Ухвала суду № 136949890, 25.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11354/25 1-кс/335/1961/2026

25 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні у залі суду, клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025080000000237 від 04.11.2025, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, зазначивши наступне

У провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025080000000237 від 04.11.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ст. 336 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, діючи з метою одержання неправомірної вигоди, організували протиправну схему сприяння громадянам ухиленню від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом фіктивного працевлаштування осіб чоловічої статі призовного віку на посади педагогічного складу до підпорядкованих закладів освіти на території м. Запоріжжя, що призвело до безпідставного нарахування та розтрати бюджетних коштів. Подальшим проведення досудового розслідування виявлені обставини, що свідчать про причетність до вказаної діяльності службових осіб територіальних відділів освіти м. Запоріжжя та директорів підзвітних їм навчальних закладів, які зловживаючи службовим становищем, оформили на роботу осіб, які фактично трудові обов`язки не виконували, що створило штучні умови для отримання останніми відстрочки від призову та спричинило розтрату бюджетних коштів у вигляді незаконно виплаченої заробітної плати. Встановлено, що у серпні 2024 року до директора Запорізької гімназії №29 Запорізької міської ради ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_7 з проханням сприяти її сину ОСОБА_8 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на що останній погодився та запропонував працевлаштувати ОСОБА_8 на посаду асистента вчителя завдяки чому останній може скористатися правом на відстрочку згідно п.2 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому ходити на роботу та виконувати будь які функціональні обов`язки не треба, за вказану допомогу ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 надати йому неправомірну вигоду у вигляді заробітної плати, яка буде надходити на рахунки ОСОБА_8 , на що останній погодився. Після цього, ОСОБА_6 працевлаштував ОСОБА_8 на посаду асистента вчителя та протягом року неодноразово видавав довідки для подання їх до ТЦК та СП, з метою отримання ОСОБА_8 відстрочки. Крім того, вказані довідки передавались через підпорядкованих ОСОБА_6 службових осіб очолюваного ним навчального закладу.

У ході проведення обшуку 12.05.2026, на підставі ухвали слідчого судді від 11.05.2026, за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон Samsung M 35, у корпусі синього кольору, у чохлі сіро- чорного кольору, з сім картою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , оператора мобільного зв?язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 ; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ; ноутбук UM 3406 H, у корпусі чорного кольору; грошові кошти у сумі 17 500 гривень (номінал купюр 500 гривень , у кількості 35 шт).

З метою збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що у ході огляду вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефону «Samsung M 35» та ноутбука «UM 3406 H» виявлено відомості, які свідчать про причетність останнього до протиправної діяльності колишнього директора Запорізької гімназії №29 Запорізької міської ради ОСОБА_6 , пов`язаної з фіктивним працевлаштуванням до очолюваного ним навчального закладу осіб чоловічої статі з метою сприяння ухиленню останніх від призову на військову службу під час мобілізації. Під час проведення огляду мобільного телефону та ноутбуку виявлено листування, електронні документи та іншу інформацію, що має значення для досудового розслідування та може свідчити про обставини вчинення кримінального правопорушення, коло причетних осіб, характер взаємозв`язків між ними, а також механізм реалізації протиправної схеми. Оскільки під час проведення огляду мобільного телефону та ноутбуку неможливо забезпечити відновлення видалених файлів та інформації, яка могла бути видалена користувачем, а також отримати доступ до всієї інформації, що міститься на пристрої, у тому числі до прихованих, системних, змінених файлів, журналів дій користувача, даних месенджерів, резервних копій та іншої цифрової інформації, повне дослідження вказаного мобільного телефону та ноутбуку в межах проведеного огляду є неможливим. Отримання зазначених відомостей можливе виключно шляхом проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення, відповідних технічних методів дослідження та спеціальних знань у сфері комп`ютерної техніки, яку призначено 16.05.2026 проведення доручено експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України. Крім того, під час проведення обшуку за вищевказаною адресою виявлено та вилучено грошові кошти, походження яких перевіряється в межах даного кримінального провадження. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, санкція якої передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. Також, зазначив, що було встановлено, що ОСОБА_8 передав власну банківську картку посадовій особі Запорізької гімназії №29 Запорізької міської ради, на яку здійснювалось зарахування заробітної плати, після чого у період з вересня 2024 року по серпень 2025 року невстановлена особа, зовні схожа на ОСОБА_6 , здійснювала систематичне зняття грошових коштів з вказаної банківської картки, тобто фактичне обготівкування нарахованої заробітної плати. В подальшому, 17.07.2025 ОСОБА_6 звільнено з посади директора Запорізької гімназії №29 Запорізької міської ради, після чого на вказану посаду призначено ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_8 продовжив перебувати у трудових відносинах із зазначеним навчальним закладом та користуватися правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи викладене, накладення арешту на вказані грошові кошти є необхідним з метою забезпечення їх збереження, недопущення приховування, передачі, відчуження чи використання, а також забезпечення конфіскації майна. Крім того, на даний час досудовим розслідуванням встановлюється коло осіб, які могли бути залучені до вказаної схеми пов`язаної з фіктивним працевлаштуванням до Запорізької гімназії №29 Запорізької міської ради, а також особи, які здійснювали подальше зняття та розпорядження вказаними грошовими коштами.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Зазначив, що підстава для накладення арешту, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у даному випадку, не може бути застосовано, оскільки ОСОБА_8 не має статусу підозрюваної особи у цьому кримінальному провадженні, та слідчим не доведено, що останній має будь яке відношення до вчинення вказаних злочинів. Крім того, зазначив, що вилучені грошові кошти не належать ОСОБА_8 , а належать його дружині. При цьому, вважає, що грошові кошти та ноутбук не мають жодного доказового значення для досудового розслідування вказаного кримінального провадження та не можуть бути речовими доказами. Також, зазначив, що ОСОБА_8 добровільно надав свій мобільний телефон, вказав паролі для проведення огляду, що не перешкоджало слідчому здійснити огляд та повернути вказані речі. Вважає, що слідчим не доведено наявність підстав для накладення арешту, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області, знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000237 від 04.11.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ст. 336 КК України.

12.05.2026 у ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон Samsung M 35, у корпусі синього кольору, у чохлі сіро- чорного кольору, з сім картою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , оператора мобільного зв?язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 ; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ; ноутбук UM 3406 H, у корпусі чорного кольору; грошові кошти у сумі 17 500 гривень (номінал купюр 500 гривень , у кількості 35 шт).

13.05.2026 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 винесено постанову про визнання вилучених під час проведення обшуку предметів та речей, речовими доказами.

14.05.2026 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні скеровано клопотання до слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя про арешт вилученого в ході обшуку майна, яке за результатом судового розгляду, повернуто для усунення недоліків, строк встановлено до 10:00 год. 22 травня 2026 року, про що постановлено ухвалу від 19.05.2026.

16.05.2026 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області винесено постанову про призначення судової комп`ютерно технічної експертизи вилучених у ході обшуку вказаного мобільного телефону та ноутбуку, які 18.05.2026 направлено до Запорізького НДЕКЦ МВС України.

22.06.2026 до суду надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про накладення арешту, після усунення недоліків.

Разом з тим, доводи слідчого щодо підстави накладення арешту, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки у випадку конфіскації майна як виду покарання, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. (ч.5 ст.170 КПК України).

Як встановлено, у ході судового розгляду вказаного клопотання, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі, у тому числі ОСОБА_8 , повідомлення про підозру не пред`явлено, зокрема, за кваліфікацією ознак злочину, за яке передбачено покарання з конфіскацією майна.

Отже, такі доводи органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає не доведеними, необґрунтованими та не бере їх до уваги, оскільки у даному випадку така підстава для накладення арешту не може бути застосована.

При цьому, суд враховує те, що слідчим не доведено належним чином, що вилучені грошові кошти у вказаному розмірі набуті ОСОБА_8 або іншими особами, які могли передати їх останньому, кримінально протиправним шляхом внаслідок дій та обставин, за якими проводиться досудове розслідування вказаного кримінального провадження, як і не доведено, що вказані грошові кошти можуть бути доказом або містити на собі сліди чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в контексті обставин, які розслідуються органом досудового розслідування.

У п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 171 КПК України зазначено, що у клопотанні слідчого повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Накладення арешту на майно становить втручання у право особи мирно володіти своїм майном, передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому при його застосуванні суд повинен оцінювати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому втручання у права та свободи осіб завжди повинно бути мінімально необхідним для досягнення мети цього втручання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, в частині клопотання про накладення арешту на грошові кошти (у розмірі 17 500 гривень), слід відмовити, оскільки слідчим не доведено необхідність такого арешту.

Щодо накладення арешту, в частині майна, а саме на: мобільний телефон Samsung M 35, у корпусі синього кольору, у чохлі сіро- чорного кольору, з сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 ; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ; ноутбук UM 3406 H, у корпусі чорного кольору, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та необхідність накладення арешту, в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення речових доказів), на який посилається слідчий у своєму клопотанні, як на підставу для арешту майна, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та необхідність накладення арешту на вилучені, у ході проведення обшуку, а саме: мобільний телефон та ноутбук, оскільки вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Таким чином, клопотання слідчого про арешт майна, слід задовольнити частково.

Доводи представника власника майна про непричетність вилучених речей (мобільний телефон та ноутбук) до кримінального провадження мають бути перевірені під час досудового розслідування в розумні строки.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173 КПК України).

Керуючись ст. ст. 167, 168, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- мобільний телефон Samsung M 35, у корпусі синього кольору, у чохлі сіро- чорного кольору, з сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 ; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ;

- ноутбук UM 3406 H, у корпусі чорного кольору, які вилучені 12.05.2026 у ході проведення обшуку адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині клопотання щодо накладення арешту відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено (складено) 28.05.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1