Рішення № 136953425, 19.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6243/25

№ 2/183/2177/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - «Новомосковська товарна біржа», приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

23 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, поданим представником позивача - адвокатом Олійник О.А. до ОСОБА_2 про визнання права власності, в якому просить:

- визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомості укладений між Покупцем ОСОБА_3 та Продавцем ОСОБА_2 зареєстрований на Товарній Біржі «Новомосковська» за №000303 від 08 вересня 1998 року, та зареєстрований в Новомосковському БТІ 02 квітня 1999 року за реєстровим № 118;

- визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м, житловою площею 28,0 кв.м.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м, житловою площею 28,0 кв.м. Вказаний будинок ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу укладений та зареєстрований за № 000303 від 08 вересня 1998 року на Товарній біржі «Новомосковська» та 02 квітня 1999 року була зареєстрована в Новомосковському БТІ за р. № 118. Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Баки О.В. з заявою про отримання спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку, що змусило позивачку звернутись з вказаним позовом до суду.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27 жовтня 2025 року за заявою представника позивача ухвалою суду витребувані доказі у справі.

20 листопада 2025 року на адресу надійшла спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 листопада 2025 року закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представник позивача - адвокат Медведовська Л.М. подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 06 серпня 2024 року, актовий запис № 2829.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 30 грудня 1989 року, ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 .

08 вересня 1998 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем був укладений письмовий договір купівлі - продажу нерухомості, а саме: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м, житловою площею 28,0 кв.м. з надвірними побудовами: Б - сарай, вхід у льох - В, вбиральня - Г, л/кухня - Д, колодязь - К, розташований на земельній ділянці ради. Вказаний договір купівлі-продажу укладений та зареєстрований за № 000303 від 08 вересня 1998 року на Товарній біржі «Новомосковська» та 02 квітня 1999 року була зареєстрована в Новомосковському БТІ за р. № 118.

Згідно копії спадкової справи №13/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що:

- 20 січня 2025 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся позивач ОСОБА_1 ;

- 05 лютого 2025 року з заявою про відмову від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_1 , звернулась донька - ОСОБА_4 ;

- Згідно листа Самарівського МБТІ «ДОР» від 28 лютого 2025 року вбачається, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 1998 року є ОСОБА_3 .

- з копії договору купівлі-продажу нерухомості від 08 вересня 1998 року за реєстраційним № 000303 вбачається, що ОСОБА_3 , придбав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відомості щодо державної реєстрації на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

- Приватним нотаріусом Самарівської нотаріального округу Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року, видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» №1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Міністерство юстиції України за №17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз`яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 Кодексу). Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 227, 242 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових будинків повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомості, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцю на праві власності нерухомого майна. Покупцем усі умови за договором виконані, згідно із пунктом 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана останньому за 7850,00 грн., які отримані Продавцем від Покупця до підписання угоди, про що зазначено в самій угоді.

Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, згідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не було надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним.

Оскільки покупець повністю виконала умови договору купівлі-продажу, сплатила за придбане нерухоме майно грошові кошти, фактично володіла об`єктом нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ «Про власність» набув право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володів ним. Передбачених законом підстав для невизнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу нерухомості в судовому порядку немає.

У відповідності до ст.392 ЦК України, яку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин, як норму права, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, в судовому засіданні встановлений факт повного виконання спірного договору сторонами, право власності на вказане нерухоме майно у встановленому законом порядку було зареєстроване у Новомосковському МБТІ «ДОР», факт неможливості нотаріального посвідчення договору, в зв`язку зі смертю покупця.

Відсутність нотаріального посвідчення не порушує прав та законних інтересів позивача. Позивач зворотнього не довів. Хто саме оспорює вказаний договір, або не визнає набуте на його підставі право власності позивача на нерухоме майно (нотаріус, державний реєстратор тощо) з підстав відсутності нотаріального посвідчення, позивач у позові не зазначив.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Таким чином, оскільки позивач не довів порушення або не визнання його права власності, за захистом якого він звернувся до суду, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. ст.1261, 1262 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Статтею 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем за законом, який подав заяву про прийняття спадщини після її смерті є ОСОБА_1 , яка своєчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

А тому позовні вимоги позивача про визнання права власності на житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - «Новомосковська товарна біржа», приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , електронна пошта:відсутня).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, адреса останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 , електронна пошта:відсутня).

Третя особа: «Новомосковська товарна біржа» (код ЄДРПОУ 32286683, адреса місцезнаходження: вул. Жовтнева, будинок 1, с. Вільне, Самарівський район, Дніпропетровської області, 51260, адреса електронної пошти: відсутня).

Третя особа: Приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Рішення суду складено і підписано 19 травня 2026 року.

Суддя І.Г.Дубовенко