Рішення № 136943569, 21.05.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1730/26

Провадження № 2/629/1053/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., представника позивача-адвоката Свистуна А.В., представника виконавчого комітету Лозівської міської ради Трофимчук О.В., представника служба у справах дітей Дорошенко В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження в місті Лозова Харківської області у залі суду цивільну справу №629/1730/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказує, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що ОСОБА_2 вже понад 10 років не проживає з родиною та її точне місце перебування невідоме. Всі питання щодо виховання сина, вирішуються позивачем самостійно, без жодної участі і підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному утриманні батька. ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання. На даний час позивач проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені всі необхідні умови для комфортного проживання дитини. Враховуючи викладене та з метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду провадження у справі було відкрито у порядку загального позовного провадження, сторонам надано час для подання заяв по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Представник служби у справах дітей Дорошенко В.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з відсутністю належних доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

Представник виконавчого комітету як органу опіки та піклування Трофимчук О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з відсутністю належних доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.02.2016 року (а.с.6-7).

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому будинку від 06.01.2026 року позивач зареєстрований разом з сином за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Актом обстеження умов проживання від 30.01.2026 року (а.с.10) встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає позивач зі своїм сином. Позивачем створено всі належні умови для розвитку та проживання дитини. Мати ОСОБА_2 більше 10 років з родиною не проживає, з сином не спілкується.

Відповідно до характеристики на дитину від 02.12.2015 року наданої ЛДНЗ №10 «Калинка» (а.с.60) встановлено, що ОСОБА_3 є охайним, доглянутим та самостійним хлопчиком, чий розвиток відповідає віковим нормам. Вихованням дитини та його життєдіяльністю в садку займався виключно батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_4 . Батько систематично відвідував батьківські збори та цікавився життям сина.

Згідно з довідкою завідувача ЛДНЗ №10 «Калинка» (а.с.61) мати дитини, ОСОБА_2 , у закладі з`являлася рідко. Всі питання щодо розвитку та виховання дитини вирішували батько та бабуся, які також щоденно приводили та забирали дитину з садка.

18.02.2016 року відділ освіти Лозівської міської ради провів дослідження емоційного стану дитини з використанням методики «Пошта» (а.с.62-64), під час якого експерти констатували порушення у системі дитячо-батьківських стосунків «мати-син». При цьому було офіційно підтверджено відсутність ознак налаштовування дитини проти матері з боку батька чи інших родичів.

У березні 2026 року позивач звертався до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області з проханням перевірити за обліками свою колишню дружину ОСОБА_2 для вирішення соціально-побутових питань. За даними інформаційної системи «АРКАН» встановлено, що ОСОБА_2 виїхала за межі України 25.08.2025 року через пункт пропуску «Ягодин» до Республіки Польща. Будь-яка інша інформація про її поточне місце перебування в поліції відсутня (а.с.56-57).

Також, судом досліджено письмові пояснення представника органу опіки та піклування (а.с.36-45) з яких вбачається, що орган опіки та піклування здійснив вивчення обставин проживання дитини, зібрав інформацію щодо виконання батьківських обов`язків сторонами, а також провів відповідні перевірки та запити. Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду, від шлюбу мають сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з матеріалами служби у справах дітей, місцем реєстрації та проживання батька є адреса у місті Лозова Харківської області, де, за результатами обстеження житлово-побутових умов, створено належні умови для проживання та навчання дитини. За інформацією батька, син навчається у спеціалізованому спортивному навчальному закладі, а мати дитини тривалий час не бере участі у її вихованні, не підтримує спілкування та не цікавиться життям і здоров`ям дитини. Органом опіки також встановлено, що за місцем реєстрації матері її фактичне місцезнаходження не встановлено, а за наявною інформацією вона виїхала за межі України. Вказано, що з`ясувати думку матері щодо позбавлення її батьківських прав не виявилося можливим через відсутність інформації про її місцеперебування та засобів зв`язку. Із пояснень убачається, що службою у справах дітей та соціальними службами здійснювались заходи щодо перевірки умов проживання дитини, направлялися відповідні запити, у тому числі щодо перетину державного кордону. Водночас підтвердження або спростування інформації про невиконання матір`ю батьківських обов`язків у повному обсязі отримати не вдалося. Також у поясненнях зазначено, що дитина навчається дистанційно, перебуває за межами територіальної громади, а з огляду на це та неможливість фактичного контакту, з`ясування думки неповнолітнього органом опіки проведено не було. За результатами проведеної перевірки виконавчий комітет Лозівської міської ради як орган опіки та піклування дійшов висновку про

відсутність достатньої кількості обґрунтованих доказів злісного ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку із чим не вбачає правових підстав для надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітнього сина.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що матір ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Між тим, в судовому засіданні не було встановлено та не підтверджено належними доказами, що відповідачка є особою, яка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Саме лише твердження позивача про те, що відповідачка не займається вихованням дитини не є належним підтвердженням її систематичної винної поведінки та ухилення від виконання батьківських обов`язків. Проживання матері окремо від дитини не може слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, враховуючи те, що дитині на час розгляду справи виповнилося 17 років, та беручи до уваги той факт, що він перебуває за межами територіальної громади, з`ясувати його думку стосовно позбавлення матері батьківських прав не виявилося можливим.

Обов`язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов`язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в якнайкращих інтересах дитини у виключних випадках, наприклад, коли батьки взагалі не піклуються про неї.

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, у даному рішенні Європейським судом звернуто увагу, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин невиконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України оцінюється у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі. Відповідно до ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно свого сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України».

Оскільки позовні вимоги не підкріплені беззаперечними доказами винної поведінки матері, а обставини справи не вивчені повною мірою через неможливість контакту з обома сторонами (матір`ю та дитиною), підстави для такого радикального заходу, як позбавлення батьківських прав, наразі відсутні.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

На думку суду, позбавлення відповідачки батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої дитини.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст.164 СК України для позбавлення її батьківських прав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати позивача на підставі ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 143, 150, 164-166 СК України, ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 260-265, 269, 273, 354 ЦПК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення виготовлено 28.05.2026 року.

Інформація про сторони:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Треті особи:

Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04058829, місцезнаходження за адресою: вул. Ярослава Мудрого, буд.1, м. Лозова, Харківська область.

Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 26421259, місцезнаходження за адресою: вул. Куцини Олега, буд. 10-А, кім. 17, м. Лозова, Харківська область.

Суддя Т.О.Каращук