крім того, позивач ОСОБА_1 повністю довів загальний розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди як 300000 грн., яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із загибеллю його дружини в ДТП, відчутті сильного стресу, депресії та дискомфорті, погіршенні його самопочуття, втраті спокою та сну, позбавленні його можливості вести звичайний спосіб життя. Разом з цим, потерпілим не доведено понесені ним витрати на поховання в сумі 27370 грн. та спорудження пам`ятника в сумі 59423,30 грн., так як не надано жодного доказу цих понесення вказаних витрат.

Тому позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова група «ТАС» відшкодування шкоди, заподіяної смертю дружини цього потерпілого, в межах страхової суми, зазначеної у полісі, тобто 320 000 грн. з вирахуванням з цієї суми розміру франшизи (3000 грн.) та визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 80400 грн. Отже, відшкодування шкоди, заподіяної смертю дружини цього потерпілого, становить 236 600 грн.

З ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 219600 грн., що становить різницю між розміром заподіяної моральної шкоди та обов`язком страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди (300000- 80400=219600), а також франшиза в розмірі 3000 грн. При новому розгляді суд також враховує, що суд касаційної інстанції не надав жодних вказівок і не встановив порушень при вирішенні таким чином вказаних вимог до даного відповідача.

Потерпілий ОСОБА_2 свій позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог обґрунтував тим, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18.03.2023 року, зіткнулися автобус марки БАЗ А079.24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автобус марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням цього потерпілого. Внаслідок цієї ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, на своє лікування витратив 35393,10 грн. Крім того, вказаний автобус марки Volkswagen LT35, зазнав значних пошкоджень, вартість матеріального збитку визначена експертом в розмірі 281670 грн. Оскільки даним транспортним засобом потерпілий керував правомірно, на підставі договору оренди транспортного засобу та довіреності, то вважає, що має право на відшкодування зазначених збитків.

Крім того, внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 пережив сильний стрес, депресію та дискомфорт, погіршилося його самопочуття, він втратив спокій та сон, дані події позбавили його можливості вести звичайний спосіб життя. Отже, діями ОСОБА_3 цьому потерпілому заподіяно моральну шкоду, відшкодування якої він оцінює в 300 000 грн.

Тому потерпілий ОСОБА_2 просив стягнути з ПРАТ «Страхова група «ТАС», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ТДВ «Коломийське АТП», де працював водій ОСОБА_3 : відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю в сумі 32393,10 грн.; відшкодування шкоди, заподіяної вказаному транспортному засобу марки Volkswagen LT35, в розмірі 157 000 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 1769,66 грн (що складає 5% від розміру відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю).

З ТДВ «Коломийське АТП» потерпілий ОСОБА_2 просив стягнути: відшкодування шкоди, заподіяної вказаному транспортному засобу, в сумі 124670 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 298230,34 грн.; розмір франшизи - 3000 грн. (т.2, а.р.70-73, 99-105).

На підтвердження своїх вимог потерпілий ОСОБА_2 надав суду:

- копії фіскальних чеків та квитанцій на придбання ліків на загальну суму 35502,97 грн. (т.2, а.п.74-80);

-висновок експерта №СЕ-19/109/23/10231-АВ від 15.09.2023 за результатами транспортно-товарознавчої експертизи з фототаблицею та ремонтною калькуляцією, відповідно до якого вартість матеріального збитку, який завдано власнику транспортного засобу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, на 18.03.2023 року становила 281 670 грн. (т.2, а.п.106-123);

-довіреність від 02.06.2022 року, видану ПрАТ «Добробут АГ» на ім`я потерпілого ОСОБА_2 , про уповноваження його представляти інтереси цього товариства як власника вказаного транспортного засобу, здійснювати управління та користування автомобілем з усіма правами власника, з правом виїзду автомобілем за межі України; довіреність видана терміном на один рік (т.2, а.п.125);

-договір оренди транспортного засобу від 16.06.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТДВ «Коломийське АТП», щодо оренди зазначеного автобуса терміном на один рік, тобто до 16.06.2023 року (т.2, а.п.124).

Цивільні відповідачі надіслали на адресу суду відзиви на позовну заяву ОСОБА_2 , в яких:

- сторона АТ «Страхова група «ТАС» позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем не дотримано передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування та не надано доказів настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована. Так, позивач не надав страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування у зв`язку зі заподіянням шкоди його здоров`ю. Крім того, щодо відшкодування моральної шкоди, то вона буде розрахована відповідно до вимог Закону №1961-IV і всіх підтверджуючих документів. Щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну, а саме за пошкодження зазначеного автобуса марки Volkswagen LT35, в сумі 157000 грн., то сторона цього відповідача не визнала цю вимогу, оскільки пошкоджений автобус належить на праві власності ПрАТ «Добробут АГ», довіреність, видана на ім`я ОСОБА_2 , втратила чинність 02.06.2023 року, а тому позивач не має права на отримання ним даного відшкодування. Крім того, експертом даний автомобіль визнаний фактично знищеним, оскільки вартість відновлюваного ремонту перевищує вартість цього автобуса до ДТП. При цьому сторона відповідача зазначає, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування в межах страхової суми, визначеної в полісі страхування за шкоду, заподіяну здоров`ю, та моральної шкоди в розмірах і порядку, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (т.2, а.п.182-185);

- сторона ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення франшизи в сумі 3 000 грн. та в частині відшкодування шкоди, заподіяної транспортному засобу, в сумі 124670 грн., а позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди - лише в сумі 18230,34 грн. Свою позицію сторона цього відповідача обґрунтувала тим, що позивачем надмірно завищено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 300000 грн., цей розмір не доведено належними та допустимими доказами. На думку відповідача, розмір відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі заподіянням позивачу шкоди здоров`ю повинен становити 20 000 грн. Враховуючи обов`язок страховика відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю, що становить 1769,66 грн., то ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» погоджується сплатити різницю між визнаним розміром відшкодування завданої моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, яке здійснить страхова компанія, тобто 18 230 грн. (20000-1769,66 (т.2, а.п.202-206)).

Судом встановлено, що вирішення цивільного позову ОСОБА_2 присуджені вище вказаним вироком від 20.08.2024 року суми відшкодувань не викликали зауважень у суду касаційної інстанції, і відносно таких сум вказаним судом не дано жодних вказівок.

Тому суд при новому розгляді зазначеного цивільного позову також вважає, що цей позивач довів, що протиправними діями ОСОБА_3 внаслідок ДТП даному потерпілому завдано шкоду здоров`ю, і розмір її відшкодування становить 35393,10 грн., а також моральну шкоду, яка виразилася у фізичних та душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із отриманими внаслідок зазначеної ДТП травмами, відчутті сильного стресу, депресії та дискомфорті, погіршенні його самопочуття, втраті спокою та сну, позбавленні його можливості вести звичайний спосіб життя; розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає як 150 000 грн.; крім того, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 також завдано майнову шкоду, а саме пошкоджено вище вказаний автобус марки Volkswagen LT35, яким цей потерпілий правомірно володів на момент ДТП, і розмір відшкодування такої шкоди становить 281 670 грн., тобто дорівнює вартості цього транспортного засобу до моменту його фізичного знищення внаслідок зазначеної ДТП.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 150 000 грн., суд враховує характер правопорушення, характер та тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень, глибину та обсяг фізичних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_2 , їх тривалість, погіршення загального стану здоров`я, а також зважаючи на вимоги розумності та справедливості, співмірності та доведеності.

Суд враховує також правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року в справі № 752/17832/14-ц, відповідно до яких розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з АТ «Страхова група «ТАС»: відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого, в межах страхової суми, зазначеної у полісі, за вирахуванням франшизи, тобто в сумі 32 393,10 грн.; відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 1769,66 грн.; майнової шкоди, заподіяної автобусу марки Volkswagen LT35, в межах страхової суми, зазначеної у полісі, за мінусом франшизи (3000 грн.), тобто 157 000 грн.

З ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню: відшкодування майнової шкоди, заподіяної фізичним знищенням автобуса марки Volkswagen LT35, в розмірі 124670 грн.; відшкодування моральної шкоди в розмірі 148 230,34 грн., що становить різницю між розміром заподіяної моральної шкоди та обов`язком страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди (150000- 1769,66=148230,34); 3000 грн. як розмір франшизи.

Одночасно суд при новому розгляді цивільного позову ОСОБА_2 враховує вказівки суду касаційної інстанції про те, що суд у вироку не зважив на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.06.2023 року, винесеній у справі №125/1216/20, у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст.30 Закону № 1961-IV, згідно з яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Отже, рішення місцевого суду про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_2 повної вартості вказаного транспортного засобу до моменту ДТП з одночасним переданням залишків цього майна його власнику ПрАТ «Добробут АГ» не забезпечить виконання приписів ст.30 Закону № 1961-IV.

Таким чином, залишки транспортного засобу марки Volkswagen LT35 слід передати відповідачам АТ Страхова група ТАС і ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство», пропорційно до стягуваних з цих відповідачів сум, оскільки ці відповідачі суб`єктами, відповідальними за дії безпоcереднього завдавача шкоди, тобто засудженого.

На підставі наведеного, керуючись 263- 265, 268, 273, 352-355, 411, 417 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_4 , в розмірі 236 600 (двісті тридцять шість тисяч шістсот) гривень та 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 219 600 (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень та франшизу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, в розмірі 32 393 (тридцять дві тисячі триста дев`яносто три) гривні 10 копійок, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять) гривень 66 копійок, відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 157 000 (сто п`ятдесят сім тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 124 670 ( сто двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят) гривень, відшкодування моральної шкоди в розмірі 148 230 (сто сорок вісім тисяч двісті тридцять) гривень 34 копійки, франшизу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Залишки автобуса марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, передати АТ Страхова група ТАС і ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» пропорційно до стягуваних з цих відповідачів сум, тобто 157 000 гривень та 124 670 гривень відповідно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Калинюк О. П.