Рішення № 136950570, 29.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8785/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі

головуючого судді - Білінської Г.Б.

при секретарі - Ханас С.О.

за участю позивача- ОСОБА_1

представника позивача Зайцева І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Галамаги Н.М. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державного нотаріуса третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин Марії Володимирівни, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебувала вищевказана цивільна справа.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львові від 05.05.2026 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, за участі третіх осіб державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори, Нашиванко Олександра Володимировича про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, у задоволенні позову відмовлено.

08.05.2026 р. від представника відповідача надійшла заява про стягнення із позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Представником позивачки подані заперечення на заяву, у якій просить у задоволенні такої відмовити у зв`язку із неспівмірністю заявленої суми правової допомоги.

В судовому засіданні позивач та її представник заперечити щодо задоволення даної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

Заслухавши думку позивача та її представника, вивчивши подані до заяви докази, суд прийшов до наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано Договір про надання правничої допомоги №13\10 від 13.10.2025 р., Акт про надання допомоги №05 від 06.05.2026 з описом виконаних робіт без зазначення вартості кожної дії окремо, загальна вартість робіт вказана 25 тис. грн.

Враховуючи наведені сторонами доводи на обгрунтування розміру витрат на правову допомогу, складність справи, час, затрачений адвокатом, та обсягом наданих ним послуг, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи, а також те, що позов судом був задоволений частково, суд приходить до висновку, що заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, стягнути відповідачки судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 247, 268, 270, 354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , 10000,00 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя Г. Б. Білінська