Рішення № 136945549, 25.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 Справа № 914/2642/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участі секретаря судових засідань Зоряни Палюх розглянувши, у відкритому судовому засіданні в заяви про розподіл судових витрат

у справі №914/2642/25

за позовом позивача-1 ОСОБА_1 ,

позивача-2 ОСОБА_2 ,

позивача-3 ОСОБА_3 ,

позивача-4 ОСОБА_4 ,

позивача-5 ОСОБА_5 ,

позивача-6 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост»,

до відповідача-1 Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»,

до відповідача-2 ОСОБА_6 ,

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області у складі судді Зоряни Горецької від 27.04.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судом призначено судове засідання для вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу на 11.05.2026.

За вх. №2009/26 від 01.05.2026 представником відповідача АТ «ДТЕК Західенерго» подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи.

За вх. №2057/26 від 05.05.2026 надійшла заява представниці позивачів про відшкодування витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертиз.

Суд розглянувши заяви сторін про відшкодування судових витрат, зазначає наступне.

Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення судових витрат АТ «ДТЕК Західенерго» надано наступні докази:

- довіреність №18-ЗЕ/26 від 06.01.2026;

- договір №1491-ЗЄ від 01.07.2019;

- договір №151-ЗЕ від 18.12.2025;

- звіт про надання правничої допомоги від 30.04.2026 на суму 237 600,00 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3928;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001256;

- довідка від 08.05.2025;

- довідка від 01.08.2024;

- додаткова угода до Договору від 01.06.2025.

Відповідно до п. 1.1 договору №1491-ЗЄ від 01.07.2019, Виконавець зобов`язується надати Клієнтові правову допомогу (код УКТЗЕД 69.10.1) (надані Послуги) за окремими письмовими або усним дорученням останнього.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що зміст, обсяг і вартість Послуг, що надаються, встановлюється Сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 договору №151-ЗЕ від 18.12.2025 клієнт надає право, а Адвокатське об`єднання приймає на себе обов`язки здійснювати всі дії від імені і в інтересах Клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади. Для цього Адвокатське об`єднання має право бути представником Клієнта в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, перед державними і недержавними підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, нотаріусами, адвокатами, фізичними особами, суб`єктами підприємницької діяльності, правоохоронними, контролюючими органами, органами внутрішніх справ, а також у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві/відповідачу/третій особі/заявнику/зацікавленій особі, з питань, пов`язаних із захистом прав Клієнта.

Пунктом 4.1 договору №151-ЗЕ від 18.12.2025 передбачено, що розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надання Правничої допомоги за дорученням Клієнта, визначається Сторонами окремо за кожним дорученням Клієнта та зазначається у Звітах про надання Правничої допомоги.

Відповідно до Звіту вартість послуг становить 237 600,00 грн.

Згідно із частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21).

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

У даному випадку витрати відповідача на правничу допомогу були неминучі.

Судом здійснено аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений у Звіті від 30.04.2026 та встановлено про наявність дійсності надання таких послуг адвокатом.

Суд звертає увагу, що оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому заява про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачів та стягнення витрат на проведення експертиз не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 4-7 статті 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

До матеріалів справи долучено договір №SE/02/2602/02 про надання послуг від 12.02.2026, рахунок №SE/02/2602/02 від 18.02.2026, платіжну інструкцію №4415864 від 20.02.2026 та висновок комплексної оціночно будівельної економічної експертизи в господарській справі №914/2642/25.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

- витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

- висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

- у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22.

Слід зазначити, що висновок комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи в господарській справі № 914/2642/25 експертів Ковбич Т.М. та Маркуса Я.І. за вих. №2/02-2026 від 27.02.2026 підготовлено для подання до суду у господарській справі № 914/2642/25, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, судом враховано відповідний висновок експерта як доказ, а відтак витрати на виготовлення експертного висновку пов`язані з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином суд дійшов висновку стягнути з позивачів на користь відповідача АТ «ДТЕК Західенерго» 237 600,00 грн витрат на правничу допомогу та 130 000,00 грн витра на проведення експертизи. Заява позивачів задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 74, 123, 126, 127, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання АТ «ДТЕК Західенерго» вх. №2009 від 01.05.2026 з врахуванням усних пояснень задовольнити.

2. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ), Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, 1, ЄДРПОУ 40075925) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, 15, ЄДРПОУ 23269555) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 237 600,00 грн та витрати пов`язані з проведенням комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи в господарській справі № 914/2642/25 за договором № SE/02/2602/02 від 12.02.2026 про надання послуг у сумі 130 000,00 грн.

3. В задоволенні заяви представника позивачів вх. №№2057/26 від 05.05.2026 від 01.05.2026 відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257ГПК України.

Суддя Горецька З.В.