Рішення № 136953496, 29.05.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1771/25

Провадження № 2/188/884/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №188/1771/25

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

про визнання права приватної власності на квартиру в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивачки, ОСОБА_4 на день смерті якому належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності на будинок виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину від 1212.1989 року № 2-7470 та договору дарування серії ЗАВ № 740413 від 21 жовтня 2002 року.

Відповідно право власності було зареєстроване Лисичанським бюро технічної інвентаризації, за реєстраційним номером 2819, про що свідчить штамп на копії договору дарування. У позивача наявні лише копії документів, які підтверджують, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 . Оригінали документів залишились на окупованій території, вони втрачені, є лише фото документів, які залишились у позивача в телефоні.

Відповідно до копії технічного паспорту від 24.09.2002 року житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 62,8 кв. м, житлову площу 27,4 кв. м., допоміжну площу 35,4 кв.м. і в особливих відмітках зазначено назву документів про реєстрацію права власності і дані документи співпадають з копіями документів, що підтверджують право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , а саме Свідоцтво про право на спадщину видане 12.12.1989 року № 2-7470 та договір дарування посвідчений Лисичанським приватним нотаріусом від 21.10.2002 року реєстровий номер 7682.

Відповідно до відповіді від 27.03.2025 № 1145/01-16 Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області БТІ, яке здійснювало державну реєстрацію права власності даного будинку знаходиться на тимчасово окупованій території, документи евакуйовані не були.

Батько позивачки, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно він єдиний, хто фактично прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_5 , однак не оформив своїх прав, так як також помер.

Мати позивачки, ОСОБА_6 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зазначено у свідоцтві про смерть.

Брат був розлучений, що підтверджується витягом, у брата була дочка ОСОБА_7 , яка теж померла у 2020 році, однак на усне звернення позивачки про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_8 позивачці в Ковельському відділі реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління МЮ відмовили, так як позивачка не є родичем першого ступеня споріднення.

Спадкоємцем після смерті батька, ОСОБА_3 є лише ОСОБА_1 .

На даний час ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, проживає в м. Ковелі, тому в січні 2025 року вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про пре на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , однак 25.04.2025 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку відсутністю відповідних правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

У зв`язку з цим, інакше як в судовому порядку вона не може вирішити дане питання тобто оформити право власності на будинок.

Просить суд визнати за нею право власності на будинок в порядку спадкування за законом.

Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача належним чином повідомлена, до суду не з`явились, заяв, клопотань та відзиву до суду не надано.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивачка є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до свідоцтва про право власності на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкоємцями її майна в рівних долях є чоловік ОСОБА_3 та неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .

Спадкодавець, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 11.10.2024 та рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області про встановлення факту смерті від 05.09.2024 року.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 відкрита ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження, смерть, шлюб підтверджуються родинні відносини заявниці і померлого ОСОБА_3 .

Спадковою справою підтверджується відсутність інших спадкоємців та відсутність в Державному реєстрі обтяжень.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.04.2025 року підтверджується отримання спадщини позивачкою у виді грошових коштів після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, позивачка отримала відмову від нотаріуса на отримання свідоцтва про право власності на спадщину за законом на нерухоме майно.

Нотаріус зазначив, оскільки позивачкою не надано правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві та його реєстрації в Державному реєстрі речових прав, то нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , а тому Вам необхідно звернутися до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

В спірному спадковому житлі був також прописаний ОСОБА_4 , що є братом позивачки і сином померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до спадкової справи №163/2024 спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , є позивачка, ОСОБА_1 .

За заявою ОСОБА_1 рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області встановлено факт смерті ОСОБА_4 на окупованій території,

Відповідно до спадкових справ №164/2024 від 15.11.2023 року щодо майна померлого ОСОБА_3 та спадкової справи №163/2024 від 30 березня 2023 року щодо майна померлого ОСОБА_9 , інших спадкоємців крім позивачки немає.

Витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі підтверджується факт відсутності обтяжень на спадкове майно та родинні відносини позивачки з померлими, факт отримання спадщини.

Свідоцтвом про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є в рівних долях її чоловік ОСОБА_3 та діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 за заповітом на житловий будинок зареєстрований в БТІ за №2819.

Реєстраційним написом на документі про право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується його належність в рівних долях померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 підтверджується також технічним паспортом справа №3130.

Договором дарування частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 21.10.2002 року підтверджується, що ОСОБА_3 та позивачка, ОСОБА_4 подарували свої частки померлому ОСОБА_4 , відповідний договір посвідчений реєстраційним написом.

Таким чином встановлено, Позивачка отримала відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до відмови нотаріуса від 25.04.2025 року №154/01-16 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 04.10.2002 року і по даний час, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 23.10.2001 року і по даний час, були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , тобто є спадкоємцем першої черги за законом згідно статті 1261 Цивільного кодексу України, який прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 , оскільки проживав разом із ним на час відкриття спадщини ч. З ст. 1268 Цивільного кодексу України), але не оформив своїх спадкових прав, та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином судом встановлено, позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 на нерухоме майна яке він прийняв як спадщину, після смерті його сина ОСОБА_4 , та належним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру, обтяження в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Судом встановлено, померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності спадкодавця , набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 2022року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сівєрськодонецького району Луганської області про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на домоволодіння, житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна