Рішення № 136952773, 28.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 206/845/26

Провадження № 2/175/1542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.,

із секретарем Грицай К.С.,

розглянувши у судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» звернулось до Самарського районного суду м. Дніпра із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 03 березня 2026 року матеріали позовної заяви було направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровського області.

30 березня 2026 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшли до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Справа згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказаний позов було розподілено до провадження судді Бойка О.М.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС»» посилається на те, що 31 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №209687249.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 за умовами Додаткової угоди укладеної в подальшому, право грошової вимоги за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - переходить до ТОВ «Таліон Плюс».

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» укладено договір факторингу №27/0524-01 за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - переходить до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»».

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»» укладено договір факторингу №15/07/25-Е за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - переходить до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»».

ТОВ «ФК «ЕЙС»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року в сумі 78254,00 грн. з яких: 22000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 56254,00 грн. заборгованість за відсотками.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань з повернення кредиту у строки і на умовах, передбачених кредитними договорами, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Обґрунтував свою позицію тим, що вважає, що відсотки нараховані надмірно та необґрунтовано, самі розрахунки не відповідають вимогам законодавства. Також вказав, що витрати на професійну правничу допомогу необґрунтовані та справа не має особливої складності для стягнення надмірних сум.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС»» не з`явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності на підставі поданих ним письмових доказів.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву не надав.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №209687249.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 за умовами Додаткової угоди укладеної в подальшому, право грошової вимоги за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - переходить до ТОВ «Таліон Плюс».

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» укладено договір факторингу №27/0524-01 за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - переходить до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»».

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»» укладено договір факторингу №15/07/25-Е за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - переходить до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»».

ТОВ «ФК «ЕЙС»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №209687249 від 31 травня 2021 року в сумі 78254,00 грн. з яких: 22000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 56254,00 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Підтвердження підписання договору є використання електронного підпису, який передбачений законодавством, одноразового ідентифікатору визначеного ЗУ «Про електрону комерцію».

Генерація ключової пари здійснюється за допомогою смартфону Клієнта на якому встановлений мобільний додаток лише після ідентифікації Клієнта з використанням смартфону клієнта.

Перевірка електронного підпису та аутентифікація Клієнта здійснюється з використанням програмно-технічних засобів Банку. В разі негативного результату банк відмовляє в прийому електронного документа.

У анкеті заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

У зазначеній заяві-анкеті на отримання кредиту наявні дані ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові, серія та номер паспорта, дата та орган його видачі, ідентифікаційний податковий номер, адреса реєстрації та місця проживання, дата народження, номер телефону.

Щодо надання позивачем належних та допустимих розрахунків заборгованості слід вказати наступне.

Згідно з приписами пункту 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (зі змінами) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки з особових рахунків клієнтів є належним доказом заборгованості Боржника.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані установою виписки, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Проте, суд не може погодитись із розміром нарахованих відсотків, з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні правові висновки підтверджені постановами у справах №296/10217/15-ц від 07.07.2020р., №912/1120/16 від 04.02.2020р., №910/18943/20 від 27.07.2021р. та іншими, де розмежовані поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» та вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто з 31.05.2021 по 29.06.2021 (30 днів). Починаючи з 30.06.2021 позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки, нараховані за період з 31.05.2021 по 29.06.2021, які суд розраховує таким чином, беручи до уваги розмір процентної ставки 2% на день: 22000,00 гривень х 30 днів х 1,78 % : 100 = 11748,00 грн.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов?язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Також вищевказане кореспондується з позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, складових його вартості, зокрема заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. На обґрунтування права вимоги в цій частині, надав копії кредитних договорів, які підписано відповідачем

З такими умовами був ознайомлений і погодився відповідач, а тому вказані умови договорів, суд бере до уваги.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач порушив умови кредитних договорів, допустив прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»», яке набуло право вимоги за кредитними договорами, підлягає стягненню заборгованість в розмірі 33748,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» (Код ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості в розмірі 33748,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» (Код ЄДРПОУ 42986956) суму судових витрат у розмірі 5662,40 грн., що складається з 2662,40 грн. - судового збору, сплаченого при подачі позову до суду та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко