Рішення № 136941186, 29.05.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/636/2026

Справа 570/821/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Дацюк І.С.,

номер справи 570/821/26,

учасники справи:

позивач ТОВ«АІА Фінанс Груп»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Гоща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за участю представника позивача Литвинця С.А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (далі ТОВ «АІА Фінанс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_4 укладено договір про надання кредиту №1647987 від 17.11.2017.

Договір укладений в електронному вигляді на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на вебсайті «credit365.ua», підписана електронним цифровим підписом позивача 31.05.2017, та заявки на отримання кредиту відповідача на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 17.11.2017 шляхом підписання електронним підписом відповідача. За умовами укладеного договору позивач надає відповідачу кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн, які 17.11.2017 перераховані на рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк», строком на 30 днів, тобто до 18.12.2017, зі сплатою процентів в розмірі 950,00 грн.

Однак у вказаний термін відповідач кредит не повернула, проценти не сплатила, натомість скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом, на умовах, вказаних у договорі. З урахуванням всього відтермінування строк повернення кредиту становив до 23.01.2018.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору відповідач станом на 18.02.2026 має заборгованість у розмірі 5 758,69 грн, яка складається з: 3 000,00 грн сума кредиту; 950,00 грн проценти; 484,06 грн 3% річних; 1334,63 грн інфляційні втрати (згідно ст. 625 ЦК України).

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на правничу допомогу.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надала, своєї позиції щодо позову суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_5 надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідач позов частково заперечує. Аргументуючи таку позицію довірителя, представник покликається на: нікчемність пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах визначених графіком щомісячних платежів; ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу та отримання їх останньою; недоведеність факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором від первісного кредитора АТ КБ «ПриватБанк» до позивача. Не погоджується відповідач і з наданим стороною позивача розрахунком інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки при заявленні вказаної вимоги стороною позивача не були враховані положення п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Завищеними, на переконання відповідача, є і заявлені витрати позивача на правничу допомогу на суму 10 000,00 грн, для стягнення яких відсутні підстави. Водночас представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав з підстав, які є аналогічними, зазначеним у позові, та такий просив задовольнити.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, останній подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача, просив врахувати письмові пояснення та винести рішення, яким відмовити у задоволенні позову і стягнути на корись ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області від 20 березня 2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Гощанського районного суду Рівненської області.

28 квітня 2026 року - позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 травня 2016 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що 17.11.2017 між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_7 укладено договір про надання кредиту № 1647987, який укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на вебсайті «credit.365ua», та заявки на отримання кредиту відповідача ОСОБА_7 № 1647987 від 17.11.2017 на обраних умовах, які акцептовані відповідачем шляхом підписання електронним підписом.

За змістом Розділу ІІ Оферти ТОВ «АІА Фінанс Груп», на укладення договору про надання кредиту, з метою його укладання позичальник реєструється на вебсайті кредитодавця credit365.ua шляхом створення особистого кабінету. Для цього позичальник заповнює повністю свої особисті дані та самостійно створює пароль. Верифікація позичальника здійснюється за допомогою наданої ним інформації про банківський рахунок позичальника. З метою отримання кредиту на умовах договору позичальник у власному особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця формує заявку із обов`язковим заповненням всіх полів, зокрема бажаної суми кредиту, і строку повернення кредиту, в межах встановлених договором, а також ознайомлюються із сукупною вартістю заявленого до видачі кредиту в числовому і процентному вигляді, який розраховується автоматично в особистому кабінеті позичальника.

Пунктом 5 цього Розділу передбачено, що позичальник здійснює безумовне акцептування договору шляхом підписання заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (введення коду з SMS-повідомлення, отриманого на телефон позичальника).

Умови договору містяться в розділі ІІІ оферти.

Так, згідно пункту 1.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника.

Відповідно до пункту 2.1. договору договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці.

Згідно з пунктом 2.2. договору сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених договором зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов договору.

У відповідності до пункту 2.6. договору датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що ціна кредиту за договором (плата за користування кредитом) залежить від строку користування кредитом і суми кредиту та обчислюється у відсотках від суми кредиту.

Згідно з пунктом 2.10. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом в останній день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.11. Розділу ІІІ оферти починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування, до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування.

Відповідно до пункту 3.3.3. договору позичальник має право укласти з кредитодавцем угоду про відтермінування повернення кредиту згідно умов даної оферти.

Згідно з пунктом 5.2. договору сторони договору погодили, що на підставі статті 259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями сторін, що виникають з умов договору, в тому числі, щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків становить 5 років.

Відповідно пункту 7.4. договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила, з урахуванням положень пункту 2 статті 625 ЦК України.

Заявка № 1647987 від 17.11.2017 містить персональні дані позичальника ОСОБА_7 , у тому числі РНОКПП, серію та номер паспорта, дату його видачі та орган видачі, місце проживання, телефон та е-mail. Вказані відомості, узгоджуються з наявними у матеріалах справи документами. Дана заявка підписана 17.11.2017 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Заявка № 1647987 містить відомості про те, що позичальник ознайомлена з умовами пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту та погоджується з ними, та просить надати кредит на таких умовах: сума кредиту становить - 3000,00 грн, строк повернення кредиту 30 днів, реальна річна процентна ставка за кредитом - 385 %, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) - 950,00 грн, загальна сума до повернення 3 950,00 грн. У заявці вказаний номер банківського (карткового) рахунку позичальника у ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 для зарахування кредиту.

Реєстром «Log Fіle» дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення договору та Витягом з реєстру надісланих смс-повідомлень № 221124-25 від 22.11.2024 підтверджено вчинення сторонами дій щодо укладення договору 17.11.2017.

Отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 3 000,00 грн підтверджено платіжним дорученням № 4011 від 17.11.2017, де в призначенні платежу вказано: виплата ОСОБА_7 , виплата грошових коштів по договору кредиту від 17.11.2017 та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2019 № 20.1.0.0.0/7-191112/6006.

Згідно розрахунку інфляційних витрат та трьох процентів річних заборгованість ОСОБА_7 за договором № 1647987 від 17.11.2017 становить 5 768,69 грн та складається з: 3 950,00 грн - сума боргу, 1 334,63 грн - інфляційне збільшення, 484,06 грн штрафні санкції.

04.09.2025 року позивачем на адресу ОСОБА_7 була направлена вимога щодо виконання зобов`язань за договором кредиту, укладеним між сторонами 17.11.2017.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Мотиви та висновки суду

Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Суд установив, що між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_4 укладено договір про надання кредиту № 1647987 від 17.11.2017, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), відповідно до умов якого ТОВ «АІА Фінанс Груп» надало відповідачу кошти в сумі 3 000,00 грн, а остання зобов`язалася повернути такі кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором.

17.11.2017 кредитні кошти були перераховані відповідачу та факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «АІА Фінанс Груп» суд вважає доведеним наявними в матеріалах справи доказами.

Прийшовши такого висновку, суд звертає увагу на ту обставину, що без здійснення відповідачем входу на вебсайт позивача «credit365.ua» та шляхом створення особистого кабінету, надання своїх персональних даних, в тому числі номера банківської картки, кредитний договір між нею та позивачем не був би укладений. Порядок та послідовність дій споживача та кредитора при укладенні спірного договору, підтверджений Реєстром «Log Fіle» дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі «credit365.ua» з укладення договору та витягом з реєстру надісланих смс-повідомлень № 221124-25 від 22.11.2024, а факт перерахування кредитних коштів - платіжним дорученням № 4011 від 17.11.2017 та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2019 № 20.1.0.0.0/7-191112/6006. За наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача про неукладення нею кредитного договору з ТОВ «АІА Фінанс Груп» та неотримання кредитних коштів.

Відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 18.02.2026 виникла заборгованість за кредитним договором № 1647987 від 17.11.2017, загальний розмір якої становить 5 758,69 грн та яка складається з: 3 000,00 грн сума кредиту, 950,00 грн проценти, 484,06 грн 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України); 1334,63 грн інфляційні втрати (згідно ст. 625 ЦК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, власного контррозрахунку не надала, як і доказів про належне виконання умов кредитного договору.

Що стосується незгоди відповідача із наданим розрахунком інфляційних витрат та трьох відсотків річних з покликанням на положення п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то суд оцінює таку незгоду критично та зауважує на правомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України, оскільки таке нарахування здійснено за період з 24.01.2018 до 23.02.2022, в той час, як обмеження, передбачені п. 15, стосуються звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки, штрафу та пені за таке прострочення у період дії карантину, а обмеження, передбачені п. 18, стосуються звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за кредитними зобов`язаннями в період дії воєнного стану починаючи з 24.02.2022.

З огляду на встановлені обставини, відхиляються судом і решта аргументів сторони відповідача .

Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 758,69 грн підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача також заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи надав: копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 21-3 від 01.09.2021, укладеного між ОСОБА_8 та ТОВ «АІА Фінанс груп»; копію додаткової угоди № 13 до договору № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 06.02.2025; копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 2025478; акт про надані послуги правничої допомоги № 250218-2 від 18.02.2026 на суму 10 000,00 грн; платіжну інструкцію № 819 від 18.12.2025 на суму 30 000,00 грн.

Сторона відповідача заперечила проти розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, що відображено у письмових поясненнях представника Дупака В.Г., із вказаними запереченнями суд частково погоджується.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з приписів ст. 137 ЦПК України.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, який є завищеним.

Суд, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, з урахуванням вимог ст. 137, 141 ЦПК України, а саме з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також обґрунтованості таких витрат відповідно до предмета спору.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн покладаються на відповідача та відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 1647987 від 17.11.2017 в розмірі 5 768 гривень 69 копійок, судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень 00 копійок, всього 13 431 (тринадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 09 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1, літ. Б, код ЄДРПОУ 41184403;

-відповідач ОСОБА_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя Оленич Ю.В.