Рішення № 136950053, 21.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10952/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м.Львів.

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участі:

секретаря судового засідання Некоз М.Ю.,

представника позивачки Юхименка Г.А.,

представника відповідача Гудза Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Юхименко Глєб Анатолійович до Львівського національного університету імені Івана Франка про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в інтересах якої діє адвокат Юхименко Г.А., звернулась до суду із позовом до Львівського національного університету імені Івана Франка про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, та відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачка, громадянка Республіки Польща, звернулася до приймальної комісії Львівського національного університету імені Івана Франка та подала необхідний пакет документів з метою зарахування на навчання за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», освітній ступінь - бакалавр. При подачі документів для вступу до вищого навчального закладу було подано необхідні документи та відомості, які є об`єктом перевірки приймальної комісії вищого навчального закладу, якою жодних порушень виявлено не було. Після перевірки приймальною комісією поданих документів позивачку було рекомендовано до зарахування на навчання. Наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка в 12.09.2020 р. № 1772 «Про зарахування на навчання», на підставі Правил прийому 1 Львівського національного університету імені Івана Франка у 2020 році та рішення приймальної комісії від 12 вересня 2020 року, протокол №24, позивачку було зараховано з 15.09.2020 року студентом І курсу денної форми здобуття освіти за кошти фізичних та\або юридичних осіб. 11.09.2020 року між батьком позивача ОСОБА_2 і ЛНУ ім. І.Франка було укладено договір про надання платної освітньої послуги № 1965с-20, за умовами якої університет бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснювати навчання здобувача в університеті (п.1.3), також відповідач надає позивачу освітню послугу - здобувача вищої освіти за освітнім рівнем: бакалавр, спеціальність 291 Міжнародні відносні факультет Міжнародні відносини, форма денна, строком 3 роки 10 місяців, 240 кредитів ЄКТС(п.1.4.).

За весь час навчання (з вересня 2020 року по червень 2024 року) позивачка успішно навчалася, здавала іспити, освітні послуги оплачені в повному обсязі. За цей період позивачкою було успішно здані курсові роботи і підсумкова державна атестація (атестаційний екзамен та кваліфікаційна (бакалаврська) робота). Після закінчення навчання, успішної здачі атестаційного екзамену кваліфікаційної (бакалаврської) роботи відповідач не видав позивачу диплому бакалавра з незрозумілих мотивів. Позивачка не була повідомлена про підстави відмови у видачі диплому. Відповідно навчальний процес закінчився, у липні 2024 року позивачка виїхала у Польщу за місцем свого проживання. Однак, не маючи диплому про здобуття вищої освіти, не могла ніде працевлаштуватися за фахом. Позивачка отримала офіційні відмови у працевлаштуванні з отриманою кваліфікацією від трьох польських компаній внаслідок відсутності документа про вищу освіту. Через неможливість працювати за фахом і отримавши відмову у працевлаштуванні, з жовтня 2024 по жовтень 2025 року була змушена виїхати на роботу до країни Азії та Болгарію, де виконувала некваліфіковану роботу у туристичних агенціях. Протягом часу позивачка усно і шляхом переписки за допомогою месенджеру неодноразово зверталася до деканату та секретаря факультету міжнародних відносин з приводу причин невидачі диплома (у тому числі можливості отримання його за довіреністю та причини затримки). Комунікація з деканатом не дала чіткої відповіді, містила запевнення, що «питання ось-ось врегулюється» та «як тільки вирішиться це питання то диплом про закінчення вищої освіти буде видано», без пояснення причин невидачі диплома, на отримання якого має законне право. Позивачка. вважає, що наказ відповідача № 02/4375 від 01.09.2024 року «Про відрахування» є неправомірним, оскільки він виданий без належних правових підстав та з порушенням встановленої правової процедури, оскільки положеннями Закону України «Про освіту» не передбачено зазначеної у наказі підстави для відрахування, а відтак підлягає скасуванню. Також позивачка вважає за необхідне поновити її як студентку Львівського національного університету імені Івана Франка, зобов`язати відповідача присвоїти позивачу статус бакалавра, видати їй диплом про вищу освіту встановленого зразка та отримати від відповідача грошову компенсацію за спричинену їй діями відповідача моральну шкоду.

Протягом вересня 2020 року і до червня 2024 року позивачка добросовісно здобувала освіту в університеті, успішно здала атестаційний екзамен та захистила кваліфікаційну (бакалаврську) роботу з відмітками «добре». Тобто, виконала всю освітню програму, передбачену договором про надання платної освітньої послуги № 1965с-20, здобула 240 кредитів ЄКТ, що дало їй право на отримання документу про вищу освіту - диплома бакалавра.

Позивачка вважає, що відповідач порушив особисте немайнове її право на доступ до освіти в частині визнання здобутих знань, діями відповідача їй нанесено моральної шкоди, і тому має право на відшкодування моральної шкоди, яку обгрунтовує наступним. Протягом майже чотирьох років позивач навчалася на факультеті міжнародних відносин університету та мріяла в майбутньому займатися діяльністю саме за фахом, проте її перед безпосереднім отриманням диплому, на підставі неправомірного наказу відповідача, відраховано з числа студентів. На переконання позивача такі неправомірні дії відповідача, завдали їй значних моральних страждань. Внаслідок тих подій, відповідач порушив її законні права, його неправомірні дії призвели до глибокого психологічного дискомфорту, стресу та моральної травми через відчуття несправедливості через невидачу диплому та втрати більше року професійного життя, яке б вона могла вести, маючи диплом про вищу освіту. Також зазначає, що не може забути відчуття сорому, коли дізналася про наказ про відрахування, особливо перед рідними і близькими людьми, адже вона добросовісно вчилась і успішно здала екзамени і дипломну роботу, а батьки повністю оплатили навчання, після тих подій позивача не покидає відчуття незахищеності, приниженої гідності, образи, обурення поведінкою представників університету. Враховуючи наведене, просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

28.01.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачка з моменту вступу дій щодо отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти не вчиняла, атестат зрілості відповідачу не надала. Позивачку було проінформовано про необхідність подачі додаткових документів та надано їй час для цього до початку навчального року 01.09.2024 року. Саме тому, позивача не було відраховано з числа студентів Університету у червні 2024 року, коли закінчилися освітні процеси. Позивачка з моменту вступу не повідомила відповідача щодо отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти не вчиняла, атестат зрілості відповідачу не надала. Відповідно 01.09.2024 Університет не отримав атестату зрілості чи свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти, то не міг видати наказ про внесення змін до наказу про зарахування в частині уточнення інформації про документ, на основі якого відбувався вступ та, відповідно, не міг видати позивачу диплом, оскільки отримує реєстраційний номер документу про вищу освіту у системі ЄДЕБО, а в зазначеній системі відсутня інформація щодо наявності в позивача повної загальної середньої освіти, підтверджена визнаним в Україні документом. Про підстави відрахування та необхідність подання додаткових документів було повідомлено батька позивача. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволені позовних вимог.

10.02.2026 року на адресу суду надійшло від представника позивачки заперечення на відзив.

18.02.2026 року на адресу суду надійшло заперечення від представника відповідача.

19.02.2026 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про долучення доказів.

27.02.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про долучення доказів.

12.05.2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка 12.09.2020 р. № 1772 «Про зарахування на навчання», на підставі Правил прийому Львівського національного університету імені Івана Франка у 2020 році та рішення приймальної комісії від 12 вересня 2020 року, протокол №24, позивачку було зараховано з 15.09.2020 року студентом І курсу денної форми здобуття освіти за кошти фізичних та\або юридичних осіб / а.с.7-8/.

11.09.2020 року між батьком позивача ОСОБА_2 і ЛНУ ім. І.Франка укладено договір про надання платної освітньої послуги № 1965с-20, за умовами якої університет бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснювати навчання здобувача в університеті (п.1.3), також відповідач надає позивачу освітню послугу - здобуття вищої освіти за освітнім рівнем: бакалавр, спеціальність 291 Міжнародні відносини факультет Міжнародні відносини, форма денна, строком 3 роки 10 місяців, 240 кредитів ЄКТС (п.1.4.) / 9-10/.

З копії академічної довідки №266660 вбачається, що здобуто 240 кредитів ЄКТС які передбачено освітньою програмою /а.с.11-17/.

Згідно свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти вбачається, що у 2019/2020 навчального року закінчила Академічний загальноосвітній ліцей /а.с.20-26/.

Згідно наказу №02/4375 від 01.09.2024 року позивачка була відрахована з числа студентів університету з 01.09. 2024 року /а.с.41/.

У позовній заяві позивачка згадує п. 1, 6 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту» та п. 1 розділу II, П. 7 розділу VI, 4.3 п. 8 розділу VI, П. 12 розділу VI, П. 1 розділу XIII Умов прийому для здобуття вищої освіти в 2020 році, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України 11.10.2019 року N 1285, однак ігнорує той факт, що при вступі позивачки, як громадянки Республіки Польщі, не було надано документ, визнаний в Україні як такий, що надає право вступу на програми вищої освіти, а саме атестат зрілості.

Відповідно до статті 3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про академічне взаємовизнання документів про освіту та рівноцінність ступенів від 11.04.2005, затвердженої 31.05.2006 року, атестати про повну загальну середню освіту, видані в Україні, та атестати зрілості, видані в Республіці Польща, дають право на вступ до закладів вищої освіти держави іншої сторони.

Міністерством освіти і науки України у Листі № 1/13926-23 від 13 вересня 2023 року "Про особливості визнання деяких категорій документів", надано рекомендації щодо застосування статті 3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про академічне взаємовизнання документів про освіту та рівноцінність ступенів від 11.04.2005 року.

Відповідно у листі зазначено перелік документів, які не можуть бути визнані в Україні як такі, що надають право вступу на програми вищої освіти, а також документ, який надає право вступу до закладів вищої освіти держави іншої сторони.

Відповідно до системи освіти Республіки Польща право вступу до закладів вищої освіти дає атестат зрілості (swiadectwo dojrzalosci), який видається після успішної здачі матурального іспиту, та в якому зазначаються академічні права, а саме, що дане Свідоцтво надає право вступу до закладу вищої освіти. Власники документів, які фактично пройшли програму повної середньої освіти в Польщі, але не складали обов`язковий матуральний іспит, не отримують атестат зрілості (swiadectwo dojizalosci), який дає право вступу до закладів вищої освіти Республіки Польща.

Міністерство звертає увагу, що такі документи як swiadeetwo ukonezenia technikum, swiadectwo ukonezenia liceum ogolnoksztalcacego не можуть бути визнані в Україні як такі, що надають право вступу на програми вищої освіти .

Позивачці під час вступу до Університету надано саме swiadectwo ukonezenia liceum ogolnoksztalcacego.

Додатково Міністерством освіти і науки України запропоновано перелік дій у разі зарахування власників таких документів як swiadectwo ukonczenia technikum, swiadectwo ukonczenia liceum ogolnoksztatcacego до закладів освіти України для здобуття вищої освіти, зокрема:

1. Після вступу до закладів вищої освіти України власникам таких документів необхідно звернутися до закладів середньої освіти України за місцем перебування із заявою про зарахування на екстернатну форму здобуття освіти.

2. Після отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти надати його реквізити до закладу вищої освіти для зміни даних в картці фізичної особи в Єдиній електронній базі з питань освіти.

3. Закладу вищої освіти необхідно зробити наказ про внесення змін до наказу про зарахування в частині уточнення інформації про документ, на основі якого відбувався вступ, та зробити звернення через модуль «Звернення» ЄДЕБО.

Позивачка з моменту вступу дій щодо отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти не вчиняла, атестат зрілості відповідачу не надала. Позивачку було проінформовано про необхідність подачі додаткових документів та надано час для цього до початку навчального року 01.09.2024 року (копія службової записки додається). Саме тому, позивача не було відраховано з числа студентів Університету у червні 2024 року, коли закінчилися освітні процеси.

Позивачка з моменту вступу не повідомила відповідача щодо отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти, атестат зрілості відповідачу не надала.

Відповідно, до 01.09.2024 Університет не отримав атестату зрілості чи свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти, не міг видати наказ про внесення змін до наказу про зарахування в частині уточнення інформації про документ, на основі якого відбувався вступ та, відповідно, не міг видати позивачу диплом, оскільки отримує реєстраційний номер документу про вищу освіту у системі ЄДЕБО, а в зазначеній системі відсутня інформація щодо наявності в позивача повної загальної середньої освіти, підтверджена визнаним в Україні документом.

Відповідно, студентку 4-го курсу денної форми здобуття освіти факультету міжнародних відносин, групи МВР- 42с, освітнього ступеня «Бакалавр», спеціальності 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», освітньої програми «Міжнародні відносини», відраховано з числа студентів Університету з 01.09.2024 р. у зв`язку з відмовою у визнанні в Україні іноземного документа про освіту, згідно із наказом "Про відрахування №02/4375-24 від 11.09.2024 року, прийнятим в.о. ректора Львівського національного університету імені Івана Франка Володимиром Мельником.

Окрім цього про підстави відрахування та необхідність подання додаткових документів було повідомлено батька позивача, ОСОБА_2 , у відповідь на його запит.

Відповідач додатково звертався за роз`ясненнями щодо зазначеної ситуації до Міністерства освіти і науки України з листом №1976-С від 12.06.2025, однак відповіді станом на момент подання відзиву немає.

Відповідач звернувся до ДП «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України з листом №54-Р від 12.01.2026 щодо можливості видачі диплому позивачці.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст.5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію. Згідно з ч.10 цієї статті інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Згідно з абз.2 ч.4 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

У пункті 1 частини першої статті 63 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти.

Право на здобуття вищої освіти мають особи, які мають іноземний диплом, за умови його визнання в Україні.

Згідно із ч. 6 п. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», підставою для відрахування здобувача вищої освіти є інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.5 Закону України «Про вищу освіту» особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Пунктами 6.5., 6.9 Положення про студентське самоврядування Львівського національного університету імені Івана Франка, ухваленим Конференцією студентів Львівського національного університету імені Івана Франка 24 березня 2016 року передбачено що основною формою діяльності виконавчого органу студентського самоврядування є його засідання. Відповідно до п.6.12. засідання виконавчого органу студентського самоврядування протоколюється. Ведення протоколу засідання покладають на секретаря виконавчого органу студентського самоврядування. Протокол засідання виконавчого органу студентського самоврядування підписують голова та секретар засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено у судовому засіданні, згідно наказу №02/4375 від 01.09.2024 року позивачка правомірно відрахована з числа студентів університету з 01.09. 2024 року. З моменту вступу дій щодо отримання свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти не вчиняла, атестат зрілості відповідачу не надала. Позивачку належним чином проінформовано про необхідність подачі додаткових документів та надано час для цього до початку навчального року 01.09.2024 року . Саме тому, позивача не було відраховано з числа студентів Університету у червні 2024 року, коли закінчилися освітні процеси. Відповідно до 01.09.2024 Університет не отримав атестату зрілості чи свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти, то не міг видати наказ про внесення змін до наказу про зарахування в частині уточнення інформації про документ, на основі якого відбувався вступ та, відповідно, не міг видати позивачу диплом, оскільки отримує реєстраційний номер документу про вищу освіту у системі ЄДЕБО, а в зазначеній системі відсутня інформація щодо наявності в позивача повної загальної середньої освіти, підтверджена визнаним в Україні документом.

«Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і наук України підтвердив, що особи, які завершили програму повної загальної середньої освіти в Республіці Польща, але не складали обов`язковий матуральний іспит, не отримують атестат зрілості (swiadectwo dojrzalosci), який надає право вступу до закладів вищої освіти. Документ typu swiadectwo ukonczenia liceum ogolnoksztalcacego не може бути визнаний в Україні як такий, що надає право на вступ до закладів вищої освіти. Також у роз`ясненні зазначено, що для врегулювання питання продовження навчання вступникам, які не мають атестата зрілості, але були зараховані до закладу вищої освіти, рекомендовано оформити екстернатну форму здобуття повної загальної середньої освіти в Україні, отримати свідоцтво українського зразка та надати його до закладу вищої освіти. Після отримання такого свідоцтва іноземний документ, який сам по собі не надавав права на вступ, не потребує окремої процедури визнання як підстава для продовження навчання.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач не обмежував прав позивача, дії та рішення відповідача у ситуації, що склалась, є правомірним та відповідають чинному законодавству.

Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гуренка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дані обставини справи підтверджуються також іншими належними доказами. В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 яка показала суду, що відповідач належним чином повідомляв позивачку про необхідність надання належного документа, однак позивачкою не було надано атестат зрілості. Позивачка приходила до деканату у 2024 році, була повідомлена про наслідки невиконання вимог.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд констатує наступне. Оскільки позивачка не довела суду протиправність дій відповідача, як і спричинення шкоди її здоров`ю внаслідок таких дій,причинного зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою, суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи дані положення, суд, прийшовши до висновку про законність дій відповідача, підставність оспорюваного наказу, не вважає необхідним обгрунтовувати інші позовні вимоги, що є похідними та залежними від вирішення питання законності спірного наказу.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані у справі докази, кожен окремо, на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 19,47,59, 81,82,141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 610,611, 626,628,638, 901, 1166,1167 ЦК України, Закон України « Про вищу освіту» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Юхименко Глєб Анатолійович до Львівського національного університету імені Івана Франка про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, та відшкодування моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Повний текст рішення проголошено 28.05.2026 року о 16 год. 10 хв.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.