Ухвала суду № 136941612, 29.05.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/501/26

Провадження № 2-п/712/53/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебувала справа №712/5012391/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.03.2026 позов про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2022 року по вересень 2025 року включно в сумі 11141,28 гривень, також стягнуто інфляційні втрати в розмірі 765,43 гривень, 3% річних у розмірі 249,75 гривень, витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення в сумі 396,90 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, у якій заявниця висловлює незгоду із зазначеним судовим рішенням, посилається на порушення норм процесуального права, відсутність договірних відносин із позивачем, незаконність діяльності позивача, недоведеність розміру заборгованості та інші обставини.

У судове засідання заявниця не з`явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлялася належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні.

Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, відповідно до ч. 2 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Суд враховує, що учасник справи зобов`язаний добросовісно користуватися процесуальними правами та вживати заходів для належного контролю за перебігом відомого йому судового провадження.

Заявниця, будучи обізнаною про наявність судового провадження та звернувшись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, повинна була в розумні інтервали часу цікавитися ходом розгляду справи та добросовісно реалізовувати належні їй процесуальні права.

З огляду на належне повідомлення заявниці про дату та час судового засідання, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за її відсутності.

Представник позивача ТОВ «Черкасиенергозбут» Лекіашвілі В.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, заяви, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично незгода із зазначеним судовим рішенням, посилається на порушення норм процесуального права, відсутність договірних відносин із позивачем, незаконність діяльності позивача, недоведеність розміру заборгованості та інші обставини. Також заявницею до заяви не подано належних та допустимих доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи та могли вплинути на висновки суду при ухваленні заочного рішення.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідачки ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27.03.2026 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян